Рішення

від 19.12.2013 по справі 911/4210/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"19" грудня 2013 р. Справа № 911/4210/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум-Менеджмент Груп", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Петрухіної Олени Іванівни, Бориспільский р-н.,

с. Проліски

про стягнення 54 471, 66 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Гущин М.О.- предст., дов.№ 84 від 31.10.2013р.;

відповідач - Матяш Т.В. -предст. дов. від 13.12.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум-Менеджмент Груп" до Фізичної особи-підприємця Петрухіної Олени Іванівни про стягнення 51 921,33 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.11.2013р. у справі №911/4210/13 було порушено провадження та призначено до розгляду на 02.12.2013р.

Через канцелярію суду позивач подав заяву про зміну предмету позову та розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що в даному випадку має місце нова ціна позову - 54 471, 66 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Ухвалою господарського суду Київської області 02.12.2013р. розгляд справи було відкладено на 19.12.2013р. у зв'язку з неявкою відповідача.

У судовому засіданні 19.12.2013р. позивач в усних поясненнях позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві з урахування заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, заперечивши лише проти нарахування 3% річних.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

19.12.2013р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

01 квітня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум-Менеджмент Груп» (Орендар) та Фізичною особою-підприємцем Петрухіною Оленою Іванівною(Суборендар) було укладено Договір суборенди № 081-К, відповідно до умов якого Орендар зобов'язується передати у Суборенду, а Суборендар зобов'язується прийняти згідно умов цього Договору, нежитлове приміщення (офіс 6-102), розташоване на першому поверсі в будівлі за адресою: м. Київ, просп. Московський, 9, корпус 6, вхід С, будівля під літерою «Б».

Відповідно до п.п. 1.4.1, 1.4.2,1.4.3 Договору, Суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 13 140, 98 грн. (з ПДВ) за один повний календарний місяць суборенди, наступним чином:

Протягом трьох банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення (без урахування дня, коли відбулася передача), суборендар сплачує орендну лату за період з дня підписання акту прийому-передачі приміщення по останній день поточного місяця (з урахуванням дня передачі). Розмір орендної плати за вказаний період визначається у відповідності до вищевказаної суми на підставі розрахунку наступним чином: орендна плата за один повний календарний місяць суборенди поділена на кількість днів у місяці,у якому відбулася передача приміщення, помножена на кількість днів, що залишились до кінця місяця, включаючи день передачі;

Наступні платежі сплачуються авансом щомісячно в термін з першого по п'яте число поточного (розрахункового) місяця.

Пукктом Сторони домовилися, що протягом трьох місяців з моменту підписання цього Договору суборендар зобов'язується перерахувати орендарю гарантійний платіж у розмірі двомісячної орендної плати, зазначеної у п. 1.4. цього Договору. (п.1.5.1.)

Відповідно до п. 1.5.4. Договору, орендар має право за власним рішенням в односторонньому порядку покрити прострочену заборгованість суборендаря по платежам чи штрафним санкціям, встановленим цим Договором, а також витрати на ремонт предмету суборенди та інші витрати, спричинені невиконанням суборендарем вимог цього Договору за рахунок гарантійного платежу, направивши суборендарю письмове повідомлення про проведення відрахування коштів з суми гарантійного платежу, яке одночасно є вимогою на поповнення суми гарантійного платежу до вказаного в п. 1.5.1. цього Договору розміру.

Згідно з п. 2.1. Договору, суборендар сплачує орендарю: гарантійний платіж, орендну плату, плату за сервісне обслуговування, згідно з умовами цього Договору; плату за послуги, які надаються орендарем суборендарю за вимогою останнього і не включені до переліку сервісних послуг, встановленого цим Договором.

Приписами п. 2.2. встановлено, що при здійсненні платежів, згідно з цим Договором, плата повинна здійснюватися у гривнях, у зазначений строк, безпосередньо на банківський рахунок орендаря. Всі платежі, за винятком платежу, передбаченого п. 2.1.1. цього Договору, здійснюється на підставі рахунків, виставлених орендарем. Рахунки, що виставляються орендарем, будуть вважатись наданими суборендарю належним чином, якщо їх направлено одним із наступних способів: 1) вручено суборендарю з обов'язковою відміткою в реєстрі орендаря, 2) за допомогою підприємств поштового зв'язку.

Відповідно до п. 3.1. Договору, суборендар сплачує орендарю вартість спожитих послуг щомісячно з першого числа по п'яте число наступного за поточним (розрахунковим) місяцем.

Орендар щомісячно (до першого числа місяця, наступного за тим, в якому надавалися послуги) надає суборендарю два примірники акту приймання-передачі сервісних послуг за поточний місяць з розрахунком їх місячної вартості, а також виставляє рахунок на їх оплату суборендар, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за поточним (розрахунковим), підписує зазначені примірники акту, та повертає один примірник орендарю. Якщо протягом зазначеного строку суборендар не поверне підписаний акт або не направить мотивованої претензії щодо якості послуг, послуги вважаються наданими належним чином. Наявність мотивованої претензії не звільняє суборендаря від оплати сервісних послуг у строк встановлений Договором (п. 3.2. Договору).

Пунктом 3.4. встановлено, що орендар зобов'язується здійснювати сервісне обслуговування, згідно умов цього Договору. Сторони домовилися, що за попереднім розрахунком вартість всіх експлуатаційних послуг (крім вартості спожитої суборендарем електроенергії) становить 47, 94 грн. (з ПДВ) за 1 кв. м приміщення за місяць.

Сума плати за сервісне обслуговування залежить від зміни місячного обсягу спожитих послуг та від тарифів на електричну та теплову енергію, газ, водопостачання та водовідведення, або на інші послуги.

На виконання умов Договору позивач передав у користування відповідачу приміщення згідно Акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 1 квітня 2012 року. Протягом строку дії Договору позивач надавав відповідачу послуги суборенди та сервісні послуги, що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками-фактурами та актами виконаних робіт.

3 грудня 2012 року сторонами по Договору був підписаний Акт приймання-передачі приміщення, згідно якого відповідач повернув приміщення позивачеві.

Як стверджує позивач, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором в частині своєчасної та повної оплати за Договором оренди, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість.

3 грудня позивач та відповідач підписали Додаткову угоду № 1 до Договору. Відповідно до умов цієї угоди, відповідач визнає свою заборгованість.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди, заборгованість відповідача з орендної плати складає 45 602, 64 грн., а заборгованість з сервісних послуг складає 10 232, 54 грн.

Відповідно до умов п. 3 Додаткової угоди, сума гарантійного платежу у розмірі 8 760, 66 грн. буде використана орендарем для погашення заборгованості суборендаря по орендній платі за грудень 2012 року у розмірі 1272,22 грн., погашення заборгованості суборендаря по сплаті вартості сервісних послуг за грудень 2012 року у розмірі 723, 86 грн. та часткового погашення по орендній платі за листопад 2012 року у розмірі. Таким чином, розмір заборгованості складає:

- по орендній платі: 45 602, 64 - 1272, 22- 6764, 58 = 37 565, 84 грн.

- по сервісним послугам: 10 232,54 - 723, 86 = 9508,68 грн.

- загалом: 37 565, 84 + 9508, 68 = 47 074, 52 грн.

У п. 4 Додаткової угоди передбачено, що відповідач зобов'язаний погасити зазначену заборгованість наступним чином: 11 768, 63 грн. до 31 січня 2013р. включно; 11 768, 63 грн. до 28 лютого 2013р. включно; 11 768, 63 грн. до 31 березня 2013р. включно; 11 768, 63 грн. до 30 квітня 2013р. включно;

Проте, на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідач у встановлені Додатковою угодою строки не розрахувався, у зв'язку з чим на даний час за ним рахується заборгованість у розмірі 47 074, 52 грн.

Згідно з частиною шостою ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами першою та п'ятою ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з'являвся та в силу вищезазначених вимог законодавства, не спростував наведені обставини. Таким чином, враховуючи те, що станом на день розгляду справи відповідач не виконав свої зобов'язання за договором та істотно порушив права позивача, не оплативши заборгованість за Договором суборенди № 081-К від 01.04.2012р., суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 47 074, 52 грн. заборгованості по орендній платі та за надання сервісних послуг підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 2870,03 грн. пені (нарахованої, з урахуванням уточненого розрахунку, наданого позивачем, за період з 01.05.2013р. по 29.11.2013р.).

Пунктом 12.2. передбачено, що у випадку неналежної чи несвоєчасної сплати орендної плати з урахуванням ПДВ, встановленої цим Договором, суборендар зобов'язується сплатити орендарю неустойку у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, включаючи день фактичної оплати в тому числі ПДВ.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з уточненого розрахунку штрафних санкцій, наданого позивачем, ним було нараховано пеню на загальний розмір заборгованості по орендній платі та за надані сервісні послуги, що у сумі склала 47 074, 52 грн. за період з 01.05.2013р. по 29.11.2013р.

Проте, суд не погоджується з таким розрахунком, з огляду на те, що нарахування штрафних санкцій не може перевищувати піврічного терміну, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши власний розрахунок пені, з урахуванням п. 6 ст. 232 ГК України, суд встановив, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2870,03 грн. пені, підлягає частковому задоволенню у розмірі 2583, 29 грн.

Також, з урахуванням заяви про зміну предмету позову та розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 30% штрафу по заборгованості за сервісне обслуговування у розмірі 3069, 76 грн.

Відповідно до п. 12.3 Договору, у випадку несвоєчасної сплати суборендарем плати за сервісне обслуговування приміщення з урахуванням ПДВ, суборендар сплачує орендарю штраф у розмірі 30% від суми заборгованості за прострочення більше 10 календарних днів.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Суд, здійснивши власний розрахунок штрафу, з урахуванням умов договору (п. 12.3.) та норм чинного законодавства, встановив, що наявний в матеріалах справи розрахунок штрафу відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення штрафу в розмірі 3069, 76 грн. підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 885, 94 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 3% річних і встановлено, що вказаний розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення 3% річних в сумі 885, 94 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 47 074, 52 грн. боргу, 885, 94 грн. 3% річних, штраф у розмірі 3069, 76 грн. та 2583, 29 грн. пені. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Петрухіної Олени Іванівни (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Павліка Морозова, 11, кв. 9, код 2596600688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум-Менеджмент Груп" (04073, м. Київ, Московський просп., 9, код ЄДРПОУ 35847749) - 47 074 (сорок сім тисяч сімдесят чотири) грн. 52 коп. основного боргу, 885 (вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 94 коп. 3% річних, 2583 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят три) грн. 29 коп. пені, 3069 (три тисячі шістдесят дев'ять) грн. 76 коп. штрафу та 1693 (одну тисячу шістсот дев'яносто три) грн. 40 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 30.12.2013р.

Суддя Щоткін О.В.