Постанова

від 29.08.2013 по справі 810/3661/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2013 року 810/3661/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-МІСІЯ" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-МІСІЯ" з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003792202 та №0003772202 від 02.07.2013.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що ТОВ "ТРАНС-МІСІЯ" не погоджується із висновками акта перевірки №510/222/36998780 від 17.06.2013, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, адже, всі необхідні та належним чином засвідчені копії первинних документі були надані до перевірки. Проте, даний акт ґрунтується виключно на висновках актів Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області про проведення перевірок контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект систем плюс", постанови по матеріалах досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, протоколу допиту свідка. Також, позивач не погоджується з висновком податкового органу з приводу недійсності правочинів укладених між ТОВ "ТРАНС-МІСІЯ" і ТОВ "Комплект систем плюс", оскільки, реальність здійснення цих правочинів підтверджується первинними та іншими документами, а також тим, що всі проведені операції відображені в податковому і бухгалтерському обліку. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні на адміністративний позов і пояснив, що договір укладений між ТОВ "ТРАНС-МІСІЯ" та ТОВ "Комплект систем плюс" є нікчемним і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Первинні документи, що оформленні ТОВ "Комплект систем плюс" на адресу позивача під час виконання укладеного 01.06.2012 договору про надання транспортно-експедиційних послуг №ДЕ-01/06/03, є такими, що суперечать нормам Цивільного кодексу та не можуть бути спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені цим правочином. У зв'язку із зазначеним, позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за 2012 рік всього на 48939 грн., у тому числі за жовтень 2012 року на суму 24065 грн., за листопад 2012 року на суму 24874 грн. та завищено залишок від'ємного значення ПДВ за листопад 2012 року на суму 71897 грн. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись положенням частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом 15 серпня 2013 року постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ТОВ "ТРАНС-МІСІЯ" зареєстроване як суб'єкт господарювання 10.08.2010 Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області код за ЄДРПОУ 36998780, підтвердженням цього є Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №543384 від 10.08.2010 (том 1, а.с. 26)

Також, ТОВ "ТРАНС-МІСІЯ" зареєстроване як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100299786 НБ№255287 від 01.09.2010 про реєстрацію платника податку на додану вартість (том 1, а.с. 29).

Згідно довідки з ЄДРПОУ №364314 від 16.02.2012 видами діяльності ТОВ "ТРАНС-МІСІЯ" за КВЕД-2010 є: інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (52.29), технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (45.20), вантажний автомобільний транспорт (49.41), надання послуг перевезення речей (переїзду) (49.42), допоміжне обслуговування наземного транспорту (52.21), транспортне оброблення вантажів (52.24) (том 1, а.с. 27-28).

Судом встановлено, що у період з 07.06.2013 по 13.06.2013 відповідачем на підставі повідомлення про проведення перевірки, наказу №599 від 06.06.2013 та на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ТРАНС-МІСІЯ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Комплект систем плюс" за період з 01.08.2012 по 30.11.2012. За результатами даної перевірки складено акт №510/222/36998780 від 17 червня 2013 року (том 1, а.с.33-45).

У ході проведення зазначеної перевірки відповідачем встановлено порушення податкового законодавства, а саме:

- п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями та доповненнями, в результаті чого: занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за 2012 рік всього на 48939 грн., у тому числі: за жовтень 2012 року в сумі 24065 грн., за листопад 2012 року у сумі 24874 грн. та завищено залишок від'ємного значення ПДВ по рядку 24 Декларацій всього на 71897 грн. за листопад 2012 року;

- пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.16 п.2 та пп.3.2 п.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995№88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 із змінами та доповненнями;

- п.8 розділу 3 "Положення про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.02.2011 за №197/18935.

Як вбачається із змісту акта перевірки №510/222/36998780 від 17 червня 2013 року, під час аналізу господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Комплект систем плюс" відповідачем були використані наступні матеріали:

- акт Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області №155/22-5/38107706 від 12.11.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Комплект систем плюс" з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями за період серпень 2012 року";

- акт Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області №13/22-5/38107706 від 31.01.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Комплект систем плюс" з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями за період листопад 2012 року";

- акт Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області №77/22-5/38107706 від 04.06.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Комплект систем плюс" з питання підтвердження господарських відносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Добробуд Інтеграл Сервіс" за жовтень 2012 року";

- постанову від 31.05.2013 старшого слідчого відділу ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС капітана податкової міліції Музичука О.В. по матеріалах досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012110070000023 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України;

- протокол допиту свідка від 04.04.2013, а саме, ОСОБА_2 - директора ТОВ "Комплект Систем Плюс".

У зазначених вище актах Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області щодо перевірки ТОВ "Комплект систем плюс" встановлено, що господарські операції між ТОВ "Комплект систем плюс" з підприємствами-постачальниками та з підприємствами-покупцями не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а перевіркою правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Комплект систем плюс" встановлено порушення норм Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), що привело до завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з підприємствами-постачальниками та завищення податкових зобов'язань по взаємовідносинам з підприємствами-покупцями.

З урахуванням вище зазначених документів, відповідач зробив висновок про те, що позивачем занижено податок на додану вартість за 2012 рік всього на 48939 грн., у тому числі за жовтень 2012 року на суму 24065 грн., за листопад 2012 року на суму 24874 грн. та завищено залишок від'ємного значення ПДВ за листопад 2012 року на суму 71897 грн. А договір, укладений 01.06.2012 між ТОВ "ТРАНС-МІСІЯ" та його постачальником ТОВ "Комплект систем плюс" про надання транспортно-експедиційних послуг №ДЕ-01/06/03, є нікчемним та таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю, а фінансово-господарські взаємовідносини між його сторонами є фіктивними.

На підставі акта перевірки позивача №510/222/36998780 від 17.06.2013, відповідачем 02.07.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0003792202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 61174,00 грн., та форми "В4" №0003772202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 71897,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України, правочин учинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Із змісту наведених вище правових норм випливає, що нікчемний договір є недійсним в силу закону, у разі якщо його недійсність не оспорюється. В міру того, якщо сторона (сторони) такого правочину заперечує проти його нікчемності, такий договір вважається оспорюваним, у зв'язку з чим може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках.

З огляду на те, що відповідач в акті перевірки позивача №510/222/36998780 від 17.06.2013 стверджує про нікчемність господарської операції між ТОВ "ТРАНС-МІСІЯ" та ТОВ "Комплект систем плюс", судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2012 між ТОВ "ТРАНС-МІСІЯ" та ТОВ "Комплект систем плюс" був укладений договір про надання транспортно-експедиційних послуг №ДЕ-01/06/03. За умовами даного договору ТОВ "ТРАНС-МІСІЯ" (Експедитор 1) за дорученням Вантажовідправника/вантажоотримувача замовляє, а ТОВ "Комплект систем плюс" (Експедитор 2) надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень (том 1, а.с. 107-110).

На підтвердження того, що ТОВ "ТРАНС-МІСІЯ" були отримані транспортно-експедиційні послуги у ТОВ "Комплект систем плюс" на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг №ДЕ-01/06/03 від 01.06.2012, та того, що зазначені послуги були використані у господарській діяльності ТОВ "ТРАНС-МІСІЯ" шляхом виконання зобов'язань по організації перевезень вантажів замовників, позивачем було надано, а судом долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії наступних документів: договори на транспортно-експедиційні послуги, що укладались між ТОВ "ТРАНС-МІСІЯ" та ТОВ "Будкомплект", ТзОВ "Орлан Транс Груп", ТОВ "ТЕТРАДА", ТОВ "СОЛАР Українські системи", ТОВ "Ренус Ревайвел", ТОВ "Домінанта Фуд", ТОВ "Транс-Логістик", ТОВ "ТІЛ-Транс", ПП "Майстер Поліграф", ТОВ "ГРІВЕЛ", ПП "Малій-Транс", ПрАТ "ОЗОМ", ТОВ "Комора-С", ТОВ "Інтер-пол", ТОВ "Планета-Аква", заявки на транспортно-експедиційні послуги, разові договори-заявки, що були підписані між ТОВ "ТРАНС-МІСІЯ" та ТОВ "Комплект систем плюс", товаро-транспортні накладні, відомості про вантаж, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківські виписки, оборотно-сальдові відомості та реєстр виданих та отриманих податкових накладних (том 1- том 12).

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання транспортно-експедиційних послуг на підставі договору №ДЕ-01/06/03 від 01.06.2012, що був укладений між ТОВ "ТРАНС-МІСІЯ" та ТОВ "Комплект систем плюс".

Судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання договору №ДЕ-01/06/03 від 01.06.2012 контрагент позивача (ТОВ "Комплект систем плюс") був зареєстрований юридичною особою, а також, був платником податку на додану вартість.

Крім того, в акті перевірки немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Комплект систем плюс" були скасовані, визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання зазначеного договору.

Також, під час судового розгляду справи відповідачем не подано суду доказів визнання правочину, що був укладений між позивачем та контрагентом - ТОВ "Комплект систем плюс", в судовому порядку нікчемним та визнання недійсними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують його виконання.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Комплект систем плюс".

Посилання відповідача на відсутність мети у позивача та його контрагента - ТОВ "Комплект систем плюс" щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків не приймається судом до уваги з таких підстав.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з акта перевірки позивача, на час проведення перевірки, а також, станом на день розгляду даної адміністративної справи, відносно посадових осіб позивача та ТОВ "Комплект систем плюс" не було постановлено вироку суду з питань ухилення від сплати податків.

Поряд з цим, відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Із системного аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відповідно статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із статтею 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Враховуючи те, що позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-ХІV від 16.07.1999, фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок податкового органу про нікчемність укладеної між позивачем та ТОВ "Комплект систем плюс" угоди безпідставним.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій ТОВ "ТРАНС-МІСІЯ" щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Комплект систем плюс" за жовтень та листопад 2012 року.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру на підставі рішення Європейського Суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до її майнових прав.

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку із зазначеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу ""Інтерсплав" проти України" про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський Суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22.01.2009 у справі ""БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ "Комплект систем плюс", можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також, доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, відповідачем не подано доказів, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між ТОВ "ТРАНС-МІСІЯ" та ТОВ «Комплект систем плюс», правомірності прийнятих ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень Посилання відповідача у акті перевірки позивача на акт Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області №155/22-5/38107706 від 12.11.2012, акт Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області №13/22-5/38107706 від 31.01.2013, акт Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області №77/22-5/38107706 від 04.06.2013, постанову від 31.05.2013 старшого слідчого відділу ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС капітана податкової міліції Музичука О.В. по матеріалах досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012110070000023, протокол допиту свідка від 04.04.2013, суд вважає, неналежними та недопустимими доказами. Отже, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами факти безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту за жовтень та листопад 2012 року у зв'язку із здійсненням господарської діяльності з ТОВ "Комплект систем плюс".

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що фактичне здійснення господарських операцій між зазначеними контрагентами підтверджується наведеними вище первинними та іншими документами, які містяться у матеріалах справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення №0003792202 від 02.07.2013 та податкове повідомлення-рішення №0003772202 від 02.07.2013 прийняті відповідачем безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003792202 від 02.07.2013 та податкове повідомлення-рішення №0003772202 від 02.07.2013 прийняті Броварською об'єднаною Державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-МІСІЯ» (вул. Богунська, 26/В, м.Бровари, Київська область, код ЄДРПОУ 36998780) судовий збір у розмірі 1330,72 грн. (тисячу триста тридцять гривень 72 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.