Постанова

від 21.12.2013 по справі 801/3746/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2013 р. (13:07 год.) Справа №801/3746/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Коваленко Х.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Електрокомплект-Ю"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача - Смоляков Ігор Вікторович, паспорт серії НОМЕР_1;

від відповідача - Сорокін Микола Віталійович, довіреність № 58/10 від 11.11.13, посвідчення водія НОМЕР_2.

Суть спору: Приватне підприємство "Електрокомплект-Ю" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу №400 від 04.02.2013 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань взаємовідносин з ПП "Райком" (ЄДРПОУ 36036555) за травень 2012 року, ТОВ "Інтако" (ЄДРПОУ 36371642); визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001252203 від 18.03.2013 року та податкового повідомлення-рішення №0001202203 від 18.03.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм податкового законодавства, в зв'язку з чим, вони є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.12.2013 року, представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Електрокомплект-Ю» зареєстровано у якості юридичної особи 10.10.2005 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради в АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (т.1, а.с.19).

Згідно довідки від 23.01.2008 року вих.№181/29-0 позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Сімферополі з 20.10.2005 року за №2176 (т.1, а.с.17).

Згідно свідоцтва №00887949 серії НБ №354855 позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 28.12.2005 року (т.1, а.с.20).

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №400 від 04.02.2013 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Електрокомплект-Ю» суд зазначає наступне.

04.02.2013 року відповідачем складено наказ №400 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Електрокомплект-Ю», в якому зазначено, що у відповідності з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України провести позапланову невиїзну перевірку ПП «Електрокомплект-Ю» (ЄДРПОУ 33848651) з 07.02.2013 року тривалістю 5 робочих днів, щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «Райком» (ЄДРПОУ 36036555) за період травень 2011 року, ТОВ «Інтако» (ЄДРПОУ 36371642) за період квітень-травень 2012 року та їх реальності та повноти відображення в обліку (т.1, а.с.23).

Відповідно до п.п. 20.1.2 п.2.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом

Згідно п.п. 20.1.6 п.2.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

У відповідності до статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Згідно із пунктом 20.1.4 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтями 75, 76 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою за приписами пункту 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 Податкового кодексу України, у відповідності до якої такі перевірки можуть проводитися лише за наявності визначених в цій статті обставин. Такі перевірки не передбачені у плані роботи контролюючого органу і проводяться за наявності хоча б однієї з обставин, виключно визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, - контролюючим органом здійснюється документальна позапланова перевірка. Проте, це не єдина умова, дотримання якої є підставою для проведення такого виду перевірок.

Аналізуючи положення статті 78 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийнято контролюючим органом лише в разі одночасної наявності таких умов:

1) направлення на адресу платника податків обов'язкового письмового запиту;

2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків;

3) сплив строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу;

4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту. У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (п.73.3 ст.73 ПК України).

11.12.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на адресу позивача було направлено запит вих.№58334/10/22-3 «Про надання документальних підтверджень та пояснень» на підставі п.73.3 ст.73, ст..20 Податкового кодексу України, щодо пояснення та документального підтвердження правових і господарських відносин з ТОВ «Інтако» (ЄДРПОУ 36371642) за період квітень, травень 2012 року (т.1, а.с.29), який отримано позивачем 17.12.2012 року, про що свідчить відбиток штампу на конверті (т.1, а.с.30).

25.12.2012 року позивачем було надано відповідь вих.№195 на запит Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, в якій ПП «Електрокомплект-Ю» надані копії документів, які підтверджують здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інтако» (ЄДРПОУ 36371642) квітень, травень 2012 року (т.1, а.с.31).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на адресу позивача було направлено запит вих.№1488/10/22-3 "Про надання документальних підтверджень та пояснень" на підставі п.73.3 ст.73, ст..20 Податкового кодексу України, щодо пояснення та документального підтвердження правових і господарських відносин з ПП «Райком» (ЄДРПОУ 36036555) за період травень 2011 року (т.1, а.с.25)

Матеріали справи свідчать про те, що 04.02.2013 року позивачем було надано відповідь вих.№18 на запит Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, в якій ПП «Електрокомплект-Ю» надані копії документів, які підтверджують здійснення фінансово-господарської діяльності з ПП «Райком» (ЄДРПОУ 36036555) за травень 2011 року (т.1, а.с.26).

Суд зазначає, що ст.78 ПК України визначає підстави для проведення перевірки, однією з яких є не надання пояснень на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, але як зазначалося вище, позивачем було надано відповідь на запити податкового органу.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутності підстав для проведення перевірки, оскільки позивачем була надана відповідь на обов'язковий письмовий запит.

Відповідно до п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно з п. 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Суд зазначає, що наказ на проведення перевірки отримано позивачем 08.02.2013 року, про що свідчить відбиток штампу на конверті, тобто після початку проведення перевірки (т.1,а.с.24).

Також наказ №400 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Електрокомплект-Ю» не містить обґрунтованих підстав для призначення перевірки, а як наслідок не відповідає вимогам чинного законодавства.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки визначений чинним законодавством України.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2013 року №0001252203 та №0001202203, суд зазначає наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби з 07.02.2013р. тривалістю 5 робочих днів була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ПП «Електрокомплект-Ю» (ЄДРПОУ 33848651) щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «Райком» (ЄДРПОУ 36036555) за період травень 2012р., ТОВ «Інтако» (ЄДРПОУ 36371642) за період квітень-травень 2012р. та їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 20.02.2013 року №876/22-3/33848651(далі - акт перевірки) (т.1, а.с.40-57).

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем були встановлені порушення (т.1, а.с.57):

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України, встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.04.2012 по 31.05.2012р. на загальну суму 69009грн., в результаті чого донараховано до сплати до бюджету ПДВ за квітень 2012р. у сумі 31617грн., за травень 2012р. у сумі 37392грн.;

- п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток за 2 квартал 2012р. у сумі - 72459грн.

Відповідачем в акті перевірки вказується, що ТОВ «Інтако» та ПП «Райком» є «транзитерами» згідно схем формування «сумнівного» податкового кредиту за квітень-травень 2012 року, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності та не уможливлює продаж товарів контрагенту - ПП «Електрокомплект-Ю» по ланцюгу постачання (т.1, а.с.53).

Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача ТОВ «Інтако» та ПП «Райком» за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року неправомірно виписало контрагентам-покупцям (а саме ПП «Електрокомплект-Ю») податкові накладні по нібито реалізованому товару (т.1, а.с.53).

На підставі виявлених порушень, Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0001252203 від 18.03.2013 року, яким ПП«Електрокомплект-Ю» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 72459грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 36229,5грн. (т.1, а.с.74);

- №0001202203 від 18.03.2013 року, яким ПП«Електрокомплект-Ю» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 69009грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 34504,5грн. (т.1, а.с.75).

Вирішуючи питання про правомірність винесених оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

При вирішенні цієї справи він керувався положеннями Податкового кодексу України, а також положеннями нормативних актів, у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення №88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що для повного та всебічного з'ясування обставин справи, вивчення та дослідження первинних бухгалтерських документів позивача, по справі необхідно призначити судову економічну експертизу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.04.2013 року по справі було призначено судову економічну експертизу на розгляд якої були винесені такі питання:

- чи підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами Приватного підприємства "Електрокомплект-Ю" висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби викладені в акті від 20.02.2013 року №876/22-3/33848651, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 72459,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 36229,50грн;

- чи підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами Приватного підприємства "Електрокомплект-Ю" висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби викладені в акті від 20.02.2013 року №876/22-3/33848651, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 69009,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 34504,50грн;

- чи підтверджується здійснення Приватним підприємством "Електрокомплект-Ю" фінансово-господарських операцій з ПП "Райком" (ЄДРПОУ 36036555) за період травень 2012 року, з ТОВ "Інтако" (ЄДРПОУ 3637642) за період квітень-травень 2012 року, якщо так, то якими саме документами.

За результатами експертного дослідження, судовим експертом було встановлене наступне (т.1, а.с.185-197):

1. Висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби викладені в акті від 20.02.2013 №876/22-3/33848651, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 72459,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 36229,50грн. не підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами Приватного підприємства «Електрокомплект-Ю».

2. Висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби викладені в акті від 20.02.2013 №876/22-3/33848651, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 72459,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 36229,50грн. не підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами Приватного підприємства «Електрокомплект-Ю».

3. Здійснення Приватним підприємством «Електрокомплект-Ю» фінансово-господарських операцій з ПП «Райком» (ЄДРПОУ 36036555) за період травень 2012 року, з ТОВ «Інтако» (ЄДРПОУ 36371642) за період квітень-травень 2012 року, підтверджується первинними документами Приватного підприємства «Електрокомплект-Ю», а саме: договорами, видатковими накладними, банківськими виписками, актами звіряння, договором оренди, податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, відомостями використання товарів, штатним розкладом, свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу, податковою декларацією з податку на прибуток, податковими деклараціями з податку на додану вартість.

Висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача, для чого потребувалися спеціальні знання, суд враховує висновок експерта з метою всебічного розгляду справи.

Судом досліджені документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлено наступне.

Що стосується взаємовідносин позивача з ПП «Райком» (ЄДРПОУ 36036555), суд зазначає наступне.

31.12.2012р. між ПП «Райком» «Електрокомплект-Ю» укладений договір постачання № 041, відповідно якого Постачальник (ПП «Райком») зобов'язується передати у власність Покупця товари (відповідно до замовлення), а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити його (т.1, а.с.81).

На виконання умов зазначеного договору за травень 2012 року ПП «Райком» надало електроматеріали, а ПП «Електрокомплект-Ю» прийняло їх та сплатило у загальній сумі 70 316,93 грн., у тому числі вартість без ПДВ 58 597,44 грн. та ПДВ у сумі 11 719,49 грн., що підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с.82,86,84,88), податковими накладними(т.1, а.с.90-93) та актом звіряння взаємних розрахунків №ЕК-0000343 від 31.10.2012 з ПП «Райком» (т.1,а.с.78).

Оплата за придбані матеріали здійснена у безготівковій формі у розмірі 96 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (т.1, а.с.124-125).

Отже формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та формування податкового кредиту ПП «Електрокомплект-Ю» по взаємовідносинам з ПП «Райком» нормативно та документально підтверджено.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «Інтако» (ЄДРПОУ 36371642), суд зазначає наступне.

02.04.2012р. між ТОВ «Інтако» та ПП «Електрокомплект-Ю» був укладений договір постачання №089, відповідно до якого Постачальник (ТОВ «Інтако») зобов'язується передати у власність Покупця товари (відповідно до замовлення), а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити його (а.с.80). На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Інтако» передало, а ПП «Електрокомплект-Ю» прийняло та сплатило товари, загальною вартістю 343735,26 грн., у тому числі вартість без ПДВ 286446,05 грн. та ПДВ 57289,21грн., що підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с.109,106,103,10,97,94,112,115,121,118), податковими накладним (т.1, а.с.111,108,105,102,99,96,114,117,123,120) та актом звіряння взаємних розрахунків № ЕК-0000342 від 31.10.2012 з ТОВ «Інтако» (т.1, а.с.79).

Оплата за придбані матеріали здійснена у безготівковій формі у розмірі 392886,11грн., що підтверджується банківськими виписками (т.1, а.с.126-133).

Отже формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та формування податкового кредиту ПП «Електрокомплект-Ю» по взаємовідносинам з ТОВ «Інтако» нормативно та документально підтверджено

Фактично ПП «Електрокомплект-Ю» отримано від ТОВ «Інтако» та ПП «Райком» електроматеріали та сантехнічні товари загальною вартістю 414 052,19грн., у тому числі ПДВ у сумі 69 008,70грн, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними та податковими накладними. За зазначеними операціями сума віднесена до складу витрат та податкового кредиту та складає 345 043,49грн.

Таким чином, використання у господарській діяльності ТОВ «Електрокомплект-Ю» товарів (робіт, послуг), які отримані від ПП «Райком»(ЄДРПОУ 36036555), ТОВ «Інтако»(ЄДРПОУ 36371642) підтверджуються первинними документами, оформленими у відповідності до п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XV, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. під №168/704, які відповідають вимогам первинного документа, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до пп. 14.1.27 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пп. 138.1.1. п.138.1. ст.138 ПКУ встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

В матеріалах справи наявні належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення господарських операцій з придбання товарів, які оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до положень п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до статті 186 Податкового Кодексу:

п.186.1. Місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

п.186.4. Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника.

Відповідно до положень п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Всі податкові накладні, що підтверджують здійснення позивачем вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом з'ясовано, що суми вартості товарів (послуг) придбаних у ПП «Райком» (ЄДРПОУ 36036555), ТОВ «Інтако» (ЄДРПОУ 36371642) включені позивачем до складу валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Проаналізувавши всі матеріали справи судом встановлено, що відповідачем не надано суду доказів, що сторони при оформленні документів мали умисел направлений на несплату податків.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відповідно до частини 2 зазначеної статті якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є достовірними і були внесені і до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд також враховує, що відповідно до чинного законодавства позивач ПП «Електрокомплект-Ю» не зобов'язано та не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах, а також правильність сплати ними податків.

Суд також зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначеної думки також додержується Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 року у справі №К/9991/50772/12.

Також слід вказати, що неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є підставою для висновків невиконання господарських операцій.

Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, був не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому слід прийняти до уваги, що позивач не має права витребувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак у діях позивача відсутні порушення норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Постановою Вищого адміністративного суду від 03.04.2013р. № К/9991/38114/12, визначено, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність, або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої додаткової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Проте, будь-які докази в Акті перевірки не викладені.

Як вбачається з первинних бухгалтерських документів, наданих до перевірки, угоди між позивачем та ПП «Райком» (ЄДРПОУ 36036555), ТОВ «Інтако»(ЄДРПОУ 36371642) були реально виконані сторонами, що зокрема підтверджується договорами, видатковими та податковими накладними, актами списання товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками з поточного рахунку позивача. Ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення операцій або висновку про їх нездійснення, зміни в активах та зобов'язаннях позивача.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, викладених в акті перевірки, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошових зобов'язань.

Відповідно п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи що висновки актів перевірки, на підставі яких прийняті спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0001252203 від 18.03.2013 року, яким ПП «Електрокомплект-Ю» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 72459грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 36229,5грн. та податкове повідомлення-рішення №0001202203 від 18.03.2013 року, яким ПП «Електрокомплект-Ю» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 69009грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 34504,5грн. не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 3 ч.3. ст. 87 КАС України встановлено, що витрати пов'язані з проведенням судових експертиз віднесено до виду судових витрат.

У судовому засіданні представник позивача відмовився від відшкодування витрат на проведення судової економічної експертизи.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.12.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 25.12.2013 року.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №400 від 04.02.2013 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Електрокомплект-Ю».

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0001252203 від 18.03.2013 року.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0001202203 від 18.03.2013 року.

5. Стягнути на користь Приватного підприємства «Електрокомплект-Ю» (ЄДРПОУ 33848651) судовий збір у сумі 2157,05грн (дві тисячі сто п'ятдесят сім гривень 05 коп.) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Петренко