Постанова

від 11.03.2014 по справі 910/16738/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р. Справа№ 910/16738/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Екоенерго - Сервіс"

на рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2013р.

у справі № 910/16738/13 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Приватного підприємства ,,Алекс - Електро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Екоенерго - Сервіс"

про стягнення 88 890,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ,,Алекс - Електро" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Екоенерго - Сервіс" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки низьковольтного електротехнічного обладнання № 071211 від 13.12.2011р. в розмірі 88 890,08 грн., з яких: 74 335,59 грн. - основний борг, 11 044,44 грн. - пеня, 3 398,85 грн. - 3% річних, 111,20 грн. - збитки від інфляції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.2013р. у справі

№ 910/16738/13 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 74 335,59 грн. основної заборгованості, 5 632,16 грн. - пені, 3 287,31 грн. - 3 % річних та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини та умови договору, положення ГК України і ЦК України, дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог у даній справі та наявність правових підставі для їх часткового задоволення.

Не погодившись із зазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2013р. у справі № 910/16738/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки воно прийняте з порушенням норм матеріального права. Зокрема, скаржник вказує, що між позивачем та відповідачем не було здійснено досудового врегулювання спору, тому позивач не мав права на звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги у справі на 11.03.2014р.

У судове засідання 11.03.2014р. представники сторін не з'явились про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду скарги повідомлені своєчасно та належним чином ухвалою суду від 17.02.2014р., про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411605514162, № 0411605514154.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Заяв про відкладення розгляду справи від позивача та відповідача не надходило, у зв'язку з цим колегія суддів, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2011 р. між Приватним підприємством ,,Алекс - Електро" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Екоенерго - Сервіс" (далі - покупець, відповідач) укладено договір № 071211 поставки низьковольтного електротехнічного обладнання (далі - договір, а.с. 13 - 14).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість на умовах даного договору. Товар - це низьковольтне електротехнічне обладнання згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору.

Поставка товару здійснюється на протязі 15-ти днів після оплати згідно п. 2.1. Допускається поставка раніше вказаного строку. (п.1.2).

Розділом 2 договору закріплено умови розрахунків між сторонами Так, п. 2.1 визначено, що порядок розрахунків - 60% - передоплата, 40% - остаточний розрахунок протягом 3-х календарних днів після поставки обладнання відповідачеві. Датою поставки вважається дата виписки видаткової накладної.

Пунктом 3.2 договору визначено, що приймання-передача товару оформлюється накладною, або на вимогу однієї із сторін актом приймання-передачі.

У п. 2.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з дати підписання і діє до 31.12.2011р.

Відповідно до п. 2.2 договору строк дії договору може бути продовжений на рік, якщо жодна із сторін не повідомить письмово про припинення дії договору.

Матеріали справи не містять доказів направлення будь-якою із сторін письмового повідомлення про припинення дії договору, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договір автоматично пролонговувався та діяв до 31.12.2012 р.

Позивачем у відповідності до умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 383 491,59 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними:

- № АЕ-0179 від 10.01.2012р. на суму 194 156,00 грн.,

- № АЕ-0183 від 27.01.2012р. на суму 81 909,17 грн.,

- № АЕ-0184 від 31.01.2012р. на суму 88 691,42 грн.,

- № АЕ-0186 від 27.02.2012р. на суму 7 512,00 грн.,

- № АЕ-0188 від 28.02.2012р. на суму 11 223,00 грн. (а.с. 18 - 21, 68).

Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджено підписами його представників.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено часткову оплату вартості поставленого позивачем товару на суму 309 156,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, вартість неоплаченого відповідачем товару складає 74 335,59 грн.

Крім того, сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2013р. (а.с. 27), який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, з якого вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 74 335,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 071211 поставки низьковольтного електротехнічного обладнання в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар, внаслідок чого, як зазначає позивач, у відповідача виникла заборгованість у сумі 74 335,59 грн. У зв'язку з простроченням боржника та порушенням своїх зобов'язань, позивачем нараховано пеню у розмірі 11 044,44 грн., 3% річних в сумі 3 398,85 грн., 111,20 грн. - інфляційні збитки, які він просить стягнути з відповідача.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, зазначаючи про їх обґрунтованість та доведеність.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, враховуючи таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між сторонами виникли з договору поставки.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, поставив товар на загальну суму 383 491,59 грн., при цьому відповідач провів оплату частково, на суму 309 156,00 грн.

Позивач свої зобов'язання за договором поставки №071211 від 13.12.2011р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого його заборгованість перед позивачем становить 74 335,59 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 74 335,59 грн. основного боргу за договором поставки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 11 044,44 грн. нарахованої за період з 01.03.2012р. по 01.08.2013р., 3% річних в розмірі 3 398,85 грн., 111,20 грн. інфляційних втрат.

Суд першої інстанції частково задовольнив вказані позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача 5 632,16 грн. пені, 3 287,31 грн. - 3% річних.

Колегія суддів зазначає, що у даній справі судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті за отриманий товар за договором не виконав належним чином, своєчасну оплату не здійснив. У зв'язку з цим нарахування позивачем пені та 3% річних є правомірним.

У відповідності до ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки суми пені та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дані вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме пеня в сумі - 5 632,16 грн., яка розрахована з 04.02.2012р. з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та за період не більше 6 місяців та 3% річних в сумі 3 287,31 грн.

Щодо вимоги про стягнення 111,20 грн. інфляційних за період з 01.02.2012р. по 01.08.2013р. колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за заявлений період середній показних інфляційних становить від'ємне значення, що виключає підстави для такого нарахування, тому вказана вимога не підлягає задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Обгрунтовучи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що якість поставленого товару на суму 309 156,00 грн. не викликала сумніву, тому й була оплачена, при цьому, поставлений товар на суму 74 335,59 грн. у відповідача викликав сумніви і в усному порядку він повідомив постачальника про необхідність створення двосторонньої комісії з приводу вирішення спірних питань. Оскільки комісія створена не була, оплата також не була проведена, тому, на думку скаржника, позивачем не дотримано порядку досудового врегулювання спору.

Колегія суддів не може погодитися з доводами скаржника та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Розділом 3 договору № 071211 поставки низьковольтного електротехнічного обладнання від 13.12.2011р. 71211 від 13.12.2011р. передбачено порядок виявлення недоліків переданого за цим договором товару та пред'явлення покупцем претензій щодо якості товару.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору, сторони погодились, що претензії з приводу явних недоліків товару за якістю та кількістю, що могли бути виявлені покупцем при прийманні, повинні бути пред'явлені продавцю впродовж одного місяця з дати, зазначеній в накладній або акті прийому-передачі (при його наявності). Після збігу вказаного строку продавець вправі не розглядати претензії покупця з приводу явних недоліків товару.

При наступному виявленні прихованих недоліків або невідповідності вимогам, що не могли бути виявлені при прийманні товару, покупець має право призупинити подальше використання неякісного товару (товарної одиниці) та звернутися до продавця з претензією. До претензії додаються документи, що підтверджують факт невідповідності товару за якістю. Після отримання претензії продавець зобов'язується направити свого представника для перевірки обґрунтованості претензій та складення двохстороннього акту. У випадку підтвердження факту наявності прихованих недоліків поставленого товару, продавець впродовж 30 календарних днів зобов'язаний замінити неякісний товар на товар відповідної якості або, за згодою сторін, здійснити в іншій спосіб компенсацію прямих збитків покупця.

Пунктом 7.3 договору поставки № 071211 від 13.12.2011р. також передбачено, що на товар встановлюється гарантійний строк у 12 місяців.

Отже, договором визначено виключне право покупця на пред'явлення продавцеві претензій щодо явних недоліків товару впродовж одного місця з моменту його передання, а також право на пред'явлення претензій стосовно прихованих недоліків товару, виявлених в процесі його експлуатації, із обов'язковим доданням відповідних документів, на підтвердження факту їх виявлення, що кореспондується з обов'язком продавця направити свого представника для перевірки обґрунтованості пред'явленої претензії та складення двохстороннього акту.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів пред'явлення відповідачем позивачу претензій щодо якості переданого товару впродовж одного місяця з моменту його передання, або впродовж встановленого п. 7.3 договору 12-ти місячного гарантійного строку із наданням відповідних документів, підтверджуючих факт виявлення недоліків товару.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК України передбачено право покупця відмовитися від договору (відмовитися від оплати отриманого за договором товару) у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення.

Про наявність будь-якої із наведених вище підстав, що давали б право покупцеві за договором поставки № 071211 від 13.12.2011р. відмовитись від його виконання, скаржник не зазначає та доказів на підтвердження їх існування матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 18.12.2013р. у справі № 910/16738/13 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає зміні або скасуванню з підстав, передбачених ст. 104 ГПК України.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Екоенерго - Сервіс" - залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 18.12.2013 р. у справі № 910/16738/13 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді С.Г. Рудченко

М.Г. Чорногуз