Постанова

від 11.12.2013 по справі 903/874/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа № 903/874/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Бригинець Л.М. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Головченко Д.М.

Учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва" на рішення господарського суду Волинської області від 24.09.13 року у справі №903/874/13

Позивач: Відкрите акціонерне товариство "Жидачівський целюльозно - паперовий комбінат"

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Віва"

про стягнення 27 028,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області №903/874/13 від 24.09.2013 року (суддя Дем'як В.М.) позов Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюльозно - паперовий комбінат" задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва" на користь Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат" 27 028,40грн. заборгованості, з них : основного боргу - 25 000 грн., пені - 1 685,25 грн., та 3% річних -343,15 грн. та 1720,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду Волинської області мотивоване тим, що відповідач взяті на себе, згідно договору, зобов'язання в частині проведення розрахунків за поставку товару оплатив частково на суму 150 335,38 грн., що підтверджується банківськими виписками (оригінали оглянуто в судовому засіданні), в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість, котра на момент розгляду справи становить 25 000 грн..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віва" оскаржило його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі відповідач просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі. Апелянт посилається на те, що з 27.03.2013 року змінилося його місце знаходження, тому він не отримував ні позовної заяви з додатками від позивача, ні ухвали про порушення провадження у справі, ні ухвали про відкладення розгляду справи господарського суду Волинської області, тому він був позбавлений можливості відстоювати свої законні права та інтереси.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №903/874/13 від 14.10.2013 року прийнято до розгляду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва" на рішення господарського суду Волинської області від 24.09.13 року у справі №903/874/13.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу (вх.№19744/13 від 11.11.2013 року), в якому просить відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги у зв'язку з її безпідставністю.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду внесено зміни до складу колегії у справі №903/874/13, окрім головуючої судді. Колегію суддів визначено у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Бригинець Л.М. , суддя Савченко Г.І.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №903/874/13 від 13.11.2013 року розгляд апеляційної скарги було відкладено.

В судове засідання 11.12.2013 року учасники провадження у справі не з'явились. Причини своєї неявки суду не повідомили. Явка представників сторін в судове засідання не вимагалась. Сторони у справі були належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення. Судова колегія вважає, що неявка представників сторін не перешкоджатиме перегляду рішення господарського суду Волинської області від 24.09.13 року у справі №903/874/13.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 24.09.13 року у справі №903/874/13 без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 13 серпня 2012 року між постачальником (позивачем) - Відкритим акціонерним товариством "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" та покупцем (відповідачем) - Товариством з обмеженою відповідальністю "Віва" був укладений договір поставки за №10ЖГФ.(а.с. 8-9).

Сторони у п.п 1.1, 1.2 вказаного договору погодили, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар визначений специфікаціями та накладними, що є невід'ємними частинами договору. Найменування. кількість та ціна товару, що включає вартість упаковки та маркування. Вказуються у накладних.

Відповідно до п. 3.1 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію на умовах відстрочки оплати на 30 календарних днів від дня отримання продукції покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, відповідно до специфікації даного договору.

Пунктами 5.1, 5.3 договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань передбачених цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні заподіяні збитки, у випадку прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 175335,38 грн. Даний факт стверджується видатковими накладними за №ЦБ 283193 від 18.11.2012р. на суму 69 914,49 грн., № ЦБ 282814 від 06.11.2012р. на суму 16353,79 грн., № ЦБ 282667 від 02.11.2012р. на суму 13481,23 грн., №ЦБ 280503 від 07.09.2012р. на суму 79 585,87 грн., довіреностями за №271 від 04.09.2012р., №387 від 30.10.2012р., №405 від 05.11.2012р., №419 від 15.11.2012р. на отримання продукції; рахунками-фактури за №09610 від 07.09.2012р., №11820 від 02.11.2012р., №11972 від 06.11.2012р., №12384 від 18.11.2012р.; товарно-транспортними накладними АКК №004379 від 07.09.2012р., №007402 від 02.11.2012р., №007440 від 06.11.2012р., №000237 від 18.11.2012р.; наказами №80253013 від 06.09.2012р., №80257425 від 01.11.2012р., №80257638 від 02.11.2012р., №80258564 від 16.11.2012р..

Відповідач взяті на себе, згідно договору, зобов'язання в частині проведення розрахунків за поставку товару повністю не виконав та оплатив лише на суму 150 335,38 грн., що підтверджується банківськими виписками, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість, в розмірі 25 000 грн.

17.04.2013р. відповідачу була направлена претензія із вимогою погасити заборгованість, однак останнім залишена без відповіді. (а.с. 17).

Тому позивач звернувся з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва" про стягнення 27028,40 грн. заборгованості, з них: основного боргу - 25 000грн., пені - 1685 ,25грн., та 3% річних - 343,15 грн., за поставлену продукцію.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

В статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З вище викладеного вбачається, що заборгованість ТОВ "Віва" за поставлений товар складає 25 000грн., підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про підставність заявлених позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Щодо посилань апелянта про порушення позивачем та господарським судом Волинської області норм процесуального права у зв'язку з неотриманням ним позовної заяви та ухвал суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до реквізитів покупця, вказаних в договорі скаржником при укладенні договору поставки №10ЖГФ від 13.08.2012 року, додатками до договору за №1,№2 від 13.08.2012 року ТОВ "Віва" було зазначено юридичну адресу Волинська область, смт. Колки, Маневицький район, вул. Грушевського, 9.

З матеріалів справи вбачається що копія позовної заяви з додатками та ухвали господарського суду Волинської області про порушення провадження у справі від 20.08.2013 року, про відкладення розгляду позовної заяви від 10.09.2013 року направлялись позивачем та господарським судом Волинської області за адресою Волинська область, смт. Колки, Маневицький район, вул. Грушевського, 9.,(а.с. 6, 23, 29).

Згідно повідомлень про вручення (а.с. 23, 29), судові повістки отримала уповноважена особа відповідача.

Окрім того, відповідно до п. 9.5. договору укладеного між позивачем та апелянтом вбачається, що в разі зміни юридичної та фактичної адреси однієї зі сторін вона зобов'язується повідомити про це іншу сторону протягом 5 календарних днів з дня настання таких змін.

Відповідач, змінивши свою юридичну адресу не повідомив про це позивача, а тому позивач надсилав позовну заяву з додатками на юридичну адресу відповідача вказану в договорі.

Відповідно до п.п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК .

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі не надання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному" реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів поданих сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 24.09.13 року у справі №903/874/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва" на рішення господарського суду Волинської області від 24.09.13 року у справі №903/874/13 - залишити без задоволення.

2. Справу №903/874/13 повернути до господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригинець Л.М.

Суддя Огороднік К.М.