Постанова

від 21.10.2013 по справі 804/10029/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 р. Справа № 804/10029/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Шевцовій М.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Дорбуд-Г» до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.07.13 року ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Дорбуд-Г» (далі - Позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (правонаступником якої являється - Нікопольська об'єднана Державна податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) (далі - Відповідач) про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Дорбуд-Г» (код ЄДРПОУ 35055639) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Пластпромбізнес» (код ЄДРПОУ 34358860) за період діяльності з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року, складений Акт №1813/224/35055639 від 02.07.2013 року, на підставі якого службовими особами Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (правонаступником якої являється Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) проведено коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2012 року та виключено з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ. Посилаючись на відсутність правових підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також для коригування показників податкової звітності за результатами такої перевірки, позивач вважає такі дії відповідача незаконними. Зокрема, позивач зазначив, що відповідачем безпідставно зроблені висновки щодо нереальності господарських операцій з ПП «Пластпромбізнес» лише на підставі Акту перевірки № 687/152/34358860 від 05.12.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки, складеного ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області щодо контрагента ПП «Пластпромбізнес» та Акту перевірки №1731/22-517/37212057 від 26.10.2012 року, складеного Дніпропетровської МДПІ, у той час, коли первинним документам щодо правомірності формування податкового кредиту по відносинам з вказаним контрагентом, належної оцінки надано не було. Крім того, вважає, що відповідачем за результатами перевірки рішень про донарахування податкових зобов'язань винесено не було, що позбавляло його можливості здійснювати коригування показників податкової звітності з ПДВ в з електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

В судове засідання позивач не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 21.10.2013 р. не з'явився, подав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні. Подав письмові заперечення, які залучені до матеріалів справи (а.с. 54-58) та у яких відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. Суду пояснив, що надані позивачем до перевірки по відносинам з ПП «Пластпромбізнес» первинні документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не відповідають суті господарських операцій з контрагентом. Крім того, пояснив, що з висновків актів перевірок, отриманих від інших ДПІ свідчить, що у ПП «Пластпромбізнес» були відсутні необхідні умови для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, що спростовує факт надання послуг позивачу. У зв'язку з чим, контролюючим органом правомірно було зроблено висновок щодо завищення валових витрат та податкового кредиту в частині придбання позивачем послуг від ПП «Пластпромбізнес» в серпні 2012 р., оскільки не було підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом. Також відповідачем зазначено, що ним не здійснювалось коригування показників податкової звітності позивача, оскільки таке право, відповідно до ст. 50 ПКУ, належить виключно платнику податків.

З урахуванням вимог ч.4, 6 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Дорбуд-Г» перебуває на податковому обліку в Нікопольській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В період з 17.06.2013 р. по 21.06.2013 р. згідно з наказом в.о. начальника Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 726 від 14.06.2013 р. (а.с.79-80) та направлення на перевірку № 411/22.4 від 14.06.2013 р. (а.с. 81) відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, службовою особою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Дорбут-Г» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Пластпромбізнес» за період діяльності з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року. За результатами перевірки складений Акт № 1813/224/35055639 від 02.07.2013 року, згідно якого не підтверджено реальність здійснення госпо дарських відносин з ПП «Пластпромбізнес», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування (а.с. 24-36).

Вивченням змісту Акту перевірки судом встановлено, що наведені висновки зроблені відповідачем на підставі матеріалу перевірки ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя від 05.12.2012 р. № 687/152/34358860 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Пластпромбізнес» щодо підтвердження господарських відносин із платниками - покупцями у серпні 2012 р.», за яким не встановлено факту реального здійснення господарських операцій, в тому числі з позивачем.

Судом також встановлено, що на підставі Акта перевірки № 1813/224/35055639 від 02.07.2013 року, відбулося коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача за серпень 2012 року, які на підставі декларацій з ПДВ відображаються податковим органом в централізованій електронній базі податкової звітності, а саме: в базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в тому числі в частині декларування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по господарським операціям, вчиненими з ПП «Пластпромбізнес» та зазначеними у додатку 5 до декларації з ПДВ за серпень 2012 року (а.с. 78).

Розв'язуючи спір, суд зазначає, що відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI (далі - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (пп. 20.1.6. п.20.1 ст. 20 ПКУ).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПКУкраїни, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка проводиться при наявності однієї з наступних підстав: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Положеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.10 №984, визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно з п. 4, п.5, п.6 вказаного Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Висновок акту документальної перевірки складається з опису виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень, про що зазначено у п.6 Порядку.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що складання акту перевірки та зазначення у ньому висновків перевірки належить до повноважень органу державної податкової служби, проте акт перевірки не містить у собі будь-яких владних приписів до перевіряємого суб'єкту, не впливає на його права і обов'язки, та не несе собою правові наслідки. Отже, висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 02.07.2013 р., є думкою перевіряючих, яка не містить у собі обов'язкових приписів до її виконання.

Актом застосування норм права або правозастосовним актом, у даному випадку, є рішення, викладене у формі податкового повідомлення-рішення, яке приймається на підставі нормативно-правових актів та висновків перевірки і наділено такими характерними ознаками як категоричне, офіційно-владне, обов'язкове для виконання веління, яке охороняється примусовою силою держави та є персоніфікованим. Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, податкового повідомлення-рішення з посиланням на згаданий акт перевірки відповідачем відносно позивача не приймалось.

Як встановлено судом, визначена відповідачем завищеною сума податкового кредиту в розмірі 44878,66 грн. віднесена позивачем до складу податкового кредиту за серпень2012р. по взаємовідносинами з ПП «Пластпромбізнес» та відображена у податковій декларації з ПДВ за серпень 2012 року (а.с. 113-119).

Сторонами визнано, що податковий кредит в означеному розмірі сформований позивачем на підставі договору підряду від 01.08.2012 р. № 26 (а.с.46-49), акту виконаних робіт № ОУ-083/35 від 31.08.2012 р. та податкової накладної № 134 від 31.08.2012 р. (а.с. 38-45) які були досліджені перевіряючими в ході перевірки позивача, як і платіжні доручення, за якими розрахунки проведені позивачем у безготівковій формі згідно з платіжним дорученням № 839 від 18.09.2012 р. на суму 269271,95 грн. (а.с.24-36). В матеріалах справи наявні копії означених первинних документів, судовим оглядом яких не виявлено недотримання в оформленні означених податкових накладних вимог ст.201 ПКУ, чітких зауважень з приводу оформлення зазначених податкових накладних з порушеннями ст. 201 ПК України відповідачем не наведено.

За змістом п.185.1 ст.185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

За правилами, визначеними п 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метоюподальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПКУ). Положення ст.198.2 ст.198 ПКУ визначають, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Одночасно законодавцем застережено, що не можуть бути віднесені до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПКУ).

З огляду на наведені положення податкового кодексу, враховуючи наявність відповідних первинних документів, в тому числі податкових накладних, за взаємовідносинами позивача з ПП «Пластпромбізнес», порушень в оформлені яких чи невідповідності вимогами ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не встановлено, суд доходить до висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за вказаними операціями всього на суму 44878,66 грн., відтак включення позивачем суми ПДВ за відповідною податковою накладною в розмірі 44878,66 грн., до складу податкового кредиту за серпень 2012р. є правомірним.

Посилання відповідача на висновки акту перевірки ДПІ Хортицькому районі м. Запоріжжя відносно контрагента позивача, в тому числі і щодо безтоварності операцій, а також на БД «Автоматизоване співставлення ПЗ та ПК у розрізі контрагентів» суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Порушення платниками податків - контрагентами позивача податкової дисципліни тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких контрагентів. Також суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Також, суд погоджується з доводами позивача про неправомірність дій відповідача щодо здійснення коригування в базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», виходячи з наступного.

Контроль за поданням платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірка їх достовірності є одними з основних функцій органів державної податкової служби. З метою удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість та визначення порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів ДПА України своїм Наказом «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» від 18.04.08 № 266 затвердила відповідні Методичні рекомендації (далі - Методичні рекомендації № 266).

Згідно з п. 1.3 Методичних рекомендацій № 266, створені такі програмні продукти: система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. За змістом п. 2.12. Методичних рекомендацій № 266 інформація податкової звітності з податку на додану вартість надсилається до центральної бази даних податкової звітності та підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Одночасно положеннями пп.16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Податкова декларація - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п. 46.1 ст. 46 ПКУ). Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПКУ крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Податкова декларація з ПДВ заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу (п.179.5 ст. 179 ПКУ). Внесення змін до податкової звітності, за змістом ст. 50 ПК України, вчиняється шляхом подання уточнюючих розрахунків платником податків.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Положеннями п. 9.8 ст. 9 ПК України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженими наказом ДПА України від 31.12.08 № 827, передбачено, що за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

На підставі викладених нормативних положень суд доходить до висновку, що обов'язку платника податків подати декларацію з податку на додану вартість кореспондує обов'язок податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності, а показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, і повинні їм відповідати. При цьому показники, які відображаються податковим органом в Деталізованій базі співставлення, відображаються у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а відтак стосуються прав та інтересів таких контрагентів.

Відповідачем на обґрунтування своєї позиції зазначено, що ним не здійснювалось коригування показників податкової звітності позивача, оскільки таке коригування може здійснити лише платник податків шляхом подання уточнюючого розрахунку або податкової декларації з уточненими показниками. Суд зазначає, що такі доводи позивача не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються предмету спору. Адже позивачем оскаржується коригування відповідачем показників податкової звітності, що відображаються податковим органом в електронній базі даних деталізованої інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а не показників в податковій звітності платника податків. Відповідачем не надано доказів відповідності показників в електронній базі даних деталізованої інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України показникам, зазначеним позивачем в податковій звітності з ПДВ за серпень 2012 року.

Між тим, інформація, наведена у висновку Акту № 1813/224/35055639 від 02.07.2013 року, яка вносяться до бази даних «Аудит», надходить до електронної бази даних деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. При цьому, як встановленому в ході розгляду справи, податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі Акту №1813/224/35055639 від 02.07.2013 року відповідачем не приймалось. Натомість аналіз положень Методичних рекомендацій № 266 дає підстави для висновку, що здійснена податковим органом податкова кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Суд також звертає увагу на положення податкового права, якими визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку ст. 54 ПКУ та його узгодження.

Як зазначено вище, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Дорбуд-Г» до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі Акту перевірки №1813/224/35055639 від 02.07.2013 року показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2012 року, які Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Дорбуд-Г» (код ЄДРПОУ 35055639) задекларувало у податковій звітності за податковий період.

Зобов'язати Нікопольську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в діючих електронних автоматизованих системах співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2012 року, які Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Дорбуд-Г» (код ЄДРПОУ 35055639) задекларувало у податковій звітності за відповідний податковий період.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Дорбуд-Г» (код ЄДРПОУ 35055639, 53407, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. 50 років Жовтня, 15) витрати по сплаті судового збору в сумі 34 грн. 41 коп. (тридцять чотири гривні 41 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева