Постанова

від 27.12.2013 по справі 810/6974/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 27 грудня 2013 року                                                                                               810/6974/13-а Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТІЗ Озерне" доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в с т а н о в и в: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІЗ Озерне" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.2013 №0000332201/1284. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно позбавив товариство податкового кредиту та помилково застосував до податкових правовідносин положення  щодо строків позовної давності передбачені статтею 257 Цивільного кодексу України. Водночас зазначає, що товариство не заявляло до бюджетного відшкодування суму від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки мало недостатні обсяги оподатковуваних операцій протягом останніх 12 календарних місяців у кожному з податкових періодів, протягом якого виникла така сума. Відтак не мало права на бюджетне відшкодування, отже не могло пропустити граничні строки подання заяв на бюджетне відшкодування встановлені податковим законодавством. Крім того, спірним податковим повідомленням-рішенням відповідачем вчетверте було зменшено позивачу суму від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі неузгоджених податкових повідомлень-рішень. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, у позові просив суд відмовити, надавши письмові заперечення, що ґрунтуються на висновках, викладених в акті камеральної перевірки. 27 грудня 2013 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження. Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином. 26.12.2013 до суду через засоби електронного зв'язку надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні. Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів. Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІЗ Озерне" зареєстроване виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області 26 квітня 2004 року як юридична особа, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. На податковому обліку перебуває в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області. Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "ТІЗ Озерне" з питань правильності формування значення рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року. За результатами перевірки контролюючим органом зменшено залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24) у розмірі 4018925,00 грн. та вказано на необхідність відобразити зазначену суму у рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 року з позначкою "мінус" (а.с. 12-21). З огляду на зазначене, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 27 вересня 2013 року №0001412201/368 (а.с. 22), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією від 9 вересня 2013 року №90558751876 за липень 2013 року на 4018925,00 грн. При перевірці декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року від 19 вересня 2013 року №9058839436 відповідачем було складено акт про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "ТІЗ Озерне" від 30 вересня 2013 року №433/10-16-22-01/32931921 (а.с. 24-29). Під час перевірки відповідач зробив висновок про неправомірність відображення у рядку 24 декларації з ПДВ за серпень 2013 року суми на яку зменшено залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду у розмірі 4018925,00 грн., сформованого за період грудень 2004 року - липень 2010 року, та залишку від'ємного значення сформованого за серпень 2010 року у розмірі 362,00 грн. На основі висновків акту камеральної перевірки від 30 вересня 2013 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 29 жовтня 2013 року №0000142201/682 (а.с. 30), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2013 року у розмірі 362,00 грн. У подальшому ТОВ "ТІЗ Озерне" не врахувало у декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року висновків актів перевірки від 20 вересня та 30 вересня 2013 року, що на думку відповідача є протиправним, і відповідно, призвело до подальшого завищення податкового кредиту. Так, відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2013 року (а.с. 32-38). Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ТІЗ Озерне" розділу 5 наказу №41 від 25 січня 2011 року "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" та статті 200 Податкового кодексу України, а саме: суми зменшеного значення рядка 24 попереднього періоду контролюючим органом, позивачем не відображено в рядку 21.3 декларації наступного звітного періоду (вересень 2013 року). На підставі висновків вказаного акту позивачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 22 листопада 2013 року №0000252201/25 (а.с. 39), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4019287,00 грн. Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, за результатами якої складено Акт від 22.11.2013 №1158/10-16-22-01/32931921 (а.с. 41-47). Під час перевірки відповідач зробив висновок про неправомірність відображення у рядку 24 декларації з ПДВ за листопад 2013 року суми, на яку зменшено залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду у розмірі 4019287,00 грн., сформованого за період грудень 2004 року - липень 2010 року, та 13695,00 грн. залишку від'ємного значення сформованого за жовтень 2010 року, підприємству необхідно відобразити у рядку 21.3 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року з позначкою "мінус" На основі висновків акту камеральної перевірки від 22 листопада 2013 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 10 грудня 2013 року №0000332201/1284 (а.с. 56), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 4032982 грн. Не погоджуючись з рішенням відповідача ТОВ "ТІЗ Озерне" звернулось до суду. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до положень статті 56 Податкового кодексу України днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, визначеного рішенням контролюючого органу, вважається день закінчення процедури адміністративного оскарження, а в разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. За змістом статті 56.2 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення Відповідно до підпункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті (10 днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення), зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до п. 4.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012 №1236, у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень. При цьому сума грошового зобов'язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили. Після прийняття судом рішення по суті, яке набрало законної сили, структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення-рішення, що оскаржувалося, в день отримання відповідного рішення органом державної податкової служби вносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці окремого реєстру та підшиває копію рішення до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи      платника податків. Аналогічні дії здійснюються у разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку (за умови прийняття апеляційної скарги апеляційним адміністративним судом до провадження). У разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума грошового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунка платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься, до дня набрання судовим рішенням законної сили. Пунктом 4.5. цього ж порядку встановлено, що після закінчення процедури адміністративного оскарження та/або судового оскарження та набрання судовим рішенням законної сили суми узгодженого грошового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість в автоматичному режимі переносяться з реєстру податкових повідомлень-рішень (окремого реєстру, передбаченого пунктом 4.4 цього розділу) до автоматизованої інформаційної облікової системи органів державної податкової служби. Одночасно структурному підрозділу, що забезпечує адміністрування облікових показників та звітності, передаються паперові виписки з реєстру податкових повідомлень-рішень за день, до яких включається інформація щодо сум узгоджених грошових зобов'язань та інших показників, які переносяться до карток особових рахунків. Зазначені виписки передаються окремо від кожного структурного підрозділу, що складає податкові повідомлення-рішення, за підписом керівника такого структурного підрозділу. Таким чином, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення, що виключає обов'язок платника податку враховувати суму неузгодженого грошового зобов'язання у податковій звітності. З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення від 27 вересня 2013 року №0001412201, від 29 жовтня 2013 року №0000142201/682 та від 22 листопада 2013 року, на основі яких відповідачем зроблено висновок про неправомірність зазначення у рядку 24 декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 4037344,00 грн., були оскаржені позивачем у судовому порядку. Вказана обставина підтверджується листами позивача від 4 жовтня 2013 року вих.. №08 (а.с. 23), від 6 листопада 2013 року вих. №12 (а.с. 31), від 28 листопада 2013 року вих. №13 (а.с. 40) та листом від 20 грудня 2013 року вих. №16, якими позивач повідомив контролюючий орган про процедуру судового оскарження податкових повідомлень-рішень. До зазначених листів позивачем також додані копії позовних заяв з відмітками канцелярії суду про одержання. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2013 року було відкрите провадження у адміністративній справі №810/5383/13-а про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001412201/368. Також, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року відкрите провадження у справі №810/5998/13-а про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000142201/682. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 в адміністративній справі №810/5383/13-а визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2013 року №0001412201/368. За таких обставин суд зазначає, що на момент здійснення камеральної перевірки, оформленої актом від 22 листопада 2013 року №1158/10-16-22-01/32931921 відповідачем не було враховано ту обставину, що грошове зобов'язання встановлене податковими-повідомленнями рішеннями №0001412201/368 та №0000142201/682 були не узгодженими. Таким чином, у відповідача не було підстав для зменшення суми від'ємного значення в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму визначену у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зобов'язання податковим органом платника податків відображати в податковій звітності неузгоджені результати перевірок є необґрунтованим, а прийняте на основі таких висновків спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу повторно зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість є передчасним та протиправним. Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта  владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, також не забезпечив явку свого представника у судове засідання, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідного рішення. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - п о с т а н о в и в: Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЗ Озерне" - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 10.12.2013 №0000332201/1284. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЗ Озерне" (код за ЄДРПОУ 32931921) сплачений судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                             Балаклицький А. І.