Рішення

від 25.12.2013 по справі 915/1106/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року Справа № 915/1106/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", /54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40/

до відповідача: Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, /54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 41/,

про: визнання недійсним рішення адміністративної колегії № 157-ріш від 28.12.2012 р. у справі № 1-26.213/122-2012

Суддя Коваль С.М.

Представники:

Від позивача: Чуприна М.П., дов. № 01/33-376 від 25.12.12 р.; Авраменко О.Ю., дов. № 01/33-288 від 26.12.2012р. Від відповідача: Концуренко О.В., дов. № 25 від 16.07.2013 р.; Іванковська Ю.В. дов. № 93 від 17.07.2012р.

Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 28.12.2012 р. № 157-ріш у справі № 1-26.213/122-2012 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", котрим визнано ПАТ "Миколаївобленерго" таким, що займало в 2010 та 2011 роках монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території Миколаївської області в межах, належних ПАТ "Миколаївобленерго" електричних мереж з часткою 100 відсотків та визнано дії ПАТ "Миколаївобленерго", які полягали: в відмові ТОВ "Микдорсервіс" здійснити коригування договірних величин споживання електричної енергії в лютому 2010 року і в квітні 2010 року - порушенням п. 2 ст. 50, п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що визначено як зловживання монопольним становищем шляхом часткової відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання, і за вказані порушення на позивача накладено штрафи на загальну суму 136 000 грн.

Зазначене рішення, як вказує позивач, винесене із порушенням вимог законодавства, зокрема Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. №49-р (надалі - Методика), та підлягає скасуванню з підстав, визначених ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; порушення норм матеріального права, а також таке, що прийнято органом Антимонопольного комітету України поза межами повноважень, передбачених законами України, оскільки відповідач невірно трактує товарні межі ринку, визначаючи у спірному рішенні такими межами - послугу з постачання електроенергії, проте позивач не надає послуги постачання електричної енергії, а продає її. Крім невірного визначення становища позивача на товарних ринках, останній вважає, що відповідач не довів належними доказами негативного впливу дій позивача на економічну конкуренцію на території України саме нездійсненням коригування договірних величин вищевказаним підприємствам, які призвели або могли призвести до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів та були б неможливими за наявності значної конкуренції на ринку. Також позивач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було досліджено стану конкуренції на товарних ринках для визначення домінуючого становища позивача серед інших господарюючих суб'єктів.

Щодо порушення законодавства України при відмові в здійсненні коригування договірних величин постачання електричної енергії, то позивач звертає увагу суду, що пропозиція споживача є пріоритетною за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів, що також визначено умовами укладеного між позивачем та ТОВ "Микдорсервіс" договором, що в свою чергу такого не здійснив і звернувся до позивача з порушенням строків, встановленим договором, а тому відмова зазначеному товариству у здійсненні коригування не є відмовою в реалізації електричною енергією, оскільки постачання електричної енергії цьому споживачу не обмежувалась та він мав можливість використати ту кількість електроенергії, яка ним була необхідна.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові.

Позовні вимоги відповідач у судовому засіданні заперечив повністю, посилаючись на їх безпідставність і необґрунтованість, які не підкріплені доказами і не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та судовій практиці.

Щодо визначення статусу ПАТ "Миколаївобленерго" як постачальника електричної енергії, то на думку відповідача, останнім при прийнятті оскаржуваного рішення вірно визначено, що ПАТ "Миколаївобленерго" як постачальник електричної енергії займає на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом в межах території Миколаївської області 100 відсотків ринку, що позивачем належним чином не було спростовано, оскільки не надано жодного доказу, що він зазнавав значної конкуренції на ринку товарів енергопостачання і не наведено жодної підстави вважати, що він займає частку ринку, менш ніж 35 відсотків, тобто нижче межі, встановленої Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Також відповідач наголосив на тому, що з метою повного та всебічного розгляду справи № 1-26.213/122-2012 при проведенні дослідження ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом Відділенням проводилося вивчення ринку постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом за 2009-1011 роки, яким встановлено, що у вказаний період в Миколаївській області НКРЕ ліцензії було видано 12 суб'єктам господарювання, серед яких тільки ЗАТ "Возко" і ПАТ "Миколаївська ТЕЦ" постачали електричну енергію за нерегульованим тарифом, при цьому їх система електричних мереж є недостатньо розгалуженою та розвинутою, а ТОВ "Микдорсервіс" територіально відділено від останніх (об'єкт товариства, на який за договором постачалася електрична енергія, знаходиться у Корабельному районі м. Миколаєва), тому не мало реальної можливості споживання електроенергії від вказаних суб'єктів енергопостачання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд -

встановив:

Спірним рішенням Територіальне відділення АМК від 28.12.2012 р. № 157-ріш у справі № 1-26.213/122-2012 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу " визнало ПАТ "Миколаївобленерго" таким, що займає в 2010 та 2011 роках монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території Миколаївської області в межах, належних ПАТ "Миколаївобленерго" електричних мереж з часткою 100 відсотків та визнано дії ПАТ "Миколаївобленерго", які полягали: в відмовлені ТОВ "Микдорсервіс" здійснити коригування договірних величин споживання електричної енергії в лютому 2010 року і в квітні 2010 року - порушенням п. 2 ст. 50, п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України " Про захист економічної конкуренції", що визначено як зловживання монопольним становищем шляхом часткової відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання, і за вказане порушення на Товариство накладено штраф у сумі 136 000 грн., а також зобов'язано, крім іншого: 1) за наявності можливості збільшити обсяг постачання електричної енергії, не відмовляти споживачам електричної енергії за регульованим тарифом в коригуванні (збільшенні) договірних величин споживання електричної енергії з підстав, що не передбачені чинним законодавством України, а саме, пунктом 4.4. ПКЕЕ, де визначена єдина правова підстава для такої відмови: невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії; 2) оприлюднити за власні кошти резолютивну частину цього рішення у газеті "Рідне Прибужжя" у місячний строк з дня набуття цього рішення законної сили, про що повідомити відділення наданням всіх підтверджуючих документів в п'ятиденний строк з дня розміщення публікації.

Із змісту спірного рішення випливає, що штраф застосовано до ПАТ "Миколаївобленерго" за вчинення порушення, передбаченого п. 2 ст. 50, п. 5 ч.2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом часткової відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.

За результатами дослідження територіальним відділенням АМК статусу ПАТ "Миколаївобленерго" встановлено, що на території Миколаївської області ліцензії на здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом протягом 2009 - 2010 років мали тільки ПАТ "Миколаївобленерго" та ДПЕМ ВАТ "Атомсервіс", при цьому останнє згідно з умовами виданої ліцензії, протягом спірного періоду не постачало електричну енергію за регульованим тарифом на території м. Миколаєва, а здійснювало постачання на території м. Южноукраїнськ, частково: в Арбузинському, Вознесенському та Доманівському районах Миколаївської області, та частково у Голованівському районі Кіровоградської області, а з квітня 2011 року мали тільки два суб'єкта господарювання: ПАТ "Миколаївобленерго", яке за підсумками 2011 року поставило електричну енергію в обсягах 22353995628 кВт/год та ДП "Одеська залізниця", останній з яких поставив - 6226 397 кВт/год у вказаний період, що було визнано підставою для визначення монопольного становища ПАТ "Миколаївобленерго" на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території Миколаївської області в межах належних ПАТ "Миколаївобленерго" електричних мереж з часткою 100 відсотків, оскільки на цьому ринку в зазначених межах, у нього відсутній жодний конкурент.

У цьому рішенні також зазначено, що ПАТ "Миколаївобленерго" безпідставно відмовило ТОВ «Микдорсервіс» у здійсненні коригування договірних величин споживання електричної енергії, оскільки постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії, а інших підстав щодо відмови споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин чинне законодавство України не передбачає, а тому, не довівши в установленому законодавством порядку факту невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії, відмовляти споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин на підставі будь-яких інших непередбачених чинним законодавством України підстав не мало право.

Статтею 59 Закону визначено підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, а саме: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Дослідивши обставини, на підставі яких було винесено спірне рішення, суд приходить до висновку, що позов ПАТ "Миколаївобленерго" не підлягає задоволенню, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення територіальним відділенням АМК повно з'ясовані та доведені обставини справи, а висновки, викладені в ньому відповідають обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, застосовані правильно з огляду на нижченаведене:

Обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.

З врахуванням приписів підпункту 15.5. пункту 15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 15 при перевірці господарським судом правильності застосування відповідачем відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 № 49-р. встановлено, що вказаний нормативний акт застосований вірно.

Вказаною вище Методикою про визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, встановлена процедура визначення монопольного становища на ринку і яка призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Згідно п. 1.2 Методики об'єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкти господарювання; групи суб'єктів господарювання - декілька суб'єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах; обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.

Пунктом 2.1 Методики передбачено, що визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:

встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;

складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

визначення товарних меж ринку;

визначення територіальних (географічних) меж ринку;

становлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;

складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

Як свідчить оспорюване рішення, при проведені необхідних досліджень для визначення монопольного становища позивача за первісним позовом відповідачем дотримано всіх вище перелічених умов. В зв'язку з чим суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо порушення органом антимонопольного комітету пункту 5 вказаної вище Методики.

За змістом приписів статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили, що він зазнає значної конкуренції.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 13 закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним становищем на ринку визнається часткова відмова від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання.

Суд також вважає доведеним факт зловживання позивачем своїм монопольним становищем:

пунктом 4.4 Правил користування електричною енергією встановлено, що споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Суд погоджується з доводами Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, що єдиною підставою для відмови споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин є факт невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії.

Тобто, відмова в коригуванні (збільшенні) договірних величин з інших підстав, в тому числі, пов'язаних з не оплатою заявленого збільшеного об'єму електроенергії є протиправним.

Проведене відповідачем дослідження відносно ТОВ "Микдорсервіс" свідчить, що позивач не мав законних підстав відмовляти зазначеному суб'єкту господарювання у коригуванні (збільшенні) договірних величин споживання електричною енергією у лютому та квітні 2010 року, оскільки товариство на час звернення з відповідними заявами сумлінно виконувало договірні зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості за спожиту електроенергію (в тому числі, сплатило вартість додатково заявлених об'ємів електроенергії у лютому 2010 року).

Суд вважає, що позивач не довів в установленому законодавством порядку факту невиконання споживачем ТОВ "Микдорсервіс" своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії, а тому відмовляти споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин на підставі будь-яких інших непередбачених чинним законодавством України підстав не мав права.

Так, повідомлення про відмову здійснення коригування договірної величини споживання електроенергії не містять даних про заборгованість щодо оплати електричної енергії.

Крім того, листом від 17.10.2012 року № 01/09-6035 позивач надав пояснення на адресу відповідача, в якому зазначив, що у якості обґрунтованої відмови здійснити коригування договірних величин обсягу споживання електроенергії ТОВ "Микдорсервіс" на лютий 2010 року є невиконання договірних зобов'язань по оплаті електричної енергії за договором про постачання електричної енергії, у тому числі попередньої оплати додатково заявлених обсягів електроспоживання.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 13 закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним становищем на ринку визнається часткова відмова від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання.

В умовах без альтернативності джерел електропостачання, ТОВ "Микдорсервіс" у лютому та квітні 2010 року, було позбавлено можливості одержання додатково заявлених обсягів електричної енергії, що кожного разу призводило до ущемлення інтересів суб'єкта господарювання.

Зазначене було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку. За наявності конкуренції споживачі мали б можливість відмовитись від послуг постачальника, який його не влаштовує, та обрати іншого постачальника електричної енергії, якій діяв би в межах та на підставі чинного законодавства України. За таких обставин, постачальник електричної енергії, щоб утримати споживача, не припустився би до неправомірної часткової відмови від реалізації товару, а, навпаки, пропонував споживачам більш вигідні для них пропозиції щодо продажу електричної енергії.

Приписом частини третьої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заборонено зловживання монопольним становищем. Порушення цієї норми тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Пункт 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Отже, Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України вірно дійшло висновку, що займаючи монопольне становище на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території Миколаївської області межах, належних ПАТ «Миколаївобленерго» електричних мереж з часткою 100 відсотків, ПАТ "Миколаївобленерго" не маючи належних фактичних та правових підстав для відмови ТОВ ""Микдорсервіс" у коригуванні договірних величин споживання електричної енергії в бік її збільшення, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 5 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом часткової відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання та застосувало до позивача санкції, передбачені статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Таким чином, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст. 32, 33, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 27.12.13

Суддя С.М. Коваль