Постанова

від 20.12.2013 по справі 917/1866/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Справа № 917/1866/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - Клюс О.О. (дов. № ГН-20-Ю від 02.01.2013)

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компания "Саламандра-Україна" м. Полтава (вх. №3488 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 30.10.13 р. у справі № 917/1866/13

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" м. Донецьк

до 1) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" м. Полтава

2) Малого приватного підприємства "ТФТ" м. Миколаїв

про стягнення грошових коштів в сумі 28 340, 00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" м. Донецьк, звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" суми страхового відшкодування в розмірі 27 830,00 грн. та з Малого приватного підприємство "ТФТ" суми страхового відшкодування в розмірі 510,00 грн. в порядку регресу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.10.13 р. по справі № 917/1866/13 (суддя Плотницька Н.Б.) позов задоволено повністю.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компания "Саламандра-Україна" з рішенням господарського суду Полтавської області не погодилось, звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення господарського суду Полтавської області від 30.10.13 р. по справі № 917/1866/13 - скасувати, в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компания "Саламандра-Україна" страхового відшкодування - відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог відповідач зазначає про те, що позивачем не надано належних доказів на підставі яких було здійснено розрахунок розміру страхового відшкодування. При цьому, скаржник вказує на те, що під час розрахунку розміру страхового відшкодування позивач керувався договором добровільного страхування, проте ПрАТ "Страхова компанія "Саламандра-Україна" під час визначення розміру заподіяних збитків керується Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Таким чином, відповідач вважає, що підстави для задоволення даного позову в частині стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "Саламандра-Україна" страхового відшкодування відсутні, оскільки позивачем не надано належних доказів визначення вартості придатних залишків транспортного засобу, що, на думку відповідача, позбавляє страхову компанію здійснити розрахунок розміру страхового відшкодування. Також, відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів визначення вартості придатних залишків транспортного засобу Hyundai і10, державний реєстраційний номер ВЕ0982ВА, а також заявлено позовні вимоги в розмірі значно більшому від фактично понесених витрат.

Позивач 12.12.2013. через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Полтавського області від 30.10.2013 залишити без змін. Позивач зазначає про правомірність позовних вимог на підставі ст. 993 ЦК України, Законів України Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

1-й відповідач та 2-й відповідач своїх представників в призначене судове засіданні не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення уповноваженим особам Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" м. Полтава та Малого приватного підприємства "ТФТ" м. Миколаїв, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 168, 169).

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Оскільки, сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідачі не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників відповідачів за наявними у справі доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (позивач) та Голуб Наталією Віталіївною (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №083214-02-15-01 від 10.04.2012, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля Hyundai і10, державний реєстраційний номер ВЕ0982ВА.

09.05.2012 в місті Миколаєві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), за участю застрахованого автомобіля Hyundai і10, д.р.н. ВЕ0982ВА, під управлінням Голуб Наталії Віталіївни та автобусу Рута 20, д.р.н. ВE7355AA, під управлінням Амбарцумяна Сергія Григоровича.

Відповідно до постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 13 серпня 2012, особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП "Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна", є водій Амбарцумян Сергій Григорович.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ПрАТ "СК "ВУСО" автомобіль Hyundai і10, д.р.н. ВЕ0982ВА.

Позивач зазначив про те, що відповідно до рахунку-фактури TOB "Автоцентр на Будівельників" №СЧ-0000463 від 01.08.2012, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Hyundai і10, д.р.н. ВЕ0982ВА, становить 64 901,99 грн. Відповідно до автотоварознавчого дослідження №21 від 29.07.2012, дійсна вартість (ринкова вартість) пошкодженого автомобіля Hyundai і10, д.р.н. ВЕ0982ВА, на момент настання страхового випадку, становить 86 499,00 грн.

Враховуючи умови договору страхування та положення статті 25 Закону України "Про страхування" позивач виплатив на користь страхувальника суму страхового відшкодування в розмірі 28 340,00 грн. (86 499,00 грн. (дійсна вартість ТЗ на момент настання ДТП) - 49 000,00 грн. (вартість залишків) - 9 509,00 грн. (франшиза) + 350,00 грн. (витрати на евакуацію ТЗ з місця ДТП)). При цьому страховик відповідно до умов договору страхування зарахував частини страхового відшкодування в розмірі 2434,30 грн. в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу (28 340,00 грн. - 2 434,00 грн. = 25 905,70 грн.). Факт зазначеної виплати підтверджується платіжними дорученнями №13317 від 26 жовтня 2012 року.

Посилаючись на положення ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», позивач вважає, що після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до Амбарцумяна Сергія Григоровича.

В той же час, позивач зазначив, що згодом йому стало відомо, що цивільна відповідальність Амбарцумяна Сергія Григоровича на момент настання страхової події була застрахована в ПрАТ "СК "Саламандра-Україна" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/2857753, яким передбачено ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого в сумі 50 000,00 грн., та франшизу в сумі 510,00 грн.. Страхувальником за даним полісом виступає Мале приватне підприємство "ТФТ".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в порядку досудового врегулювання спору на адресу ПрАТ "СК "Саламандра-Україна" було направлено заяву (претензію) про страхове відшкодування (вих. №7519 від 06.12.2012. ПрАТ "CK "Саламандра-Україна" претензію отримало 10.12.2012, однак до цього часу кошти не сплачені.

Таким чином, посилаючись на положення п. 36.4 статті 36 Закону №1961-IV, позивач вважає, що з моменту виплати страхового відшкодування у ПрАТ "СК "ВУСО" виникло право вимоги до ПрАТ "СК "Саламандра-Україна" по відшкодуванню спричиненого збитку в межах фактичних затрат за вирахуванням франшизи (510, 00 грн.) на суму 27 830, 00 грн. (28 340,00 грн. - 510,00 грн.), та до Малого приватного підприємства "ТФТ" на суму 510,00 грн., в якості різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом, який обґрунтований ст.ст. 993, 1166, 1187 ЦК України, ст.. 27 Закону України «Про страхування», ст..ст. 22, 29, 34, 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з того, що згідно умов договору страхування одним із страхових випадків, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю страхувальника (пп.2.1.1 Договору).

Відповідно до розділу 16 договору страхування, повна загибель ТЗ - пошкодження (знищення) застрахованого ТЗ, внаслідок якого відсутня технічна можливість виконання ремонтно-відновлювальних робіт, які забезпечують усунення пошкоджень, що виникли в результаті настання страхового випадку, або вартість відновлювального ремонту, розрахована відповідно до умов цього договору, перевищує 75% дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку.

Відповідно до положень п. 12.22 договору страхування, факт повної загибелі застрахованого ТЗ визначається, виходячи з вартості відновлювального ремонту, розрахованої на момент настання страхового випадку на підставі документа, що є підставою для визначення розміру збитку відповідно до умов договору.

Так, позивачем на підтвердження вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Hyundai і10, д.р.н. ВЕ0982ВА, надано до суду рахунок-фактуру TOB "Автоцентр на Будівельників" №СЧ-0000463 від 01.08.2012 на суму 64 901,99 грн. (а.с. 29-31) Відповідно до автотоварознавчого дослідження №21 від 29.07.2012, (а.с. 32- 38) дійсна вартість (ринкова вартість) пошкодженого автомобіля Hyundai і10, д.р.н. ВЕ0982ВА, на момент настання страхового випадку, становить 86 499,00 грн.

Позивач, стверджує, що так як вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля перевищує 75% дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку, страховиком та страхувальником був визнаний факт повної загибелі застрахованого автомобіля.

Відповідно до п. 12.25 договору страхування, вартість залишків, придатних для подальшого використання, визначається шляхом письмового погодження Страхувальником запропонованої Страховиком пропозиції або шляхом проведення інтернет-аукціону AutoOnline (http://www.autoonline.ua).

Позивач зазначив, що в подальшому страховик шляхом проведення інтернет-аукціону AutoOnline (http://www.autoonline.ua) визначив вартість залишків пошкодженого автомобіля Hyundai і10, д.р.н. ВЕ0982ВА, придатних для подальшого використання, в розмірі 49 000,00 грн.

Відповідно до п.п. 2.2.1 договору страхування, франшиза по повній загибелі ТЗ в результаті страхових подій, вказаних в п.п. 2.1.1-2.1.3. складає 9 509 грн. 00 коп.

Відповідно до розділу 16 договору страхування, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується Страховиком. Франшизи визначені у цьому договорі страхування, є безумовними, обчислюю від страхової суми і застосовуються по кожному і будь-якому страховому випадку.

В пункті 7.6 договору страхування зазначено, що страховик зобов'язаний відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків (порятунок ТЗ, буксирування тощо) в межах до 500,00 грн. Зазначена сума включається в суму страхового відшкодування.

Відповідно до п.п. 12.24.1 договору страхування, у разі відмови страховика задовольнити заяву страхувальника про відмову від прав на застрахований ТЗ (або відсутності такої заяви), розмір заподіяних збитків дорівнює меншій сумі з дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку за вирахуванням вартості залишків, придатних для подальшого використання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виплатив на користь страхувальника суму страхового відшкодування в розмірі 28 340,00 грн. (86 499,00 грн. (дійсна вартість ТЗ на момент настання ДТП) - 49 000,00 грн. (вартість залишків) - 9 509,00 грн. (франшиза) + 350,00 грн. (витрати на евакуацію ТЗ з місця ДТП)). При цьому страховик відповідно до умов договору страхування зарахував частини страхового відшкодування в розмірі 2434,30 грн. в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу (28 340,00 грн. - 2 434,00 грн. = 25 905,70 грн.), що узгоджується з п. 12.12 договору страхування, відповідно до якого, якщо на момент виплати страхового відшкодування страховий платіж за договором сплачений страхувальником не повністю, страховик має право зменшити суму страхового відшкодування на несплачену частину платежу в рахунок погашення страхового платежу за договором.

Таким чином, на підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Отже, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до Амбарцумяна Сергія Григоровича про відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням.

В той же час, оскільки цивільна відповідальність Амбарцумяна Сергія Григоровича на момент настання страхової події була застрахована в ПрАТ "СК "Саламандра-Україна" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/2857753), яким передбачено ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого в сумі 50 000,00 грн., та франшизу в сумі 510,00 грн., а страхувальником за даним полісом виступає Мале приватне підприємство "ТФТ", тому у відповідності до ст. 1194 ЦК України, п. 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з моменту виплати страхового відшкодування у ПрАТ "СК "ВУСО" виникло право вимоги до ПрАТ "СК "Саламандра-Україна" по відшкодуванню спричиненого збитку в межах фактичних затрат за вирахуванням франшизи (510, 00 грн.) на суму 27 830, 00 грн. та до Малого приватного підприємства "ТФТ" на суму 510,00 грн., в якості різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

ПрАТ "СК "Саламандра-Україна" в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем не надано належних доказів на підставі яких було здійснено розрахунок розміру страхового відшкодування, в зв'язку з чим відповідач не погоджується з його розміром.

Колегія суддів вважає наведені доводи необґрунтованими та зазначає, оскільки виходячи з умов договору добровільного страхування в даному випадку - присутній факт фізичного знищення пошкодженого автомобіля, але виходячи з положень статті 30 (в редакції чинній на момент настання ДТП) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в даному випадку - пошкоджений автомобіль не можливо визнати фізично знищеним. Відповідно до Звіту №21 від 29.07.2012 року (автотоварознавчого дослідження) ринкова вартість автомобіля Hyundai і10 д.н.з. BE 0982 ВА до настання ДТП становила 86 499,00 грн., а вартість відновлювального ремонту даного автомобіля становить 63 474,46 грн.

Відповідно п. 30.1. статті 30 вказаного Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 35.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" чітко вказує перелік документів, які додаються до заяви про страхове відшкодування.

Крім того, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжні доручення про виплату, при цьому розмір виплати встановлюється страховим актом (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 42/92 від 23.08.2011).

В ст. 993 Цивільного кодексу України зазначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Дана норма кореспондується зі ст. 27 Закону України „Про страхування", та пунктом 37.4 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яким передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, з урахуванням викладеного, позивач цілком правомірно вимагає стягнення 28340,00 грн. в якості відшкодування шкоди заподіяної внаслідок настання ДТП відповідно до умов Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Що стосується наведених відповідачем доводів стосовно того, що позовні вимоги заявлено в розмірі значно більшому від фактично понесених витрат, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки зарахування частини страхового відшкодування в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу, ґрунтується на умовах п. 12.12 договору страхування та відповідає ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України, оскільки за своєю суттю є способом припинення зобов'язання поряд з його виконанням. В свою чергу, факт зарахування частини страхового відшкодування в рахунок погашення несплаченої суми страхового платежу підтверджується довідкою, яка знаходиться в матеріалах справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, перевіривши у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, тому не приймаються колегією суддів до уваги, в зв'язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компания "Саламандра-Україна" м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 30.10.13 р. у справі № 917/1866/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 23 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.