Рішення

від 27.12.2013 по справі 904/8207/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.12.13р. Справа № 904/8207/13

За позовом Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", м. Дніпродзержинськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Вальяр", м. Дніпропетровськ

про стягнення 36 326,00 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

Від позивача: Миткалик Є.В., дов. № 00.01.0118 від 06.08.13 р.;

Від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради „Дніпродзержинськтепломережа" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 31 326, 00 грн, що складають суму грошових коштів збережених без достатніх підстав.

21.11.2013 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній збільшує суму заборгованості до 36 326, 00 грн.

23.12.2013 р. в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2011 року між Комунальним підприємство Дніпродзержинської міської ради „Дніпродзержинськтепломережа"(Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою „Вальяр" (Відповідач) було укладено договір № 9/00.08.0156 на виконання ремонтних робіт (далі-Договір), відповідно до п. 1.1, 1.2. якого, замовник після затвердження відповідних обсягів коштів здійснює фінансування об'єкта „Ремонт парового котла ДКВР -20/13, розташованого в Лівобережній районній котельні, м. Дніпродзержинськ, вул. Індустріальна, 2", а підрядник зобов'язується виконати роботи та здати в експлуатацію.

Відповідно до п. 4.1 Договору, вартість робіт за цим договором розрахована на підставі затвердженого кошторису та динамічної договірної ціни на реконструкцію між Замовником та Підрядником та складає 158 070, 33 грн., загальна вартість робіт за договором складає 189 684, 40 грн.

В п. 5.1 Договору сторони узгодили, що проміжні платежі за виконані роботи здійснюється в двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених Договором робіт та підписання акту державної (робочої) комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію.

Оплата за виконані роботи, згідно актів приймання виконаних робіт та кошти на оплату авансу у розмірі 30% по даному договору здійснюється замовником на розрахункові рахунки Підрядника. (п. 5.2.)

Виконуючи умови зазначеного вище договору, відповідачем виконані, а позивачем прийняті роботи на суму 183 132,40 грн.

Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача.

За наслідками перевірки Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області складений акт № 830-22/39 від 31.07.2012р., яким встановлено завищення вартості робіт, виконаних відповідачем на суму 31 326, 00 грн.

За даними акту ревізії в результаті невірного обрахування людино-годин відповідачем при виконанні робіт за спірним договором, підприємство останнього набуло без достатньої правової підстави грошові кошти в сумі 31 326, 00 грн.

З огляду на зазначені обставини позивач наполягає на стягненні з відповідача грошових коштів в сумі 31 326, 00 грн. як таких, що збережені без достатніх правових підстав.

В заяві про збільшення позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до актів виконаних робіт, їх вартість складає 183 132,40 грн., в той час як із залучених платіжних документів, вбачається, що позивачем були перераховані відповідачеві грошові кошти в сумі 188 132,40 грн., в зв`язку з чим останній просить стягнути безпідставно отримані грошові кошти в сумі 5 000 грн.

Вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно пунктів 1-3 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Виходячи із змісту статті 843 Цивільного кодексу України, ціна - грошова сума, що підлягає сплаті за результати роботи підрядника. Ціна може встановлюватись у договорі у вигляді обумовленої сторонами грошової суми. В цьому випадку вона може зазначатися безпосередньо у договорі або у додатках до нього, які є невід'ємною частиною (кошторис, який містить постатейний перелік витрат; калькуляція; прейскурант).

Ціна робіт обумовлена сторонами при укладені договору № 9/00.08.0156, зміст якого становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Позивач у позовній заяві посилається на положення ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної позивачем норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1. набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2. відсутність для цього правових підстав або якщо такі підстави відпали.

Оскільки, між сторонами у справі, було укладено договір про оплатне виконання ремонту парового котла позивача, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім, як оплату виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, як безпідставне збагачення.

Виявлені ревізією порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Необхідно зауважити, що наявний в матеріалах справи акт Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області від 17.10.2011р. №06-21/82 не може бути належним доказом наявності вини відповідача, акт не є первинним документом та не носить обов'язковий характер.

Акт ревізії -документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Обставини, вказані в такому акті повинні підтверджуватись належними доказами у відповідності до ст. ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що підрядні роботи були виконані відповідачем в повному обсязі та прийняті позивачем без зауважень, про що були складені відповідні акти виконаних робіт, а їх вартість була узгоджена договором.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду порушення підрядних зобов'язань з боку відповідача та наявність обставин, пов'язаних з виникненням у відповідача зобов'язань, щодо перерахування на користь позивача грошових коштів в сумі 31 326, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення 5 000 грн., позивач посилається на те, що ним вказана сума була перерахована помилково.

Так, як свідчать матеріали справи, виконуючи умови спірного договору, відповідач виконав роботи на суму 183 132,40 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 за вересень 2011 р.; №2 за жовтень 2011 р. та №3 за грудень 2011 р., а позивач перерахував останньому грошові кошти в сумі 188 132,40 грн.

Переплата була здійснена, при оплаті виставленого відповідачем рахунку №01/10 на загальну суму 96 517,12 грн.

Так, здійснюючи оплату вказаного рахунку, позивач перерахував грошові кошти в сумі 101 517,12 грн., тобто, помилково перерахувавши на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 5 000 грн., відповідно до платіжного доручення №5902 від 14.12.2012 р., яким була здійснена остання оплата, з посиланням на рахунок №01/10.

Як вже було зазначено вище, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на який воно було набуте, майно, згодом відпала .

Боржником є та особа, котра без достатніх підстав придбала чуже майно. До подій за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься також перерахування грошових коштів іншій особі.

Доказів, які б свідчили про повернення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 5000 грн., відповідач не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 526 , 626 , 629 , 837 , 844,1212 Цивільного кодексу України , ст. 193 Господарського кодексу України , ст.ст. 32 , 33 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вальяр" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Єрмоловой, буд. 36 кв. 1, код ЄДРПОУ 20257623) на користь Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (51914, м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 168, п/р 26009060011288 у КБ "Приватбанк" в м. Дніпродзержинську, МФО 305965, код ЄДРПОУ 03342573) 5 000 грн. (п`ять тисяч гривень) безпідставно отриманих когштів, 236 (двісті тридцять шість гривень) 81 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.Ф. Мельниченко Повне рішення складено: 30.12.13 р.