Постанова

від 11.12.2013 по справі 801/1623/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2013 р. (15:05) Справа №801/1623/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим до Селянського фермерського господарства «Тикалюк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Джанкойське управління державної казначейської служби України Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості.

Обставини справи: Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Селянського фермерського господарства «Тикалюк» про стягнення заборгованості по бюджетній позичці, наданої на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням 1994-1997 р.р. у сумі 40562,86 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Джанкойське управління державного казначейства України АР Крим в порядку п. 59.2 ст. 59 Податкового кодексу України, на виконання постанови КМУ від 02.03.2011 року №174, звернулося до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби із поданням №15 від 12 квітня 2012 року для здійснення заходів щодо стягнення з Селянського фермерського господарства «Тикалюк» заборгованості по бюджетній позичці, наданої на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням 1994-1997 р.р., яка станом на 01.04.2012 рік склала 40562,86 грн. На адресу позивача було спрямовано 31.07.2012 року податкову вимогу №122 від 30.07.2012 року на суму боргу 40562,86 грн., однак до теперішнього часу відповідачем вказана сума боргу не сплачена.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26 березня 2013 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Джанкойське управління державної казначейської служби України Автономної Республіки Крим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23 жовтня 2013 року замінено позивача Джанкойську об'єднану державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим Державної податкової служби його правонаступником Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

У судовому засіданні представник позивача Лукпанова К.В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання представник відповідача не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить її підпис на повідомленні про відкладення розгляду справи (а.с.167,том№2).

У судове засідання представник третьої особи не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись ст. ст. 122, 128 КАС України вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та третьої особи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Джанкойським управлінням державної казначейської служби України в АР Крим направлено Джанкойській ОДПІ АР Крим ДПС подання №15 від 10.04.2012 року про стягнення простроченої заборгованості з СФГ "Тикалюк" в розмірі 40562,86 грн. (а.с.25,том№1)

На підставі вказаного подання Джанкойською ОДПІ АР Крим ДПС на адресу СФГ "Тикалюк" була направлена податкова вимога від 30.07.2012 року №122 про повернення бюджетних позичок виданих на закупівлю продукції за держконтрактом 1994р. на суму боргу 40526,86 грн. (а.с.23,том№1).

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову СФГ "Тикалюк" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим ДПС та Джанкойського управління Державної казначейської служби України в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкової вимоги Джанкойської ОДПІ АР Крим ДПС від 30.07.2012р. №122 про сплату боргу у розмірі 40562,86 грн., що виник в результаті неповернення бюджетних позичок, виданих на закупівлю сільгосппродукції за Державним контрактом 1994 року, та про визнання недійсним подання Джанкойського управління Державної казначейської служби України в АР Крим №15 від 10.04.2012р. "Про прийняття заходів к СФГ "Тикалюк" у відношенні стягнення простроченої заборгованості з бюджетної позички, виданої на закупівлю сільгосппродукції за Державним замовленням (контрактом) 1994-1997 (1995)р."

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що розмір простроченої заборгованості СФГ "Тикалюк" за неповернутою бюджетною позичкою складає 40562,86 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, не підлягає доказуванню той факт, що розмір простроченої заборгованості СФГ "Тикалюк" за неповернутою бюджетною позичкою складає 40562,86 грн.

З матеріалів справи вбачається, що бюджетна позичка відповідачу надавалася у 1996 році.

На період виникнення цих відносин діяв Цивільний кодекс УРСР (прийнятий 18.07.1963 року, набрав чинності 01.01.1964 року (далі - ЦК УСРС).

Згідно статті 4 ЦК УРСР, Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Статтею 153 ЦК УСРС встановлено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Статтею 161 ЦК УРСР встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

На час укладання договору, та на час настання вказаної в договорі №5 дати проведення розрахунків, а саме 31.12.1998р., законодавством не був встановлений порядок стягнення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою.

Такий порядок був встановлений Бюджетним кодексом України (від 21.06.2001р., №2542-ІІІ, який набрав чинність 25.07.2001р. та втратив чинність 01.01.2011р.).

Так ч. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України (від 21.06.2001р., №2542-ІІІ) було встановлено, що у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, який втратив чинність 01.01.2011р.) був спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовувалися до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення.

З аналізу норм вказаних законів вбачається, що ними не були визначені строки та порядок застосування таких строків щодо стягнення заборгованості у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками.

Встановлені нормами ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" строки, протягом яких податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань та стягнути таку суму не може бути застосований до відносин з стягнення сум заборгованості за неповерненою бюджетною позичкою, оскільки початок його перебігу обумовлений законом такими обставинами, які відсутні у випадку неповернення державі бюджетних позичок.

01.01.2011р. набрав чинності Бюджетний кодекс України від 08.07.2010р. №2456-V, частиною 9 статі 17 якого встановлено, що прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Таким чином, посилання відповідача на пропуск позивачем строку для звернення до адміністративного суду з даним позовом є безпідставними та на увагу не заслуговують.

Частиною 14 ст. 17 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року встановлено, що забороняється списання заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, кредитами з бюджету, крім заборгованості суб'єктів господарювання, визнаних у встановленому порядку банкрутами, вимоги щодо погашення заборгованості яких не були задоволені у зв'язку з недостатністю їхніх активів і стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом, а також крім заборгованості, щодо стягнення якої судом прийнято рішення не на користь держави, яке набрало законної сили, та/або стягнення якої в судовому порядку є неможливим або недоцільним. Порядок списання такої заборгованості визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 р. N 174, з метою забезпечення виконання статті 17 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України, затверджений порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/ фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку встановлено, що терміни у ньому вживаються у такому значенні:

боржник - суб'єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку / фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички / фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов'язань за такою угодою;

бюджетна позичка / фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993 - 1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички / фінансової допомоги;

прострочена заборгованість за бюджетною позичкою / фінансовою допомогою - заборгованість боржника перед державою за бюджетною позичкою / фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками тощо), не погашена у строк, визначений угодою про надання бюджетної позички / фінансової допомоги;

заборгованість за кредитом, бюджетною позичкою / фінансовою допомогою - зобов'язання перед державою, що виникають у суб'єкта господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку / фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

Пунктом 6 вказаного Порядку встановлено, що облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички / фінансової допомоги, в якій вони надані.

Згідно до п. 15 Порядку встановлено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою / фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Відповідно до п. 20 Порядку, прострочена заборгованість боржників за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою та нарахована на її суму пеня визнається Мінфіном безнадійною на підставі: довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи - боржника у зв'язку з визнанням її банкрутом; інформації, поданої органами державної податкової служби, про визнання боржника в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо погашення заборгованості якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю його активів (щодо боржників, які відповідно до законодавства не підлягають приватизації та на примусову реалізацію майна яких введено мораторій); протоколу засідання та/або акта Комісії з питань простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою щодо неможливості або недоцільності стягнення такої заборгованості в судовому порядку та/або щодо якої судом прийнято рішення не на користь держави, яке набрало законної сили.

Пунктом 24 Порядку встановлено, що списання безнадійної заборгованості, щодо стягнення якої судом прийнято рішення не на користь держави, яке набрало законної сили, та/або стягнення якої в судовому порядку є неможливим або недоцільним, здійснюється шляхом прийняття відповідного рішення Кабінету Міністрів України, проект якого вноситься Мінфіном на підставі пропозицій Комісії з питань простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою.

Відповідачем в порядку ст. 71 КАС України не надано належних доказів списання вказаної заборгованості.

Підпунктом 20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час направлення оскаржуваного подання та видання вимоги) (далі ПК України) встановлено, що контролюючі органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.2 встановлено, якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Спеціальними нормами Бюджетного кодексу України встановлений особливий порядок щодо стягнення сум такої заборгованості, зокрема в частині визначення законодавства, яке повинно застосовуватися та визначення органів стягнення.

З аналізу вказаних норм, також вбачається відсутність встановлення законодавством певних строків, за закінченням яких стягнення такої заборгованості було б неможливим.

Як зазначалося судом вище, позивачем на адресу відповідача була направлена податкова вимога від 30.07.2012 року №122 про сплату податкового боргу у сумі 40562,86 грн., яка була отримана відповідачем 02 серпня 2012 року, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.24).

На час розгляду справи вказана сума податкового боргу відповідачем не сплачена.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні 11 грудня 2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 16 грудня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Селянського фермерського господарства «Тикалюк» (ЄДРПОУ 20691609) заборгованість перед бюджетом у сумі 40562 (сорок тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 86 коп.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет