Ухвала

від 20.02.2014 по справі 801/3746/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/3746/13-а

20.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В. ) від 21.12.13 у справі № 801/3746/13-а

за позовом Приватного підприємства "Електрокомплект-Ю" (вул. Київська, 150-А,С м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95050)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.12.13 у справі № 801/3746/13-а позов Приватного підприємства "Електрокомплект-Ю" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №400 від 04.02.2013 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Електрокомплект-Ю".

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0001252203 від 18.03.2013 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0001202203 від 18.03.2013 року.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2013 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 20.02.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.02.2013 року відповідачем складено наказ №400 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Електрокомплект-Ю», в якому зазначено, що у відповідності з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України провести позапланову невиїзну перевірку ПП «Електрокомплект-Ю» (ЄДРПОУ 33848651) з 07.02.2013 року тривалістю 5 робочих днів, щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «Райком» (ЄДРПОУ 36036555) за період травень 2011 року, ТОВ «Інтако» (ЄДРПОУ 36371642) за період квітень-травень 2012 року та їх реальності та повноти відображення в обліку (т.1, а.с.23).

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби з 07.02.2013р. тривалістю 5 робочих днів була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ПП «Електрокомплект-Ю» (ЄДРПОУ 33848651) щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «Райком» (ЄДРПОУ 36036555) за період травень 2012р., ТОВ «Інтако» (ЄДРПОУ 36371642) за період квітень-травень 2012р. та їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 20.02.2013 року №876/22-3/33848651 (далі - акт перевірки) (т.1, а.с.40-57).

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем були встановлені порушення (т.1, а.с.57):

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України, встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.04.2012 по 31.05.2012р. на загальну суму 69009грн., в результаті чого донараховано до сплати до бюджету ПДВ за квітень 2012р. у сумі 31617грн., за травень 2012р. у сумі 37392грн.;

- п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток за 2 квартал 2012р. у сумі - 72459грн.

На підставі виявлених порушень, Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0001252203 від 18.03.2013 року, яким ПП«Електрокомплект-Ю» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 72459грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 36229,5грн. (т.1, а.с.74);

- №0001202203 від 18.03.2013 року, яким ПП«Електрокомплект-Ю» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 69009грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 34504,5грн. (т.1, а.с.75).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дійшов помилкових висновків відносно порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та переглядаючи постанову в межах доводів апеляційної скарги зазначає наступне.

11.12.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на адресу позивача було направлено запит вих.№58334/10/22-3 «Про надання документальних підтверджень та пояснень» на підставі п.73.3 ст.73, ст..20 Податкового кодексу України, щодо пояснення та документального підтвердження правових і господарських відносин з ТОВ «Інтако» (ЄДРПОУ 36371642) за період квітень, травень 2012 року (т.1, а.с.29), який отримано позивачем 17.12.2012 року, про що свідчить відбиток штампу на конверті (т.1, а.с.30).

25.12.2012 року позивачем було надано відповідь вих.№195 на запит Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, в якій ПП «Електрокомплект-Ю» надані копії документів, які підтверджують здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інтако» (ЄДРПОУ 36371642) квітень, травень 2012 року (т.1, а.с.31).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на адресу позивача було направлено запит вих.№1488/10/22-3 "Про надання документальних підтверджень та пояснень" на підставі п.73.3 ст.73, ст.20 Податкового кодексу України, щодо пояснення та документального підтвердження правових і господарських відносин з ПП «Райком» (ЄДРПОУ 36036555) за період травень 2011 року (т.1, а.с.25).

Матеріали справи свідчать про те, що 04.02.2013 року позивачем було надано відповідь вих.№18 на запит Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, в якій ПП «Електрокомплект-Ю» надані копії документів, які підтверджують здійснення фінансово-господарської діяльності з ПП «Райком» (ЄДРПОУ 36036555) за травень 2011 року (т.1, а.с.26).

Ст.78 ПК України визначає підстави для проведення перевірки, однією з яких є не надання пояснень на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, але як зазначалося вище, позивачем було надано відповідь на запити податкового органу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутності підстав для проведення перевірки, оскільки позивачем була надана відповідь на обов'язковий письмовий запит.

Згідно з п. 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Наказ на проведення перевірки отримано позивачем 08.02.2013 року, про що свідчить відбиток штампу на конверті, тобто після початку проведення перевірки (т.1,а.с.24).

Також наказ №400 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Електрокомплект-Ю» не містить обґрунтованих підстав для призначення перевірки, а як наслідок не відповідає вимогам чинного законодавства.

З урахуванням наведеного, відповідачем порушено порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки визначений чинним законодавством України.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2013 року №0001252203 та №0001202203, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем в акті перевірки вказується, що ТОВ «Інтако» та ПП «Райком» є «транзитерами» згідно схем формування «сумнівного» податкового кредиту за квітень-травень 2012 року, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності та не уможливлює продаж товарів контрагенту - ПП «Електрокомплект-Ю» по ланцюгу постачання (т.1, а.с.53).

Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача ТОВ «Інтако» та ПП «Райком» за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року неправомірно виписало контрагентам-покупцям (а саме ПП «Електрокомплект-Ю») податкові накладні по нібито реалізованому товару (т.1, а.с.53).

Переглядаючи правомірність винесених оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення №88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Що стосується взаємовідносин позивача з ПП «Райком» (ЄДРПОУ 36036555), колегія суддів зазначає наступне.

31.12.2012р. між ПП «Райком» «Електрокомплект-Ю» укладений договір постачання № 041, відповідно якого Постачальник (ПП «Райком») зобов'язується передати у власність Покупця товари (відповідно до замовлення), а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити його (т.1, а.с.81).

На виконання умов зазначеного договору за травень 2012 року ПП «Райком» надало електроматеріали, а ПП «Електрокомплект-Ю» прийняло їх та сплатило у загальній сумі 70 316,93 грн., у тому числі вартість без ПДВ 58 597,44 грн. та ПДВ у сумі 11 719,49 грн., що підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с.82,86,84,88), податковими накладними(т.1, а.с.90-93) та актом звіряння взаємних розрахунків №ЕК-0000343 від 31.10.2012 з ПП «Райком» (т.1,а.с.78).

Оплата за придбані матеріали здійснена у безготівковій формі у розмірі 96 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (т.1, а.с.124-125).

Отже формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та формування податкового кредиту ПП «Електрокомплект-Ю» по взаємовідносинам з ПП «Райком» нормативно та документально підтверджено.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «Інтако» (ЄДРПОУ 36371642).

02.04.2012р. між ТОВ «Інтако» та ПП «Електрокомплект-Ю» був укладений договір постачання №089, відповідно до якого Постачальник (ТОВ «Інтако») зобов'язується передати у власність Покупця товари (відповідно до замовлення), а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити його (а.с.80). На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Інтако» передало, а ПП «Електрокомплект-Ю» прийняло та сплатило товари, загальною вартістю 343735,26 грн., у тому числі вартість без ПДВ 286446,05 грн. та ПДВ 57289,21грн., що підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с.109,106,103,10,97,94,112,115,121,118), податковими накладним (т.1, а.с.111,108,105,102,99,96,114,117,123,120) та актом звіряння взаємних розрахунків № ЕК-0000342 від 31.10.2012 з ТОВ «Інтако» (т.1, а.с.79).

Оплата за придбані матеріали здійснена у безготівковій формі у розмірі 392886,11грн., що підтверджується банківськими виписками (т.1, а.с.126-133).

Отже формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та формування податкового кредиту ПП «Електрокомплект-Ю» по взаємовідносинам з ТОВ «Інтако» нормативно та документально підтверджено.

Фактично ПП «Електрокомплект-Ю» отримано від ТОВ «Інтако» та ПП «Райком» електроматеріали та сантехнічні товари загальною вартістю 414 052,19грн., у тому числі ПДВ у сумі 69 008,70грн, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними та податковими накладними. За зазначеними операціями сума віднесена до складу витрат та податкового кредиту та складає 345 043,49грн.

Таким чином, використання у господарській діяльності ТОВ «Електрокомплект-Ю» товарів (робіт, послуг), які отримані від ПП «Райком»(ЄДРПОУ 36036555), ТОВ «Інтако» (ЄДРПОУ 36371642) підтверджуються первинними документами, оформленими у відповідності до п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XV, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. під №168/704, які відповідають вимогам первинного документа, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до пп. 138.1.1. п.138.1. ст.138 ПКУ встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

За своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

В матеріалах справи наявні належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення господарських операцій з придбання товарів, які оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до положень п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Всі податкові накладні, що підтверджують здійснення позивачем вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суми вартості товарів (послуг) придбаних у ПП «Райком» (ЄДРПОУ 36036555), ТОВ «Інтако» (ЄДРПОУ 36371642) включені позивачем до складу валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Проаналізувавши всі матеріали справи судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не надано суду доказів, що сторони при оформленні документів мали умисел направлений на несплату податків.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відповідно до частини 2 зазначеної статті якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є достовірними і були внесені і до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до чинного законодавства позивач ПП «Електрокомплект-Ю» не зобов'язано та не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах, а також правильність сплати ними податків.

Чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є підставою для висновків невиконання господарських операцій.

Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, був не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому слід прийняти до уваги, що позивач не має права витребувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак у діях позивача відсутні порушення норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим колегія суддів зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Постановою Вищого адміністративного суду від 03.04.2013р. № К/9991/38114/12, визначено, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність, або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої Податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Проте, будь-які докази в Акті перевірки не викладені.

Як вбачається з первинних бухгалтерських документів, наданих до перевірки, угоди між позивачем та ПП «Райком» (ЄДРПОУ 36036555), ТОВ «Інтако» (ЄДРПОУ 36371642) були реально виконані сторонами, що зокрема підтверджується договорами, видатковими та податковими накладними, актами списання товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками з поточного рахунку позивача. Ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення операцій або висновку про їх нездійснення, зміни в активах та зобов'язаннях позивача.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, викладених в акті перевірки, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошових зобов'язань.

Відповідно п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

А оскільки, колегією суддів безперечно встановлено, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими, а ППР - протиправними, отже і підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій - відсутні.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, ці доводи були предметом дослідження та не знайшли свого правового підтвердження. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.12.13 у справі № 801/3746/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна