Постанова

від 30.12.2013 по справі 826/19772/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 грудня 2013 року № 826/19772/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акваторія» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002982240 від 01.08.2013, № 0002972240 від 01.08.2013.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Білдінг Груп Плюс» у періоді, що перевірявся. З огляду на що, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на матеріали акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Білдінг Груп Плюс», які вказують на укладання даним товариством угод без мети настання реальних наслідків. За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача з даним контрагентом не мали реального характеру.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідач на підставі наказу № 274 від 15.07.2013 згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України здійснив документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Акваторія» (код ЄДРПОУ 31307242) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ «Білдінг Груп Плюс» (код ЄДРПОУ 37614989) за період з квітня 2012 по квітень 2013.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 22.07.2013 № 450/2240/31307242 (далі - акт № 450/2240/31307242), згідно висновків якого, відповідач встановив порушення ТОВ «Акваторія» підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3826,00 грн., а також порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 12 032,00 грн.

На підставі акту перевірки № 450/2240/31307242 відповідач виніс наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- від 01.08.2013 № 0002982240, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4 782,50 грн., з яких 3 826,00 грн. - основний платіж, 956,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 01.08.2013 № 0002972240, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15 040,00 грн., в т.ч. основний платіж - 12 032,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3008,00 грн.

Позивач оскаржив податкові зазначені податкові повідомлення-рішення у порядку адміністративного оскарження, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10.10.2013 № 5096/10/26-15-10-04-04 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 15175/6/99-99-10-01-15 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 01.08.2013 № 0002982240 та № 0002972240 - без змін.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що в періоді, який перевірявся податковим органом, між ТОВ «Акваторія» (Покупець) та ТОВ «Білдінг Груп Плюс» (Постачальник) укладено Договори поставки № 12/01-12 від 01.12.2012 та №13/01-03 від 03.01.2013, предметом яких є постачання низьковольтної електротехнічної продукції загальнопромислового призначення.

Відповідно до умов зазначених договорів, Постачальник зобов'язується постачати товар по цінах і в кількості, відповідно до виставлених рахунків-фактур, найменування, кількість і вартість товару узгоджуються сторонами та зазначаються в рахунках-фактурах і видаткових накладених, які є невід'ємними частинами договорів.

Позивач надав до матеріалів справи копії рахунків на оплату товару на загальну суму 72 189,12 грн.

На підтвердження здійснення оплати на підставі виставлених ТОВ «Білдінг Груп Плюс» рахунків, позивач надав копії платіжних доручень та банківських виписок, згідно яких ТОВ «Акваторія» перерахувало на банківський рахунок ТОВ «Білдінг Груп Плюс» кошти на загальну суму 72 189,12 грн.

Представник позивача зазначив, що відвантаження товару на загальну суму 72 189,12 грн. на виконання договорів поставки № 12/01-12 від 01.12.2012 та №13/01-03 від 03.01.2013 здійснювалось відповідно до видаткових накладних, копії яких надав до матеріалів справи. Постачання товару здійснювалось до покупця, відповідно до умов договорів поставки.

ТОВ «Білдінг Груп Плюс» в ході виконання Договорів виписав на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 72 189,12 грн., в т.ч. ПДВ 12 031,52 грн.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Білдінг Груп Плюс» товару, позивач надав до матеріалів справи копії договорів поставки, рахунків-фактур, довіреностей, банківських виписок, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, видаткових, податкових накладних, довіреностей (а.с.69-250 Т. І, а.с. 1-71 Т. ІІ).

За результатами здійснення господарських відносин з ТОВ «Білдінг Груп Плюс», позивач включив до валових витрат суму у розмірі 60 157,60 грн. та на підставі виданих податкових накладних включив до складу податкового кредиту 12 032,00 грн.

Суд встановив, що відповідач за результатами перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «Акваторія» з ТОВ «Білдінг Груп Плюс» дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку у зв'язку з тим, що зустрічною звіркою даного контрагента позивача не підтверджено реальність здійснення вищезазначених господарських операцій.

В обґрунтування наведених доводів відповідач посилався на матеріали акту ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 17.06.2013 № 99/2240/37614989 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Білдінг Груп Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період квітень 2012 року - квітень 2013 року (далі - акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Білдінг Груп Плюс») (а.с. 110-131 Т. ІІ).

Посилання відповідача на матеріали зазначеного акту суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Білдінг Груп Плюс» податковим органом встановлено, що укладені даним товариством правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіми особами, у зв'язку з чим податковий орган зменшив задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податковий кредит ТОВ «Білдінг Груп Плюс».

Однак, як вбачається з цього акту, зустрічна звірка фактично не відбулась, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України та була проведена у приміщенні податкового органу без дослідження первинної документації.

Відповідно до вимог пункту 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, матеріали вищезазначеного акту, складеного стосовно контрагента позивача не може бути взятий судом до уваги як доказ відсутності реального характеру здійснення господарських операцій ТОВ «Акваторія» з ТОВ «Білдінг Груп Плюс».

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентом, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання договорів, укладених позивачем з ТОВ «Білдінг Груп Плюс» недійсними.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між ТОВ «Акваторія» та ТОВ «Білдінг Груп Плюс» документально підтверджені та мали реальний характер.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та валових витрат, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Білдінг Груп Плюс» знаходилось у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, був зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних підприємств, відсутні.

Згідно інформації з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Білдінг Груп Плюс» анульоване 23.04.2013, отже дане товариство мало право видавати податкові накладні в період здійснення господарських операцій з ТОВ «Акваторія».

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частиною 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями пункту. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд дійшов висновку, що податкові накладні, які досліджені відповідачем в ході перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин із ТОВ «Білдінг Груп Плюс» за спірні періоди, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та податку на прибуток оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 01.08.2013 № 0002972240 та від 01.08.2013 № 0002982240.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 172,05 грн. (сто сімдесят дві гривні 05 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» (код ЄДРПОУ 37614989) за рахунок Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський