Постанова

від 25.12.2013 по справі 818/8457/13-а

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2013 р. Справа № 818/8457/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Воловика С.В.

за участю секретаря судового засідання - Шевець Ю.П.,

представника позивача - Сенченка А.В.,

представника відповідача - Васильченко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 818/8457/13-a

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Машхімнафтосервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Машхімнафтосервіс" (далі - позивач, ТОВ НВП "Машхімнафтосервіс") звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач, ДПІ в м. Сумах) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.10.2013 р. № 0000852203 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток, з у рахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 8 036, 25 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.10.2013 р. № 0000862203 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з у рахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 11 508, 75 грн.;

Позовні вимоги ТОВ НВП "Машхімнафтосервіс" обґрунтовує наступним. За результатами позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Антарес Конференц Груп" та ПП "Продукт Сервіс" за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2012 р., згідно акту № 1285/2203/23817206/109 від 11.10.2013 р., ДПІ в м. Сумах дійшла висновку про порушення позивачем п. 138.1, 138.2, 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6 429, 00 грн. та порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9 207, 00 грн. На підставі висновків акту перевірки відповідачем 25.10.2013 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000852203 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток, з у рахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 8 036, 25 грн. та № 0000862203 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з у рахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 11 508, 75 грн.

На переконання позивача, висновки ДПІ в м. Сумах, викладені в акті перевірки, є безпідставними та необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення є протиправним і підлягають скасуванню, оскільки господарські операція з купівлі-продажу товарів між ТОВ НВП "Машхімнафтосервіс" і ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Антарес Конференц Груп" та ПП "Продукт Сервіс" є реальними, придбаний у контрагентів товар був оплачений позивачем, фактично отриманий та використаний у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: рахунками, видатковими накладними, податковими накладними та документами про оплату. Враховуючи наявність всіх документів, які підтверджують придбання, оплату та використання товарно-матеріальних цінностей, у позивача наявне право на відображення указаних господарських операцій у податковому обліку, зокрема формування податкового кредиту та витрат.

В судовому засіданні з вищезазначених підстав представник ТОВ НВП "Машхімнафтосервіс" адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

ДПІ в м. Сумах з позовними вимогами не погодилась, в запереченні на адміністративний позов (а.с. 47-51) зазначила, що ТОВ НВП "Машхімнафтосервіс" безпідставно відобразило у власному податковому обліку господарські операції з купівлі товарів у ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Антарес Конференц Груп" та ПП "Продукт Сервіс", оскільки у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, виробничі, основні фонди, транспортні засоби, виробничі та складські приміщення для здійснення господарських операцій, що підтверджується актами перевірок № 2765/22-4/36927463 від 26.07.2012 р., № 2246/22-9/37266982 від 05.06.2012 р. та № 660/22-911/33097044 від 03.08.2012 р.

Вказані обставини, а також відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які свідчать про переміщення товарів від продавців до покупця, свідчать про здійснення згаданих господарських операції з купівлі-продажу без наміру створити реальні правові наслідки, з метою надання податкової вигоди позивачу у вигляді формування штучного податкового кредиту та витрат.

З огляду на наведене, в судовому засіданні представник ДПІ в м. Сумах проти позову заперечував та просив суд в його задоволенні відмовити.

Заслухавши повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне в задоволенні адміністративного позову ТОВ НВП "Машхімнафтосервіс" відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, головним державним ревізором-інспектором Свиридюк Т.М. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ НВП "Машхімнафтосервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Антарес Конференц Груп" та ПП "Продукт Сервіс" за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2012 р. За результатами перевірки 11.10.2013 р. складений акту № 1285/2203/23817206/109 (а.с. 10-40), згідно якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 138.1, 138.2, 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6 429, 00 грн. та порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9 207, 00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 25 жовтня 2013 р. ДПІ в м. Сумах були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000852203 (а.с. 8) про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток, з у рахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 8 036, 25 грн., з яких: 6 429, 00 грн. основний платіж, 1 607, 25 грн. штрафні (фінансові) санкції; та податкове повідомлення-рішення № 0000862203 (а.с. 6) про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з у рахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 11 508, 75 грн., з яких: 9 207, 00 грн. основний платіж, 2 301, 75 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Стверджуючи про необґрунтованість та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач наполягає на тому, що висновки ДПІ в м. Сумах про заниження податкових зобов'язань є безпідставними, оскільки податковий кредит та витрати були сформовані внаслідок здійснення реальних господарських операцій з купівлі товарів у ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Антарес Конференц Груп" та ПП "Продукт Сервіс".

В якості підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, ТОВ НВП "Машхімнафтосервіс" надало копії договорів поставки, видаткових накладних, податкових накладних та документів про оплату (а.с. 78-83, 93-96, 111-117). Придбані у контрагентів товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, в підтвердження чого надані копії видаткових накладних, актів виконаних робіт, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та податкових накладних (а.с. 84-92, 97-110, 118-119).

Отже, враховуючи наведені обставини, на переконання позивача, ним були виконані всі передбачені Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту та витрат, що підтверджується указаними первинними документами бухгалтерського обліку, в зв'язку з чим ТОВ НВП "Машхімнафтосервіс" має право на відображення у податковому обліку господарських операцій з ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Антарес Конференц Груп" та ПП "Продукт Сервіс".

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих ТОВ НВП "Машхімнафтосервіс" первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій зі згаданими контрагентами, з огляду на нижченаведене.

Порядок оподаткування податком на додану вартість та підстави формування податкового кредиту, а також порядок оподаткування податком на прибуток підприємства та підстави формування витрат, визначаються Податковим кодексом України.

Так, податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

У відповідності з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, на переконання суду, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту та витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала); відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо); відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та встановлено ДПІ в м. Суми під час проведення перевірки, надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ НВП "Машхімнафтосервіс" і ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Антарес Конференц Груп" та ПП "Продукт Сервіс", оскільки останні, як продавці, не мали можливості здійснити ці господарські операції через відсутність відповідних трудових ресурсів (технічного персоналу), основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, виробничих активів, складських приміщень для зберігання товарів та ін., що підтверджується актами перевірок № 2765/22-4/36927463 від 26.07.2012 р., № 2246/22-9/37266982 від 05.06.2012 р. та № 660/22-911/33097044 від 03.08.2012 р. (а.с. 52-71).

Крім того, стверджуючи про реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Антарес Конференц Груп" та ПП "Продукт Сервіс", позивач не надав суду ні сертифікатів якості на придбані товари, ні товарно-транспортних накладних, ні копії журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, ні доказів оприбуткування товару, ні інших первинних документів бухгалтерського обліку, які б підтверджували фактичне здійснення указаних господарських операцій та відображали їх суть.

Отже, суд не може прийняти до уваги докази, на які посилається позивач в обґрунтування свого позову (деякі первинні документи бухгалтерського обліку), оскільки вони є обов'язковими, але не вичерпними через те, що предмет доказування у даній справі становлять обставини, які підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту і витрат ТОВ НВП "Машхімнафтосервіс".

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії (постанова від 27.03.2012 року по справі № 21-737во10) яка, згідно ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для всіх судів України.

З огляду на наведені обставини, суд вважає, що у ТОВ НВП "Машхімнафтосервіс", незважаючи на наявність формально складених деяких первинних документів бухгалтерського обліку, відсутнє право на відображення у податковому обліку господарських операцій з купівлі товарів у ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Антарес Конференц Груп" та ПП "Продукт Сервіс", оскільки реальність цих господарських операцій не підтверджена належним чином складеними первинними документами бухгалтерського обліку.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Машхімнафтосервіс" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Машхімнафтосервіс" (40024, м. Суми, вул. СКД, 24, оф. 9, код 23817206) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 548, 45 (одна тисяча п'ятсот сорок вісім) грн. 45 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.В. Воловик

З оригіналом згідно

Суддя С.В. Воловик

повний текст постанови складений 30.12.2013 р.