Ухвала

від 18.12.2013 по справі 2а-15374/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року м. Київ К/9991/32896/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (далі - Вовчанська МДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011

у справі № 2-а-15374/10/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат" (далі - Товариство)

до Вовчанської МДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.08.2010 № 0000322301/0 в частині визначення позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 120 851 грн. (у тому числі 80567 грн. за основним платежем та 40284 грн. за штрафними санкціями).

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що за умови реальності виконання господарських операцій з поставки підрядних робіт позивачеві порушення, допущені постачальниками Товариства по ланцюгу, не можуть впливати на податковий облік платника (позивача у справі).

На вказані рішення попередніх судових інстанцій Вовчанською МДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про невідповідність висновків судів положенням податкового законодавства (зокрема, підпунктам 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») і дійсним обставинам справи та просить скасувати оскаржувані судові акти та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Вовчанської МДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Вовчанською МДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з приватним підприємством фірмою «Добродій» (далі - ПП «Добродій») за період з 01.03.2008 по 31.05.2008, оформлену актом від 16.07.2010 № 949/23-32447115. За наслідками цієї перевірки позивачеві було донараховано оспорювану суму податкового зобов'язання з ПДВ з причин незаконного, на думку податкової інспекції, відображення Товариством у складі податкового кредиту сум цього податку, пред'явлених до сплати названим постачальником у ціні підрядних робіт з реконструкції ковбасного цеху.

На обґрунтування цього висновку податкова інспекція зазначає, що спірні підрядні роботи були придбані ПП «Добродій» по ланцюгу постачання, який ґрунтувався на фіктивних правочинах між підприємствами (товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон.Будзв'язок», товариством з обмеженою відповідальністю ПБК «Вертикаль») з ознаками фіктивності, які не відповідали кваліфікаційним вимогам учасників ринку будівельної діяльності, не мали матеріально-технічної бази та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для виконання розглядуваних робіт.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суди обох попередніх інстанцій цілком об'єктивно не підтримали зазначену правову позицію податкового органу по справі.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

Однак, як встановлено судами за наслідками дослідження наявних у справі доказів, у розглядуваному випадку існування відповідних обставин податковим органом не доведено; реальність виконання операцій з поставки позивачеві розглядуваних підрядних робіт з реконструкції ковбасного цеху Товариства в рамках господарських правовідносин з ПП «Добродій» підтверджується необхідними первинними документами (договором підряду від 29.10.2007 № 61-07, актами виконаних робіт за типовою формою № КБ-2в, виписками з банківського рахунку) та податковим органом не спростована.

Фактично, в основу оспорюваного донарахування податковим органом покладено аналіз фінансово-господарських правовідносин між постачальниками по ланцюгу, з якими позивач не перебував у безпосередніх правовідносинах.

Однак такі доводи самі по собі стосуються порушень, допущених третіми особами, а не позивачем, у зв'язку з чим ці доводи за відсутності інших обставин, які б свідчили саме про недобросовісність позивача як платника податків, не можуть бути підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди Товариства.

Слід зазначити, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Товариством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентам.

У справі, що переглядається, доказів участі позивача разом з ПП «Добродій» у схемі транзитного руху коштів податковим органом не представлено, так само як і доказів побудови Товариством фінансово-господарських правовідносин на підставі свідомого укладання договору з фіктивним підприємством з метою перенесення податкового навантаження на особу, яка не виконує свої податкові зобов'язання.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів щодо незаконності оспорюваного донарахування.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011 у справі № 2-а-15374/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько