Рішення

від 23.12.2013 по справі 910/19519/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19519/13 23.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс»

до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 16 696, 72 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Клімчук О.С.

від відповідача: Копусь А.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 2 652, 48 грн. - 3 % річних, 781, 79 грн. - інфляційних втрат та 13 262, 45 грн. - пені. Позовні вимоги обґрунтовані простроченням виконання відповідачем зобов'язань за договором № 1116112358 від 17.09.2012 р. в частині оплати продукції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 р. порушено провадження у справі № 910/19519/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.11.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі за клопотанням відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що відповідачем не доведено нанесення йому збитків внаслідок невиконання договірних зобов'язань за договором № 1116112358 від 17.09.2012 р.

Крім того, відповідач зазначає, що за умовами п. 4.2. договору Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звільняється від відповідальності щодо сплати господарських санкцій у зв?язку зи відсутністю цільового фінансування.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив, що головним підприємством - Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у встановлений договором термін № 1116112358 від 17.09.2012 р. цільове фінансування відокремленого підрозділу «Атомкомплект» не проводилось.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 23.12.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» укладено договір № 1116112358, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити автоматичні вимикачі серії А-3700 виробництва НВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра Лтд», Україна та Відкритого акціонерного товариства «Контактор», Російська Федерація для Виробничого підприємства «Південно-Українська АЕС» та Виробничого підприємства "Рівненська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Відповідно до п. 3.1. договору його сума становить 1 181 637, 60 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата поставленої продукції за специфікацією № 1 здійснюється відповідачем протягом 30 календарних днів після підписання акту приймання-передачі поставленої партії товару. Оплата поставленого товару за специфікацією № 2 у розмірі 522 480, 00 грн. здійснюється відповідачем протягом 30 календарних днів після підписання акту приймання-передачі поставленої партії товару, оплата 223 569, 60 грн. - здійснюється відповідачем у січні 2013 року після підписання акту приймання-передачі поставленої партії товару.

Згідно з п. 4.3. договору оплата продукції здійснюється відвідачем за наявності фінансування відповідно до затвердженого фінансового плану. У разі невиконання відповідачем умов оплати за договором внаслідок відсутності цільового фінансування відповідач звільняється від відповідальності щодо сплати будь-яких фінансових санкцій (пеня, штраф тощо), пов'язаних з недотриманням термінів оплати продукції.

Договір, відповідно до п. 10.1., набирає чинності з моменту його підписанням сторонами і діє до 31.12.2013 р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань відповідача - до закінчення терміну дії гарантії.

Відповідно до специфікацій № 1 та № 2 термін поставки за договором № 1116112358 від 17.09.2012 р. - 60 днів з дати укладання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено поставку обумовленого договором № 1116112358 від 17.09.2012 р. товару на загальну суму 832 485, 60 грн., що підтверджується актами приймання-передачі ТМЦ № 04-317 від 22.10.2012 р. та ТМЦ № 041-28/16 від 28.11.2012 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Також матеріалами справи підтверджується оплата відповідачем отриманого товару на суму 832 485, 60 грн., про що свідчать платіжні доручення № 2210 від 05.04.2013 р. та № 969 від 15.02.2013 р.

17.07.2013 р. позивач звернувся до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з претензією № 1428 від 16.07.2013 р. про сплату 3 % річних, інфляційних втрат та пені за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором № 1116112358 від 17.09.2012 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено умови договору № 1116112358 від 17.09.2012 р. щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Атомстройсервіс» заявлено вимоги про стягнення 2 652, 48 грн. - 3 % річних, 781, 79 грн. - інфляційних втрат та 13 262, 45 грн. - пені за прострочення виконання грошових зобов'язань.

При цьому, позивач стверджує, що п. 4.3. договору є недійсним та не може бути застосований судом про розгляді даного спору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

В той же час суд відзначає, що за умовами договору № 1116112358 від 17.09.2012 р. передумовою здійснення відповідачем оплати є наявність фінансування Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Стосовно тверджень позивача про недійсність п. 4.3. договору № 1116112358 від 17.09.2012 р., суд відзначає, що за приписами ч. 3 ст. 614 Цивільного кодексу України правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

В той же час, умовами п. 4.3. договору № 1116112358 від 17.09.2012 р. передбачено звільнення відповідача від відповідальності у разі відсутності його фінансування, тобто за наявності певних причин об'єктивного характеру, що не залежать від Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Позивач наявності фінансування відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у передбачений договором № 1116112358 від 17.09.2012 р. строк не надав та, при цьому, клопотань про витребування документів в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України до суду не надходило.

При цьому, згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог чинного законодавства. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Між тим, будь-яких обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсним правочину в судовому порядку, позивачем суду не надано, а відтак - умови підписаного сторонами договору в силу положень ст. 629 Цивільного кодексу України.

Тож, приймаючи до уваги звільнення відповідача від сплати господарських санкцій у випадку відсутності його фінансування, враховуючи, що за приписами ст.ст. 4-3, 33. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.12.2013 р.

Суддя Пригунова А