Постанова

від 12.11.2013 по справі 817/3129/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3129/13-а

12 листопада 2013 року 12год. 52хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Пятак Є.В.

відповідача: представник Якимчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТзОВ"ВТМПП"Енергоспектр"

до Державна податкова інспекція у м.Рівному про визнання протиправиним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТМПП «Енергоспектр» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001692342 від 23.04.2013 року, згідно якого ТзОВ «ВТМПП «Енергоспектр» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 43250 грн. 00 коп., в тому числі 28833 грн.00 коп. за основним платежем та 14417 грн. 00 коп. за штрафними фінансовими санкціями.

У судовому засіданні представник Позивача позов підтримав в повному обсязі та, зокрема зазначив, що між ТзОВ «ВТМПП «Енергоспектр» та ТзОВ «Бі енд Бі Соларс» був укладений договір купівлі-продажу від 01.08.2012 року №10, предметом якого була поставка товару. На підтвердження виконання умов договору був поставлений товар на загальну суму 173000,00 грн. з ПДВ (видаткові накладні в кількості 4 шт.) Даний товар був поставлений транспортом постачальника. На суму відвантаженого товару були видані податкові накладні: №51 від 20.08.2012 року на суму 59280,00 грн., №56 від 22.08.212 року на суму 4784,00 грн., №58 від 27.08.2012 року на суму 53964,00 грн., №64 від 28.08.2012 року на суму 54972,00 грн. Дані податкові накладні включені до податкового кредиту за серпень 2012 року в сумі 173000,00 грн. Таким чином ДПІ у м.Рівному за наслідком проведеної перевірки безпідставно прийшли до висновку, про порушення ним вимог п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) по розрахунках з ТзОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» (код ЄДРПОУ 36306165) та донараховано ПДВ за серпень 2012 року в сумі 28833,00 грн. В судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача позов підтримала з підстав викладених у адміністративному позові. Просила суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представник Відповідача позов не визнав, подав письмові заперечення, та, зокрема, вказав, що проведеною перевіркою не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Відповідач також зазначив, що до ДПІ у м.Рівному від ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшли матеріали перевірки (акт від 15.03.2013р. № 994 /23-5/36677236) про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період липень - жовтень 2012 року.

ДПІ у Печерському районі м. Києва зокрема зазначається, що звіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» та покупцями. Відповідно до поданих ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС Декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них та іншої податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності.

Таким чином в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТзОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» за період липень - жовтень 2012 року, що свідчить про те, що правочини між ТзОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» та підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. З огляду на вищевикладене ДПІ у м.Рівному обгрунтовано дійшло висновку про відсутність реальної можливості здійснення фінансово-господарських відносин, зокрема в частині поставки товарів між між ТзОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» та ТзОВ «ВТМПП Енергоспектр».

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Рівному на підставі направлення від 08.04. 2013 року №413/22-200 було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «ВТМПП Енергоспектр» (код ЄДРПОУ 35616518) з питань правильності проведення взаємовідносин з ТзОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» (код ЄДРПОУ 36306165) та ТОВ «Тамма» (ЄДРПОУ 31929885) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року (акт від 12.04.2013 року №222 /22-200/35616518).

За результатами вищезазначеного акта перевірки ДПІ у м.Рівному було встановлено порушення позивачем п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) по розрахунках з ТзОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» (код ЄДРПОУ 36306165) та донараховано ПДВ за серпень 2012 року в сумі 28833,00 грн.

Такий висновок податковим органом було зроблено у зв'язку з тим, що проведеною перевіркою не було встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Зокрема, за результатами перевірки встановлено, що ТзОВ «ВТМПП Енергоспектр» в серпні 2012 року було придбано ТМЦ в ТзОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» на суму 173000,00 грн. в т.ч. ПДВ 28833,33 грн.

Розрахунки ТзОВ «ВТМПП Енергоспектр» з постачальником проведено через розрахунковий рахунок в серпні 2012 року в повному обсязі. Податок на додану вартість в сумі 28833,33 грн. підприємством віднесено до податкового кредиту та реєстру отриманих податкових накладних.

Також, до ДПІ у м.Рівному від ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшли матеріали перевірки (акт від 15.03.2013р. № 994 /23-5/36677236) про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період липень - жовтень 2012 року. Звіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» та покупцями і як наслідок зроблено висновок, що у зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до поданих ТОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС Декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них та іншої податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності.

Таким чином ДПІ у Печерському районі м.Києва було зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність ТзОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТзОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС», фінансово-господарські взаємовідносини між ТзОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Окрім того податковий орган зазначає, що проведеною перевіркою не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Таким чином в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТзОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» за період липень - жовтень 2012 року, що свідчить про те, що правочини між ТзОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» та підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

У зв'язку з вищевикладеним податковим органом зроблено висновок, що у ТзОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість по операціях з підприємствами-покупцями в розумінні п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс України). З огляду на вищевикладене податковий орган дійшов висновку про відсутність реальної можливості здійснення фінансово-господарських відносин, зокрема в частині поставки товарів між між ТзОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» та ТзОВ «ВТМПП Енергоспектр». Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями визначено: - п. 44.1 ст.44 для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних не підтверджених документами, що визначені в абзаці першому цього пункту. За п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) ;в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу Згідно п.198.2 ст.198 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:- дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною; Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України - Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пункт 198.4 ст. 198 ПК визначає якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника; Згідно п. 198.6 ст. 198 Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Отже, будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх-формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання в господарській діяльності платника податків, який має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та податковими накладними, що є підставою для формування податкового обліку.

Суд бере до уваги твердження представника відповідача, про те, що факт відсутності за місцезнаходженням контрагента позивача, відсутності документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства надає можливість стверджувати, що підприємство, (його посадові особи) за місцем своєї реєстрації не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, отже суд погоджується з тим, що діяльність контрагента позивача в цілому направлена на мінімізацію сплати податків третім особам та безпідставного формування даних податкової звітності.

Відповідно до п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до наданих позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження реального переміщення ТМЦ, не можливо встановити особу яка отримувала ТМЦ, пункту навантаження та розвантаження, оскільки назва територіально адміністративної одиниці, а саме м.Київ та м.Рівне не є адресою, зокрема податковою адресою юридичної особи в розумінні п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України.

Окрім того в товарно-транспортних накладних не зазначено автопідприємство яке здійснювало перевезення вантажу. Також відповідно до акта ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС», зазначено, що відповідно до податкової звітності з податку на прибуток ТзОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» в останнього відсутні будь які основні засоби. Проте в товарно транспортних накладних зазначено водіїв та автомобілі які нібито здійснювали перевезення ТМЦ. Пояснень стосовно залучень перевізників та договорів що підтверджували б даний факт, позивачем надано суду не було.

Таким чином, операції з придбання позивачем ТМЦ не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень транспортних засобів.

Обставини, які наведені в акті перевірки відповідача і твердження представника відповідача в судовому засіданні кореспондуються із позицією Верховного Суду України. Зокрема на думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, висловленій в постанові від 27.03.2012 року (головуючий суддя Терлецький О.О., справа за позовом ПП "Ангара" до ДПІ в Печерському районі м.Києва), - надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Аналогічна позиція викладена в ухвалі ВАС України від 07.03.2012 року № К/9991/39991/11. В рішенні суду касаційної інстанції, зокрема зазначено, що відсутність у контрагента ресурсів та виробничих потужностей, основних фондів та інших активів, які б приймали участь у наданні послуг, свідчить про те, що здійснені операції оформлялись тільки документально - тобто мають безтоварний характер і були спрямовані на штучне створення податкових наслідків. Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, яку доведено до Голів апеляційних адміністративних судів листом від 02.06.2011 №742/11/13-11 «..відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій».

Вказана позиція була висловлена також у постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 року (справа №21-737во10, суддя-доповідач: Панталієнко П.В.) Також, Верховний Суд України конкретизував предмет доказування у відповідній категорії спорів, та зокрема зазначив, що дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинення ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (постанова Верховного Суду України від 24.03.2009 року у справі №21-1616во089, постанова Верховного Суду України від 08.09.2009 року додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 року №568/11/13-10).

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що податковий орган під час прийняття податкових повідомлень-рішень року діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб визначений чинним законодавством, а відтак підстави для його скасування у суду відсутні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідачем доведено перед судом правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень

Таким чином, суд на підставі досліджених матеріалів дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено відсутність реальної можливості здійснення фінансово-господарських відносин, зокрема в частині поставки товарів між між ТзОВ «БІ ЕНД БІ СОЛАРС» та ТзОВ «ВТМПП Енергоспектр» і як наслідок безпідставного формування ТзОВ «ВТМПП Енергоспектр» податкового кредиту по вищезазначених господарських операціях. За таких обставин суд дійшов висновку, що в задоволені позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позивачу ТзОВ"ВТМПП"Енергоспектр" в задоволенні позову до Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів в Рівненській області відмовити повінстю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.