Постанова

від 15.04.2014 по справі 912/1905/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2014 року Справа № 912/1905/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко А.К.- доповідач

суддів: Крутовських В.І., Прокопенко А.Є.

при секретарі: Однорог О.В.

Представники сторін у судове засідання не з'явились про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства Інформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.12.2013 року у справі № 912/1905/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічні послуги", м. Кіровоград

до комунального підприємства Інформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя", смт. Добровеличківка Кіровоградської області

про стягнення 31505 грн. 41 коп.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.12.2013 року (суддя Тимошевська В.В.) з комунального підприємства Інформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічні послуги" стягнуто 26970 грн. 46 коп. боргу за договором на виготовлення друкованих видань, 3358 грн. 86 коп. пені, 1176 грн. 09 коп. річних та 1720 грн. 50 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду комунальне підприємство Інформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати в частині стягнення 3358 грн. 86 коп. пені та 1176 грн. 09 коп. річних, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

В апеляційній скарзі комунальне підприємство Інформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя" посилається на те, що нарахування штрафних санкцій є необґрунтованим, оскільки в рахунках-фактурах на оплату та актах звірки позивачем не враховано та не погоджено з відповідачем суму пені, як то передбачено п. 5.1 договорів від 20.06.2011 року № 1/6 та від 18.09.2012 року № 2.

Відповідач також зазначає, що судом першої інстанції не були враховані та відображені порушення з боку позивача п.5.3 договорів, а саме, неякісний друк деяких тиражів видання та не розглянуто питання щодо скрутного фінансового становища комунального підприємства Інформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфічні послуги" вважає апеляційну скаргу необгрунтованою і просить відмовити в її задоволенні, а рішення господарського суду залишити без змін.

Разом з апеляційною скаргою комунальним підприємством Інформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя" подано клопотання про залучення до участі у справі Добровеличківської районної державної адміністрації в Кіровоградській області та Добровеличківської районної ради в Кіровоградській області в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Дане клопотання мотивоване тим, що Добровеличківська районна державна адміністрація в Кіровоградській області та Добровеличківська районна рада в Кіровоградській області відповідно п. 1.3 Статуту відповідача (т.1, а.с. 196) є його співзасновниками та вирішують питання, пов'язані з контролем за фінансово-економічною діяльністю підприємства, покриттям витрат, які пов'язані з відшкодуванням збитків та позапланових витрат.

Вищезазначене клопотання колегією суддів відхиляється з огляду на наступне.

Згідно п. 9.2 Статуту комунального підприємства Інформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя" співзасновники не відповідають за зобов'язаннями підприємства, а підприємство не відповідає за зобов'язаннями співзасновників.

Крім того співзасновники (Добровеличківська районна державна адміністрація в Кіровоградській області та Добровеличківська районна рада) обізнані про наявність заборгованості відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом від 15.10.2013 року № 45 (т.1, а.с. 23).

У відповідності зі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін.

У вирішенні питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (ч. 5 п. 1.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Подане відповідачем клопотання у відповідності до наведених норм не обґрунтоване та не вказано, яким чином рішення суду у даній справі вплине на права або обов'язки вказаних ним осіб.

У клопотанні від 24.03.2014 року №78 комунальне підприємство Інформаційно - видавниче обєднання "Сільське життя" просить розглядати справу без участі його представника.

У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфічні послуги" також просить розглянути скаргу без участі його представника.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали є достатніми і дозволяють розглянути справу за відсутності представників сторін, судова колегія задовольняє подані сторонами клопотання.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Поліграфічні послуги" (виконавець, позивач) та комунальним підприємством Інформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя" (замовник, відповідач) укладено договір № 1/6 про виготовлення друкованих видань.

За п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню друкарських робіт, а саме тиражування газети "Сільське життя".

Відповідно до п.п. 7.1, 7.3 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2011 року.

У випадку, якщо на момент закінчення строку дії відповідного договору жодна із сторін не повідомила у письмовому вигляді іншу сторону про припинення дії договору, останній вважається пролонгованим на кожен наступний рік. Після пролонгації дії договору його дія припиняється по письмовому повідомленню однієї із сторін.

18.08.2012 року між сторонами на тих самих умовах укладено договір № 2 на виготовлення друкованих видань.

Пунктом п. 4.1 договору від 20.06.2011 року № 1/6 визначено, що вартість послуг по виготовленню одного тиражу газети становить 1900 грн..

Ціна тиражу друкованого видання погоджується сторонами шляхом усного погодження або листами.

Вартість номера зазначається у рахунку-фактурі, який замовник отримує від виконавця, вважається фіксованою та зміні у бік збільшення не підлягає (п.п. 4.2, 4.3 договору від 20.06.2011 року № 1/6 та п.п. 4.1, 4.2 договору від 18.08.2012 року № 2).

Згідно додатків до договорів № 1/6 та № 2 сторони погодили ціну вартості виготовлення тиражу одного номера газети, що становить від 1700 грн. до 2500 грн., виходячи з ціни за екземпляр в сумі 0,95 грн. (а.с. 11,13 на звороті).

Пунктом 4.4 договору від 20.06.2011 року № 1/6 та пунктом 4.3 договору від 18.08.2012 року № 2 встановлено, що розрахунок за виконані друкарські роботи здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом трьох днів після отримання рахунку-фактури та видаткової накладної.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв на підставі довіреностей, виданих ОСОБА_1 (а.с. 97-111) та ОСОБА_2 (а.с. 112-125), продукцію без будь-яких зауважень щодо їх якості та вартості, протягом 2011 року на загальну суму 55567 грн. 20 коп., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 37-50), протягом 2012 року - на загальну суму 108474 грн. 11 коп., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 51-76) та протягом 2013 року - на загальну суму 74304 грн. 85 коп., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 77-96).

Відповідач в рахунок оплати наданих послуг перерахував позивачеві грошові кошти частково у сумі 201375 грн. 70 коп., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем за умовами договорів від 20.06.2011 року № 1/6 та від 18.08.2012 року № 2 виникла заборгованість у сумі 36970 грн. 46 коп.

01.10.2013 року позивач звернувся до відповідача із претензією від 01.10.2013 року №42-13, в якій у зв'язку з непроведенням оплати вартості отриманої продукції вимагав погасити заборгованість у строк до 15.10.2013 року (т.1, а.с.22).

Листом від 15.10.2013 року № 45 товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфічні послуги" вдруге просило сплатити заборгованість у сумі 36970 грн. 46 коп. до 31.10.2013 року та надати графік погашення заборгованості (т.1, а.с. 23).

30.10.2013 року відповідачем надано відповідь на претензію позивача, в якій зазначено про те, що комунальним підприємством Інформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя" вимоги щодо оплати основної заборгованості в сумі 36904 грн. 46 коп. визнаються обґрунтованими. У зв'язку з перебуванням у скрутному фінансовому становищі, відсутністю коштів на погашення боргу за поліграфічні послуги та наявністю заборгованості замовників за надані послуги комунальне підприємство Інформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя" просило товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфічні послуги" відстрочити оплату заборгованості до кінця поточного року (т.1, а.с. 24).

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Наявність заборгованості у розмірі 36904 грн. 46 коп. комунальним підприємством Інформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя" не заперечується, що вбачається з відповіді на претензію від 30.10.2013 року (т.1, а.с. 24), відзиву на позовну заяву від 23.12.2013 року № 126 (т.1, а.с. 192-194) та апеляційної скарги, і підтверджується наявним в матеріалах справи актом звіряння взаємних розрахунків за період з 02.09.2013 року по 27.09.2013 року, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємств (т. 1, а.с. 21).

25.12.2013 року позивачем до суду першої інстанції подано заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості в сумі 10000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 06.12.2013 року № 176 (а.с. 215).

Оскільки комунальним підприємством Інформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя" товар повністю не оплачено та не надано доказів сплати заборгованості в повному обсязі, судом першої інстанції обґрунтовано визнано вимоги позивача в частині стягнення 26970 грн. 46 коп. основного боргу такими, що підлягають задоволенню.

В силу ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

У пункті 5.1 договору від 20.06.2011 року та договору від 18.08.2012 року сторони узгодили те, що в разі порушення строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання, мало бути виконано.

Сума пені, яка за розрахунком позивача, складеним у відповідності із ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, за період прострочення з 20.11.2012 року по 18.11.2013 року дорівнює 3358 грн. 86 коп., обґрунтовано визнана судом першої інстанції такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума річних, що підлягає стягненню з комунального підприємства Інформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя", за період прострочення з 28.06.2011 року по 18.11.2013 року, відповідно розрахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічні послуги", дорівнює 1176 грн. 09 коп..

Враховуючи те, що матеріалами справи доведено наявність боргу відповідача за договорами про виготовлення друкованих видань від 20.06.2011 року № 1/6 та від 18.08.2012 року № 2 в сумі 26970 грн. 46 коп., твердження відповідача, наведені в апеляційній скарзі, щодо неврахування суми пені в рахунках-фактурах на оплату, колегією суддів до уваги не приймаються.

Комунальне підприємство Інформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя", заперечуючи позовні вимоги в частині стягнення пені та річних, посилається на скрутне фінансове становище підприємства.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано належних доказів, що підтверджують тяжкий фінансовий стан підприємства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перебування відповідача з об'єктивних чи суб'єктивних причин у складному фінансовому стані само по собі не є виключною обставиною при відсутності доведення, що така обставина може вплинути на нарахування штрафних санкцій.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічні послуги" п.5.3 договорів, а саме: неякісний друк деяких тиражів видання, який, за твердженнями відповідача, спричинив зменшення тиражу газети на 2014 рік та постійні скарги протягом 2013 року.

На підтвердження наявності факту надання позивачем неякісних послуг, відповідач посилається на наявні в матеріалах справи оригінали друкованих видань (т.1, а.с. 222-237).

У відповідності із п. 5.3 договорів якщо з вини виконавця тираж друкованого видання або частина тиражу буде надрукована з поліграфічним браком замовник має право відмовитись від прийняття тиражу, або частини тиражу, і вимагати від виконавця передрукувати тираж або його частку за рахунок останнього.

Поліграфічні послуги були прийняті комунальним підприємством Інформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя" шляхом оформлення видаткових накладних, як підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств без будь-яких претензій і зауважень (т.1, а.с. 37-96).

Докази в підтвердження реалізації відповідачем права, визначеного п. 5.3. договорів, на відмову від прийняття тиражу або його частини чи вимоги передрукування тиражу, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, комунальним підприємством Інформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя" не доведено отримання ним неякісних послуг.

За таких обставин колегією суддів відхиляються доводи комунального підприємства Інформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя", викладені в апеляційній скарзі, а підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.12.2013 року у справі № 912/1905/13 залишити без змін, а скаргу комунального підприємства Інформаційно - видавниче об'єднання "Сільське життя" без задоволення.

Головуючий суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських