Рішення

від 10.12.2013 по справі 64/167-8/460-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 64/167-8/460-2012 10.12.13 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний

промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Київське міське відділення

ПАТ "Промінвестбанк"

до 1) малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірма "Ріпекс"

2) приватного підприємства "Техно-трейд Інтернешнл"

3) приватного підприємства "Українська перо-пухова корпорація"

про стягнення заборгованості за кредитним договором

Представники сторін :

від позивача: Рожок В.В. - представник за довіреністю № 09-32/981 від 05.08.2013 року;

від відповідача-1: Полянський Є.А. - представник за довіреністю № 040 від 07.07.2012 року;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Київське міське відділення ПАТ Промінвестбанк" про стягнення з малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Ріпекс", приватного підприємства "Техно-трейд Інтернешнл" та приватного підприємства "Українська перо-пухова корпорація" заборгованості за кредитним договором в розмірі 3 982 298,49 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом 3 474 905,35 грн., прострочена заборгованість за процентами 389 931,80 грн., заборгованість за комісійною винагородою 1 000,00 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту 106 484,68 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів 9 976,66 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, між ним та малим приватним виробничо-комерційним підприємством фірмою "Ріпекс" укладено кредитний договір №177 від 04.12.2007 року.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору у малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірма "Ріпекс" в частині сплати кредиту, процентів за користування кредитом та комісійної винагороди станом на 13.07.2011 року перед позивачем виникла заборгованість у сумі 3 474 905,35 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 року, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2012 року у справі № 64/167 касаційну скаргу малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Ріпекс" задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 року у справі № 64/167 скасовано, справу № 64/167 передано до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2012 року прийнято до розгляду зустрічний позов малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірма "Ріпекс" до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 177 від 04.12.2007 року недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 року, задоволено первісний позов та з малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірма "РІПЕКС", приватного підприємства "Техно-трейд Інтернешнл" та приватного підприємства "Українська перо-пухова корпорація" на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" солідарно стягнуто прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 3 474 905,35 грн., прострочену заборгованість за процентами в розмірі 245 915,53 грн., пеню за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 110 019,89 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 13 480,78 грн., держане мито в розмірі 25 500,00 грн. та 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2013 року у справі № 64/167-8/460-2012 касаційну скаргу малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Ріпекс" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 року у справі № 64/167-8/460-2012 та рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2013 року скасовано, справу 64/167-8/460-2012 передано до господарського суду міста Києва на новий розгляд, в частині первісного позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2013 року прийнято справу до провадження, призначено розгляд справи на 15.10.2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2013 року розгляд справи відкладено на 29.10.2013 року, у зв'язку із неявкою представників відповідачів 2, 3 у судове засідання.

25.10.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог.

28.10.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач-1 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року розгляд справи відкладено на 19.11.2013 року, у зв'язку із неявкою представників відповідачів у судове засідання.

19.11.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач 1 подав клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Продовжено строк розгляд справи на п'ятнадцять днів. Розгляд справи відкладено на 10.12.2013 року.

10.12.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач 1 подав клопотання про зупинення провадження у справі.

В судове засідання 10.12.2013 року представники відповідачів 1, 2 не з'явилися, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином. Що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 26214584, №01030 26214550 відповідно.

Представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача заперечував проти даного клопотання.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі.

Представник позивача підтримав свої позовні вимоги, просив суд позов задовольнити з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в розмірі 5 684 640,95 грн. (в тому числі: прострочена заборгованість за кредитом - 3 474 905,35 грн., прострочена заборгованість за процентами за період з 01.04.2011 року по 10.10.2013 року - 1 929 864,19 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту за період з 05.05.2010 року по 04.11.2010 року - 110 019.89 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.01.2011 року по 29.06.2011 року - 13 480,78 грн., індекс інфляції за період з 01.12.2010 року по 10.10.2013 року - 156 370,74 грн.). Та, стягнути з відповідачів державне мито в розмірі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 236,00 грн.

Представник відповідача 1 заперечував проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до абз. 3 п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Оскільки в заяві про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути індекс інфляції, який є новою вимогою, тому судом відмовлено в даній частині заяви.

В іншій частині подана позивачем заява про збільшення позовних вимог приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням поданої заяви.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

04.12.2007 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Шевченківське відділення Промінвестбанку в м. Київ" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") (банк) та малим приватним виробничо-комерційним підприємством фірмою "Ріпекс"(позичальник) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 177.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, що не може перевищувати 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) гривень (ліміт кредитної лінії) на умовах, передбачених цим договором.

Додатково у вказаному пункті кредитного договору сторони узгодили графік, за яким зменшується ліміт кредитної лінії.

Пунктом 2.2 кредитного договору визначено, що датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів є 23 листопада 2010 року. У разі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п. 3.4. цього договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий календарний день від дня нарахування відсотків, що не сплачені у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору, кредит надається банком позичальнику шляхом оплати протягом дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № 20636350330094/980, відкритого банком в філії "Шевченківське відділення Промінвестбанку в м. Київ".

Згідно з п. 3.2. кредитного договору, відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків річних.

Сторони вносили зміни до кредитного договору, а саме, договорами про внесення змін: №1/73 від 25.04.2008 року, №2/181 від 01.10.2008 року, №3/45 від 21.07.2009 року.

Договором про внесення змін № 2/181 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 177 від 04.12.2007 року, змінено пункт 2.1. кредитного договору, а саме: змінено графік зменшення ліміту кредитної лінії.

Договором про внесення змін № 1/73 від 25.04.2008 року до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 177 від 04.12.2007 внесені зміни до п. 3.2. кредитного договору та викладено у наступній редакції:

"Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 17 (сімнадцять) відсотків річних."

21.07.2009 року пункт 3.2. кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 177 від 04.12.2007 року змінено договором про внесення змін № 3/45 та викладено у наступній редакції:

"Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 22 (двадцять два) відсотки річних з 01 серпня 2009."

Відповідно до п. 3.3. кредитного договору, нарахування банком відсотків починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році.

Пунктом 3.4. кредитного договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з першого по останній календарний день звітного місяця, а також в день кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного п. 2.2. цього договору.

Згідно з п. 3.6. кредитного договору у випадку порушення позичальником встановленого п. 2. 2. цього договору строку погашення одержаного кредиту позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 22 (двадцять два) відсотки річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.п. 3.3.,3.4. цього договору.

Відповідно до п. 3.7. кредитного договору, у випадку якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується позичальником у порядку, передбаченому п. 3.4. цього договору для нарахування та сплати відсотків, на рахунок номер якого повідомляється банком позичальнику негайно після його відкриття.

Згідно п. 3.9. кредитного договору, за наявності заборгованості по кредиту та/або відсотках за користування ним (у тому числі і відсотках за неправомірне користування кредитом), сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості:

- в першу чергу сплаті підлягають нараховані, але не сплачені в строк відсотки;

- в другу чергу сплаті підлягають нараховані відсотки, строк сплати яких ще не сплинув;

- в третю чергу сплаті підлягає прострочена заборгованість за кредитом;

- в четверту чергу сплаті підлягає неустойка, передбачена цим договором.

Заборгованість за кредитом, строк сплати якої ще не настав, погашається позичальником у строк, передбачений п. 2.2. цього договору.

Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинно відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги.

Сторони встановлюють, що банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості.

Відповідно до пункту 4.2.2. позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, комісійні винагороди та відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.

На виконання зобов'язань за кредитним договором банк надав позичальнику кредитні кошти, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів по позичковому рахунку позичальника, які наявні у матеріалах справи.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем (кредитор), малим приватним виробничо-комерційним підприємством фірмою "Ріпекс"(позичальник) та приватним підприємством "Техно-трейд Інтернешнл" (поручитель) укладено договір поруки № 305 від 04.12.2007 року.

Пунктом 1.3. договору поруки № 305 передбачено, що поручитель - приватне підприємство "Техно-трейд Інтернешнл" - особа, яка зобов'язується перед кредитором відповідати за погашення заборгованості позичальника за кредитним договором на засадах солідарного боржника.

04.12.2007 року у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між позивачем (кредитор), малим приватним виробничо-комерційним підприємством фірмою "Ріпекс"(позичальник) та приватним підприємством "Українська перо-пухова корпорація" (поручитель) укладено договір поруки № 304.

Пунктом 1.3. договору поруки № 304 передбачено, що поручитель - приватне підприємство "Українська перо-пухова корпорація" - особа, яка зобов'язується перед кредитором відповідати за погашення заборгованості позичальника за кредитним договором на засадах солідарного боржника.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

Вказані вище договори поруки укладені сторонами на ідентичних умовах.

Так, пунктом 2.1. договорів поруки визначено, що поручитель відповідно до умов цього договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором по сплаті кредитору:

1) заборгованості по наданому кредиту в розмірі 5000000,00 (п'ять мільйонів гривень 00 копійок);

2) відсотків, нарахованих за користування кредитом ( у тому числі у разі прострочення виконання зобов'язання по поверненню кредиту, відсотків за неправомірне користування кредитом);

3) неустойки (штрафу, пені);

4) збитків завданих кредиторові зобов'язується виконати зобов'язання по сплаті вказаних вище і не сплачених позичальником сум кредиторові.

У випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов'язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що і позичальник (п. 2.2. договорів поруки).

Пунктом 3.1. вказаних договорів поруки визначено, що у випадку невиконання у строки, визначені кредитним договором, кредитор зобов'язаний звернутись з письмовою вимогою на адресу поручителя.

Позичальник у порушення вимог п. п. 2.1., 2.2. та 4.2.2. кредитного договору не повернув кредит та відсотки за ним, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 11.10.2013 року становить 5 684 640,95 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом - 3 474 905,35 грн., прострочена заборгованість за процентами за період з 01.04.2011 року по 10.10.2013 року - 1 929 864,19 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту за період з 05.05.2010 року по 04.11.2010 року - 110 019.89 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.01.2011 року по 29.06.2011 року - 13 480,78 грн.

З огляду на вказані вище обставини, банк направив позичальнику та поручителям претензію вих. №02-20/0312 від 15.04.2011 з вимогою виконати зобов'язання за кредитом. Вказана вимога отримана сторонами, що підтверджується копіями поштових повідомлень з відміткою про вручення поштових відправлень, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення .

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка неминуче настане (ч.2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Отже, оскільки строк виконання зобов'язання за кредитним договором настав 23.11.2010 року, а вимоги до поручителів направлені позивачем 15.04.2010 року, тобто в межах 6 місячного строку, судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому відсутні підстави вважати поруку за договором поруки № 305 від 04.12.2007 року та договором поруки № 304 від 04.12.2007 припиненою.

Щодо обставин, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 17.09. 2013 року, які стали підставами направлення даної справи на новий розгляд, то суд зазначає наступне.

Пунктом 5.6. договору поруки № 304 від 04.12.2007 року та договору поруки № 305 від 04.12.20007 року зазначено, що збільшення обсягу відповідальності поручителя та перевод на іншого боржника боргу за цим договором відбувається виключно за взаємною згодою сторін цього договору.

Із наявних у матеріалах справи доказів, суд не вбачає обставин, які свідчать про збільшення обсягу відповідальності поручителів, що мали місце без згоди останніх.

Так, у пункті 2.1. договорів поруки № 304 та № 305, міститься чітко визначений перелік несплачених позичальником сум, які зобов'язується виконати поручитель.

А також, п.5.4 договорів поруки № 304 та № 305 визначено, що строк дії договору - з моменту підписання до повного погашення зобов'язання за кредитним договором, в забезпечення якого надано поручительство, а також договорів про внесення змін до нього .

Тобто, укладаючи договори поруки поручителі надали згоду на подальші зміни обсягу їх зобов'язань, а тому відсутні підстави для припинення договорів поруки на підставі ч.1 статті 559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, оскільки, поруку за договорами поруки № 304 від 04.12.2007 року із приватним підприємством "Українська перо-пухова корпорація" та № 305 від 04.12.2007 року із приватним підприємством "Техно-Трейд Інтернешнл не припинено, строк виконання зобов'язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 177 від 04.12.2007 року настав, розмір невиконаного зобов'язання за кредитним договором, виконання якого забезпечене порукою, підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача про стягнення солідарно прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 3 474 905,35 грн., прострочену заборгованість за процентами за період з 01.04.2011 року по 10.10.2013 року - 1 929 864,19 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідачів солідарно пеню за несвоєчасну сплату кредиту за період з 05.05.2010 року по 04.11.2010 року в розмірі 110 019,89 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.01.2011 року по 29.06.2011 року в розмірі 13 480,78 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 кредитного договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 05.05.2010 року по 04.11.2010 року в розмірі 110 019,89 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.01.2011 року по 29.06.2011 року в розмірі 13 480,78 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст. 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути солідарно з малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірма "Ріпекс" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 6, кв. код ЄДРПОУ 19476353), приватного підприємства "Техно-трейд Інтернешнл" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, код ЄДРПОУ 24723393) та приватного підприємства "Українська перо-пухова корпорація" (04050, вул. Глибочицька, 33-37, код ЄДРПОУ 31904902) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"(01001, м. Київ, провулок Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039005) прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 3 474 905 (три мільйони чотириста сімдесят чотири тисячі дев'ятсот п'ять) грн. 35 коп., прострочену заборгованість за процентами за період з 01.04.2011 року по 10.10.2013 року в розмірі 1 929 864 (один мільйон дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 19 коп., пеню за несвоєчасну сплату кредиту за період з 05.05.2010 року по 04.11.2010 року в розмірі 110 019 (сто десять тисяч дев'ятнадцять) грн. 89 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.01.2011 року по 29.06.2011 року в розмірі 13 480 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн.78 коп., держане мито в розмірі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 30.12.2013 року.

Суддя С.М.Мудрий