Вирок

від 12.12.2013 по справі 758/15631/13-к

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/15631/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року Подільський районний суд міста Києва

в складі:

головуючого судді - Швиденко В.А.,

з участю секретаря - Мацюк М.В.,

прокурора - Хавіна В.О.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

та

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_9, працюючого директором підприємства «Центр соціальної, фізичної, трудової реабілітації та дослідження проблем інвалідів» «ВОІ» СОІУ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 361 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

У невстановленому органом досудового розслідування місці та не встановлений час у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з корисливих мотивів виник умисел спрямований на несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин з метою подальшого заволодіння грошовими коштами підприємства та на шахрайство шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, у зв'язку з чим вони вступили в попередню змову між собою та невстановленими слідством особами.

Відповідно до укладеної між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та невстановленими особами домовленості, невстановлені особи повинні були безпосередньо вчинити несанкціонований доступ через електронно-обчислювальну машину (комп'ютер) якогось товариства до системи «Клієнт-Банк» та підробити інформацію щодо перерахування грошових коштів на певний визначений ними розрахунковий рахунок у банку, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинні були підшукати особу, через яку здійснити безпосереднє зняття вказаних грошових коштів, шляхом отримання готівки в установі банку.

З метою реалізації свого злочинного умислу 08 жовтня 2013 року у невстановлений час ОСОБА_2, ОСОБА_3, спільно з невстановленими особами, здійснили несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин ПП «БМУ-5» (ЄДРПОУ 32979118), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Маяковського, 68, офісне приміщення № 239, та підробили інформацію, а саме, створили платіжне доручення № 231 на підставі якого заволоділи грошовими коштами підприємства шляхом перерахування їх з рахунку вказаного підприємства № 26001000118177, відкритому в АКБ «Хрещатик», на розрахунковий рахунок ТОВ «ТММ ГРУП» (ЄДРПОУ 38792855, зареєстрованого за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 34-А) № 2600800014773, відкритого в АКБ «Контракт» в сумі 210887 гривень, що більше ніж в сто раз перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є значною шкодою.

Крім того, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на шахрайство з використанням електронно-обчислювальної техніки з корисливих мотивів діючи згідно попередньої змови 08 жовтня 2013 року приблизно об 11 годині 00 хвилин ОСОБА_2, ОСОБА_3, спільно з невстановленими особами та ОСОБА_4, який не був обізнаний про злочинні наміри останніх, прибули до відділення банку АКБ «Контракт» за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 58-А з метою заволодіння грошовими коштами ПП «БМУ-5» (ЄДРПОУ 32979118), а саме, суми в розмірі 210 887 гривень, що у двісті п'ятдесят разів і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є великим розміром.

Прибувши до вказаного відділення банку ОСОБА_2, ОСОБА_3 та невстановлені слідством особи проінструктували ОСОБА_4 як йому необхідно себе поводити в установі банку при знятті грошових коштів та направили останнього в банк, а самі залишились очікувати на нього неподалік від входу до банку.

Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили всі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від їх волі, оскільки під час спроби зняти грошові кошти в сумі 210 887 гривень з розрахункового рахунку № 2600800014773, відкритому в АКБ «Контракт», вони були затримані працівниками міліції.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 361 КК України, визнав у повному обсязі, визнав всі фактичні обставини справи, зазначені в обвинувальному акті, щиро розкаявся і показав, що він дійсно вступив у змову з ОСОБА_3 та невідомими до цього йому громадянами з метою заволодіння грошовими коштами будь-якого підприємства шляхом втручання в роботу комп'ютера, підключеного до системи «Клієнт-Банк», підробки інформації щодо перерахування грошових коштів з даного підприємства на визначений ними рахунок. Реалізуючи задумане, було здійснено несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин ПП «БМУ-5» та створено платіжне доручення № 231 про перерахування з рахунку вказаного підприємства на розрахунковий рахунок ТОВ «ТММ ГРУП» в сумі 210 887 гривень. Він з ОСОБА_3 підшукали ОСОБА_4, який не був обізнаний про їх злочинні наміри, прибули до відділення банку АКБ «Контракт» за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 58-А, та, проінструктувавши останнього стосовно отримання готівки в установі банку, залишились очікувати на нього неподалік від входу до банку. Однак, заволодіти грошовими коштами не вдалося, оскільки їх було затримано працівниками міліції. Про скоєне дуже шкодує, запевнив суд у тому, що зробив для себе належні висновки, більше вчиняти злочинів не буде.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 361 КК України, визнав у повному обсязі, визнав всі фактичні обставини справи, зазначені в обвинувальному акті, щиро розкаявся і показав, що він дійсно вступив у змову з ОСОБА_2 та невідомими до цього йому громадянами з метою заволодіння грошовими коштами будь-якого підприємства шляхом втручання в роботу комп'ютера, підключеного до системи «Клієнт-Банк», підробки інформації щодо перерахування грошових коштів з даного підприємства на визначений ними рахунок. Реалізуючи задумане, було здійснено несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин ПП «БМУ-5» та створено платіжне доручення № 231 про перерахування з рахунку вказаного підприємства на розрахунковий рахунок ТОВ «ТММ ГРУП» в сумі 210 887 гривень. Він з ОСОБА_2 підшукали ОСОБА_4, який не був обізнаний про їх злочинні наміри, прибули до відділення банку АКБ «Контракт» за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 58-А, та, проінструктувавши останнього стосовно отримання готівки в установі банку, залишились очікувати на нього неподалік від входу до банку. Однак, заволодіти грошовими коштами не вдалося, оскільки їх було затримано працівниками міліції. Про скоєне дуже шкодує, запевнив суд у тому, що зробив для себе належні висновки, більше вчиняти злочинів не буде.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Суд встановив, що своїми діями, які виразились в несанкціонованому втручанні в роботу електронно-обчислювальних машин, що призвело до підробки інформації, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 361 КК України.

Суд встановив, що своїми діями, які виразились в закінченому замаху на шахрайство, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, тобто особа вчинила всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, вчинене у великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України.

Суд встановив, що своїми діями, які виразились в несанкціонованому втручанні в роботу електронно-обчислювальних машин, що призвело до підробки інформації, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 361 КК України.

Суд встановив, що своїми діями, які виразились в закінченому замаху на шахрайство, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, тобто особа вчинила всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, вчинене у великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд враховує суспільну небезпеку вчинених злочинів, дані про особи обвинувачених, те, що вони по місцю проживання, а ОСОБА_3 по місцю роботи, характеризуються позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебувають, раніше не судимі.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинувачених, суд визнає щире каяття, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи вказані обставини, суспільну небезпеку вчинених злочинів, суд приходить до висновку про необхідність засудження обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до покарання у виді позбавлення волі з призначенням за ч. 2 ст. 361 КК України додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю пов'язаною з використанням електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів) без застосування конфіскації програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинено несанкціоноване втручання, оскільки вони не є власністю обвинувачених.

Призначаючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 361 КК України, суд приходить до висновку про необхідність застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Враховуючи конкретні обставини справи, наявність пом'якшуючої обставини, яка істотно знижує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочинів, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також те, що обвинувачені каються у вчиненому, запевнили суд у тому, що зробили для себе належні висновки, їх поведінка в суді свідчить про те, що вони не є особами, виправлення яких можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, ОСОБА_3 працює, кожний із обвинувачених має на своєму утриманні малолітню дитину, раніше не судимі, суд вважає за можливе звільнити їх від відбування покарання з випробуванням, відповідно до положень ст. 75 КК України, з покладанням обов'язків, передбачених п. 2, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Питання з речовими доказами суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 361 КК України і призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України у виді трьох років шести місяців позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 361 КК України у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю пов'язаною з використанням електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів) строком на два роки.

Відповідно до вимог ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю пов'язаною з використанням електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів) строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з встановленням іспитового строку два роки.

Згідно п. 2, п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 361 КК України і призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України у виді трьох років шести місяців позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 361 КК України у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю пов'язаною з використанням електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів) строком на два роки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю пов'язаною з використанням електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів) строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з встановленням іспитового строку два роки.

Згідно п. 2, п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вигляді застави до вступу вироку в законну силу залишити без змін, продовживши на цей час строк дії покладених на них обов'язків, та повернувши в подальшому внесені засудженими чи заставодавцями на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі внесеної застави.

Речові докази по справі - виписку з ЄДР № 054152, довідку з ЄДР серії АА № 872406, протокол загальних зборів засновників № 1 від 25 червня 2013 року, договір № 14773-00 від 05 липня 2013 року, статут товариства від 25 червня 2013 року, договір № 14773-01 ІКБ від 05 липня 2013 року, наказ № 2506-13 від 25 червня 2013 року про призначення директора ТОВ «ТММ ГРУП», чек № 136974726 на суму 205 800 грн. на ім'я ОСОБА_4, чекову книжку на 25 чеків для отримання готівки, чек банку «Приват Банк» на суму 2 100 грн., довіреність ТОВ «ТММ ГРУП» № 0909-13 від 09 вересня 2013 року, лист із номерами телефонів на 10 аркушах, фотокопію договору купівлі продажу від 06 жовтня 2013 року на 10 аркушах - залишити при матеріалах кримінального провадження, які знаходяться у органа досудового розслідування (прокурора).

Речовий доказ по справі - мобільний телефон марки «Нокія Х1» з ІМЕІ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4, які передані на зберігання ОСОБА_4 - залишити у володінні ОСОБА_4, як законного власника.

Речовий доказ по справі - мобільний телефон марки «Самсунг» з ІМЕІ НОМЕР_3 та який зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження, які знаходяться у органа досудового розслідування (прокурора).

Скасувати арешт, накладений на майно ОСОБА_2, а саме, мобільний телефон марки «Алкатель» ІМЕІ НОМЕР_4, мобільний телефон марки «Самсугн Дуос» ІМЕІ НОМЕР_5, ІМЕІ НОМЕР_6 та залишити у їх у володінні останнього як законного власника.

Скасувати арешт, накладений на майно ОСОБА_3, а саме, мобільний телефон марки «Нокіа» ІМЕІ НОМЕР_7, мобільний телефон марки «Нокіа» ІМЕІ НОМЕР_8, мобільний телефон марки «Нокіа» ІМЕІ НОМЕР_9 та залишити у їх у володінні останнього як законного власника.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду міста Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Подільський районний суд м. Києва.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

СуддяВ.А.Швиденко