Рішення

від 24.12.2013 по справі 522/16277/13-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/16277/13-ц

Провадження № 2/522/9266/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Приморський районний суд міста Одеси

у складі: головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарі Довгань Ж.А .

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та витребування майна, і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності ;

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер : 5110137500:45:005:0046, розташованої за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 28/30, укладеного 30.10.2010 року між ними та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за р.№ 11244, та про зобов’язання в порядку реституції повернути згадану земельну ділянку.

Мотивуючи свої позовні вимоги ОСОБА_3 вказує, що погодилась на вчинення оскарженого договору дарування в зв’язку з тим, що ОСОБА_2 зобов’язалась після укладення цього договору дарування передати їй у дар іншу земельну ділянку, але свої зобов’язання так і не виконала.

З огляду на наведене, ОСОБА_3 вважає, що так як оспорюваний договір дарування було укладено з ціллю отримання нею у власність іншої земельної ділянки, чого не відбулося, то відповідно, такий договір не відповідає статті 203 ЦК України, так як у неї не було вільного волевиявлення на укладення цього договору дарування, що, на її думку, свідчить про те, що цей договір дарування не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

У грудні 2013 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер : 5110137500:45:005:0046, що розташована за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 28/30, який обґрунтовує тим, що договір дарування від 30.10.2010 року за р.№ 11244 було укладено за вільним волевиявленням ОСОБА_3, й при нотаріальному посвідченні цього правочину ОСОБА_3 було роз’яснено наслідки вчинення такого правочину, але оскільки ОСОБА_3 намагається визнати цей договір дарування недійсним, що свідчить про те, що остання не визнає її право власності на набуту за цим договором земельну ділянку, тому вона змушена звернутися до суду з даним зустрічним позовом до ОСОБА_3

ОСОБА_3 веде дану справу в суді через свого представника - адвоката ОСОБА_5, який просив розглянути справу без його участі, задовольнити позов його довірительки та відмовити у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2, про що подав адресовану суду свою письмову заяву, яка приєднана судом до матеріалів справи.

ОСОБА_2 веде дану справу в суді через свого представника ОСОБА_6, який просив розглянути справу без його участі та участі його довірительки, задовольнити зустрічний позов його довірительки та відмовити у задоволені позову ОСОБА_3, про що подав адресоване суду своє письмове клопотання, яке приєднане судом до матеріалів справи.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

30 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за р.№ 11244, за умовами якого ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар земельну ділянку, площею 0,1000 га, що знаходиться в м.Одеса, Французький бульвар, 28/30, кадастровий номер земельної ділянки : 5110137500:45:005:0046.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Однак, на підтвердження своїх доводів ОСОБА_3 не надала суду жодного доказу, який би свідчив, що при укладенні оспорюваного договору дарування земельної ділянки від 30 жовтня 2010 року за р.№ 11244, сторони домовились і ОСОБА_2 прийняла на себе зобов’язання після укладення цього договору дарування подарувати ОСОБА_3 будь-яку іншу земельну ділянку, а судом таких обставин не встановлено.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору.

Згідно ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд вважає доведеним, що укладений між сторонами договір дарування земельної ділянки від 30.10.2010 року за р.№ 11244 було укладено за вільним волевиявленням ОСОБА_3, договір було підписано сторонами та виконано всі його умови, в зв’язку з чим суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 3 названої статті встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає з моменту такого посвідчення.

На момент укладення сторонами договору дарування земельної ділянки від 30.10.2010 року за р.№ 11244 право власності дарувальника ОСОБА_3 було підтверджено відповідними правовстановлюючими документами, а саме: державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯД № 786433, виданим управлінням земельних ресурсів у місті Одеса 10.10.2008 року, зареєстрованим у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010850501389.

Як зазначено вище, цей договір було укладено за вільним волевиявленням ОСОБА_3, підписано сторонами, посвідчено нотаріально та виконано сторонами.

Отже, ОСОБА_2 належним чином, відповідно до вимог діючого на той момент законодавства України набула право власності на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер : 5110137500:45:005:0046, розташовану за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 28/30. При цьому, укладений між сторонами договір дарування земельної ділянки від 30.10.2010 року за р. № 11254 на момент його вчинення повністю відповідав вимогам чинного законодавства України, а дарувальник мав право на вчинення такого правочину.

Відповідно до ст.41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння майном.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що ОСОБА_3 не визнає право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, розташовану за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 28/30, кадастровий номер : 5110137500:45:005:0046, суд доходить висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_7 відмовити, а зустрічний позов

ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий Київським РА УМВС України в Одеській області 16.12.2002 року, що зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2, корп. е, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, розташовану за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 28/30, кадастровий номер земельної ділянки : 5110137500:45:005:0046.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду

Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Н.А. Ільченко

24.12.2013