Рішення

від 25.12.2013 по справі 915/1849/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року Справа № 915/1849/13

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Колесніченко О.М.,

представника позивача: не з'явився ,

представника відповідача: не з'явився,

представника Ш особи-1: не з'явився,

представника Ш особи-2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Фермерського господарства «Весна переможе»

(56203, Миколаївська область, смт.Березнегувате, пл.Леніна, 14)

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія «Ленд-Ліз» (65058, м.Одеса, вул.Романа Кармена, 21)

III особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

2. Відділ державної виконавчої служби Березнегуватського районного управління юстиції Миколаївської області (56203, Миколаївська область, смт.Березнегувате, пл.Леніна, 10),

про : визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню; визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в яком просить:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на договорі фінансового лізингу №002-НК-СХ-Ф-044 від 02.07.2009, за яким позивача зобов'язано повернути відповідачу об'єкт лізингу;

- визнати за позивачем право власності на трактор МТЗ 82.1.26, 2008 р.в., заводський №011210 та агрегат грунтооброблюючий дисковий АГД 2,5, 2009 р.в., заводський №2963.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинив 24.10.2012 на договорі фінансового лізингу виконавчий напис за реєстровим №3382, не перевіривши безспірність заборгованості, як того вимагає Закон України «Про нотаріат» та Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29.06.1999 №1172. Крім того, позивач зазначає, що він повністю розрахувався з відповідачем по договору фінансового лізингу, тому набув права власності на об'єкт лізингу.

Відповідач проти позовних вимог у відзиві та додаткових поясненнях заперечує (а.с.63-65, 155-158, 164-166), просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що сплата лізингових платежів здійснювалась позивачем з систематичними порушеннями строків та порядку, встановленого договором фінансового лізингу №002-НК-СХ-Ф-044 від 02.07.2009. Станом на час звернення відповідача до нотаріуса, заборгованість позивача становила 39415,55 грн., тому звернення відповідача до нотаріуса для вчинення виконавчого напису цілком відповідало приписам чинного законодавства та умовам договору.

Також відповідач посилається на те, що нотаріусу були надані всі необхідні документи, які підтверджують безспірність заборгованості позивача.

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у наданих суду письмових поясненнях по суті позовних вимог повідомив, що йому були надані всі необхідні документи, які підтверджують безспірність заборгованості згідно Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (а.с.110).

Ш особи-2 письмових пояснень по суті позовних вимог суду не надано.

Представники позивача, відповідача та Ш особи-2 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином під власний підпис у попередньому судовому засіданні.

15.11.2013 від Ш особи-1 до суду надійшов лист за вих.№241/01-16 від 13.11.2013 (а.с.110) з клопотанням розглядати справу у відсутність її представника.

Враховуючи належне повідомлення сторін та III осіб про час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

У судовому засіданні 25.12.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

02.07.2009 між сторонами було укладено договір фінансового лізингу №002-НК-СХ-Ф-044 (а.с.66-72) (надалі - Договір), згідно якого лізингодавець за заявкою лізингоотримувача на отримання майна в лізинг (Додаток №1) придбає у третьої особи та передає у фінансовий лізинг лізингоотримувачу майно, зазначене в Специфікації майна, що передається в лізинг (Додаток №2), а лізингоотримувач сплачує за це лізингові платежі на умовах даного Договору. Об'єктом (предметом) лізингу згідно Договору є трактор МТЗ-82.1.26 в кількості 1 шт. та агрегат грунтооброблюючий дисковий АГД-2,5 в кількості 1 шт., які надаються в лізинг згідно Договору та Додатку №2, і передані лізингоотримувачу за актом приймання-передачі об'єкта лізингу (Додаток №3 до Договору). Також сторони обумовили, що даний договір складається з двох невід'ємних частин, які не можуть використовуватись окремо одна від одної та підписуються сторонами одночасно.

Відповідно до п.6.3 Договір вважається укладеним з моменту підписання двох частин Договору та набирає чинність після перерахування першого лізингового платежу лізингоотримувачем на банківський поточний рахунок лізингодавця. Також пунктом 6.6 Договору сторони домовились, що додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною.

Пунктом 1.3 Договору сторони домовились, що строк лізингу складає 36 місяців. Перетікання строку лізингу починається з дня підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта лізингу. Строк лізингу може бути змінений лише за згодою сторін або у разі зміни «Графіка оплати лізингових платежів» (Додаток №4 до Договору). Закінченням строку лізингу є наступний день після оплати останнього лізингового платежу згідно Додатка №4 та повернення лізингоотримувачем об'єкта лізингу чи викупу об'єкта лізингу.

Умовами п.п.3.1-3.3 Договору встановлено порядок поставки та отримання об'єкта лізингу лізингоотримувачем, згідно якого поставка об'єкта лізингу здійснюється у відповідності з договором поставки (купівлі-продажу), укладеним між лізингодавцем та постачальником об'єкта лізингу. Приймання об'єкта лізингу лізингоотримувачем здійснюється за адресою: України, м.Миколаїв, пр.Героїв Сталінграду, 113-Б протягом 3 робочих днів після поставки лізингодавцю та, за необхідності, митної очистки об'єкта лізингу. Приймання об'єкта лізингу лізингоотримувачем підтверджується актом приймання-передачі об'єкта лізингу (Додаток №3 до Договору), підписаним уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізнгодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу та до пов'язаних з лізингом відносин застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно приписів ст.ст.1,2 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється у порядку встановленому договором.

Умовами Розділу 4 Договору встановлено, що загальна сума договору дорівнює сумі всіх лізингових платежів, зазначених в Додатку №4. Перший лізинговий платіж в сумі 5995 дол. США 01 цент США, в т.ч. ПДВ: 999 доларів США 17 центів США, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю протягом п'яти банківських днів з моменту підписання договору. Розмір, строки, порядок оплати лізингоодержувачем основних лізингових платежів встановлюються в Додатку №4.

Лізингоодержувачу по акту приймання-передачі об'єкта лізингу від 21.07.2009 лізингодавцем було передано трактор МТЗ-82.1.26 в кількості 1 шт. та агрегат грунтооброблюючий дисковий АГД-2,5 в кількості 1 шт. (а.с.76), згідно Специфікації майна, яке передається в лізинг, та заявки лізингооде ржувача на отримання майна в лізинг (а.с.72)

Сторонами було узгоджено та підписано графік оплати лізингових платежів, згідно якого лізингоодержувач зобов'язаний за умовами договору сплачувати лізингові платежі.

01.01.2011 сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до договору фінансового лізингу, за умовами якої було змінено графік сплати щомісячних лізингових платежів (Додаток №4 до договору) та викласти його в новій редакції. За її умовами лізингоодержувач повинен сплачувати лізингові платежі на умовах та в об'ємах вказаних в зміненому графіку сплати щомісячних лізингових платежів з моменту його підписання (а.с.77- 79).

При цьому, графік сплати щомісячних лізингових платежів містить застереження наступного змісту: відповідно до вимог ст.189 ГК України, а також як приклад визначення суми щомісячних платежів, сторони додатково вказали суми платежів у гривні, визначені по комерційному курсу, вказаному у п.4.5 Договору, який на момент укладання даного Договору становив 7,82 грн. за 1 дол. США. В подальшому, лізингоотримувач самостійно визначає суму, яка підлягає сплаті у гривні, по курсу, указаному в.п.4.5 Договору на момент платежу (а.с.77-79).

Відповідно п.4.5 Договору, так як сума зобов'язань за договором встановлена сторонами грошовим еквівалентом в іноземній валюті, то згідно ст.533 ЦК України, всі платежі здійснюються виключно в національній валюті України. Лізингоотримувач самостійно визначає суму лізингового платежу або іншого платежу, що підлягає оплаті у гривні, по комерційному курсу продажу доларів США, встановленому ЗАТ «Альфа Банк» (м.Київ, МФО 300346), у день перерахування.

Позивач у позовній заяві та під час розгляду справи у суді наполягає на повній сплаті лізингових платежів по Договору, що заперечується з боку відповідача.

Так, у відзиві відповідач вказує на те, що станом на 20.09.2012 загальна заборгованість позивача становила 35915,55 грн., з яких 29124,34 грн. борг зі сплати лізингових платежів, 1778,83 грн. пені та 5012,38 грн. - 35% річних, нараховані за період з 18.09.2012 по 18.09.2012. Враховуючи порушення позивачем графіку сплати лізингових платежів та наявність заборгованості зі сплати лізингових платежів, лізингодавець звернувся до нього листом за вих. №0837/12 від 18.09.2012 з вимогою сплатити визначену заборгованість зі сплати лізингових платежів, пеню та річних за період з 06.02.2012 по 18.09.2012 та попередженням про звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису у разі їх несплати (а.с.89-93), який було залишено позивачем без відповіді та задоволення.

Так, на виконання вимог ухвали суду від 02.12.2013 відповідачем наданий суду розрахунок заборгованості позивача зі сплати лізингових платежів по Договору №002-НК-СХ-Ф-044 від 02.07.2009 (а.с.143,144,156,157) із зазначенням розміру та дати фактичної сплати позивачем лізингових платежів, згідно якого станом на 24.10.2012 (дата вчинення виконавчого напису) розмір заборгованості позивача зі сплати лізингових платежів становив 3569,16 дол. США, що еквівалентно 29124,34 грн.

При цьому, згідно розрахунку, позивач прострочив оплату лізингових платежів за період з березня 2012 року по липень 2012 року.

Позивачем вказаний розрахунок не спростований, доказів повного погашення заборгованості по Договору, станом на 24.10.2012 позивачем суду також не надано.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець має право відмовитись від договору фінансового лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Таким чином, зазначена норма закону надає лізингодавцю право в односторонньому порядку відмовитись від договору фінансового лізингу.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний у разі дострокового розірвання договору лізингу повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння з урахуванням нормального зносу або у стані обумовленому договором.

09.10.2012 відповідачем було направлено на адресу позивача лист-повідомлення за №0895/12 про відмову від договору фінансового лізингу, в якому він зазначив, що договір фінансового лізингу вважається розірваним з моменту отримання цього листа, та заявляв вимогу повернення об'єкту лізингу (а.с.94,95).

Згідно приписів ч.3 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг», відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатись про таку відмову.

Тобто, направлення лізингоодержувачу рекомендованого листа, в якому буде міститись повідомлення про односторонню відмову від договору, буде достатнім для того, щоб вважати договір фінансового лізингу припиненим. Одночасно з відмовою від договору лізингу лізингодавець має право звернутись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису з метою повернення предмету лізингу у безспірному порядку.

Лист-повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу №0895/12 від 09.10.2012 позивачем було отримано 10.10.2012, що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні (а.с.94). Тобто саме з цієї дати зобов'язання сторін за Договором №002-НК-СХ-Ф-044 від 02.07.2009 припинились.

Згідно п.15.12 Договору, у випадку не повернення лізингоодержувачем об'єкту лізингу у передбачених договором випадках чи не сплати платежів, які лізингоодержувач повинен був сплатити, лізингодавець може витребувати об'єкт лізингу у безспірному порядку на підставі свого права власності на вказаний об'єкт у відповідності з нормами чинного законодавства та механізмами реалізації цих норм.. При цьому всі затрати лізингодавця з реалізації ним своїх прав на об'єкт лізингу, в тому числі по відношенню до повернення переданого в лізинг майна на підзвітну лізингодавцю територію (включаючи витрати з демонтажу, доставки та транспортування об'єкта лізингу) здійснюються за рахунок лізингоодержувача або компенсуються ним у випадку, якщо лізингодавець поніс такі затрати.

Враховуючи викладене, 18.10.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія «Ленд-Ліз» звернулось до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою про вчинення виконавчого напису (а.с.81).

До вказаної заяви відповідачем, зокрема, було надано: оригінал договору фінансового лізингу №002-НК-СХ-Ф-044 від 02.07.2009; копію рахунку №ЛЛ000000199 від 18.09.2012, направленого ФГ «Весна Переможе» з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення (а.с.125); копію рахунку №ЛЛ000000200 від 18.09.2012, направленого ФГ «Весна Переможе» з відміткою про несплату пені після вручення письмового повідомлення та копію рахунку №ЛЛ000000201 від 18.09.2012, направленого ФГ «Весна Переможе» з відміткою про несплату відсотків за користування чужими грошовими коштами після вручення письмового повідомлення. Також на вимогу нотаріуса відповідач надав копію листа про відмову від договору лізингу та документи, що підтверджують його отримання лізингоодержувачем. (а.с.127-129).

24.10.2012 приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на підставі наданих йому лізингодавцем документів та його заяви вчинив виконавчий напис на договорі фінансового лізингу №002-НК-СХ-Ф-044 від 02.07.2009 (а.с.80).

Стаття 18 Цивільного кодексу України встановлює, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Стаття 34 Закону України «Про нотаріат» однією із нотаріальних дій, які вправі вчиняти нотаріус, визначає вчинення виконавчого напису.

Згідно ст.88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на час вчинення оспорюваної нотаріальної дії та подання позову, регламентувався Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5 (надалі - Інструкція №20/5), пунктом 282 якої передбачено, що для стягнення грошових сум чи витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Виконавчий напис (окрім вимоги про неоплату чека) вчиняється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, знаходження боржника або стягувача.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безпірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника .

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (надалі - Перелік №1172), пунктом 8 виокремлює документи, які подаються нотаріусу для здійснення виконавчого напису на договорі фінансового лізингу, що передбачає у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу, а саме:

а) оригінал договору лізингу;

б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Необхідно наголосити, що чинне законодавство, яке регулює лізингові правовідносини (в тому числі і за договором фінансового лізингу) не встановлює обов'язкової нотаріально посвідченої форми договору. Таким чином, можна зробити висновок, що укладення договору фінансового лізингу у простій письмовій формі допускається та не суперечить чинному законодавству. Тобто п.8 Постанови Кабінету Міністрів застосовується до вчинення виконавчих написів на договорах фінансового лізингу взагалі та нотаріальна форма такого договору не вимагається, а застосування пункту 1 до даних правовідносин було б помилковим, так як він регулює лише порядок вчинення виконавчого напису на нотаріально посвідчених угодах.

Оскільки вказаним Переліком №1172 не вимагається подання для вчинення виконавчого напису нотаріусом ніяких інших документів окрім оригіналу договору фінансового лізингу та засвідченої лізингодавцем копії рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення, то в даному випадку суд вважає, що нотаріус дотримався вимог чинного законодавства та правомірно вчинив виконавчий напис на договорі фінансового лізингу, не порушуючи жодної норми чинного на той час законодавства.

Статтею 46 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, які повинні бути подані йому в установлений ним строк, що не може перевищувати одного місяця.

Згідно ст.42 Закону України «Про нотаріат» та п.12 Інструкції №20/5, вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб.

Нотаріус використав своє право, передбачене ст.46 Закону України «Про нотаріат», та, у зв'язку з відмовою лізингодавця від договору в односторонньому порядку через порушення другою стороною порядку сплати лізингових платежів та наявність заборгованості за договором, витребував у стягувача копію листа про його відмову від договору лізингу та документи, що підтверджують його отримання лізингоодержувачем. (а.с.127-129).

Враховуючи вимоги чинного на той час законодавства та узагальнення нотаріальної практики щодо вчинення виконавчих написів нотаріусами України, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус повинен перевірити наявність умов, за яких можливе вчинення виконавчого напису, зокрема: чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який іде мова в Переліку; чи подані всі передбачені Переліком документи та чи оформлені вони належним чином; чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед стягувачем та прострочення виконання зобов'язання; чи не виник спір між заінтересованими особами; чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Фактично стадія підготовки до вчинення даної нотаріальної дії зводиться до таких дій нотаріуса: перевірка належності даного питання до його компетенції (чи передбачено договором фінансового лізингу стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса); встановлення особи стягувача чи його представника, перевірка їх право- та дієздатності і повноважень; перевірка відповідності змісту заяви про вчинення виконавчого напису вимогам закону; перевірка відповідності оригіналу документа, на якому має бути вчинений виконавчий напис, вимогам закону; перевірка умов вчинення виконавчого напису (безспірності заборгованості); перевірка строків, протягом яких може бути вчинений виконавчий напис.(якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами, організаціями не більше одного року); перевірка поданих на обґрунтування стягнення документів, зазначених у Переліку; витребування у стягувача додаткових відомостей чи документів, необхідних для вчинення виконавчого напису.

Стадія безпосереднього вчинення нотаріусом такої нотаріальної дії як виконавчий напис передбачає:

- вчинення виконавчого напису на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (або дублікаті, що має силу оригіналу). Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріального документа;

- внесення відомостей до реєстру для реєстрації нотаріальних дій;

- видача особі за її підписом у реєстрі.

Щодо безспірності заборгованості слід зазначити, що в основу розмежування «спірної» і «безспірної» заборгованості покладається не власне ставлення боржника до пред'явленої вимоги (суб'єктивна ознака), а фактичний характер правовідносин (об'єктивна ознака), який може бути встановлений судом при прийнятті позовної заяви та порушення провадження у справі.

Щодо посилань позивача на відсутність безспірності заборгованості та порушення нотаріусом в цьому аспекті чинного законодавства, суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 164 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5 (надалі - Інструкція №20/5), встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за двох умов:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється в межах цього строку.

При цьому, Інструкцією №20/5 встановлено, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною та не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Отже, відповідач використав своє право на відмову від договору у передбаченому законом випадку, на звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, а нотаріус на підставі заяви та документів, поданих стягувачем згідно п.8 Переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, вчинив виконавчий напис на документі, що встановлює заборгованість, тобто на договорі фінансового лізингу.

Доказів існування, на час вчинення виконавчого напису, спору між сторонами з приводу розміру заборгованості зі сплати лізингових платежів, позивачем не було надано ні приватному нотаріусу, ні суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання позивача на безпідставність вчинення нотаріусом виконавчого напису та порушення ним у зв'язку з цим приписів чинного законодавства не мають правового підґрунтя, а отже задоволенню не підлягають.

Що стосується вимоги позивача про визнання за ним права власності на об'єкт лізингу: трактор МТЗ 82.1.26, 2008 р.в., заводський №011210 та агрегат грунтооброблюючий дисковий АГД 2,5, 2009 р.в., заводський №2963, то судом встановлено наступне.

Відповідно до п.17.1 Договору, об'єкт лізингу є виключно власністю лізингодавця і право власності на нього, після його приймання лізингоодержувачем залишається у лізингодавця.

Пункт 14.1 Договору передбачає, що право власності на об'єкт лізингу переходить до лізингоодержувача в день уплати лізингоодержувачем останнього лізингового платежу, але не раніше виконання ним всіх своїх зобов'язань по даному Договору (у тому числі по уплаті всіх лізингових платежів та/або других платежів, виплата яких була затримана лізингоодержувачем, обов'язків по оплаті неустойки та ін.).

Порядок передачі права власності на об'єкт лізингу був визначений сторонами у п.16.6 Договору, а саме: після виконання всіх прострочених зобов'язань сторони підписують угоду до Договору, в якій фіксують виконання з боку лізингоодержувача всіх обов'язків по Договору та Акт приймання-передачі об'єкта лізингу, який передбачає передачу самого об'єкту лізингу і права власності на об'єкт лізингу лізингоодержувачу .

Докази, що містяться в матеріалах справи свідчать про те, що станом на 24.10.2012 заборгованість позивача зі сплати безпосередньо лізингових платежів становила 3569,16 доларів США, що в еквіваленті дорівнювало 29124,34 грн. по курсу 8,16 грн. за 1 дол. США, а також нараховані відповідачем на підставі п.п.15.2 та 15.3 Договору пеня в розмірі 1778,83 грн. (за період з 06.02.2012 по 18.09.2012) та 35% річних в розмірі 5012,38 грн. (за період з 06.02.2012 по 18.09.2012), що загалом склало заборгованість 39415,55 грн.

Подальше нарахування відповідачем пені та 35% річних після 10.10.2012 (дати отримання позивачем листа-повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу №0895/12 від 09.10.2012) суд вважає безпідставним, оскільки Договір, який передбачав їх нарахування припинив свою дію у зв'язку з відмовою від нього відповідача.

В той же час, судом взято до уваги, що перерахування позивачем, після вчинення виконавчого напису нотаріусом, 24.12.2012 - 18000, грн. (а.с.36) та 19.02.2013 - 5000,0 грн., не призвели до повного погашення його заборгованості перед відповідачем, яка існувала станом на 24.10.2012.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на об'єкт лізингу необґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст.49 ГПК України, судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В.Мавродієва

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 30 грудня 2013 року.