Рішення

від 18.12.2013 по справі 910/16738/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16738/13 18.12.13

За позовом Приватного підприємства «Алекс-Електро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоенерго-сервіс»

про стягнення 88 890,08 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Ковальов Д.І.

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство "Алекс-Електро" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоенерго-сервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 88 890,08 грн. за договором поставки № 071211 від 13.12.2011р., з яких: 74 335,59 грн. - сума основного боргу, 11 044,44 грн. - пеня, 3 398,85 грн. - 3% річних та 111,20 грн. - інфляції. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язано перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/16738/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.10.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

28.10.2013 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав пояснення по справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 15.11.2013 р. у зв'язку з відпусткою Пригунової А.Б. справу № 910/16738/13 передано судді Коткову О.В для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2013 р. суддею Котковим О.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 18.12.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 18.12.2013 р., у зв'язку із поверненням судді Пригунової А.Б. з відпустки, справу №910/16738/13 передано на розгляд судді Пригуновій А.Б.

У судовому засіданні 18.12.2013 р. представник позивача подав письмові пояснення по справі, в яких провів уточнений розрахунок штрафних санкцій.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи), враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.12.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2011 р. між Приватним підприємством «Алекс-Електро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоенерго-сервіс» укладено договір №071211 поставки низьковольтного електротехнічного обладнання, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору порядок розрахунків - 60% - передоплата, 40% - остаточний розрахунок протягом 3-х календарних днів після поставки обладнання відповідачеві. Датою поставки вважається дата виписки видаткової накладної.

Згідно п. 2.2. договору форма розрахунків - безготівковий розрахунок грошовими коштами по реквізитам, вказаним позивачем.

Пунктом 3.2. договору визначено, що приймання-передача товару оформлюється накладною, або на вимог однієї із сторін актом приймання-передачі.

У п. 2.1. договору встановлено, що даний договір вступає в силу з дати підписання і діє до 31.12.2011 р.

Відповідно до п. 2.2. договору строк дії договору може бути продовжений на рік, якщо жодна із сторін не повідомить письмово про припинення дії договору.

Оскільки суду не надано жодних доказів направлення будь-якою із сторін письмового повідомлення про припинення дії договору, суд приходить до висновку, що договір автоматично пролонговувався та діяв до 31.12.2012 р.

Судом встановлено, що позивачем була здійснена поставка товару на загальну суму 383 491,59 грн. згідно договору поставки №071211, що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідченні копії яких наявні в матеріалах справи.

Однак відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в сумі 309 156,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (копії в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати поставленого товару згідно договору поставки №071211 від 13.12.2011 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 74 335,59 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 11 044,44 грн. пені, 3 398,85 грн. 3% річних та 111,20 грн. інфляційних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №071211 поставки низьковольтного електротехнічного обладнання від 13.12.2011 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, поставив товар на загальну суму 383 491,59 грн., при цьому відповідач провів оплату частково, на суму 309 156,00 грн.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором поставки №071211 від 13.12.2011 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 74 335,59 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором поставки №071211 від 13.12.2011 р. не здійснив.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості відповідача належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 74 335,59 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

В межах розгляду даного спору позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 11 044,44 грн. пені, нарахованої за період з 01.03.2012 р. по 01.08.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що позивачем допущено помилку в розрахунку, а саме у визначені моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та період для нарахування пені заявлено більше шести місяців.

За розрахунком суду, сума пені, що підлягає стягненню, становить 5 632,16 грн., яка розрахована з 04.02.2012 р. з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та за період не більше 6 місяців.

Крім того, у межах даної справи позивачем заявлені вимоги про стягнення 3 398,85 грн. 3% річних та 111,20 грн. інфляційних за період з 01.02.2012 р. по 01.08.2013 р.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних і встановив, що позивачем допущено помилку в розрахунку, а саме у визначені моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та нарахуванні інфляційних, так як за заявлений період середній показних інфляційних становить від'ємне значення, що виключає підстави для такого нарахування.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3% річних у розмірі 3 287,31 грн. за період з 04.02.2012 р. по 01.08.2013 р.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Алекс-Електро» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоенерго-сервіс» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7, ідентифікаційний код - 34569299) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства «Алекс-Електро» (28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, пл. Кірова, буд. 7-А, ідентифікаційний код - 36005836) 74 335 (сімдесят чотири тисячі триста тридцять п'ять) грн. 59 коп. - заборгованості, 5 632 (п'ять тисяч шістсот тридцять дві) грн. 16 коп. - пені, 3 287 (три тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 31 коп. - 3% річних та 1 665 (одну тисячу шістсот шістдесят п'ять) грн. 10 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повний текст рішення складено: 23.12.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.