Постанова

від 10.12.2013 по справі 805/12359/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 р. Справа № 805/12359/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі судді Аканова О.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Донецьк" до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000852302 форми "Р" від 29.11.2012 про нарахування грошового зобов'язання у сумі 645899 грн., № 0000272303 форми "С" від 29.11.2012 про застосування штрафних(фінансових) санкцій у сумі 65073,85 грн., зобов'язання відповідача вилучити з АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА" інформацію про результат перевірки позивача оформленого актом № 2971/22-011/35610489 від 09.11.2012 і поновити данні відповідно до наданих позивачем податкових звітах з податку на додану вартість за період з липня 2009 року по червень 2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Груп Донецьк" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000852302 форми "Р" від 29.11.2012 про нарахування грошового зобов'язання у сумі 645899 грн., № 0000272303 форми "С" від 29.11.2012 про застосування штрафних(фінансових) санкцій у сумі 65073,85 грн., зобов'язання відповідача вилучити з АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА" інформацію про результат перевірки позивача оформленого актом № 2971/22-011/35610489 від 09.11.2012 і поновити данні відповідно до наданих позивачем податкових звітах з податку на додану вартість за період з липня 2009 року по червень 2012 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на правомірність формування валових витрат у відповідних податкових періодах із врахуванням результатів господарських операцій з контрагентами, які були відображені у бухгалтерському та податковому обліку підприємства та з яких сплачені відповідні податки згідно з діючим податковим законодавством України.

Крім того, платник посилається на те, що оприбуткування в книзі обліку розрахункових операцій коштів за 15.08.2011 здійснено наступного дня на підставі роздрукованого 16.08.2011 фіскального звітного чеку, оскільки РРО вийшов зі строю 15.08.2011 про, що є відповідний запис у книзі і акт ремонту РРО.

Представники сторін через канцелярію суду надали заяви про розгляд справи у письмовому провадженні.

Частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами

З урахування вищевикладеного, суд вважає за можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Згідно ч. 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Груп Донецьк" є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 35610489, перебуває на податковому обліку в Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області як платник податків.

Відповідач - Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України - є суб'єктом владних повноважень.

Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «МД Груп Донецьк» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складений акт № 09.11.2012 № 2971/22-011/35610489 (надалі акт перевірки), яким зафіксовані порушення, які оспорюються у межах цієї адміністративної справи, а саме:

п.5.1, п.5.2.1, п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями ( в редакції, яка діяла момент здійснення господарських операцій) п. 150.1 ст.150 податкового кодексу України в результаті, чого позивачем занижено податок на прибуток у сумі 526491 грн., у тому числі за 2009 рік - 4 квартал 2009 р у сумі 83409,00 грн., за 2010 рік на суму 394 224,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 48858,00 грн.;

абз.2 п.п 2.2 п.2 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» затвердженою Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 не оприбуткування готівкових коштів у сумі 13014,77 грн.

Актом перевірки встановлено відсутність обліку готівкових коштів (у день їх надходження) у повній сумі їх фактичних надходжень в книзі - обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чеку, а саме: запис в розділі 2 книги обліку розрахункових операцій щодо оприбуткування готівки 15.08.2011 у сумі 13014,77 грн. на підставі фіскального звітного чеку №0593 (фактично роздруковане 16.08.2011 о 10 год. 22 хв.) здійснено 16.08.2011 року.

Підставою для висновків податкового органу є відсутність документів, які б підтверджували транспортування товарів від контрагентів, а саме не відповідність складання товарно-транспортних накладних, видаткових накладних нормам чинного законодавства та недостатня кількість трудових ресурсів на підприємствах контрагента.

За висновками акту перевірки заступником начальника податкового органу (відповідача у справі) 29 листопада 2012 року прийняті податкові повідомлення - рішення форми :

"Р" № 0000852302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 645899 грн., з яких за основним платежем у сумі 5264991 грн., за штрафними(фінансовими) санкціями у сумі 119408 грн.;

"С" № 0000272303 за порушення абз.2 п.п 2.2 п.2 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» затвердженою Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, яким нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 65073,85 грн.

Спірні податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі зазначеного акту перевірки і стосуються визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та порушення абз. 2 п.п 2.2 п. 2 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» затвердженою Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Оскільки правовідносини виникли на протязі 2009 року, враховуючи, що з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно - правові акти України, які діяли в той період.

До 1 січня 2011 року спірні правовідносини регулювались Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі - Закон № 334).

Судом встановлено, що між ТОВ "МД Груп Донецьк" (Покупець) укладено з ТОВ "Авалон Дон" (Продавець) договір купівлі - продажу від 01.10.09 №037/1-09.

Предметом договору - є придбання металопродукції. Кількість, якість, умови поставки та ціна визначено у специфікаціях.

Відповідно до п. 2.2 договору якість кожної партії товару зазначається в специфікаціях та підтверджується сертифікатом якості заводу - виробника. Відповідно до п.4.3 продавець зобов'язується надати покупцю оригінали або копії наступних документів: рахунок фактура, видаткова накладна та сертифікат якості.

Суд зазначає, що фактичне виконання умов зазначеного договору підтверджено наявними у матеріалах справи документами: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, специфікації до договору, сертифікати якості акти здачі-приймання виконаних робіт, подорожні листи вантажного автомобіля.

Суд зазначає, в матеріалах справи є Лист Приватного виробничого комерційного підприємства «ОДА», яким підтверджено здійснення послуг доставки за заявкою-договором на одноразове перевезення.

Також суд зазначає, що оплата позивачем за придбані товари у контрагента здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів на банківські рахунки постачальника, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями.

1 березня 2010 року між ТОВ ТД «Авалон-Дон» ( далі - Постачальник) та ТОВ «МД Груп Донецьк» укладений договір № П-01.03.2010.

Відповідно до п.1.1. Постачальник зобов'язується продати та передати у власність Покупця металопрокат (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та товар від Постачальника та оплатити його згідно умов даного договору. За домовленістю сторін вантажовідправник Товару можуть бути треті особи.

Пунктом 1.2 Договору зазначено, що найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість Товару та його ціна передбачається в Специфікаціях та/або у видаткових накладних.

Суд зазначає, що фактичне виконання умов зазначеного договору підтверджено наявними у матеріалах справи документами: видатковою накладною, податковою накладною, специфікацією до договору.

Суд зазначає, в матеріалах справи є Лист ТОВ ТД «Авалон-Дон», у якому зазначено, що ТОВ ТД «Авалон-Дон» здійснювало свою діяльність за допомогою третіх осіб.

Також суд зазначає, що оплата позивачем за придбані товари у контрагента здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів на банківські рахунки постачальника, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями.

03 квітня 2009 між ПБК «Алмар» ( далі - Постачальник) та ТОВ «МД Груп Донецьк» укладений договір поставки продукції № Ф 45-09.

Відповідно до п.п. 1.1. постачальник поставляє, а покупець приймає і сплачує за продукцію, згідно специфікації .

Відповідно до п.п. 2.1 номенклатура, асортимент і кількість продукції вказано у специфікаціях до цього Договору.

Суд зазначає, що фактичне виконання умов зазначеного договору підтверджено наявними у матеріалах справи документами: видатковою накладною, податковими накладними, товарно-транспортною накладною.

Суд зазначає, в матеріалах справи є Лист ПБК «Алмар», у якому зазначено, що ПБК «Алмар» підтверджує здійснення відвантаження металопродукції зі складу.

Також суд зазначає, що оплата позивачем за придбані товари у контрагента здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів на банківські рахунки постачальника, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями.

24 вересня 2009 року між ТОВ "МД Груп Донецьк" (Покупець) та ТОВ "Торговий дім "Легон" (Продавець) укладений договір купівлі - продажу від 24.09.09 №72/143 на придбання металопродукції.

Відповідно до п. 2.1 договору обсяг, перелік металопродукції, вартість, а також вартість доставки зазначено в рахунках.

Відповідно до п. 3.1 договору передача металопродукції здійснюється на умовах FСА м. Донецьк, або м. Маріуполь. Якість кожної партії товару зазначається в специфікаціях та підтверджується сертифікатом якості заводу - виробника.

Відповідно до п. 4.1 договору продавець надає покупцю оригінали або копії сертифікатів якості.

Суд зазначає, що фактичне виконання умов зазначеного договору підтверджено наявними у матеріалах справи документами: ТОВ "Торговий дім "Легон" на адресу ТОВ "МД Груп Донецьк" виписані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Між ТОВ "МД Груп Донецьк" (Покупець) та ТОВ "Металургійний центр"

(Продавець) укладено договір купівлі - продажу від 12.05.2009 №07.12/05-МДГ-Д.

Продукцію, її кількість, якість, технічні умови та умови поставки визначені у специфікаціях.

Відповідно до п.2.2 договору якість товару підтверджується сертифікатами постачальника.

Суд зазначає, що фактичне виконання умов зазначеного договору підтверджено наявними у матеріалах справи документами: ТОВ "Металургійний центр" на адресу ТОВ "МД Груп Донецьк" виписані видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, дорожні листи вантажного автомобіля.

Суд зазначає, що, в матеріалах справи є Лист Приватного виробничого комерційного підприємства «ОДА», яким підтверджено здійснення послуг доставки за заявкою-договором на одноразове перевезення, в якому зазначені прізвище ім'я та по батькові водіїв, марка та номер транспортного засобу.

Також суд зазначає, що оплата позивачем за придбані товари у контрагента здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів на банківські рахунки постачальника, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями.

ТОВ "МД Груп Донецьк" (Покупець) укладено з ТОВ "Донецькенергоремонт" (Продавець) договір купівлі - продажу від 01.02.2010 №015-10 на придбання продукції виробниче - технічного призначення. Кількість, якість визначено у специфікаціях.

Відповідно до п.2.1 договору постачальник здійснює поставку продукції на умовах DDР м. Донецьк.

На виконання умов договору на адресу ТОВ "МД Груп Донецьк" виписані видаткові накладні, податкові накладні, до договору надані специфікації, сертифікати якості товару.

Суд зазначає, що в матеріалах справи є Лист ТОВ "Донецькенергоремонт" від 11.07.2013 року № 347, в якому зазначено, що ТОВ "Донецькенергоремонт" несло витрати по доставці металопрокату на склад ТОВ «МД Груп Донецьк» в межах договору № 015-10 від 01.02.2010 року, в тому числі 17.02.2010, 18.02.2010, 26.02.2010, 25.05.2010 року. Товарно-транспортні накладні не оформлювались на підставі переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні затвердженого Постановою КМУ від 25.02.2009 № 207.

Між ТОВ "МД Груп Донецьк" та ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" встановлені взаємовідносини відповідно до яких, ТОВ "МД Груп Донецьк" (Покупець) придбає у ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" (Продавець) металопродукцію.

На адресу ТОВ "МД Груп Донецьк" постачальником виписані видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Також суд зазначає, що оплата позивачем за придбані товари у контрагента здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів на банківські рахунки постачальника, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Крім того в матеріалах справи є Лист ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" від 19.07.2013 №291/07, яким підтверджується відвантаження зі складу філії ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" товару за видатковими накладними.

29.04.2010 року між ТОВ "МД Груп Донецьк" та ТОВ "Саргон" (код ЄДРПОУ 31206006) укладений договір поставки № 19/01 з придбання арматури 12мм. (ндл), арматури 8 мм.(ндл).

На адресу ТОВ "МД Груп Донецьк" постачальником виписані видаткові накладні. податкові накладні, до договору надані специфікації.

Також суд зазначає, що оплата позивачем за придбані товари у контрагента здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів на банківські рахунки постачальника, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Суд зазначає, що ТОВ "Саргон" зареєстроване в органах ДПС з 06.11.2000, перебуває на обліку в ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС. Вид діяльності підприємства - оптова торгівля рудами заліза та кольорових металів.

Між ТОВ "МД Груп Донецьк" та ТОВ "Маркет Стіл" встановлені взаємовідносини відповідно до яких ТОВ "МД Груп Донецьк" (Покупець) придбає у ТОВ "Маркет Стіл" (Продавець) металопродукцію.

На адресу ТОВ "МД Груп Донецьк" постачальником виписані видаткові накладні, податкові накладні.

На підтвердження факту транспортування позивачем надані товарно - транспортні накладні.

В матеріалах справи містяться видаткові накладні.

Також суд зазначає, що оплата позивачем за придбані товари у контрагента здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів на банківські рахунки постачальника, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Також судом встановлено, що в матеріалах справи знаходяться документи якості на товар, які видані вантажоотримувачу - ТОВ «"Маркет Стіл", які видані ТОВ «Трубопрокатний завод Лівобережний».

2 серпня 2010 року між ТОВ "МД Груп Донецьк" (Покупець) та ТОВ "Славсант" (м.Антрацит) (Продавець) укладено договір поставки від 02.08.2010 №1578 на придбання металопрокату.

Кількість, якість, умови поставки та ціна визначені у специфікаціях. Відповідно до п.1.1 договору якість кожної партії товару зазначається в специфікаціях та підтверджується сертифікатом якості заводу - виробника.

На виконання умов договору на адресу ТОВ "МД Груп Донецьк" виписані видаткові накладні, податкові накладні,

Також суд зазначає, що оплата позивачем за придбані товари у контрагента здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів на банківські рахунки постачальника, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Крім того в матеріалах справи є Лист СП ТОВ "Славсант" від 25.07.2013 № 2828/02-24, яким підтверджується факт відвантаження труб зі складу відповідно до видаткових накладних.

12 серпня 2010 року між ТОВ "МД Груп Донецьк" (Покупець) та ТОВ "Альмет" (Продавець) укладений договір купівлі - продажу № 14/08/2-2010 на придбання металопрокату. Кількість, якість, умови поставки та ціна визначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною дійсного договору.

Відповідно до п.2.1 договору в пакет документації до кожної поставки товару по дійсному договору входить: рахунок, видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат якості (якщо товар підлягає сертифікації).

ТОВ "Альмет" зареєстроване в органах ДПС з 23.07.2008, перебуває на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Донецька Донецької області ДПС. Вид діяльності підприємства - інші види оптової торгівлі.

Суд зазначає, що фактичне виконання умов зазначеного договору підтверджено наявними у матеріалах справи документами: видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортною накладною, акти здачі-приймання виконаних робіт.

Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

Також суд зазначає, що оплата позивачем за придбані товари у контрагента здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів на банківські рахунки постачальника, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями.

1 лютого 2011 року між ТОВ "МД Груп Донецьк" (Покупець) та ТОВ "Аквіленд" м.Запоріжжя) (Продавець) укладений договір № П 01.02.2011 на придбання металопрокату. Кількість, якість, умови поставки та ціна визначені у специфікаціях.

Суд зазначає, що фактичне виконання умов зазначеного договору підтверджено наявними у матеріалах справи документами: видаткові накладні, податкові накладні , товарно-транспортні накладні, специфікації до договору, акти здачі-приймання виконаних робіт.

Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

Суд зазначає, що, в матеріалах справи є Лист Приватного виробничого комерційного підприємства «ОДА» від 09.07.2013, яким підтверджено здійснення послуг доставки за заявкою-договором на одноразове перевезення, в якому зазначені прізвище ім'я та по батькові водіїв, марка та номер транспортного засобу.

Суд зазначає, що податкові накладні, які видані контрагентами позивача відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Матеріалами справи підтверджено фактичне отримання позивачем товару оплата за який підтверджується платіжними дорученнями про сплату товару.

Податковий орган дійшов до висновку про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат не мають реального товарного характеру на підставі того, що у контрагентів є незначна кількість трудових ресурсів, відсутність складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності.

З цього приводу суд зазначає, що посилання на те, що у контрагентів є незначна кількість трудових ресурсів, відсутність складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності не приймається судом, оскільки контрагенти позивача у своєї діяльності мають право залучати до виконання договірних вимог третіх осіб.

Наявність вищезазначених документів, а також відповідність їх вимогам чинного законодавства податковим органом в акті перевірки та в судовому засіданні не заперечується.

Суд зазначає, що позивачем в підтвердження реалізації товару в подальшій господарській діяльності, суду наданий реєстр ТОВ «МД Груп Донецьк» Постачання та реалізація, в якому зазначені вид товару, ціна, покупець товару, копії фіскальних чеків про реалізацію товару.

Видаткові накладні на металопрокат, в яких постачальником зазначений «ТОВ МД Груп Донецьк». Платіжні доручення про сплату товару в яких одержувачем зазначений «ТОВ МД Груп Донецьк».

Договір №1 від 12.01.2009 між «МД груп Донецьк» (замовник) і ЗАТ «Укрспецстрой» (виконавець) згідно якого виконавець виділяє замовнику спеціальну автомобільну техніку для вантажних перевезень.

Крім того, позивачем надано лист від ФОП ОСОБА_2 згідно якого він пояснює, що здійснював перевезення автомобілем Камаз НОМЕР_1, за кермом був особисто (копія технічного паспорту авто у справі).

Крім того, позивачем надано до суду копії :

журналу реєстрації довіреностей;

карток складського обліку матеріалі;

податкові декларації з податку на прибуток підприємства за спірний період;

реєстр виданих та отриманих податкових накладних за спірний період;

Договір про оренду нерухомого майна від 03.12.2007 №А-61 між «МД ІСТЕЙТ» і «МД Груп Донецьк» згідно якого позивач орендує частину нежилого приміщення за адресою м.Донецьк, вул.Пролетарська, 1в лит А.

Договір про оренду нерухомого майна від 01.01.2011 №01/01/2011-1-О між «МД ІСТЕЙТ» і «МД Груп Донецьк» згідно якого позивач орендує нерухоме майно за адресою м.Донецьк, вул.Пролетарська, 1 В.

Таким чином, вищезазначені документи підтверджують реальність та фактичність правочинів Позивача з його контрагентами по придбанню металопрокату відповідно до вище перелічених договорів.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.

До складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті (підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону).

Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 вищезазначеної статті передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що спірна господарська операція відображена в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Долучені до матеріалів справи письмові докази, а саме укладені договори між позивачем та його контрагентом, видаткові накладні, податкові накладні, спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, податкового кредиту, та підтверджують правильність їх формування позивачем. Оскільки факт оплати за спірною угодою не заперечується сторонами, дана обставина не підлягає доказуванню.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Як вбачається з акту перевірки, операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку. Жодних посилань або доводів на норми, які позбавляють позивача права включити вартість товару до складу валових витрат, відповідач не навів.

Посилання відповідача на сумніви щодо наявності господарських операцій не знайшло підтвердження при розгляді справи, а тому суд до уваги не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З приводу посилання податкового органу на те, що товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) на вказані господарські операції з постачання товару, не оформлені належним чином, тобто не відповідають чинному законодавству, та не можуть свідчити про транспортування товару на склад суд зазначає наступне.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Господарські операції позивача підтверджуються не тільки зазначеними ТТН, але й іншими документами, якими є договір, специфікація, видаткова накладна, податкові накладні, акти приймання товарів, реєстр отриманих та виданих податкових накладних про що вказувалось вище.

В сукупності всі ці документи повністю відповідають поняттю «первинні документи», що визначені у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Механізм підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ законодавством України не визначений.

Закон України «Про оприбуткування прибутку підприємств» та Податковий кодекс України визначають лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум валових витрат, які, як зазначено вище, були дотримані позивачем.

Поряд з цим, посилання податкового органу на певні недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, за якими до позивача надходили товари є безпідставним, оскільки, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Також суд зазначає, що у перевіряємому періоді бланк товарно-транспортної накладної був виключений із переліку бланків суворої звітності, у зв'язку з втратою чинності Наказу Міністерства статистики та Міністерства транспорту від 07 серпня 1996 року № 228/253 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи».

Суд зазначає, що обов'язковість наявності товарно-транспортної накладної обумовлена не положеннями Податкового Кодексу України, а нормами ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, згідно ст.3 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 2.1 Наказу Міністерства транспорту № 363 від 14 жовтня 1997 року, яким затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, визначено сферу дії вказаних законодавчих актів, які не поширюються на органи Державної податкової служби.

У переліку підтверджуючих документів, передбачених п.44.1 Податкового Кодексу України, на підставі якого платники податків повинні вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єкту оподаткування, товарно-транспортні накладні не зазначені.

Посилання відповідача на нікчемність правочину вчиненого позивачем також не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та його контрагентом договору вбачається, що зазначеним договором сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було пред'явлено зауважень один до одного з приводу виконання укладеного договору.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку - на ухилення від сплати податків).

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Суд звертає увагу, у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь - яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування штрафних ( фінансових) санкцій.

З приводу посилання відповідача на недостатність кількості трудових ресурсів на підприємствах контрагентів позивача суд зазначає, що контрагенти позивача мали права залучати до виконання договірних відносин третіх осіб.

З приводу посилання відповідача на те, що у видаткових накладних відсутня інформація яка особа відвантажила товар, суд зазначає наступне, що у видаткових накладних міститься відбиток печатки контрагента позивача і підпис.

Щодо порушення ТОВ «МД Груп Донецьк» абз. 2 п.п. 2.2. п. 2 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 з підстав не оприбуткування готівкових коштів у КОРО № 0561002592р/2 від 05.08.2010 в сумі 13014,77грн., суд зазначає наступне.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Нацбанку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 № 637 (зареєстровано у Мін'юсті України 13.01.2005 за № 40/10320, за текстом - Положення №637) визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), окремою нормою якого встановлено, що вся готівка, яка надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) і в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Водночас у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункових книжок оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункових книжок).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно до вимог п. 4.1 Положення № 637 для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків), а усі надходження і видачу готівки в національній валюті - відображати у касовій книзі, що передбачено п. 4.2 цього Положення.

Оприбуткування готівки в касі підприємства, яке здійснює готівкові розрахунки із застосуванням РРО (використанням розрахункових книжок), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних розрахункових книжок) та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства.

Визначення розрахункової операції надано ст. 2 Закону № 265/95-ВР, відповідно до якої розрахунковою операцією вважається приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару послуги) банком покупця або у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлених розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, згідно з нормою п. 13 ст. 3 Закону №265/95-ВР.

Якщо на підприємстві місце проведення готівкових розрахунків з використанням РРО і каса підприємства знаходяться в одному приміщенні, суб'єктів господарювання зобов'язаний забезпечити відповідність сум готівки на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО та окремо сумі коштів, яка відповідає запису у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Згідно з п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють Розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Пунктом 4.9 «Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 01.12.2000 за №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №106/5297 (далі - «Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок»), зазначено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:

наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;

підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;

щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;

у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком рахункових квитанцій;

ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

Пунктом 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків.

Як встановлено, судом у книзі обліку розрахункових операцій кошти сума у розмірі 13014,77 грн. оприбуткована 15.08.2011, однак номер 2 - звіту закреслено (номер Z звіту (номер розрахункової книжки)), оскільки у розділі 4 Облік ремонтів, робіт записано, що о 17год. 30 хвл. 15.08.2011 вийшов з ладу РРО (характер несправності не інформує Z звіт) та 2 - звіт неможливо було роздрукувати, про що є запис в КОРО.

Згідно акту про проведення ремонту РРО без розпломбування ПП «Донбасторг-сервіс» 16.08.2011 о 9 год. надійшов РРО на ремонт і 16.08.2011 о 16 год. РРО видано.

Також, оприбуткування коштів в сумі 13014,77 грн. підтверджується 2-звітом за 15.08.2011, який роздруковано 16.08.2011, тому 16.08.2011 внесено до книги обліку, розрахункових операцій номер 2 - звіту - 0593 та 16.08.2011 продубльовано дані за 15.08.2011 року.

Суд зазначає, що оприбуткування коштів в сумі 13014,77 грн. 15.08.2011 підтверджується записами у касовій книзі підприємства.

Таким чином, суд прийшов до висновку щодо наявності правових підстав для формування валових витрат у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з контрагентами та правомірності оприбуткування готівки на підприємстві.

З приводу позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача вилучити з АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА" інформацію про результат перевірки позивача оформленого актом № 2971/22-011/35610489 від 09.11.2012 і поновити данні відповідно до наданих позивачем податкових звітах з податку на додану вартість за період з липня 2009 року по червень 2012 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю наведені у статті 62 цього Кодексу, за приписами п. п. 62.1 якої податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно до п. 71.1 ст. 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Внесення до електронної бази даних АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА", є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань.

Таким чином, суд вважає, що для захисту прав позивача буде достатнім скасування спірних податкових повідомлень-рішень, які прийняті за наслідками складання акту і несуть правові наслідки для позивача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частинами 1, 3 статті 94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 34,41 грн. за немайнові вимоги і 2294 грн. за майнові вимоги.

В задоволенні немайнових вимог суд відмовив позивачу, а тому судовий збір не підлягає поверненню.

Позивач подав позовну заяву майнового характеру до суду про скасування трьох податкових повідомлень рішень.

Ухвалою суду податкове повідомлення рішення №0000842302 залишено без розгляду за заявою представника позивача, а тому з урахуванням статті 7 Закону України «Про судовий збір» сума у розмірі 764,66 грн. (2294 грн. / 3 = 764,66 грн.) не підлягає поверненню.

Суд дійшов висновку про скасування двох податкових повідомлень-рішень №0000852302, №0000272303, а тому позивачу підлягає поверненню сума судового збору у розмірі 1529,33 грн. (2294 грн. / 3 = 764,66 грн. х 2 = 1529,33 грн.).

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Донецьк" до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000852302 форми "Р" від 29.11.2012 про нарахування грошового зобов'язання у сумі 645899 грн., № 0000272303 форми "С" від 29.11.2012 про застосування штрафних(фінансових) санкцій у сумі 65073,85 грн., зобов'язання відповідача вилучити з АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА" інформацію про результат перевірки позивача оформленого актом № 2971/22-011/35610489 від 09.11.2012 і поновити данні відповідно до наданих позивачем податкових звітах з податку на додану вартість за період з липня 2009 року по червень 2012 року - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька форми "Р" від 29.11.2012 №0000852302 про нарахування грошового зобов'язання у сумі 645899 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька форми "С" № 0000272303 від 29.11.2012 про застосування штрафних(фінансових) санкцій у сумі 65073,85 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Донецьк" судовий збір у сумі 1529,33 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її отримання.

Суддя Аканов О.О.