Постанова

від 24.12.2013 по справі 813/8724/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 року м. Львів № 813/8724/13-а

14 год. 40 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Сільник Н.Є. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Усенко М.І., Омелюх І.В.;

відповідача: представник Холявка І.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімоколект. Центр грошових вимог» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прімоколект. Центр грошових вимог» (далі - ТОВ «Прімоколект. Центр грошових вимог») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Франківському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000272240 від 15.11.2013 року та № 0000282240 від 15.11.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, оскаржувані рішення прийнято на підставі акта перевірки №298/22-40/36992270 від 05.11.2013 року, у якому податковий орган зазначив про відсутність підтвердження здійснення господарських операцій та фактичного придбання товарно - матеріальних цінностей у контрагента позивача, зокрема, відсутності документів щодо їх транспортування, при цьому, вказує назву контрагента ТОВ «Малден ЛТД», в той час, як із підприємством із такою назвою позивач не перебував у жодних договірних відносинах. Водночас, ідентифікаційний код ТОВ «Малден ЛТД», збігається із ідентифікаційним кодом ТОВ «Євромобайл Україна». З огляду на викладене, позивач обґрунтовує реальність операцій здійснених виключно з ТОВ «Євромобайл Україна».

З висновками ДПІ у Франківському районі позивач не погоджується, оскільки такі ґрунтуються лише на акті перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Малден ЛТД» (код ЄДРПОУ 35628146) щодо документального підтвердження господарських операцій з ПП «АТМ» та з ТОВ «Матадор» за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року». Позивач зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з названим вище контрагентом, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю ТОВ «Прімоколект. Центр грошових вимог». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 37174,26 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 68098,54 грн., а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, в яких зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта № 298/22-40/36992270 від 05.11.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Прімоколект. Центр грошових вимог» з питань господарських відносин з ТОВ «Малден ЛТД» (код ЄДРПОУ 35628146) за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року». В основу акта перевірки позивача покладено висновки акта ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська № 695/225/35628146 від 02.04.2013 року, у якому, серед іншого, зазначено про те, що місцезнаходження ТОВ «Малден ЛТД» не встановлено, про відсутність у підприємства будь-яких виробничих потужностей та ресурсів для здійснення господарської діяльності та, як наслідок, відсутність реального проведення господарських операцій та здійснення діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам. На цій підставі податковий орган дійшов висновку про відсутність підтвердження здійснення господарської діяльності та фактичного придбання ТМЦ у контрагента позивача на загальну суму 404424,60 грн. Крім цього, вказав, що позивачем не представлено будь - яких товаросупровідних документів, які б свідчили про транспортування ТМЦ від контрагента позивача. У підсумку відповідач зазначив, що ТОВ «Прімоколект. Центр грошових вимог» безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2012 рік 37174,26 грн. придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Мадлен ЛТД» та завищення податкового кредиту на суму 68098,54 грн. Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 68098,54 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 34049,27 грн., всього на суму 102147,81 грн. та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 37174,26 грн., і на думку відповідача підстав для його скасування немає, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд заслухав пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ТОВ «Прімоколект. Центр грошових вимог» зареєстроване як юридична особа 11.02.2010 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради. Видами діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України відповідно до довідки АА №571610, є діяльність агентств зі стягування платежів і бюро кредитних історій, діяльність телефонних центрів, оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність, надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., діяльність у сфері права.

З 29.10.2013 року по 04.11.2013 року ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Прімоколект. Центр грошових вимог»» з питань господарських відносин з ТОВ «Малден ЛТД» за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року, за наслідками якої складено акт № 298/22-40/36992270 від 05.11.2013 року (далі - акт перевірки від 05.11.2013 року).

Під час перевірки податковий орган даючи оцінку правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у вартості ТМЦ, відповідач врахував висновки акта ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська № 695/225/35628146 від 02.04.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Малден ЛТД» (код ЄДРПОУ 35628146) щодо документального підтвердження господарських операцій з ПП «АТМ» та з ТОВ «Матадор» за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року», у якому, податковим органом встановлено, що ТОВ «Малден ЛТД» здійснювало діяльність, спрямовану на надання безпідставної вигоди третім особам. Тому діяльність такого підприємства є фіктивним підприємництвом і усі правочини, які були укладені з ним, не створюють жодних правових наслідків. Крім того, відповідач зазначив про те, що у названого контрагенту позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Тому на думку податкового органу, господарські операції позивача із ТОВ «Прімоколет. Центр грошових вимог» фактично не відбулися, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

У висновках акта перевірки від 05.11.2013 року відповідач зазначив про порушення ТОВ «Прімоколект. Центр грошових вимог» п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, а саме безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2012 р. - 37174,26 грн. придбання товарів, (робіт, послуг) у ТОВ «Малден ЛТД», що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності на суму 37174,26 грн. та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, а саме завищення податкового кредиту за квітень 2012 р. на 33 333,33 грн., за травень 2012 р. на 34070,77 грн., за вересень 2012 р. на суму 694,44 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 68098,54 грн. та донарахування штрафних санкцій у розмірі 34049,27 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000272240 від 15.11.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 68098,54 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 34049,27 грн., всього на суму 102147,81 грн. та № 0000282240 від 15.11.2013 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 37174,26 грн., після чого позивач звернувся з даним позовом до суду.

На реалізацію принципу офіційного з'ясування обставин справи суд витребував у позивача додаткові докази на підтвердження використання приданих ТМЦ у господарській діяльності. Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента:

ТОВ «Прімоколект. Центр грошових вимог» (Покупець) та ТОВ «Євромобайл Україна» (Постачальник) уклали договір купівлі - продажу від 18.04.2012 року №28, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату. Відповідно до умов п. 3.3 та п. 3.4 даного договору, постачальник зобов'язаний поставити товар, а саме GSM/VoIP шлюз (Термінал HG - 4032Q6 РМХ) та шасі розширення (Термінал HG - 4040 QEX6) на загальну суму 404424,60 грн. з ПДВ в пункт поставки: м.Львів, вул. Смаль-Стоцького,1 корп.3, 3 поверх на умовах DAP згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс - 2010», узгодженими партіями.

На виконання умов даного договору Постачальник передав у власність Покупцю обладнання відповідно до рахунку - фактури №000840 від 18 квітня 2012 року та видаткової накладної № PH- 0000555 від 30 травня 2012 року на суму 404424,60 грн., в т.ч. ПДВ 67404,10 грн. Також позивачем долучено акт приймання - передачі товару від 30.05.2013 року та витяг з електронного реєстру довіреностей за 01.01.2012 року по 30.06.2012 року, у п. 36 якого зазначено, що на отримання товару від ТОВ «Євромобайл Україна» 29.05.2012 року видано довіреність РС-0000036 на ОСОБА_4

ТОВ «Евромобайл Україна», у свою чергу, виписало позивачу податкові накладні: № 91 від 24.04.2012 року на загальну суму 200000,00 грн., в т.ч. ПДВ 33333,33 грн. та № 121 від 30.05.2012 року на загальну суму 204424,60 грн., в т.ч. ПДВ 34070,77 грн., що відображено в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

За отримане від ТОВ «Євромобайл Україна» обладнання позивач розрахувався, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів по рахунку № 26002709007613 від 24 квітня 2012 року. Остаточний розрахунок за поставлений товар, позивач здійснив 07 червня 2012 року, що підтверджується банківською випискою по рахунку № 26002709007613 від 08 червня 2012 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Євромобайл Україна» відображено у податковій звітності ТОВ «Прімоколект. Центр грошових вимог», про що свідчить копія додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за квітень, травень, вересень 2012 року.

Також на підтвердження господарських операцій позивачем долучено документи, що свідчать про налаштування придбаного телекомунікаційного обладнання та його обслуговування, а саме 18.07.2012 року позивачем була здійснена передоплата за такі послуги в сумі 24999,84 грн., а надання послуг підтверджують: Акт № 46 від 19.07.2012 р. на суму 1041,63 грн., Акт № 49 від 31.08.2012 р. на суму 1041,63 грн., Акт № 53 від 28.09.2012 р. на суму 1041,63 грн., Акт № 56 від 31.10.2012 р. на суму 1041,63 грн., рахунок - фактура №1612 від 11 липня 2012 року, податкова накладна №80 від 19.07.2012 року, виписка по рахунку №26002709007613 від 19.07.2012 року.

27 листопада 2012 року ТОВ «Євромобайл Україна» повернуло ТОВ «Прімоколект. Центр грошових вимог» помилково сплачені кошти на загальну суму 20 833,20 грн., про що було зроблено коригування на цю суму у податковій декларації з ПДВ.

На підтвердження використання обладнання у господарській діяльності при виконанні умов договору від 18.04.2012 року №28, позивач також долучив наступні документи:

- Акти приймання - передачі основних засобів від 01.06.2012 року GSM/VoIP шлюз (Термінал HG - 4032Q6 РМХ) та шасі розширення (Термінал HG - 4040 QEX6);

- Розрахунки амортизації за 2012-2013 роки на телекомунікаційне обладнання в сумі 17 562,96 грн. та 16 139,10 грн.;

- Розрахунки надання послуг стільникового мобільного зв'язку від 16.12.2013 року за період з 01.01.2013 року по 30.11.2013 року;

- Договір оренди основних засобів №02/07-01 від 02 липня 2012 року надання у строкове платне користування Шассі розширення Термінал HG-4040 QEX6 з 40 каналами на порту (із додатками); рахунки на оплату №416 від 30 вересня 2013 року, №462 від 14 жовтня 2013 року та виписки по рахунку про оплату за оренду.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно п.14.1.27 ст.14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з приписами п.138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. П.138.1.1. Податкового кодексу визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

Позивач є суб'єктом господарювання, у сфері діяльності телефонних центрів, оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність, надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у. Для здійснення організації обраного ним виду господарської діяльності, підприємством було придбано і оплачено наступне телекомунікаційне обладнання та прилади: зокрема, GSM/VoIP шлюз (Термінал HG - 4032Q6 РМХ) та шасі розширення (Термінал HG - 4040 QEX6), що свідчить про наявність у позивача матеріально - технічної бази, необхідної для здійснення обраного ним виду господарської діяльності і яким відповідач, втім, не надав належної оцінки під час проведення перевірки позивача.

Підставою для формування податкового кредиту ТОВ «Прімоколект. Центр грошових вимог» за за квітень, травень, вересень 2012 р., були податкові накладні встановленої форми та змісту, виписаних ТОВ «Євромобайл Україна» за наслідками операцій з поставки вищезазначеного обладнання. Зауважень щодо оформлення первинних документів відповідач не зазначив. Виконання договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники. Отже, реальність господарських операцій ТОВ «Прімоколект. Центр грошових вимог» по придбанню та використанню ТМЦ підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

На підтвердження податкового статусу контрагента позивача свідчать: Свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Євромобайл Україна», ідентифікаційний код 35628146, № запису в ЄДР 1 103 102 0000 021852, довідка про взяття на облік платника податків ТОВ «Євромобайл Україна» від 24.12.2007 р. № 4524/10/29-117, Свідоцтво № 100086553, яким підтверджується реєстрація платника податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства позивачем по суті ґрунтуються на акті перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська № 695/225/35628146 від 02.04.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Малден ЛТД» (код ЄДРПОУ 35628146) щодо документального підтвердження господарських операцій з ПП «АТМ» та з ТОВ «Матадор» за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року».

В той же час, судом встановлено, що ідентифікаційний код - 35628146 належить ТОВ «Євромобайл Україна», з яким позивач здійснював господарські операції з придбання вищезазначеного телекомунікаційного обладнання. Відтак, акт перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська № 695/225/35628146 від 02.04.2013 року щодо ТОВ «Малден ЛТД», судом в обґрунтування заперечень відповідача не враховується, оскільки господарські операції із зазначеним підприємством позивачем не здійснювалися.

З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаних ним товарно-матеріальних цінностей, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Щодо відсутності товарно-транспортних документів, то необхідно вказати наступне.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568:

подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, жоден з перерахованих вище документів (подорожній лист, товарно-транспортна накладна) не є документами, що засвідчують отримання будь-яким підприємством товарно-матеріальних цінностей (послуг). Це документи, які свідчать про фізичне переміщення цінностей, визначають осіб які відповідають за збереження майна під час транспортування.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Суд погоджується з твердженнями позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту. З цього приводу слід також зазначити, що висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарської операції, є безпідставними і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі за основним платежем 68098,54 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 34049,27 грн., та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 37174,26 грн.

Тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення № 0000272240 від 15.11.2013 року та № 0000282240 від 15.11.2013 року не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000272240 від 15.11.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000282240 від 15.11.2013 року.

Присудити із Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімоколект. Центр грошових вимог» (вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів, 79015, код ЄДРПОУ 36992270) судовий збір у розмірі 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 64 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.12.2013 року.

Суддя Клименко О.М.