Постанова

від 26.12.2013 по справі 826/18507/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2013 року № 826/18507/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» (далі - ТОВ «ВФ «Інвекс Телеком») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2013 № 0005972270.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу про відсутність реального характеру господарських відносин позивача з контрагентами ТОВ «Ріст» та ТОВ «Чистюля І К» є протиправними та не відповідають дійсним обставинам справи. Посилався на первинні документи, що свідчать про реальність таких господарських операцій. Крім того, представник позивача посилався на те, що відповідач в супереч вимогам законодавства виніс два податкових повідомлення-рішення за одне й те ж порушення. За таких обставин позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали досудового слідства та матеріали перевірки, які свідчать про здійснення правочинів від імені ТОВ «Ріст» та ТОВ «Чистюля І К» без мети настання реальних наслідків. На думку відповідача, висновки акту перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідач на підставі наказу від 22.01.2013 №149, виданого ДПІ у Голосіївському районі Державної податкової служби від 22.01.2013 №149, згідно з підпункту 75.1.2, пункту 75.1 статті 75, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України здійснив документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» (код ЄДРПОУ 18017573) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Ріст» (код ЄДРПОУ 23806740), ТОВ «Скрап-Мет» (код ЄДРПОУ 37400862), ТОВ «Чистюля І К» (код ЄДРПОУ 35918353) за весь період взаємовідносин.

За результатами даної перевірки складено акт від 06.02.2013 № 64/1-22-70-18017573, згідно висновків якого відповідач встановив порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 101 857,00 грн. та пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит у розмірі 92 215,00 грн. та занижену суму податку на додану вартість ,яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 92 215,00 грн.

Позивач подав заперечення на акт перевірки № 64/1-22-70-18017573, за результатом розгляду яких відповідач листом-відповіддю на заперечення від 14.02.2013 №1690/10/22-711 повідомив позивача про відсутність підстав для перегляду висновків акту перевірки.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013 № 0001622270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 138 323,00 грн., в т.ч. основний платіж - 92 216,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 46 108,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013 № 0001632270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 152 786,00 грн., з яких 101 857,00 грн. - основний платіж, 50 929,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 15.02.2013 № 0001622270 від 15.02.2013 № 0001632270 у порядку адміністративного оскарження, передбаченого ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної податкової служби у місті Києві від 25.04.2013 № 6803/7/12-103 скарга позивача на вказані податкові повідомлення-рішення задоволена частково, податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013 № 0001622270 залишене без змін, податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013 № 0001632270 скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28 935,00 грн., в іншій частині залишене без змін.

Позивач також оскаржив податкові повідомлення-рішення від 15.02.2013 №0001622270 від 15.02.2013 № 0001632270 в адміністративному порядку до Міністерства доходів і зборів України, яке за результатом розгляду такої скарги винесло рішення від 15.07.2013 № 6883/6/99-99-10-01-15 залишило без змін вказані податкові повідомлення-рішення з урахуванням рішення Державної податкової служби у місті Києві від 25.04.2013 № 6803/7/12-103.

Після завершення процедури адміністративного оскарження, позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 15.02.2013 №0001622270 від 15.02.2013 № 0001632270 до суду. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2013 №826/13069/13-а у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВФ «Інвекс Телеком» відмовлено повністю. Станом на дату розгляду даної адміністративної справи вказана постанова не набрала законної сили.

Відповідач, на підставі рішення Державної податкової служби у місті Києві від 25.04.2013 № 6803/7/12-103, у зв'язку із частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення від 15.02.2013 № 0001632270, виніс податкове повідомлення-рішення від 31.05.2013 №0005972270, яким визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 123 851,00 грн., в тому числі основний платіж - 101 857,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 21 994,00 грн.

ТОВ «ВФ «Інвекс Телеком» оскаржив податкове повідомлення-рішення від 31.05.2013 №0005972270 до Міністерства доходів і зборів України, яке рішенням №3286/10/26-15-10-04-04 від 15.08.2013 залишило скаргу позивача без розгляду.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 31.05.2013 №0005972270, позивач звернувся до суду.

Оцінивши надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд встановив, що у періоді, який перевірявся відповідачем, ТОВ «ВФ «Інвекс Телеком» здійснювало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Ріст» та ТОВ «Чистюля І К».

Щодо господарських відносин позивача із ТОВ «Ріст» ,суд встановив наступне.

Позивач надав оригінал для огляду та копію для залучення до матеріалів справи Договору поставки №85-11 від 17.11.2011 (далі - Договір №85-11) укладеного між ТОВ «Ріст» (Постачальник) та ТОВ «ВФ «Інвест Телеком» про постачання обладнання, зазначеного у Додатку №1 до Договору. Пунктами 2, 3 Договору №85-11 встановлено, що загальна вартість договору складає 251 360,00 грн., Покупець здійснює оплату вартості поставленого товару протягом 5 банківських днів з дати поставки товару та підписання сторонами відповідних документів про прийом-передачу товару.

У пункті 3.2 Договору №85-11 зазначено про здійснення поставки на умовах DDP (Інкотермс 2000) м. Київ, вул. Горького, 168. Представник позивача зазначив, що була допущена технічна помилка, про що було повідомлено ТОВ «Ріст», на підтвердження чого надав до матеріалів справи лист від 21.11.2011 №1121, адресований директору ТОВ «Ріст», де вказано, що правильною адресою у пункті 3.2 Договору №85-11 вважати вул. Горького, 169. Суд відхиляє посилання на лист від 21.11.2011 №1121, оскільки позивач не надав доказів його направлення ТОВ «Ріст».

Суд встановив, що у позовній заяві та у акті перевірки № 64/1-22-70-18017573 зазначено, що взаємовідносини між ТОВ «Ріст» та ТОВ «ВФ «Інвекс Телеком» щодо поставки електрообладнання до слабострумкових мереж та телекомунікаційного обладнання здійснювались на підставі усної домовленості.

Як вказано в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2013 №826/13069/13-а, представник позивача під час судового розгляду справи зазначив про відсутність письмового договору поставки між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ріст», не надав суду договір поставки від 17.11.2011 №85-11 , пояснити посилання на цей договір в податкових накладних від 17.11.2011 №14, від 23.11.2011 №16, від 12.12.2011 №20, від 29.11.2011 №21 суду не зміг.

Отже, ні для проведення перевірки, ні під час адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, ні під час судового оскарження податкових повідомлень-рішень позивач не надавав ані оригінал, ані копію договору поставки від 17.11.2011 №85-11 та зазначав, що такий договір відсутній, оскільки взаємовідносини між ТОВ «Ріст» та ТОВ «ВФ «Інвекс Телеком» здійснювались на підставі усної домовленості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що походження Договору №85-11 є сумнівним, з огляду на що не може бути взятий до уваги як доказ, що підтверджує вчинення господарських операцій між ТОВ «Ріст» та ТОВ «ВФ «Інвекс Телеком».

Досліджуючи реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Ріст» та позивачем, суд встановив, що ТОВ «ВФ «Інвекс Телеком» перерахував на банківський рахунок ТОВ «Ріст» кошти у загальному розмірі 251 360,00 грн., що підтверджується оригіналами банківських виписок наявних в матеріалах справи.

Після здійснення позивачем оплати (чотири платежі), ТОВ «Ріст» видав позивачу податкові накладні від 23.11.2011 №16, від 17.11.2011 №14, від 12.12.2011 №20, від 29.11.2011 №21, копії яких наявні в матеріалах справи.

ТОВ «Ріст» було складено та видано позивачу накладну №12 від 20.01.2013 щодо поставки товару на загальну суму 251 360,00 грн., а саме: блоків живлення до пульта оператора, установок електроживлення з 3 модулями, кросового обладнання, акумуляторів, блоків живлення, блоків безперебійного живлення.

Однак, з наданих позивачем податкових накладних та видаткової накладної неможливо встановити, який саме товар був предметом поставки. Зокрема не зазначено модель, вид, характеристики, виробника товару або інші відомості, що надали б змогу ідентифікувати товар. Така інформація відсутня і у специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору №85-11.

Суд зазначає, що відсутність інформації, яка б давала можливість ідентифікувати товар свідчить про відсутність наміру між контрагентами на настання реальних наслідків при укладанні правочинів, адже сторонами не визначено який саме товар є предметом поставки, а зазначено лише загальну назву товару. Дані ознаки товару мають вплив на його цінові характеристики. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 №826/9174/13-а.

Стосовно взаємовідносин позивача із ТОВ «Чистюля І К», суд встановив наступне.

Між ТОВ «Чистюля І К» (Постачальник) і ТОВ «ВФ «Інсвекс Телеком» (Покупець) укладено Договір поставки №1122/6 від 22.11.2011 (далі - Договір №1122/6), згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийти і сплатити кабельно-провідникову продукцію, комплектуючі до слабострумових мереж та телекомунікаційного обладнання на загальну суму 420 000,00 грн., у тому числі ПДВ 70 000,00 грн.

Строк поставки товару за вказаним договором - листопад 2011 на умовах DDP - м. Київ, вул. Горького, 169. Товар, що поставляється має супроводжуватись наступними документами: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладена.

На підтвердження виконання Договору №1122/6, позивач надав суду копії видаткових накладних: № 112912 від 29.11.2011 на суму 217 890,00 грн., № 112911 від 29.11.2011 на суму 84 036,00 грн. та копії податкових накладних № 112912 від 29.12.2011 на суму 217 890,00 грн. та №112911 від 29.11.2011 на суму 84 036,00 грн.

Рахунки-фактури, що мали бути в наявності при поставці товару, позивач не надав. Відповідно до письмових пояснень генерального директора та головного бухгалтера позивача від 10.12.2013 №1210 рахунок по взаємовідносинам з ТОВ «Чистюля І К» неможливо надати, оскільки у офісному приміщенні за фактичною адресою позивача (м.Київ, вул. Щорса, 15, корп. 3) було здійснено обшук та вилучено документи.

Водночас, із протоколу обшуку від 29.05.2013 складеного оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби лейтенантом ПМ Рагуліним А.Ю., копія якого наявна в матеріалах справи, не вбачається, що були вилучені документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Чистюля І К». Про проведення інших обшуків позивач в суді не зазначав.

З оригіналів банківських виписок, наявних у матеріалах справи вбачається, що розрахунки за Договором №1122/6 були здійснені у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у розмірі 301 926,00 грн. на банківський рахунок ТОВ «Скрап-Мет» на підставі Договору відступлення права вимоги №1210/1 від 10.01.2012.

Згідно Договору відступлення права вимоги №1210/1 від 10.01.2012 укладеного між ТОВ «Чистюля І К» (Первісний Кредитор) та ТОВ «Скрап-Мет» (Новий Кредитор), Новий Кредитор набуває право вимоги по зобов'язанню ТОВ «ВФ «Інвекс Телеком» (Боржник) на суму 301 926,00 грн., належного Первісному Кредитору на підставі Договору №1122/26 від 22.11.2011.

Позивач зазначив, що у написанні номера Договору поставки, укладеного між ТОВ «Чистюля І К» та ТОВ «ВФ «Інсвекс Телеком» №1122/6 від 22.11.2011 була допущена помилка та помилково зазначено №1122/ 26 , однак доказів її виправлення та внесення змін до Договору відступлення права вимоги №1210/1 не надав.

Як було зазначено, умовами договорів, укладених позивачем із ТОВ «Ріст» та ТОВ «Чистюля І К» було передбачено постачання товару на адресу: м. Київ, вул. Горького, 169, що є юридичною адресою ТОВ «ВФ «Інсвекс Телеком».

Водночас, до матеріалів справи представник позивача надав копію Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 11.11.2005 та копію витягу з Державного реєстру правочинів від 11.11.2005, які свідчать про придбання позивачем нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Горького, 169/11 літера А. З пояснень представника позивача вбачається, що саме за цією адресою знаходяться складські приміщення ТОВ «ВФ «Інсвекс Телеком».

Оскільки адреса пункту призначення, визначеного у договорах поставки № 85-11 і №1122/6 та адреса складських приміщень позивача не збігаються, суд дійшов висновку що сторони не мали наміру реального здійснення поставки при укладанні таких договорів.

Крім того, на вимогу суду, позивач не надав журнал складського обліку, замість чого надав пояснення генерального директора та головного бухгалтера від 10.12.2013 №1210/4, згідно яких облік товару здійснюється у електронному вигляді в бухгалтерії, однак роздрукувати їх не має можливості у зв'язку із вилученням комп'ютерної техніки, згідно протоколу обшуку від 29.05.2013.

Відповідно до складської довідки від 10.12.2013 №1210/3, товар, придбаний у ТОВ «Ріст» не був реалізований та у повному обсязі залишається на складі позивача.

На підтвердження подальшої реалізації товару, придбаного у ТОВ «Чистюля І К», позивач надав копії видаткових накладних, складених позивачем щодо продажу товару контрагентам-покупцям та довідок про вартість виконаних будівельних робіт. Однак, одиниці вимірювання у первинних документах щодо придбання деяких товарів (метри) та щодо продажу (бухти) відрізняються, що позбавляє можливості співставити обсяг придбання та продажу товару.

Крім того, враховуючи те, що у первинних документах щодо деяких товарів не зазначено характеристик, які давали б змогу ідентифікувати його, то суд дійшов висновку, що наявність документів щодо продажу товару із такою самою назвою не може бути беззаперечним доказом того, що був проданий товар, придбаний саме у ТОВ «Чистюля І К».

Суд встановив, що на підставі виданих ТОВ «Ріст» та ТОВ «Чистюля І К» податкових накладних позивач включив до податкового кредиту 92 215,00 грн.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Одним із основних реквізитів, відповідно до пукнкту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. №168/704 є зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі).

Згідно положень пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до складу валових витрат суми у розмірі 209467,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Ріст» та 251 605,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Чистюля І К».

Відповідач наполягав на відсутності реального характеру господарських відносин між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Ріст» і ТОВ «Чистюля І К». В обґрунтування чого посилався на матеріали досудового слідства по кримінальній справі №71-612, яка знаходиться в провадженні СВ ПМ Державної податкової служби у Кіровоградській області, згідно яких ТОВ «Ріст» було придбано та перереєстровано на номінального директора Ващенка Р.О. без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. Також відповідач посилався на акт ДПІ у Печерському районі міста Києва від 19.04.2012 №919/22-9/35918353 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Чистюля І К» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, згідно якого дане товариство не звітує про наявність основних фондів, численність працюючих становить 1 особа, податковим органом встановлено, господарські операції ТОВ «Чистюля І К» не підтверджуються з урахуванням реального часту здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Відповідач в акті перевірки посилався також на те, що позивач, подавши додаток № 5 до податкової декларації за червень 2012 року №9033434457 від 14.06.2012 замінив контрагента ТОВ «Чистюля І К» на ТОВ «Бонд-Сервіс» (код ЄДРПОУ 35808453) на суму ПДВ у розмірі 50 321,00 грн. Однак, відповідач не надав доказів на підтвердження зазначених доводів, в свою чергу позивач заперечував внесення у звітність зазначених змін.

Суд зазначає, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Бонд-Сервіс» не були предметом перевірки, яка оформлена актом № 64/1-22-70-18017573, а також не були підставою для винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на що вищезазначені доводи відповідача суд до уваги не бере.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 101 857,00 грн.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач всупереч вимог законодавства виніс два податкових повідомлення-рішення з однієї підстави, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акту перевірки № 64/1-22-70-18017573 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013 № 0001632270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 152 786,00 грн., з яких 101 857,00 грн. - основний платіж, 50 929,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Державної податкової служби у місті Києві від 25.04.2013 № 6803/7/12-103 податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013 № 0001632270 скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28 935,00 грн., в іншій частині залишене без змін.

У відповідності до абзацу 2 пункту 3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236 (далі - Порядок № 1236), якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та яке вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

На виконання вимог вказаного Порядку № 1236, відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення від 31.05.2013 №0005972270, яке містило зменшену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за результатами адміністративного оскарження

Згідно з пунктом 5.1.2 Порядку № 1236, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до пункту 5.3 Порядку № 1236, у випадку, визначеному підпунктом 5.1.2 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Отже, з дня отримання позивачем податкового повідомлення-рішення від 31.05.2013 №0005972270 податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013 № 0001632270 вважається відкликаним, що свідчить про необґрунтованість доводів позивача про визначення податковим органом грошового зобов'язання позивачу двома податковими повідомленнями-рішеннями з однакових підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 31.05.2013 №0005972270 є правомірним, а підстави для його скасування відсутні.

Вирішуючи питання судового збору, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» з 1 січня 2013 року установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1147 гривень.

Ставки сплати судового збору встановлено частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки сума майнових вимог, з якими позивач звернувся до суду, складає 123 851,00 грн., то сума судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 2 477,02 грн.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до квитанцій № 636 від 25.11.2013 та № 33 від 21.11.2013 позивач сплатив судовий збір у розмірі 305,57 грн.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та вищезазначені правові норми, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 2 171,45 грн.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» решту суми судового збору у розмірі 2 171,45 грн. (дві тисячі сто сімдесят одна гривня 45 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський