Рішення

від 25.12.2013 по справі 912/1905/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 рокуСправа № 912/1905/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1905/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічні послуги", м. Кіровоград

до відповідача: Комунального підприємства Інформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя", смт. Добровеличківка, Кіровоградська область

про стягнення 31 505,41 грн.

Представники:

від позивача - Краснощоков Є.В., довіреність № б/н від 22.10.13, адвокат;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфічні послуги" звернулось до господарського суду з позовною заявою від 18.11.2013 року про стягнення з інформаційно - видавничого об'єднання "Сільське життя" 41 505,41 грн. заборгованості, з якої: 36 970,46 грн. основного боргу, 3 358,86 грн. пені та 1 176,09 грн. річних, з покладенням на відповідача судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 20.11.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі № 912/1905/13.

В судовому засіданні 25.12.2013 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 10 000,00 грн. Відповідно до вказаної заяви позивач просить стягнути з відповідача 31 505,41 грн. заборгованості, з якої: 26 970,46 грн. основного боргу, 3 358,86 грн. пені та 1 176,09 грн. річних (а.с. 242).

Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи викладене, господарський суд приймає вказану заяву до розгляду та розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про зменшення.

Позивач в судовому засіданні 25.12.2013 року позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви, підтримав в повному обсязі.

Відповідач участі свого представника в судових засіданнях, що проводились у даній справі, не забезпечив.

Натомість, 25.12.2013 року на адресу суду надійшов відзив інформаційно - видавничого об'єднання "Сільське життя" № 125 від 23.12.2013 року, відповідно до змісту якого відповідач не відмовляється від існування основного боргу та повідомляє про його часткову сплату в сумі 10 000,00 грн. Однак, відповідачем заперечено позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій з посиланням на скрутне фінансове становище підприємства.

Крім того, відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відбуттям в.о. головного редактора ІВО "Сільське життя" до м. Києва для вирішення фінансових питань та просив надати час для укладення мирової угоди або передачі справи на розгляд до третейського суду.

Господарський суд відхиляє подане клопотання відповідача з огляду на наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд враховує, що у поданому відзиві відповідач суму основного боргу не заперечив, власного документально підтвердженого розрахунку річних та пені не подав, про наявність інших допустимих і належних доказів, які слід додатково витребувати та дослідити суду, не повідомив. Явка сторін в судове засідання 25.12.2013 р. обов'язковою не визнавалась.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Господарський суд не встановив обставин неможливості вирішення спору по суті в судовому засіданні 25.12.2013 р. за відсутності представника відповідача.

Стосовно інших наведених в клопотанні обставин щодо надання часу для укладення мирової угоди та передачі справи на розгляд до третейського суду господарський суд враховує, що вказані дії здійснюються при наявності згоди обох сторін. Між тим, представник позивача в судовому засіданні 25.12.2013 р. заперечив проти викладених відповідачем обставин.

Також, відповідачем подано суду клопотання № 127 від 23.12.2013 року про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Добровеличкіську районну державну адміністрацію в Кіровоградській області та Добровеличківську районну раду в Кіровоградській області, оскільки вказані особи є співзасновниками відповідача.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін.

У вирішенні питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (ч. 5 п. 1.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Проте, подане відповідачем клопотання у відповідності до наведених норм не обґрунтоване та не вказано, яким чином рішення суду у даній справі вплине на права або обов'язки вказаних ним осіб.

Крім того, згідно норм чинного законодавства юридична особа самостійно відповідає по своїм зобов'язанням.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає подане клопотання відповідача необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

При розгляді справи господарський суд враховує, що згідно поданого відповідачем статуту (нова редакція), затвердженого рішенням Добровеличківської районної ради № 106 від 19.08.2011 року, правильним найменуванням відповідача є: комунальне підприємство Інформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя".

Розглянувши наявні у справі матеріали та заслухавши пояснення представника позивача, які наведені в обґрунтування підстав позову, оцінивши подані та долучені до справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2011 р. та 18.08.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Поліграфічні послуги" (Виконавець) та Інформаційно-видавничим об'єднанням "Сільське життя" (Замовник) укладено договори № 1/6 і № 2 на виготовлення друкованих видань.

Згідно умов вказаних договорів Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню друкарських робіт, а саме тиражування газети "Сільське життя" (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 4.1 договору № 1/6 від 20.06.2011 р. вартість послуг по виготовленню одного тиражу газети становить - 1900 грн.

Ціна тиражу друкованого видання за договором № 2 від 18.08.2012 р. погоджується сторонами шляхом усного погодження або листами (п. 4.1. договору).

Згідно додатків до договорів № 1/6 та № 2 сторони погодили ціну вартості виготовлення тиражу одного номера газети, що становить від 1 700,00 грн. до 2 500,00 грн., виходячи з ціни за екземпляр в сумі 0,95 грн.

Розрахунок з виконавцем (за виконані друкарські роботи) за вказаними договорами Замовник здійснює протягом трьох днів після отримання рахунку-фактури та видаткової накладної шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 7.3. договорів у випадку, якщо на момент закінчення строку дії відповідного договору жодна із сторін не повідомила у письмовому вигляді іншу сторону про припинення дії договору, останній вважається пролонгованим на кожен наступний рік.

Умови договорів узгоджені між сторонами шляхом їх підписання та скріплення печатками.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов договорів, протягом 2011 року, позивачем було виготовлено та передано відповідачу продукцію на загальну суму 55 567,20 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 37-50); протягом 2012 року - на загальну суму 108 474,11 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 51-76) та протягом 2013 року - на загальну суму 74 304,85 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 77-96). Факт отримання відповідачем вказаної продукції підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, які підписані директором та головним бухгалтером підприємства відповідача (а.с. 97-125). Повідомлені позивачем обставини щодо виготовлення та передачі продукції відповідачем не заперечуються.

Між тим, в порушення умов договорів відповідач за виготовлену продукцію розрахувався частково на суму 201 375,70 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 36 970,46 грн. В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті виготовленого товару, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Після порушення провадження у даній справі відповідач частково оплатив заборгованість в сумі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 176 від 06.12.2013 року (а.с. 215), та що враховано позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Розглядаючи позовні вимоги господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладені між сторонами договори № 1/6 від 20.06.2011 року та № 2 від 18.08.2012 року за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правовідносини за якими регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати вартості виготовлених друкарських робіт, виконав не в повному обсязі.

На день вирішення спору по суті господарському суду відповідачем не надано доказів сплати боргу в сумі 26 970,46 грн. за надані позивачем послуги та наявність такої заборгованості відповідачем не заперечена.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних, нарахованих за період з 28.06.2011 року по 18.11.2013 року, що згідно обґрунтованого розрахунку позивача становить 1 176,09 грн. (а.с. 25-28).

Пунктом п. 5.1 договору від 20.06.2011 року та договору від 18.08.2012 року сторони узгодили умову про те, що в разі порушення строків оплати отриманої продукції відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1); розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 2).

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач при здійсненні розрахунку пені враховує наведені вище вимоги та розраховує пеню в межах подвійної облікової ставки НБУ та строку нарахування, що встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно з обґрунтованим розрахунком позивача сума пені за невиконання умов договору за період з 16.11.2012 року по 27.09.2013 року складає 3 358,86 грн. (а.с. 29).

Вказане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідач позовні вимоги в цій частині заперечив, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства, однак жодних доказів на підтвердження викладених обставин не подав.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на сторону, яка посилається на ці обставини.

Крім того, те що відповідач з об'єктивних чи суб'єктивних причин перебуває у складному фінансовому стані само по собі не є виключною обставиною при відсутності доведення, що така обставина може вплинути на нарахування штрафних санкцій.

За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 31 505,41 грн. заборгованості, з якої: 26 970,46 грн. основного боргу, 3 358,86 грн. пені, 1 176,09 грн. річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства Іінформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя" (27000, Кіровоградська область, смт. Добровеличківка, вул. Поповича, 29, ідентифікаційний код 02473582) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічні послуги" (25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 31/36) - 31 505,41 грн. заборгованості, з якої: 26 970,46 грн. основного боргу, 3 358,86 грн. пені, 1 176,09 грн. річних, а також 1 720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копію рішення направити комунальному підприємству Інформаційно-видавниче об'єднання "Сільське життя" за адресою: 27000, Кіровоградська область, смт. Добровеличківка, вул. Поповича, 29.

Повне рішення складено 30.12.2013 року.

Суддя В.В.Тимошевська