Постанова

від 29.11.2013 по справі 809/1792/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2013 р. Справа № 809/1792/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Куриша Р.В.

за участю сторін:

представників позивача: Маланюка О.Я.,

представника відповідача: Гавадзина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-К ЛТД"

до відповідача: Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000292200 та №0000302200 від 27.05.2013 р.,-

ВСТАНОВИВ:

05.06.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія-К ЛТД" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000292200 та №0000302200 від 27.05.2013 року.

Усною ухвалою суду від 09.07.2013 року, по справі проведено процесуальне правонаступництво у спосіб заміни відповідача - Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції на його правонаступника - Тисменицьку об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення податкового органу базуються на висновках акту перевірки, які не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, зокрема безпідставно, всупереч конституційним положенням, вимогам Податкового, Цивільного та Господарського кодексів України, відповідачем констатовано факт безтоварності операцій, фіктивності правочинів укладених з контрагентами позивача - ФОП ОСОБА_4 та ПП "Франко-Буд-Інвест", внаслідок чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 86406,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 21602,00 гривень, окрім того, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 108008,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 27002,00 грн. З урахуванням викладеного, вважає такі податкові повідомлення - рішення необґрунтованими та просить суд винести рішення, яким визнати їх протиправними та скасувати.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з мотивів наведених у письмовому запереченні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом установлено наступне.

В період з 23.04.2013 року по 29.04.2013 року працівниками Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ "Вікторія-К ЛТД" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 28.02.2011 року, по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 та ПП "Франко-Буд-Інвест".

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 358/2240/32523342 від 14.05.2013 року, згідно висновків якого, констатовано порушення позивачем:

1) п. 5.1 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого, встановлення заниження податку на прибуток на загальну суму 108008,00 грн., в тому числі: по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_4: за ІІІ квартал 2010 року - 35675,00 грн., ІV квартал 2010 року - 11209,00 грн., за І квартал 2011 року 2040 грн.; по взаєморозрахунках з ПП "Франко-Буд-Інвест": за ІІІ квартал 2010 року - 2119,00 грн., ІV квартал 2010 року - 12447,00 грн., за І квартал 2011 року в сумі 44518,00 грн.

2) п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 86406,00 грн., в тому числі по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_4: в липні 2010 року - 1872,00 грн., в вересні 2010 року - 26668,00 грн., в жовтні 2010 року - 3282,00 грн., в листопаді 2010 року - 5685,00 грн., в лютому 2011 року - 1632,00 грн.; по взаєморозрахунках з ПП "Франко-Буд-Інвест": в липні 2010 року в сумі 1695 грн., в жовтні 2010 року 1508,00 грн., в листопаді 2010 року - 4460,00 грн., в грудні 2010 року - 3990,00 грн., в лютому 2011 року - 35614,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення за №0000292200 та за №0000302200 від 27.05.2013 року, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 108008,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 27002, 00 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 86406,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 21602,00 гривень відповідно.

Передумовою для вищевказаних висновків відповідача слугував зміст акту перевірки від 20.06.2012 року за № 4600/15-2/35764830 "Про неможливість проведення зустрічно звірки суб'єкта господарювання ПП "Франко-Буд-Інвест" (ЄДРПОУ 35764830) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.07.2010 року по 28.02.2011 року".

Так, в ході проведення перевірки орган ДПІ, зокрема вказав на те, що з метою отримання пояснень та документального підтвердження господарських відносин в частині придбання товарів (робіт, послуг) та продажу ПП "Франко-Буд-Інвест" було направлено поштою листи від 25.01.2011 року № 1581/10/15-217/302, від 11.04.2011 року № 8750/10/15-217/2027, від 24.04.2012 року № 4314/10/22-4/2159 з проханням надати підтверджуючі документи. Платником не було надано жодних підтверджуючих документів щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань. Працівниками управління податкового контролю юридичних осіб 14.06.2011 року здійснено вихід за юридичною адресою підприємства, однак встановлено відсутність платника податків (його посадових осіб) за місцезнаходженням, про що складено акт. Чисельність працюючих згідно звіту 1ДФ за ІІІ квартал 2011 року відсутня. Основні фонди згідно декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року відсутні. Крім того, зазначено, що не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від СГД ОСОБА_4 у період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, що свідчить про те, що правочини між ПП "Франко-Буд-Інвест" та СГД ОСОБА_4 здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до частин 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203 ЦК України є нікчемними, і в силу статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Враховуючи викладене, господарські операції позивача з ПП "Франко-Буд-Інвест" не мали реального товарного характеру.

Також, підставою для вищевказаних висновків відповідача слугував зміст акту перевірки від 03.05.2012 року за № 28/17-2/НОМЕР_1 "Про неможливість проведення документальної виїзної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_4 р.н. НОМЕР_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року". В акті перевірки зазначено, що операції СПД ОСОБА_4 не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим СПД ОСОБА_4 не міг фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.07.2010 року по 31.01.2011 року, з 01.03.2011 року по 31.12.201 року, також в ході проведення перевірки не встановлено, факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки, а також на письмове звернення ДПІ у м. Івано-Франківську) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у період з 01.07.2010 року по 31.01.2011 року, з 01.03.2011 року по 31.12.2011 року, що свідчить про те, що правочини між СПД ОСОБА_4 та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків.

В судовому засіданні встановлено, що дійсною передумовою для формування позивачем податкового кредиту по ПДВ та податкового зобов"язання з податку на прибуток, слугували правовідносини, що склалися у нього з ПП "Франко-Буд-Інвест" та ФОП - ОСОБА_4 з приводу купівлі-продажу товарів, в яких останні які виступали продавцями.

Так, 02.07.2010 року, 07.07.2010 року, 14.07.2010 року, 15.07.2010 року, 01.09.2010 року, 04.10.2010 року, 04.10.2010 року, 08.10.2010 року, 19.10.2010 року, 04.11.2010 року, 08.11.2010 року, 15.11.2010 року, 19.11.2010 року, 15.12.2010 року, 22.12.2010 року, 29.12.2010 року, 01.02.2011 року, 04.02.2011 року, 07.02.2011 року, 08.02.2011 року, 21.02.2011 року, 26.02.2011 року, між позивачам та його контрагентами - ПП "Франко-Буд-Інвест" та ФОП - ОСОБА_4 укладено ряд угод купівлі продажу будівельних матеріалів у відповідності до накладних.

Водночас, в акті перевірки відповідач додатково вказує на відсутність у покупця податкових накладних, видаткових накладних та факту сплати коштів, а також на те, що навність таких документів не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару робіт(послуг) мала місце, констатуючи при цьому, що зазначені правочини відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу статті 218 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Вирішуючи наявний податковий спір по суті суд виходив із наступного.

Спеціальними законами, що визначали платників податку на прибуток підприємств та подку на додану вартість, об»єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин, були: як Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», так і Податковий кодекс України.

Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» втратили чинність з 01.01.2011 року у звязку зі вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даних Законів підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у період: з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, оскільки саме вони визначали правила формування спірних податків: на прибуток та ПДВ за вказаний період.

Так, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для її подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

В частині 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані лише первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції,одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

А згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

За змістом підпункту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Аналогічні положення щодо регулювання спірних правовідносин містяться і у нормах Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України, платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 135.2. статті 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит податку на додану вартість - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно статті пункту 198.1. статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог пункту 198.3. статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, ПК України також визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Так, відповідно до пункту 198.4. статті 198 цього кодексу, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

А також, в силу положень статті 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.10. статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено в судовому засіданні, шляхом дослідження протоколу виїмки від 20.04.2011 року, проведеної старшим о/у УПМ ДПА в Івано-Франківській області лейтенантом податкової міліції Ободенко В.О. в м. Тлумач, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-К ЛТД" вилучено оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів, а саме документи, які підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ПП "Франко-Буд-Інвест" та ПП ОСОБА_4

За змістом статті 85.2 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно пункту 44.6. статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Проте, як вбачається із матеріалів справи позивачем надіслано листи на адресу відповідача про неможливість надання первинних документів у зв'язку із їх вилученням працівниками УПМ ДПА в Івано-Франківській області відповідно до протоколу виїмки від 20.04.2011 року.

Відповідно до статті 85.9 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач не звертався з листом до начальника відділення ВРКС СВ ДПС в Івано-Франківській області, щодо надання засвідчених копій первинних документів, облікових та інших реєстрів, звітності, а також інших документів, щодо взаєморозрахунків ТзОВ "Вікторія-К ЛТД" з ПП "Франко-Буд-Інвест" та ПП ОСОБА_4 або забезпечення доступу до перевірки документів, які містяться в матеріалах кримінальної справи. Такий лист надавався безпосередньо позивачем, на який жодної відповіді не отримано.

Таким чином, відповідач фактично не виконав вимог статті 85.9 Податкового кодексу України, щодо витребування первинних документів ТзОВ "Вікторія-К ЛТД" та не переніс терміни проведення перевірки до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Натомість, 22.07.2013 року суд своєю ухвалою витребував у податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області додаткові докази, а саме: належним чином завірені копії документів, вилучених у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-К ЛТД" у відповідності до протоколу виїмки від 20.04.2011 року, проведеної старшим о/у УПМ ДПА в Івано-Франківській області лейтенантом податкової міліції Ободенко В.О. у м. Тлумач.

02.09.2013 року в судовому засіданні, згідно змісту відповіді від 07.08.2013 року начальника ОУ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.07.2013 року встановлено, що витребувані документи долучено до матеріалів кримінальної справи № 310788, яку 26.09.2011 року направлено на розгляд до Івано-Франківського міського суду. З урахуванням наведеного, суд у вказаному судовому засіданні ухвалив звернутися з вимогою про витребування таких документів до Івано-Франківського міського суду.

15.11.2013 року на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду такі документи надійшли.

Таким чином, суд зазначає, що висновки відповідача викладені в акті перевірки від 14.05.2013 року про відсутність первинних документів господарської діяльності ТзОВ "Вікторія-К ЛТД" не підтверджуються матеріалами справи, оскільки в судовому засіданні досліджено наявність документів належним чином завірених, а саме:

- видаткових накладних: № Ф-00000102 від 15.12.2010 року на суму 6732,58 грн. (в тому числі ПДВ 1122,10 грн.); № Ф-00000104 від 29.12.2010 року на суму 9455,14 грн. (в тому числі ПДВ 1575,86 грн.); № Ф-00000103 від 22.12.2010 року на суму 7752,91 грн. ( в тому числі ПДВ 1292,15 грн.); № Ф-00000022 від 15.07.2010 року на суму 1944,00 грн. ( в тому числі ПДВ 324,00 грн.); № Ф-00000023 від 02.07.2010 року на суму 4121,40 грн. (в тому числі ПДВ 686,90 грн.); № Ф-00000021 від 14.07.2010 року на суму 4104,00 грн. (в тому числі ПДВ 684,00 грн.); № РН-0000708 від 07.07.2010 року на суму 11231,80 грн. ( в тому числі ПДВ 1871,97 грн.); № Ф-00000016 від 09.06.2010 року на суму 8056,80 грн. (в тому числі ПДВ 1342,80 грн.); № Ф-00000017 від 12.06.2010 року на суму 13235,04 грн. (в тому числі ПДВ 2205,84 грн.); № Ф-00000018 від 18.06.2010 року на суму 19682,35 грн. (в тому числі ПДВ 3280,39 грн.); № Ф-00000019 від 18.06.2010 року на суму 9562,80 грн. (в тому числі ПДВ 1593,80 грн.); № Ф-00000020 від 21.06.2010 року на суму 6131,83 грн. (в тому числі ПДВ 1021,97 грн.); № Ф-00000031 від 26.02.2011 року на суму 30724,80 грн. (в тому числі ПДВ 5120,80 грн.); № Ф-00000030 від 21.02.2011 року на суму 85856,40 грн. (в тому числі ПДВ 14309,40 грн.); № Ф-00000029 від 08.02.2011 року на суму 11330,40 грн. (в тому числі ПДВ 1888,40 грн.); № Ф-00000028 від 07.02.2011 року на суму 70288,56 грн. (в тому числі ПДВ 11714,76 грн.); № Ф-00000027 від 04.02.2011 року на суму 15481,68 грн. (в тому числі ПДВ 2580,28 грн.); № РН-000011 від 01.02.2011 року на суму 3890,95 грн. (в тому числі ПДВ 648,49 грн.); № РН-0001312 від 08.11.2010 року на суму 25600,00 грн. (в тому числі ПДВ 4266,67 грн.); № РН-0001313 від 18.11.2010 року на суму 505,30 грн. (в тому числі ПДВ 84,22 грн.); № РН-0001314 від 26.11.2010 року на суму 8001,94 грн. (в тому числі ПДВ 1333,66 грн.); № Ф-00000055 від 04.11.2010 року на суму 9304,82 грн. (в тому числі ПДВ 1550,80 грн.); № Ф-00000056 від 15.11.2010 року на суму 2775,95 грн. (в тому числі ПДВ 452,66 грн.); № Ф-00000057 від 19.11.2010 року на суму 14678,52 грн. (в тому числі ПДВ 2446,42 грн.); № РН-0001202 від 26.10.2010 року на суму 2131,16 грн. (в тому числі ПДВ 355,19 грн.); № РН-0001201 від 25.10.2010 року на суму 2131,16 грн. (в тому числі ПДВ 355,19 грн.); № РН-0001200 від 22.10.2010 року на суму 2131,16 грн. (в тому числі ПДВ 355,19 грн.); № РН-0001199 від 21.10.2010 року на суму 2131,16 грн. (в тому числі ПДВ 355,19 грн.); № Ф-00000026 від 08.10.2010 року на суму 2196,35 грн. (в тому числі ПДВ 355,26 грн.); № Ф-00000027 від 19.10.2010 року на суму 3744,48 грн. (в тому числі ПДВ 624,00 грн.); № Ф-00000025 від 04.10.2010 року на суму 3105,74 грн. (в тому числі ПДВ 517,60 грн.); № РН-0001203 від 27.10.2010 року на суму 2131,16 грн. (в тому числі ПДВ 355,19 грн.); № РН-0001204 від 28.10.2010 року на суму 2344,30 грн. (в тому числі ПДВ 390,73 грн.); № РН-0001198 від 29.10.2010 року на суму 2700,00 грн. (в тому числі ПДВ 450,00 грн.); № РН-0001196 від 06.10.2010 року на суму 1585,30 грн. (в тому числі ПДВ 264,22 грн.); № РН-0001197 від 07.10.2010 року на суму 2407,83 грн. (в тому числі ПДВ 401,83 грн.); № РН-0000963 від 14.09.2010 року на суму 33048,53 грн. (в тому числі ПДВ 5508,09 грн.); № РН-0000962 від 09.09.2010 року на суму 53650,66 грн. ( в тому числі ПДВ 10608,44 грн.); № РН-0000984 від 27.09.2010 року на суму 67000,00 грн. (в тому числі ПДВ 1122,00 грн.); № РН-0000983 від 27.09.2010 року на суму 1593,40 грн. (в тому числі ПДВ 255,57 грн.); № РН-0000979 від 20.09.2010 року на суму 1138,14 грн. (в тому числі ПДВ 180,6 грн.); № РН-0000954 від 01.09.2010 року на суму 1138,14 грн. (в тому числі ПДВ 180,6 грн.); № РН-0000982 від 24.09.2010 року на суму 1138,14 грн. (в тому числі ПДВ 180,6 грн.); № РН-0000978 від 23.09.2010 року на суму 1738,42 грн. (в тому числі ПДВ 289,74 грн.); № РН-0000973 від 20.09.2010 року на суму 1522,28 грн. (в тому числі ПДВ 253,71 грн.); № РН-0000974 від 21.09.2010 року на суму 1522,28 грн. (в тому числі ПДВ 253,71 грн.); № РН-0000975 від 21.09.2010 року на суму 1522,26 грн. (в тому числі ПДВ 253,71 грн.); № РН-0000979 від 22.09.2010 року на суму 1522,26 грн. (в тому числі ПДВ 253,71 грн.); № РН-0000977 від 22.09.2010 року на суму 1522,26 грн. (в тому числі ПДВ 253,71 грн.); № РН-0000971 від 02.09.2010 року на суму 29137,88 грн. (в тому числі ПДВ 4856,31 грн.).

- податкових накладних: № 234 від 15.12.2010 року на суму 6732,58 грн. (в тому числі ПДВ 1122,10 грн.); № 236 від 29.12.2010 року на суму 9455,14 грн. (в тому числі ПДВ 1575,86 грн.); № 235 від 22.12.2010 року на суму 7752,91 грн. ( в тому числі ПДВ 1292,15 грн.); № 62 від 15.07.2010 року на суму 1944,00 грн. ( в тому числі ПДВ 324,00 грн.); № 63 від 02.07.2010 року на суму 4121,40 грн. (в тому числі ПДВ 686,90 грн.); № 58 від 14.07.2010 року на суму 4104,00 грн. (в тому числі ПДВ 684,00 грн.); № 756 від 07.07.2010 року на суму 11231,80 грн. (в тому числі ПДВ 1871,97 грн.); № РН-0000673 від 09.06.2010 року на суму 14831,28 грн. (в тому числі ПДВ 2471,88 грн.); № 40 від 09.06.2010 року на суму 8056,80 грн. (в тому числі ПДВ 1342,80 грн.); № 41 від 12.06.2010 року на суму 13235,04 грн. (в тому числі ПДВ 2205,84 грн.); № 42 від 18.06.2010 року на суму 19682,35 грн. (в тому числі ПДВ 3280,39 грн.); № 43 від 18.06.2010 року на суму 9562,80 грн. (в тому числі ПДВ 1593,80 грн. ); № 44 від 21.06.2010 року на суму 6131,83 грн. (в тому числі ПДВ 1021,97 грн.); № 10 від 26.02.2011 року на суму 30724,80 грн. (в тому числі ПДВ 5120,80 грн.); № 9 від 21.02.2011 року на суму 85856,40 грн. (в тому числі ПДВ 14309,40 грн.); № 8 від 08.02.2011 року на суму 11330,40 грн. (в тому числі ПДВ 1888,40 грн.); № 7 від 07.02.2011 року на суму 70288,56 грн. (в тому числі ПДВ 11714,76 грн.); № 6 від 04.02.2011 року на суму 15481,68 грн. (в тому числі ПДВ 2580,28 грн.); № 1 від 01.02.2011 року на суму 3890,95 грн. (в тому числі ПДВ 648,49 грн.); № 1250 від 08.11.2010 року на суму 25600,00 грн. (в тому числі ПДВ 4266,67 грн.); № 1251 від 18.11.2010 року на суму 505,30 грн. (в тому числі ПДВ 84,22 грн.); № 1252 від 26.11.2010 року на суму 8001,94 грн. (в тому числі ПДВ 1333,66 грн.); № 118 від 15.11.2010 року на суму 2775,95 грн. (в тому числі ПДВ 452,66 грн.); № 119 від 19.11.2010 року на суму 14678,52 грн. (в тому числі ПДВ 2446,42 грн.); № 1141 від 26.10.2010 року на суму 2131,16 грн. (в тому числі ПДВ 355,19 грн.); № 1140 від 25.10.2010 року на суму 2131,16 грн. (в тому числі ПДВ 355,19 грн.); № 1136 від 22.10.2010 року на суму 2131,16 грн. (в тому числі ПДВ 355,19 грн.); № 1138 від 21.10.2010 року на суму 2131,16 грн. (в тому числі ПДВ 355,19 грн.); № 1174 від 19.10.2010 року на суму 3744,48 грн. (в тому числі ПДВ 624,00 грн.); № 106 від 04.10.2010 року на суму 3105,74 грн. (в тому числі ПДВ 517,60 грн.); № 133 від 27.10.2010 року на суму 2131,16 грн. (в тому числі ПДВ 355,19 грн.); № 1143 від 28.10.2010 року на суму 2344,30 грн. (в тому числі ПДВ 390,73 грн.); № 1127 від 29.10.2010 року на суму 2700,00 грн. (в тому числі ПДВ 450,00 грн.); № 1128 від 06.10.2010 року на суму 1585,30 грн. (в тому числі ПДВ 264,22 грн.); № 1129 від 07.10.2010 року на суму 2407,83 грн. (в тому числі ПДВ 401,83 грн.); № 931 від 14.09.2010 року на суму 33048,53 грн. (в тому числі ПДВ 5508,09 грн.); № 828 від 09.09.2010 року на суму 53650,66 грн. (в тому числі ПДВ 10608,440 грн.); № 844 від 27.09.2010 року на суму 67000,00 грн. (в тому числі ПДВ 1122,00 грн.); № 843 від 27.09.2010 року на суму 1593,40 грн. (в тому числі ПДВ 255,57 грн.); № 851 від 20.09.2010 року на суму 1138,14 грн. (в тому числі ПДВ 180,6 грн.); № 840 від 01.09.2010 року на суму 1138,14 грн. (в тому числі ПДВ 180,6 грн.); № 841 від 24.09.2010 року на суму 1138,14 грн. (в тому числі ПДВ 180,6 грн.); № 938 від 23.09.2010 року на суму 1738,42 грн. (в тому числі ПДВ 289,74 грн.); № 933 від 20.09.2010 року на суму 1522,28 грн. (в тому числі ПДВ 253,71 грн.); № 934 від 21.09.2010 року на суму 1522,28 грн. (в тому числі ПДВ 253,71 грн.); № 935 від 21.09.2010 року на суму 1522,26 грн. (в тому числі ПДВ 253,71 грн.); № 936 від 22.09.2010 року на суму 1522,26 грн. (в тому числі ПДВ 253,71 грн.); № 937 від 22.09.2010 року на суму 1522,26 грн. (в тому числі ПДВ 253,71 грн.); № 931 від 02.09.2010 року на суму 29137,88 грн. (в тому числі ПДВ 4856,31 грн.).

Окрім того, як встановлено в судовому засіданні, позивачем здійснено повний розрахунок з ПП "Франко-Буд-Інвест" та ПП ОСОБА_4 за отримані послуги, про що свідчать платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи.

Згідно дослідженої в судовому засіданні ліцензії АВ № 332791 від 07.09.2007 року, виданої управлінням містобудування та архітектури Івано-франківської ОДА, а також визначеного переліку робіт згідно даної ліцензії, позивач являвся суб"єктом будівельної діяльності у період з 07.09.2007 року по 06.09.2012 року, а отже міг використовував придбані ним будівельні матеріали у своїй підприємницькій діяльності.

Окрім того, у період з 09.04.2008 року по 30.05.2012 року позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

Із урахуванням встановленого в судовому засідання та системного аналізу вищезазначених норм права, суд вважає за необхідне зазначити, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди виконані у повному обсязі, наявність умислу на укладання договору купівлі-продажу з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказаний правочин не може розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

З наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Окрім того, в постанові Пленуму ВСУ (п.18) від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" також зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Водночас позивачем не надано суду доказів наявності такого вироку щодо посадових осіб як позивача так і його контрагентів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням викладеного, на переконання суду, оскаржувані податкові повідомлення-рішення за №0000292200 та за №0000302200 від 27.05.2013 року не ґрунтуються на нормах права, внаслідок чого підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а адміністративний позов - до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області за №0000292200 та за №0000302200 від 27.05.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПТовариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-К ЛТД" сплачений ним судовий збір в розмірі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 04.12.2013 року.