Постанова

від 24.12.2013 по справі 804/14395/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 р. Справа № 804/14395/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоренева А.О. при секретаріЛитвин Ю. Ю. за участю: представника позивача - представника відповідача - Богомолова Л.А., Постольника О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромснаб» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромснаб», звернувся до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної ДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.13 №0004802201. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки акту перевірки ТОВ «Укрпромснаб», з посиланням на який прийняте оскаржуване рішення, не відповідають дійсним обставинам господарської діяльності позивача з ПП «Полтава-Проект-Монтаж», адже всі необхідні первинні документи по факту отримання товару від постачальника ПП «Полтава - Проект - Монтаж», як-то договір поставки, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки фактури, товарно-транспортні накладні, банківські виписки та інші зведені дані бухгалтерського обліку, наявні у позивача та були надані відповідачу в ході перевірки. Отже, на думку позивача, спірна сума податкового кредиту сформована позивачем за наявністю відповідних підстав. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач, Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що спірне рішення прийнято за результатами перевірки позивача, в ході якої не встановлено факту поставки товару по ланцюгу ПП «Полтава-Проект-Монтаж»- ТОВ «Укрпромснаб», а тому позивачем, в порушення п.201.1 ст.201, п. 198.2 ст.198, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту лютого, березня, квітня та липня 2013р. сума в ПДВ в розмірі 54 212,55 грн. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову з підстав, наведених запереченнях на адміністративний позов (а.с.114-116).

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судовим розглядом справи встановлено, що відповідачем на підставі наказу від 23.09.13 №358 про здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «УКРПРОМСНАБ», згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУ та відповідно до п.79.2 ст.79 ПКУ проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «УКРПРОМСНАБ» під час здійснення взаємовідносин з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» за період 2012-2013 роки та їх реальності та повноти відображення в обліку. Результати перевірки оформлені Актом від 09.10.13 № 785/221/31682524. За висновками вказаного акту проведеною перевіркою встановлено: - не реальність здійснення господарських відносин ТОВ «УКРПРОМСНАБ», а саме встановлена відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «УКРПРОМСНАБ» операцій по ланцюгу з постачальником ПП «Полтава-Проект-Монтаж» за період лютий, березень, квітень та липень 2013 року; - порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 54 212,55 грн., в т.ч. за період: лютий 2013 року на суму 6749,77 грн., березень 2013 року на суму 2312,37 грн., квітень 2013 року на суму 39992,93 грн., липень 2013 року на суму 5157,48 грн.

За змістом вказаного Акту підставою для наведених висновків слугували матеріали перевірки контрагента позивача - ПП «Полтава - Проект - Монтаж», а саме Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Полтава - Проект - Монтаж» з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: березень 2013р. від 08.05.13 № 520/22.5- 10/35295110 та Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Полтава - Проект - Монтаж» з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: лютий 2010р. - лютий 2013р. від 10.04.13р. № 437/22.5-10/35295110. За висновками вказаних актів проведеними звірками неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із платниками податків за періоди, що перевірялись, та документально не підтверджені відповідні господарські відносини із покупцями та постачальниками.

З посиланням на Акт перевірки від 09.10.13 № 785/221/31682524 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.13 №0004802201, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 67 766 грн.50 коп., в тому числі за основним платежем 54 213 грн. та за штрафними санкціями - 13 553,25 грн. (а.с.9).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як встановлено в ході розгляду справи та вбачається з висновку акту перевірки, спірна сума податкового кредиту в розмірі 54 212,55 грн. сформована позивачем за взаємовідносинами з ПП «Полтава - Проект - Монтаж» за період лютий, березень, квітень липень 2013р.На підтвердження існування зазначених взаємовідносин, об'єкту оподаткування та правомірності формування податкового кредиту позивачем подані до суду: - Договір №68 від 28.01.13, за яким постачальник - ПП «Полтава-Проект-Монтаж»зобов'язується поставити, а Покупець - ТОВ «Укрпромснаб» прийняти та оплатити продукцію в кількості та за ціною вказаних у рахунках, матеріальній та податковій накладних, які видаються на кожну партію товару. За змістом вказаного договору кількість і вартість товару, відвантаженого Постачальником Покупцю, узгоджується сторонами; у пакеті документів на відвантаження обов'язкова наявність:рахунок-фактури, матеріальна накладна, сертифіката (паспорта) якості заводу-виготовлювача, оригінал податкової накладної; поставка продукції проводиться Постачальником на склад Покупця; Термін дії договору з моменту підписання до 31.12.13; - рахунки та накладні на товари; - податкові накладні від 01.02.13 №85, від 25.02.13 №574, від 18.02.13 №409, від 04.03.13 №173 та №275, від 28.01.13 №67, від 11.02.13 №277, від 18.03.13 №405, від 25.03.13 №628 та від 11.03.13 №276; - платіжні доручення в підтвердження оплати за товари по означеному Договору, що були поставлені контрагентом відповідно до рахунків та накладних; - товарно-транспортні накладні, за якими ПП «Полтава-Проект-Монтаж» здійснював транспортування товарів на адресу позивача: м. Дніпропетровськ, вул. Кільченська, 8 (приміщення за означеною адресою використовується позивачем на підставі договору оренди від 01.02.13 №7-а, що встановлено відповідачем в ході перевірки (а.с.18, аркуш акту 4); - сертифікати якості товарів, паспорта та посвідчення про якість (а.с. 42-106, 162-176).

Розв'язуючи спір, суд зазначає, що порядок та підстави формування платником податків податкового кредиту за спірний період існування вказаних господарських взаємовідносин визначений приписами Податкового кодексу України.

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

За змістом приписів п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу). Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

На підстави наведених законодавчих положень суд доходить до висновку, що при складанні податкової звітності, в тому числі з ПДВ, з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання товарів повинні бути в наявності первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку відповідних господарських операцій, тобто наявність об'єкту оподаткування, в тому числі отримання позивачем таких товарів з метою використання їх у господарській діяльності позивача, а також належним чином оформлені податкові накладні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі - Закон № 996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На підставі викладеного суд зазначає, що факт реальності виконання господарських зобов'язань та отримання позивачем від ПП «Полтава-Проект-Монтаж» підтверджується первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи та судовим оглядом яких не встановлено їх невідповідності приписам Закону №996. Більш того, за даними Акту перевірки позивача перевіряючими особами відповідача встановлено в ході перевірки, що у позивача був в наявності відповідний товар, який оплачений позивачем та в подальшому реалізований ним. Факт використання позивачем отриманих від контрагента товарів в своїй господарській діяльності підтверджується також договорами поставок, укладених позивачем на їх реалізацію, рахунками-фактури та видатковими накладними, а також довіреностями, за якими товар отримувався у позивача покупцями (а.с.176-229).

Крім того, суд зауважує, що відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» від 16.05.96 № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.1996 року за № 293/1318, далі - Інструкція № 99), дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, регламентовано умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей. Відповідно до п. 3 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Видача бланків довіреностей здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, які працюють на даному підприємстві. Згідно з вимогами п. 13 Інструкції № 99 довіреність незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) із зазначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а інший - додається до залишеної у постачальника довіреності й використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем. Отже, при передачі товару від постачальника до покупця довіреності на отримання матеріальних цінностей передаються постачальникові та зберігаються ним у строк встановлений законодавством України.

Факт наявності довіреностей на Угнівенко М.П., який займає посаду директора ТОВ «Укрпромснаб» та за змістом відповідних видаткових накладних та товарно-транспортних накладних отримував товарно-матеріальні цінності від ПП «Полтава-Проект-Монтаж», підтверджується наданим позивачем в ході розгляду справи витягом з електронногожурналу реєстрації довіреностей (а.с.159-161). Факт того, що зазначена особа є керівником на підприємстві підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.10-12).

Також суд відмічає, що придбані у вказаних контрагентів товари відповідають видам господарської діяльності позивача, якими, як встановлено відповідачем в ході перевірки та вбачається з Акту перевірки, є, зокрема виробництво фарб, лаків, неспеціалізована оптова торгівля (а.с.17).

Як вбачається з матеріалів справ та не заперечується відповідачем, платником ПДВ -ПП «Полтава-Проект-Монтаж» були виписані позивачу податкові накладні від 01.02.13 №85, від 25.02.13 №574, від 18.02.13 №409, від 04.03.13 №173 та №275, від 28.01.13 №67, від 11.02.13 №277, від 18.03.13 №405, від 25.03.13 №628 та від 11.03.13 №276, на підставі яких останнім сформований податковий кредит в сумі 54 212,55 грн., в тому числі за лютий 2013 року в сумі 6749,77 грн., березень 2013 року в сумі 2312,37 грн., квітень 2013 року в сумі 39992,93 грн., липень 2013 року в сумі 5157,48 грн. Відповідно до реєстру виданих та отриманих податкових накладних наведені податкові накладні були отримані в лютому 2013р. (від 01.02.13 №85, від 25.02.13 №574) в березні 2013р. (від 18.02.13 №409, від 04.03.13 №173 та №275), в квітні 2013р. (від 28.01.13 №67, від 11.02.13 №277, від 18.03.13 №405, від 25.03.13 №628) та в липні 2013 року (від 11.03.13 №276) (а.с.131-158).

Факт наявності таких податкових накладних був встановлений відповідачем в ході проведення перевірки позивача, про невідповідність таких податкових накладних приписам ПКУ відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд відмічає, що події отримання позивачем від ПП «Полтава-Проект-Монтаж» товарів у спірних періодах, оплати таких товарів, їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності оформлені первинними документами, наведеними вище, копії яких наявні в матеріалах справи, що містять усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону № 996-XIV, а відтак є належними доказами реальності спірних господарських операцій.

Як зазначено вище, підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначені ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту, останній має право на податковий кредит.

Судом в ході розгляду справи не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

З приводу посилань відповідача на матеріали перевірки податкового органу, складені відносно контрагента позивача, суд зазначає таке. З огляду на положення ч.3 ст.70 КАС України суд не бере до уваги акт перевірки ДПІ у м. Полтаві Полтавської області 10.04.13 №437/22.5-10/35295110. Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.13 по справі №816/2136/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.13, визнано протиправними дії ДПІ щодо формування в означеному акті висновків про нереальність проведених господарських операцій (а.с.33-40).

Окрім того, платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Зазначаючи про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності з означеним контрагентам, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочину між позивачем та його контрагентом недійсними відповідачем до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено, судом на виконання вимог ст.11 КАС України існування такого рішення не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Відповідач правомірність своїх висновків та винесених на їх підставі податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними доказами, носять характер суб'єктивних припущень та ґрунтуються виключно на висновках матеріалів перевірок контрагента позивача.

З огляду на викладене, враховуючи, що судовим розглядом справи встановлено, що позивачем правомірно сформований податковий кредит в розмірі 54 212,55 грн., в т.ч. за період: лютий 2013 року на суму 6749,77 грн., березень 2013 року на суму 2312,37 грн., квітень 2013 року на суму 39992,93 грн., липень 2013 року на суму 5157,48 грн., за господарськими операціями з ПП «Полтава-Проект-Монтаж», відповідні товари придбані та отримані позивачем задля використання у власній господарській діяльності, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.10.13 №0004802201 підлягає скасуванню.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромснаб» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної податкової інспекції м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.10.13 №0004802201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромснаб» (код ЄДРПОУ 31682524) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 721 грн. (одна тисяча сімсот двадцять одна гривня)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги за правилами відповідно до ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 30.12.13.

Суддя А.О. Коренев