Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2013 р. Справа №805/3203/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12:45
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.,
при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс", м. Донецьк
до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 14.02.2013 року за № 0000322201 в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 734 880,49 грн. (у тому числі: основний платіж - 696 266,49 грн., штрафні санкції - 38 614,00 грн.), за № 0000312201 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 169 076,68 грн. (відшкодована на момент перевірки) та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36 482,00 грн., № 0000342201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 628 310,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 502 648,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 125 662,00 грн.), -
за участю представників сторін:
від позивача: Бондарчук І.В. - за дов. від 20.03.2012 року
від відповідача: Стасенко О.В. - за дов. від 23.09.2013 року
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» (далі - ТОВ «Агросервіс», товариство, позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.02.2013 року № 0000322201, № 0000302201, № 0000312201, № 0000342201.
Позивач зменшив позовні вимоги, про що подав до суду відповідну заяву (арк. справи 173, том 10), в якій просить у судовому порядку визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 14.02.2013 року:
- № 0000312201 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 169 076,68 грн. (відшкодована на момент перевірки) та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36 482,00 грн.,
- № 0000322201 в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 734 880,49 грн. (у тому числі: основний платіж - 696 266,49 грн., штрафні санкції - 38 614,00 грн.),
- № 0000342201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 628 310,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 502 648,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 125 662,00 грн.).
Ухвалою суду від 15 жовтня 2013 року замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м. Донецька на правонаступника Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, відповідач) (арк. справи 181, том 10).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в акті перевірки від 29.01.2013 року № 469/22-1/23980432 дійшов необґрунтованих висновків щодо визнання правочинів між позивачем та його контрагентами нікчемними, а також заниженням звичайної ціни та товар, що призвело до неправомірного прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у тій частині, що заявлені у позовних вимогах (з урахуванням наданих уточнень). Таким чином, позивач просить суд визнати недійсними, ці податкові повідомлення-рішення.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами є нікчемним, оскільки неможливо підтвердити факт поставки товару, зокрема, у зв'язку з відсутністю, зокрема, товарно-транспортними накладними, ветеринарними свідоцтвами на товар та ін. Крім того, нікчемність цих правочинів підтверджується актами, отриманими від інших податкових інспекцій, по перевіркам постачальників позивача. Відповідач також наполягає, що всі інші порушення зафіксовані в акті перевірки теж підтверджені. Отже, спірні повідомлення-рішення, що винесені за результатами акту перевірки від 29.01.2013 року № 469/22-1/23980432 є правомірними. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців товариство з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» є юридичною особою, зареєстроване 14.11.1995 року за № 1 266 120 0000 011613, ідентифікаційний код - 23980432, місцезнаходження - 83052, Донецька область, місто Донецьк, пр. Миру, буд. 54 (арк. справи 67-68, том 4).
Здійснює свою господарську діяльність на підставі статуту (в новій редакції), затвердженої загальними зборами учасників згідно протоколу від 28.07.2009 року № 1/07 (арк. справи 36-61, том 4).
ТОВ «Агросервіс» має право на наступні види діяльності за КВЕД (класифікація видів економічної діяльності): 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 71.20 Технічні випробування та дослідження.
З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що на підставі направлень від 07.12.2012 року №№ 2152-2158, від 11.12.2012 року № 2205 в період з 10.12.2012 року по 22.01.2013 року ДПІ у Калінінському районі м. Донецька проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Агросервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2012 року, про що складений акт від 29 січня 2013 року № 469/11-1/23980432 (далі - акт перевірки від 29.01.2013 року № 469) (арк. справи 11-84, том 1).
Згідно висновку цього акту вбачається, що на порушення:
- п. 1.20 ст. 1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 від 28.12.1994 року № 334/94-ВР Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ТОВ «Агросервіс» було занижено звичайну ціну від реалізації товару, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 502 648,00 грн., у тому числі: за 9 місяців 2010 року в сумі 208 503,00 грн., за рік 2010 - в сумі 502 648,00 грн.;
- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України: занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 719 405,00 грн., у тому числі: за ІІ-ІІІ квартал 2011 року в сумі 199 883,00 грн., за ІІ-IV квартал 2011 року в сумі 564 951,00 грн., за І квартал 2012 року в сумі 53 531,00 грн., за півріччя 2012 року в сумі 154 454,00 грн.
Проведеною перевіркою встановлені також інші порушення податкового законодавства, які не заявлені позивачем, тому судом не досліджуються.
Таким чином, за результатами зазначених порушень ДПІ у Калінінському районі м. Донецька відносно ТОВ «Агросервіс» прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- за формою «В1» від 14.02.2013 року № 0000312201 про зменшення ТОВ «Агросервіс» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 460 712,00 грн. (відшкодована на момент перевірки) та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 113 767,00 грн., у тому числі: за травень 2010 року - 28 140,00 грн., штрафні санкції - 7 035,00 грн.; , за листопад 2010 року в сумі 93 325,00 грн., штрафні санкції - 23 331,00 грн.; за грудень 2010 року в сумі 58 620,00 грн., штрафні санкції - 14 655,00 грн.; за січень 2011 року в сумі 5 646,00 грн., штрафні санкції - 1,00 грн.; за жовтень 2011 року в сумі 17 092,00 грн., штрафні санкції - 4 273,00 грн.; за січень 2012 року в сумі 56 065,00 грн., штрафні санкції - 14 016,00 грн.; за квітень 2012 року в сумі 54 515,00 грн., штрафні санкції - 13 629,00 грн.; за травень 2012 року в сумі 97 569,00 грн., штрафні санкції - 24 392,00 грн.; за червень 2012 року в сумі 49 740,00 грн., штрафні санкції - 12 435,00 грн. (арк. справи. 110, том 1);
- за формою «Р» від 14.02.2013 року № 0000322201 про збільшення ТОВ «Агросервіс» суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 758 019,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 719 405,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 38 614,00 грн. (арк. справи 108, том 1);
- за формою «Р» від 14.02.2013 року № 0000342201 про збільшення ТОВ «Агросервіс» суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 628 310,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 502 648,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 125 662,00 грн. (арк. справи 111, том 1).
Позивач не погоджується з наведеними податковими повідомленнями-рішеннями в наступному:
- № 0000312201 - в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 169 076,68 грн. (відшкодована на момент перевірки) та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36 482,00 грн.;
- № 0000322201 - в частині збільшення податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 734 880,49 грн. (у тому числі: основний платіж - 696 266,49 грн., штрафні санкції - 38 614,00 грн.);
- № 0000342201 - у повному обсязі.
Порушення, що стали підставою для винесення зазначених податкових повідомлень-рішень в тієї частині, що просить скасувати позивач, полягають: у визнанні правочинів по взаємовідносинам з контрагентами нікчемними, та у зв'язку з недоотриманням товариством звичайних цін при фінансово-господарських операціях з нерезидентом.
Щодо нікчемності правочинів з контрагентами ПП «Неомаркет», ТОВ «Биоз Аксон», ТОВ «КМІС Торгмаш МК» , ТОВ «БК Акрополь СВ», ПП «КФ Агротанс» та ТОВ «ЗК Агромир».
Проведеною перевіркою встановлено, що між позивачем та ТОВ «Агросервіс» та його контрагентами - ПП «Неомаркет», ТОВ «Биоз Аксон», ТОВ «КМІС Торгмаш МК» , ТОВ «БК Акрополь СВ», ПП «КФ Агротанс» ТОВ «ЗК Агромир»та укладені договори купівлі-продажу висівок пшеничних (надалі - товар), про що належним чином оформлені податкові та податкові накладні податкового та бухгалтерського обліку, здійснена оплата за товар, суми податку на додану вартість віднесені позивачем до складу податкового кредиту у відповідні податкові періоди.
Разом з тим, як слідує з акту перевірки від 29.01.2013 року № 469, у ТОВ «Агросервіс» відсутні товарно-транспортні накладні, які мали б підтвердити поставку товарів, а також карантинний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, копії ветеринарної експертизи на висівки пшеничні, чим порушені вимоги чинного законодавства, а отже у зв'язку з відсутністю наведених документів позивачем не підтверджено факт здійснення господарських операцій з контрагентами.
Крім того, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька отримано від державних податкових інспекцій (ДПІ) акти перевірок по контрагентам позивача, які свідчать про нікчемність правочинів, які укладені ними.
Таким чином, наведені обставини також вплинули на висновок, зроблений ДПІ у Калінінському районі м. Донецька у акті перевірки від 29.01.2013 № 469 про нікчемність правочинів між ТОВ «Агросервіс» з ПП «Неомаркет», ТОВ «Биоз Аксон», ТОВ «КМІС Торгмаш МК» , ТОВ «БК Акрополь СВ», ПП «КФ Агротанс» та ТОВ «ЗК Агромир».
Щодо взаємовідносин ТОВ «Агросервіс» з ПП «Неомаркет» (код за ЄДРПОУ 37156794).
Між ТОВ «Агросервіс» (Покупець) та ПП «Неомаркет» (Постачальник) укладено договір від 17.06.2011 року № 01/17/06 на постачання товару: висівки пшеничні гранульовані, передача товару проводиться на умовах FCA згідно Інкотермс-2000; загальна кількість партії товару, термін передачі та ціна визначаються сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (арк. справи 32-33, том 3).
Відповідно до Специфікації від 17.06.2011 року № 1 Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору: висівки пшеничні гранульовані у кількості 689,485 т. за ціною 1400,00 грн. за тонну на загальну суму 965 279,00 грн.
Умови поставки даної партії: FSA ВАТ «Миколаївський КХП» (м. Миколаїв, вул. 1а Слобідська, 122 (арк. справи 34, том 3).
З акту перевірки від 29.01.2013 року № 469 слідує, що позивачем не було надано перевіряючим підтверджуючих документів, що свідчать про поставку товару до пункту розвантаження - ВАТ «Миколаївський КХП», та якості товару - товарно-транспортні накладні, карантинний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, копію ветеринарної експертизи (арк. справи 21, том 1).
Також зазначено, що від Алчевської ОДПІ отримано акт від 10.02.2012 року № 316/231-37156794 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Неомаркет» за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року, згідно якому встановлено про відсутність у цього підприємства необхідних трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання та інших основних фондів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності. Чисельність працюючих на підприємстві - 1 особа.
Отже, господарські операції між ПП «Неомаркет» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, тощо, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, тому правочини, укладені ПП «Неомаркет» відповідно до вимог статей 215, 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (арк. справи 21-25, том 1).
Таким чином, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька також зроблено висновок про нікчемність вищенаведеного договору від 17.06.2011 року № 01/17/06, в результаті чого, на думку відповідача, ТОВ «Агросервіс» в порушення вимог статті 138 Податкового кодексу України по постачальнику ПП «Неомаркет» завищено валові витрати на загальну суму 802 789,00 грн. (у тому числі: у ІІІ кварталі 2011 року в сумі 802 789,00 грн.).
Як випливає з акту перевірки від 29.01.2013 року № 469, дане порушення не вплинуло на формування податкового кредиту, у зв'язку з чим товариством було надано уточнюючий розрахунок від 20.04.2012 року № 9020960793, в якому відкориговано суму податкового кредиту у сумі 160 879,83 грн. по контрагенту ПП «Неомаркет» за червень 2011 року.
Судом досліджено первинні документи, які надано позивачем до матеріалів справи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, які свідчать про рух товару згідно умов договору, акти приймання сільхозпродукції, рахунки-фактури, посвідчення про якість висівок тощо, оформлення яких не викликає сумніву згідно вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, та підтверджує реальність здійснення господарських операцій по договору від 17.06.2011 року № 01/17/06 (арк. справи 38-127, том 3).
Перевезення товару відбулося на договірних умовах з ПП «Південна Транспортна-Логістична компанія «Нова» (договір від 01.06.2011 року № 3/1), ПП «Берс Агро» (договір від 21.06.2011 року № 2106-1, ПП «Юг Зерно-Трейд» (договір від 21.06.2011 року № 21/06). В порту транспортно-експедиційні послуги надавалися ТОВ фірма «Світова лінія ЛТД» по договору від 06.04.2011 року № 59 та іншими договорами. Більш детальне про це позивач навів у письмовому поясненні, що є в матеріалах справи (арк. справи 174-175, том 8).
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.04.2013 року, ПП «Неомаркет» є юридичною особою, запис до ЄДР внесено 25.08.2010 року за № 1 384 102 0000 002572, ідентифікаційний код - 37156794, місцезнаходження - 94217, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Кірова, буд. 136, офіс. 105. Основним видом діяльності за КВЕД є: «46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. Станом на 04.03.2013 року ПП «Неомаркет» перебуває у стані припинення підприємницької діяльності згідно рішення Господарського суду Луганської області від 26.02.2013 року по справі № 21б/5014/2516/2012 у зв'язку з визнанням банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ( арк. справи 73-74, том 4).
Разом з тим, суд бере до уваги, що на момент здійснення господарських операцій по вищенаведеному договору від 17.06.2011 року № 01/17/06 ПП «Неомаркет» було діючим підприємством.
Щодо взаємовідносин ТОВ «Агросервіс» з ТОВ «Биоз-Аксон» (код за ЄДРПОУ 36955438).
Між ТОВ «Агросервіс» (Покупець) та ТОВ «Биоз-Аксон» (Постачальник) укладено договір від 29.08.2011 року № 29/08-1 на постачання товару: висівки пшеничні (українського походження врожаю 2011 року) за ціною, кількістю, асортименту, терміну і умовами поставки узгодженими сторонами додатково згідно Специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору. Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2011 року, а в частині розрахунків та поставки - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (арк. справи 58-60, том 2).
Остаточний термін передачі товару до 19.09.2011 року на умовах поставки СРТ-відвантаження на складі Покупця (Херсонський КХП, ТОВ «Агропродукт-Херсон»).
Згідно Специфікаціям Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору:
- від 29 серпня 2011 року № 1: висівки пшеничні кількістю (метрична тонна) 780,0 т. за ціною 1270,00 грн. за тонну (з ПДВ) на загальну суму 990 600,00 грн. (з ПДВ); висівки пшеничні кількістю (метрична тонна) 260,0 т. за ціною 1400,00 грн. за тонну (з ПДВ) на загальну суму 364 000,00 грн. (арк. справи 61, том 2).
- від 21 вересня 2011 року № 2: висівки пшеничні кількістю (метрична тонна) 1200,0 т. за ціною 1340,00 грн. за тонну (з ПДВ) на загальну суму 1 608 000,00 грн. (т. 2 а.с. 62).
На виконання умов зазначеного Договору Постачальником виписано Покупцю податкові накладні на загальну суму 1 182 081,30 грн. (у тому числі: ПДВ - 197 013,55 грн.) (арк. справи 63-73, том 2 ).
Реалізовано на адресу ТОВ «Агросервіс» товару по видатковим накладним на 1 182 081,33 (у т.ч. ПДВ - 197 013,55 грн.), що також підтверджено актом перевірки від 29 січня 2013 року № 469.
Оплату за товар здійснено ТОВ «Агросервіс» на користь ТОВ «Биоз-Аксон» на суму 854 000,00 грн. згідно платіжним дорученням на підставі рахунків-фактур, а про факт поставки товару згідно умовам договору свідчать товарно-транспортні накладні, які надано позивачем до матеріалів справи (арк. справи 26, том 1; арк. справи 74-137, том 2).
Товар, який поставлено ТОВ «Биоз-Аксон» придбавався з метою експорту. Поставка відбувалася на умовах СРТ - склад Покупця ТОВ «Агропродукт-Херсон». Послуги грануляції висівок пшеничних надані ТОВ ПрАТ «Агропродукт-Херсон» за договором від 06.11.2011 року № 010911-4. Перевезення висівок гранульованих здійснювалося ТОВ «Стівко», зберігання товару відбувалося на «Дніпровський термінал» згідно договору від 23.09.2011 року № 23/09-ДТ-АС. Послуги з оформлення ветеринарно-санітарної експертизи, ветеринарного свідоцтва, досліджень ГМО, ветеринарного сертифікату походження тощо здійснювалося ТОВ фірма «Світова лінія ЛТД» відповідно до договору від 06.04.2011 року № 59. Також інші послуги та належне документальне супроводження товару здійснювалися другими юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, про що більш детально визначено у письмовому поясненні позивача, що є в матеріалах справи (арк. справи 181, том 8).
Первинні документи складні у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88.
Разом з тим, з акту перевірки від 29.01.2013 року № 469 слідує, що ДПІ у Калінінському районі м. Донецька отримано від ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва акт від 27.12.2011 року № 3743/23-100/36955438 про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Биоз-Аксон» за період з 01.10.2011 року по 30.10.2011 року: згідно наявної оперативної інформації, офіційних даних, наведених в декларації з податку на прибуток, ТОВ «Биоз-Аксон» не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані. Згідно звіту форми 1-ДФ за ІІ квартал 2011 року у ТОВ «Биоз-Аксон» не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності. Проведеним аналізом встановлено, що ТОВ «Биоз-Аксон» є вірогідною «податковою ямою». Всі операції купівлі-продажу ТОВ «Биоз-Аксон» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є безтоварними по ланцюгу до «вигодонабувача».
На підставі вищенаведеного, податковий орган дійшов висновку, що правочини, які здійснені ТОВ «Биоз-Аксон» з контрагентами-постачальниками є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків (п. 5 ст. 23 ЦК України), та згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України суперечить інтересам держави і мають ознаки нікчемних. Як слід, правочини, які були здійснені ТОВ «Биоз-Аксон» з контрагентами-покупцями, також є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечить інтересам держави і мають ознаки нікчемних (арк. справи 25-29, том 1).
За таких обставин, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька також дійшла висновку про нікчемність зазначеного правочину між ТОВ «Агросервіс» та ТОВ «Біоз-Аксон», у зв'язку з чим у акті перевірки від 29.01.2013 року № 469 було визначено, що ТОВ «Агросервіс» завищено валові витрати на загальну суму 985 068,00 грн. (у тому числі: в 4-му кварталі 2011 року - 985 068,00 грн.).
На формування податкового кредиту вказане порушення не вплинуло, у зв'язку коригуванням позивачем суми податкового кредиту в сумі 197 013,55 грн. по контрагенту ТОВ «Біоз-Аксон» шляхом надання уточнюючих розрахунків від 06.01.2012 року № 9000063417 та від 10.01.2012 року № 9000065088 (арк. справи 29, том 1).
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.04.2013 року, ТОВ «Биоз-Аксон» є юридичною особою, запис до ЄДР внесено 26.02.2010 року за № 1 522 102 0000 019764, ідентифікаційний код - 36955438, місцезнаходження - 55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, бул. Шевченка, буд. 2, кв. 26. Основним видом діяльності за КВЕД є: «51.21.0 Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин». ТОВ «Биоз-Аксон» не перебуває у стані припинення, інформація про здійснення зв'язку з юридичною особою - підтверджено (арк. справи 69-70, том 4).
Щодо взаємовідносин ТОВ «Агросервіс» з ТОВ «КМІС Торгмаш МК» (код за ЄДРПОУ 37740366).
Між ТОВ «Агросервіс» (Покупець) та ТОВ «КМІС Торгмаш МК» (Постачальник) укладено договір від 02.09.2012 року № 02/03 на постачання товару: висівки пшеничні (українського походження), за ціною, кількістю, асортименту, терміну і умовами поставки узгодженими сторонами додатково згідно Специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору. Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків та поставки - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (арк. справи 143, том 2).
Згідно Специфікаціям, Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору (том. 2 арк. справи 144-149):
- від 02.03.2012 року № 1: висівкі пшеничні гранульовані кількістю (метрична тонна) 83,18 т. за ціною 1300,00 грн. за тонну (з ПДВ) на загальну суму 108 134,00 грн. (з ПДВ). Остаточний термін передачі товару до 07.03.2012 року на умовах поставки СРТ - склад Покупця (ПАТ «Дніпровський термінал»);
- від 14.03.2012 року № 2: висівки пшеничні розсипні кількістю (метрична тонна) 45,28 т. за ціною 1150,00 грн. за тонну (з ПДВ) на загальну суму 52 072,00 грн. Остаточний термін передачі товару до 18.03.2012 року на умовах поставки СРТ - склад Покупця (ТОВ «Агропродукт-Херсон»);
- від 17.03.2012 року № 3: висівки пшеничні гранульовані кількістю (метрична тонна) 118,23 т. за ціною 1280,00 грн. за тонну (з ПДВ) на загальну суму 151 334,40 грн. Остаточний термін передачі товару до 20.03.2012 року на умовах поставки СРТ - склад Покупця (ТОВ «Агропродукт-Херсон»);
- від 12.04.2012 року № 4: висівки пшеничні гранульовані кількістю (метрична тонна) 210,16 т. за ціною 1300,00 грн. за тонну (з ПДВ) на загальну суму 273 208,00 грн. Остаточний термін передачі товару до 27.04.2012 року на умовах поставки СРТ - склад Покупця (ТОВ «Агропродукт-Херсон»);
- від 03.05.2012 року № 5: висівки пшеничні гранульовані кількістю (метрична тонна) 50,0 т. за ціною 1150,00 грн. за тонну (з ПДВ) на загальну суму 57 500,00 грн. Остаточний термін передачі товару до 30.05.2012 року на умовах поставки СРТ - склад Покупця (ТОВ «Агропродукт-Херсон»);
- від 10.05.2012 року № 6: висівки пшеничні гранульовані кількістю (метрична тонна) 450,0 т. за ціною 1360,00 грн. за тонну (з ПДВ) на загальну суму 612 000,00 грн. Остаточний термін передачі товару до 30.05.2012 року на умовах поставки СРТ - склад Покупця (ПАТ «Дніпровський термінал»)
Судом встановлено, що позивачем здійснено на користь Постачальника оплату за товар у розмірі 812 594,86 грн. ( арк. справи 36-37, том 1).
Відповідачем у акті перевірки від 29.01.2013 року № 469 зазначено, що у товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) відсутня інформація щодо автопідприємства-перевізника, а тому такі ТТН не можуть вважатися належними первинними документами бухгалтерського обліку (арк. справи 38, том 1).
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов зазначеного Договору, на адресу ТОВ «Агросервіс» Постачальником (ТОВ «КМІС Торгмаш МК») виписані належним чином податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури. Поставка товару здійснювалась за рахунок Постачальника, про що свідчать товарно-транспортні накладні (арк. справи 170-250, том 2).
Перевезення товару відбувалося ТОВ «Стівко», брокерські послуги надавалися ТОВ «Фронтьєр» відповідно до договору від 01.02.2011 року № 11, Зберігання товару здійснювалося ПрАТ «Дніпровський термінал» на підставі договору від 01.03.2012 року № 01/03-ДС-АС-ПР. Послуги оформлення ветеринарно-санітарної експертизи, ветеринарного свідоцтва, досліджень ГМО, ветеринарного сертифікату походження тощо здійснено ТОВ фірма «Світова лінія ЛТД» на підставі договору від 06.04.2011 року № 59. Також інші послуги стосовно належного документального супроводження товару здійснювалися другими юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, про що більш детально визначено у письмовому поясненні позивача, що є в матеріалах справи (арк. справи 178, том 8).
Зі змісту акту перевірки від 29.01.2013 року № 469 вбачається, що ДПІ у Калінінському районі м. Донецька отримано від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва акт від 03.07.2012 року № 440/22-317/37740366 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КМІС-Торгмаш МК» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року, та акт від 07.06.2012 року № 345/22-317/37740366 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КМІС-Торгмаш МК» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.02.2012 року по 31.05.2012 року (арк. справи 38, том 1).
Крім того, в акті перевірки від 29.01.2013 року № 469 зазначено про контрагента ТОВ «КМІС-Торгмаш МК» - ТОВ «Мережа», між якими, як встановлено співробітниками ГВПМ ДПІ у м. Херсоні з пояснення гр-на ОСОБА_5, керівника ТОВ «Мережа», не відбувалися будь-які фінансово-господарські відносини. Отже, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Мержа» на адресу ТОВ «КМІС-Торгмаш МК», що свідчить про те, що правочини між цими підприємствами здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому відповідно до ч. 1. 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України такі правочини є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (арк. справи 38-42, том 1).
З урахуванням наведеного, Відповідачем зроблено висновок, що ТОВ «Агросервіс» в порушення податкового законодавства України, в результаті відсутності факту реального вчинення господарських операцій та невідповідності первинних документів нормам законодавства, завищено валові витрати на загальну суму 735 496,00 грн. (у т.ч. за І квартал 2012 року в сумі 259 124,00 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 476 372,00 грн.) (том 1, арк. справи 44), в порушення вимог статтей 185, 188,198 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит у квітні 2012 року на 45534,67 грн. (т.1 а.с. 65), у травні 2012 року на 49379,74 грн. арк. справи 66, том 1).
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.04.2013 року, ТОВ «КМІС-Торгмаш МК» є юридичною особою, запис до ЄДР внесено 01.06.2011 року за № 1 073 102 0000 020823, ідентифікаційний код - 37740366, місцезнаходження - 74200, Херсонська область, Нововоронцовський район, село Гаврилівка, пров. Кооперативний, буд. 2. Основним видом діяльності за КВЕД є: «46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин». ТОВ «КМІС-Торгмаш МК» не перебуває у стані припинення, інформація про здійснення зв'язку з юридичною особою - підтверджено (арк. справи 77-78, том 4).
ТОВ «КМІС-Торгмаш МК» є платником податку на додану вартість, про що свідчить Свідоцтво № 200006232 про реєстрацію платника податку на додану вартість (НБ № 279409), видане 17.10.2011 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва (т. 2 а.с. 153). Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків,ТОВ «КМІС-Торгмаш МК» станом на 01.06.2011 року перебувало на обліку у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, місцезнаходженням було: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3 офіс 803 (арк. справи 169, том 2).
Щодо взаємовідносин ТОВ «Агросервіс» з ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь СВ» (код за ЄДРПОУ 36129658).
Між ТОВ «Агросервіс» (Покупець) та ТОВ «БК «Акрополь СВ» (Постачальник) укладено договір від 28.10.2011 року № 28/10-1 на постачання товару: висівки пшеничні (українського походження врожаю 2011 року), за ціною, кількістю, асортименту, терміну і умовами поставки узгодженими сторонами додатково згідно Специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору. Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2011 року, а в частині розрахунків та поставки - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (арк. справи 3-5, том 3).
Згідно Специфікаціям Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору (арк. справи 6-7, том 3):
- від 28.10.2011 року № 1: висівкі пшеничні кількістю (метрична тонна) 100,0 т. за ціною 1070,00 грн. за тонну (з ПДВ) на загальну суму 107 000,00 грн. (з ПДВ). Остаточний термін передачі товару до 15.11.2011 року на умовах поставки СРТ - відвантаження на складі Покупця (ТОВ «Агропродукт-Херсон»);
- від 29.11.2011 року № 2: висівкі пшеничні кількістю (метрична тонна) 200,0 т. за ціною 1000,00 грн. за тонну (з ПДВ) на загальну суму 200 000,00 грн. (з ПДВ). Остаточний термін передачі товару до 14.12.2011 року на умовах поставки СРТ - відвантаження на складі Покупця (ТОВ «Агропродукт-Херсон»)
Оплата за товар здійснена ТОВ «Агросервіс» на користь ТОВ «БК «Акрополь СВ» в загальній сумі 367 637,30 грн.
Відповідачем у акті перевірки від 29.01.2013 року № 469 зазначено, що позивачем документально не підтверджено поставку товару, а саме: товарно-транспортними накладними, карантинним сертифікатом, ветеринарним свідоцтвом, копією ветеринарної експертизи (арк. справи 48, том 1).
Разом з тим, до матеріалів справи позивачем надані належним чином оформлені податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні (арк. справи 8-28, том 3).
Товар поставлений ТОВ «БК «Акрополь СВ» придбавався з метою експорту. Поставка відбувалася на умовах СРТ - склад Покупця ТОВ «Агропродукт-Херсон». Послуги грануляції висівок пшеничних надані ТОВ «Агропродукт-Херсон» за договором від 06.11.2011 року № 010911-4. Перевезення висівок гранульованих здійснювалося ТОВ «Стівко», зберігання товару відбувалося на ПрАТ «Дніпровський термінал» згідно договору від 23.09.2011 року № 23/09-ДТ-АС. Послуги з оформлення ветеринарно-санітарної експертизи, ветеринарного свідоцтва, досліджень ГМО, ветеринарного сертифікату походження тощо здійснювалося ТОВ фірма «Світова лінія ЛТД» відповідно до договору від 06.04.2011 року № 59. Також інші послуги та належне документальне супроводження товару здійснювалися другими юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, про що визначено у письмовому поясненні позивача, що є в матеріалах справи (арк. справи 181, том 8).
В акті перевірки від 29.01.2013 року № 469 відповідач наводить інформацію про отримання від ДПІ у м. Херсоні акту від 23.03.2012 року № 231/22-4/36129658 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «БК «Акрополь СВ» з питання підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період листопад, грудень 2011 року (арк. справи 48-55, том 1).
За такою інформацією слідує, що згідно проведеним зустрічним звіркам з іншими ДПІ встановлено, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, та як наслідок не виявлено факту транспортування та передачі товарів (надання послуг) від підприємств-постачальників у листопаді, грудні 2011 року до ТОВ «БК «Акрополь СВ» у зв'язку з його відсутністю. Також встановлено, що у контрагентів ТОВ «БК «Акрополь СВ» відсутні необхідні можливості для ведення господарської діяльності та згідно ч. 1. 5 ст. 203, п. 1. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України угоди між контрагентами мають ознаки нікчемності.
Таким чином, враховуючи зазначене, відповідач дійшов висновку, що правочин між ТОВ «Агросервіс» та ТОВ «БК «Акрополь СВ» також є нікчемним, тобто, не свідчить про реальне вчинення господарських операцій, невідповідність первинних документів нормам законодавства, а отже в результаті чого, позивачем порушено вимоги статті 138 Податкового кодексу України, а саме: завищено валові витрати на загальну суму 167 808,00 грн. (у т.ч.: за 4 квартал 2011 року в сумі 167 808,00 грн.), в порушення вимог статей 185, 188,198 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит у грудні 2011 року на 33561,67 грн. (арк. справи 66, том 1).
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.04.2013 року, ТОВ «БК «Акрополь СВ» є юридичною особою, запис до ЄДР внесено 15.09.2008 року за № 1 499 102 0000 010138, ідентифікаційний код - 36129658, місцезнаходження - 73000, м. Херсон, Дніпровський район, пров. Слободський, буд. 9. Станом на 15.02.2013 року ТОВ «БК «Акрополь СВ» знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності згідно рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 року по справі № 2а-4768/12/2170 (арк. справи 71-72, том 4).
Разом з тим, суд бере до уваги, що на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Агросервіс» по договору від 28.10.2011 року № 28/10-1, ТОВ «БК «Акрополь СВ» було діючим підприємством.
Щодо взаємовідносин ТОВ «Агросервіс» з ПП «КФ Агротранс» (код за ЄДРПОУ 36009123).
Між ТОВ «Агросервіс» (Покупець) та ПП «КФ Агротранс» (Постачальник) укладено договір від 19.09.2011 року № 19/09-3 на постачання товару: висівки пшеничні (українського походження), за ціною, кількістю, асортименту, терміну і умовами поставки узгодженими сторонами додатково згідно Специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору. Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2011 року, а в частині розрахунків та поставки - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (арк. справи 130-132, том 3).
Згідно Специфікаціям Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору (арк. справи 133, том. 3):
- від 19.09.2011 року № 1: висівки пшеничні кількістю (метрична тонна) 300,0 т. за ціною 1250,00 грн. за тонну (з ПДВ) на загальну суму 375000,00 грн. (з ПДВ). Остаточний термін передачі товару до 15.10.2011 року на умовах поставки СРТ - відвантаження на складі Покупця (ТОВ «Агропродукт-Херсон»).
Відповідачем у акті перевірки від 29.01.2013 року № 469 зазначається, що позивачем документально не підтверджено поставку товару, а саме: товарно-транспортними накладними, карантинним сертифікатом, ветеринарним свідоцтвом, копією ветеринарної експертизи (арк. справи. 30, том 1).
Разом з тим, до матеріалів справи позивачем надані належним чином оформлені податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні (арк.справи134-149, том 3).
Товар поставлений ПП «КФ Агротранс» придбавався з метою експорту. Поставка відбувалася на умовах СРТ - склад Покупця ТОВ «Агропродукт-Херсон». Послуги грануляції висівок пшеничних надані ТОВ «Агропродукт-Херсон» за договором від 06.11.2011 року № 010911-4. Перевезення висівок гранульованих здійснювалося ТОВ «Стівко», зберігання товару відбувалося на ПрАТ «Дніпровський термінал» згідно договору від 23.09.2011 року № 23/09-ДТ-АС. Послуги з оформлення ветеринарно-санітарної експертизи, ветеринарного свідоцтва, досліджень ГМО, ветеринарного сертифікату походження тощо здійснювалося ТОВ фірма «Світова лінія ЛТД» відповідно до договору від 06.04.2011 року № 59. Також інші послуги та належне документальне супроводження товару здійснювалися другими юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, про що більш детально визначено у письмовому поясненні позивача, що є в матеріалах справи (арк. справи 181, том 8).
Зі змісту акту перевірки від 29.01.2013 року № 469 також вбачається, що ДПІ у Калінінському районі м. Донецька отримано від ДПІ у м. Херсоні акт від 30.01.2012 року № 331/23-6/36009123 про результати невиїзної документальної перевірки ПП «КФ Агротранс» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «КФ Руал» та контрагентами покупцями за вересень 2011 року. Встановлено, що за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та декларації з ПДВ за вересень 2011 року ПП «КФ Агротранс» включено до податкового кредиту у вказаний період суму ПДВ - 552898,00 грн., від контрагента ПП «КФ Руал» суму ПДВ - 494882,96 грн. Крім того, наводиться інформація, що по ПП «КФ Руал» неможливо підтвердити факту реального здійснення господарських операцій із платниками податків у вересні 2011 року (акт ДПІ у м. Херсоні від 06.12.2011 року № 83/15-2/34286519). Підприємство не знаходиться за своєю адресою, встановлено про відсутність у нього трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, земельних ділянок тощо.
Отже посилаючись на норми статей 215, 216 Цивільного кодексу України податковим органом визначено про нікчемність правочинів між ПП «КФ Агротранс» та ПП «КФ Руал» (арк. справи 33, том1).
Враховуючи наведене, відповідач також дійшов висновку про нікчемність правочину між ТОВ «Агросервіс» та ПП «КФ Агротранс», а отже в порушення вимог ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті відсутності факту реального вчинення господарських операцій та невідповідності первинних документів нормам законодавства ТОВ «Агросервіс» завищено валові витрати на загальну суму 85458,33 грн., у т.ч. За 4 квартал 2011 року в сумі 85458,33 грн. (т.1 а.с. 35), в порушення вимог статей 185, 188,198 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит у вересні 2011 року на 17091,66 грн. (арк. справи. 65, том1).
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.04.2013 року, приватне підприємство «КФ «Агротранс» є юридичною особою, запис до ЄДР внесено 05.08.2008 року за № 1 499 102 0000 010037, ідентифікаційний код - 36009123, місцезнаходження - 74350, Херсонська область, Бериславськиий район, село Качкарівка, вул. Мороза, буд. 205, інформацію про здійснення зв'язку з підприємством - підтверджено (арк. справи 75-76, том 4).
Щодо взаємовідносин ТОВ «Агросервіс» з ТОВ «Зернова компанія Агромир» (код за ЄДРПОУ36505175).
Між ТОВ «Агросервіс» (Покупець) та ТОВ «ЗК Агромир» (Постачальник) укладено договір від 23.09.2011 року № 23/09-2 на постачання товару: кукурудза (українського походження), за ціною, кількістю, асортименту, терміну і умовами поставки узгодженими сторонами додатково згідно Специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору. Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2011 року, а в частині розрахунків та поставки - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (арк. справи 151-153, том 3).
Згідно зі Специфікаціями Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору (арк. справи. 154, том 3):
- від 23.09.2011 року № 1: кукурудза (метрична тонна) 250,0 т. за ціною 1510,00 грн. за тонну (з ПДВ) на загальну суму 377500,00 грн. (з ПДВ). Остаточний термін передачі товару до 05.10.2011 року на умовах поставки FCA - склад Постачальника (ДП «Охтирський КХП»).
Відповідачем у акті перевірки від 29.01.2013 року № 469 зазначається, що позивачем документально не підтверджено поставку товару товарно-транспортними накладними, отже наведений правочин є нікчемним, При цьому, ТОВ «ЗК Агромир» не має основних засобів, кількість працюючих складає 1 особу, не знаходиться за своєю адресою, у зв'язку з чим підприємству змінено основний стан та стан 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», свідоцтво ПДВ - анульоване. (арк. справи 44-45, том 1).
До матеріалів справи позивачем надані належним чином оформлені податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, складські квитанції на зерно (арк. справи 155-162, том 3). Постачання товару здійснено у вересні 2011 року.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.04.2013 року, ТОВ «Зернова компанія «Агромир» є юридичною особою, запис до ЄДР внесено 05.06.2009 року за № 1 499 102 0000 010959, ідентифікаційний код - 36505175, місцезнаходження - 73000, м. Херсон, пров. Шкільний, буд. 35, кв. 18А, інформацію про здійснення зв'язку з підприємством - підтверджено (арк. справи 65-66, том 4).
Як встановлено судом, в акті перевірки від 29.01.2013 року № 469 ДПІ у Калінінському районі м. Донецька посилається на норми Цивільного кодексу України, зокрема, ст.ст. 203, 228, 215 та зазначає, що господарські операції між ТОВ «Агросервіс» та його контрагентами порушують публічний порядок, не причинили реального настання правових наслідків, отже, укладені договори з цими контрагентами є нікчемними.
Однак, наведені висновки відповідача відносно нікчемності правочинів укладених позивачем з наведеними вище контрагентами, суд вважає їх помилковими та безпідставними з огляду на таке.
Виходячи з правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеній у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.
Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.
Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.
Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Як слідує з правової позиції Верховного суду України із цього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, у відповідності до Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.
Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.
При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.
Також відповідно до ст. 234 ЦКУ фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Разом з тим, податкові органи мають право звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.
Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесені законом до нікчемних, оскільки відповідач у судовому засіданні ніяким чином не пояснив та не обґрунтував чим саме укладені між позивачем та його контрагентами договори порушують публічний порядок: які саме права і кого порушені, яким майном та хто заволодів (знищив) у результаті їх вчинення, та не довів наявності складу господарського правопорушення у діях позивача в частині наявності вини (умислу на заволодіння чужим майном).
Крім того, відповідач не навів ані в акті перевірки, ані у судовому засіданні, будь-які докази щодо зв'язку між господарськими відносинами ПП «Неомаркет», ТОВ «Биоз Аксон», ТОВ «КМІС Торгмаш МК», ТОВ «БК Акрополь СВ», ПП «КФ Агротанс» та ТОВ «ЗК Агромир» з їх контрагентами-постачальниками з господарськими відносинами цих підприємств та ТОВ «Агросервіс» по постачанню кукурудзи та висівок пшеничних за наведеними вище угодами. Визнання іншими ДПІ нікчемними правочини по ланцюгу постачання контрагентів позивача з їх контрагентами не може впливати на визнання нікчемними правочинів укладених ТОВ «Агросервіс», якщо відсутні відповідні належні докази. Так, відповідно до ст. 71 КАСУ відповідач як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність своїх доводів та заперечень.
При цьому, з відповідними позовами про визнання договорів, укладених позивачем з його контрагентами відповідач не звертався і, відповідно, відсутні судові рішення із цього приводу.
Таким чином, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.
Щодо інформації відповідача про кримінальну справу у відношенні контрагента позивача - ПП «КФ Агротранс» (арк. справи 176, том 10), то суд з цього приводу знову ж зазначає, що доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, крім того повинен бути доведений зв'язок між цією кримінальною справою та відносинами з ТОВ «Агросервіс» за наведеними вище угодами.
За законом платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).
Доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи. Не може бути доказом посилання в акті перевірки на відсутність зустрічної перевірки, не декларування податкових зобов'язань постачальниками та стани постачальників (банкрутство, не знаходження підприємства за юридичною адресою, тощо). До того ж ці стани, як вбачається з матеріалів справи, у деяких контрагентів встановлені після закінчення господарських відносин з позивачем.
Дослідження документообігу передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» та ін.): контракти (договори), пов'язані з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них (здійснювати аналіз істотних та інших умов договору відповідно до діючого законодавства); додаткові угоди що укладались до контрактів (договорів), зміни та доповнення, дотримання форми; документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно змісту контракту (договору) (наприклад - звіт виконавця, акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій.
Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
За приписами п. 2.1 Положення «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
З огляду на наведені нормативні акти, суд зазначає, що реквізити первинного документу - це перш за все показники, які характеризують сутність господарської операції. Сутність бухгалтерських документів полягає в тому, що вони фіксуючи факти здійснення господарських операцій, є основою для бухгалтерського обліку.
Судом досліджено, що первинні документи, що надані позивачем до матеріалів справи та надавались в ході проведення перевірки відповідають вимогам наведених норм та сумніву щодо них не виникає, а отже підтверджують реальність господарських операцій ТОВ «Агросервіс» з ПП «Неомаркет», ТОВ «Биоз Аксон», ТОВ «КМІС Торгмаш МК» , ТОВ «БК Акрополь СВ», ПП «КФ Агротанс» та ТОВ «ЗК Агромир», правильність відображення такої діяльності у податковому та бухгалтерському обліку, у тому числі правильність формування податкового кредиту.
Здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують факт того, що правочини з контрагентами набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених документів первинного бухгалтерського обліку та податкових накладних, виданих йому підприємствами-контрагентами.
Зазначене підтверджується також Висновком судово-економічної експертизи, проведеною в межах даної адміністративної справи від 02.10.2013 року № 1/02.10-13 (арк. справи 78-164, том 10).
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, зазначене узгоджується із практикою Верховного Суду України та Європейського Суду з прав людини.
Так, в тому числі у рішеннях: від 19.11.2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, та від 21.01.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.
У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
З урахуванням наведених доводів та обставин суд дійшов висновку, що ТОВ «Агросервіс» правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по наведеним вище контрагентам.
Згідно акту перевірки від 29.01.2013 року № 469 ТОВ «Агросервіс» порушення п.186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, підприємством занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму податку 289 153 грн., у т.ч. за липень 2010 року у сумі 18 592,81 грн., за жовтень 2010 року у сумі 93 325грн., за листопад 2010 року у сумі 58 620грн., за грудень 2010 року у сумі 12 066грн., за березень 2012 року у сумі 54 515 грн., за квітень 2012 року у сумі 52 034 грн.
На висновок ДПІ у Калінінському районі м. Донецька по вищевказаному порушенню, як зазначено у акті перевірки, вплинули відомості актів виконаних робіт, наданих в рахунок виконання умов додаткових угод до контракту № АТ 14/05-10 від 14.05.10 року та № КТ 04/04-11 від 04.04.11 року, за умовами яких «Покупець» (Agrobusiness Trade LTD та Kulberg Trading LTD) прийняв виконанні «Продавцем» (ТОВ «Агросервіс») послуги: додаткові витрати відповідно до додаткових угод до контракту № АТ 14/05-10 від 14.05.10 року та № КТ 04/04-11 від 04.04.11 року
Вказане порушення не призвело до заниження валового доходу, у зв'язку з відображенням додаткових витрат у складі валових доходів у Деклараціях з податку на прибуток підприємств.
Позивачем до матеріалів справи надані листи контрагентів ТОВ «Агросервіс» Agrobusiness Trade LTD та Kulberg Trading LTD, в яких зазначається, що згідно контрактів здійснювалась поставка саме висівок пшеничних. А послуг за контрактами № АТ 14/05-10 від 14.05.10р. та № КТ 04/04-11 від 04.04.11р. або за іншими угодами ТОВ «Агросервіс» не надавало.
Умовами поставки наведених контрактів є FOB - один або два безпечних причали порту Маріуполь або Херсон, згідно міжнародних правил Інкотермс 2000.
Термін «франко борт» або умови FOB поставки означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в визначеному порту відвантаження. На продавця покладено обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Тобто, ТОВ «Агросервіс» було зобов'язане умовами контракту сплатити за свій рахунок усі додаткові послуги, необхідні для експорту продукції.
Судом встановлено, що суми задекларовані в вантажних митних деклараціях відрізняються від сум поставки, з урахуванням збільшення ціни згідно додатковим угодам та сум розрахунків між сторонами
Однак, приписами п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України визначено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з: вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України; в) у митному режимі безмитної торгівлі; г) у митному режимі вільної митної зони.
Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.
ТОВ «Агросервіс» не було задекларовано збільшення ціни на товар, що реалізовувався за зовнішньоторговельними контрактами. Сума, яка не була оформлена у вантажних митних деклараціях, але була оподаткована за нульовою ставкою ПДВ ТОВ «Агросервіс» становить 1 596 033,72 грн.
В результаті досліджених доказів, що є в матеріалах справи, що не спростовано позивачем у судовому засіданні, судом встановлено, що ТОВ «Агросервіс» було занижено податкове зобов'язання з ПДВ саме на суму 266 005,62 грн.
Наведене також підтверджено Висновком судово-економічної експертизи, проведеною в межах даної справи від 02.10.2013 року № 1/02.10-13 (арк. справи 78-164, том 10).
Здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що ТОВ «Агросервіс» не було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23 147,38 грн. (289 153,00 грн. - 266 005,62 грн.).
Проведеною перевіркою також встановлено, що ТОВ «Агросервіс» реалізовувало товар (висівки пшеничні гранульовані) на адресу AGROBUSINESS (Великобританія) по контракту № АТ № 14/05-10 від 14.05.2010 року, в результаті чого відповідачем занижено валового доходу в сумі 2 010 592,00 грн., у тому числі за 9 місяців 2010 року у сумі 834 012,00 грн., за 2010 рік - 2 010 592,00 грн. (арк. справи 13, том 1).
На порушення п. 1.20 ст. 1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.1 ст. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Агросервіс» було відображено реалізацію товарів (висівки пшеничні гранульовані) у Деклараціях по цінам, що є нижчим за звичайну ціну (арк. справи 14, том 1), а саме:
Висівки пшеничні гранульовані кормові, дата експорту 01.07.2010 року, обсяг товарної партії - 2246740 кг. За фактичною ціною поставки за одиницю продукції 0,73 грн.; звичайна ціна за одиницю продукції - 1,1012 грн.; відхилення фактичної ціни від звичайної ціни - 33,7%, занижено валовий дохід 834012,35 грн.;
Висівки пшеничні гранульовані кормові, дата експорту 08.10.2010 року, обсяг товарної партії - 1843520 кг. За фактичною ціною поставки за одиницю продукції 0,73 грн.; звичайна ціна за одиницю продукції - 1,1012 грн.; відхилення фактичної ціни від звичайної ціни - 33,7%, занижено валовий дохід 684314,62 грн.;
Висівки пшеничні гранульовані кормові, дата експорту 10.11.2010 року, обсяг товарної партії - 529980 кг. За фактичною ціною поставки за одиницю продукції 0,73 грн.; звичайна ціна за одиницю продукції - 1,1012 грн.; відхилення фактичної ціни від звичайної ціни - 33,7%, занижено валовий дохід 196728,57 грн.;
Висівки пшеничні гранульовані кормові, дата експорту 10.11.2010 року, обсяг товарної партії - 627280 кг. За фактичною ціною поставки за одиницю продукції 0,73 грн.; звичайна ціна за одиницю продукції - 1,1012 грн.; відхилення фактичної ціни від звичайної ціни - 33,7%, занижено валовий дохід 232846,33 грн.;
Висівки пшеничні гранульовані кормові, дата експорту 06.12.2010 року, обсяг товарної партії - 168800 кг. За фактичною ціною поставки за одиницю продукції 0,73 грн.; звичайна ціна за одиницю продукції - 1,1012 грн.; відхилення фактичної ціни від звичайної ціни - 33,7%, занижено валовий дохід 62658,56 грн.
Як слідує з акту перевірки від 29.01.2013 року № 469, дані по цінам визначені по ринковою вартістю по ідентичним товарам, даним аграрної біржі України, додаткової угоди до контракту від 14.05.2010 року № АТ № 14/05-10 (арк. справи 14-15, том 1).
Відповідно до пп.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (діючого на момент здійснення господарських відносин) база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ).
Пунктом 1.18. статті 1 цього Закону встановлено, що звичайні ціни для визначення бази оподаткування податку на додану вартість розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
У відповідності до п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (надалі - Закон № 334/94-ВР) звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо пунктом 1.20 статті Закону не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 вказаного Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.
Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.
Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Відповідач не проаналізував та не надав оцінки наявності або відсутності об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну для ТОВ «Агросервіс».
Основним нормативним актом, який передбачає засади державного регулювання цін, є Закон України від 03.12.1990 року № 507-ХІІ «Про ціни та ціноутворення». Згідно з п. 9 цього Закону, держава встановлює фіксовані та регульовані ціни і тарифи: на ресурси, що мають визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін; на товари й послуги, що мають вирішальне соціальне значення; на продукцію, товари та послуги, виробництво яких зосереджується на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.
Проаналізувавши наведені положення, вбачається, що право встановлювати ціни, які не підлягають державному регулюванню, на продукцію або товари належить виключно самим суб'єктам підприємницької діяльності - учасникам договірних відносин, однак з урахуванням вимог встановлених іншим законодавством, зокрема, Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 626 Цивільного Кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З укладеного між позивачем та контрагентом договором вбачається, що ціни поставки висівок пшеничних гранульованих, узгоджені обома сторонами цього договору.
В акті перевірки не міститься відомостей щодо поставки ТОВ «Агросервіс» зазначеної продукції за будь-якими іншими експортними контрактами іншим контрагентам у той самий період для зрівняння ціни поставки.
Крім того, посилання у акті перевірки на відповідь Аграрної біржі № 02 від 09.01.13р. на запит ДПІ, не може впливати на висновки щодо ціни постачання, так як в зазначеній відповіді не міститься жодних даних щодо ціни такого товару як висівки пшеничні гранульовані у 2010 році. (арк. справи 149-150, том 4).
Також в матеріалах справи наявний лист № 50 від 25.01.13 року - відповідь Аграрної біржі на запит ТОВ «Агросервіс», згідно якого у період з вересня по грудень 2010 року включно, торги на Аграрній біржі на висівки пшеничні гранульовані не проводились. (арк. справи 167-168, том 1) та лист Аграрної біржі № 233 від 10 квітня 2013 року - відповідь на запит ТОВ «Агросервіс» № 09/04-01 від 09.04.2013 р., згідно якого середньозважені біржові ціни на висівки пшеничні гранульовані за період с 01.01.10 по 31.12.12 р. надані тільки починаючи з 15.02.11р., що також свідчить про відсутність інформації щодо біржових цін та вказану продукцію у 2010 році. (арк. справи 52-53, том 10).
Таким чином, наявними у матеріалах справи первинними документами не встановлено заниження ТОВ «Агросервіс» валового доходу у сумі 2 010 592 грн., у тому числі: за 9 місяців 2010 року в сумі 834 012 грн. та за рік 2010 року в сумі 2 010 592 грн., а отже спростовано висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 502 648,00 грн. (2 010 592,00 грн. х 25%).
Наведене також підтверджено висновком експертизи від 02.10.2013 року № 1/02.10-13, яка проведена в межах даної справи (арк. справи 78-164, том 10).
З урахуванням наведеного, пояснень сторін та аналізу нормативних актів, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм діючого законодавства, не відповідають обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню наступним чином:
- від 14.02.2013 року № 0000322201 в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 734 880,49 грн. (у тому числі: основний платіж - 696 266,49 грн., штрафні санкції - 38 614,00 грн.),
- від 14.02.2013 року № 0000312201 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 169 076,68 грн. (відшкодована на момент перевірки) та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36 482,00 грн.,
- від 14.02.2013 року № 0000342201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 628 310,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 502 648,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 125 662,00 грн.).
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 14.02.2013 року за № 0000322201 в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 734 880,49 грн. (у тому числі: основний платіж - 696 266,49 грн., штрафні санкції - 38 614,00 грн.), за № 0000312201 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 169 076,68 грн. (відшкодована на момент перевірки) та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36 482,00 грн., № 0000342201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 628 310,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 502 648,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 125 662,00 грн.) - задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 14.02.2013 року за № 0000322201 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 734 880,49 грн. (у тому числі: основний платіж - 696 266,49 грн., штрафні санкції - 38 614,00 грн.).
Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 14.02.2013 року № 0000312201 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 169 076,68 грн. (відшкодована на момент перевірки) та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36 482,00 грн.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 14.02.2013 року № 0000342201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 628 310,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 502 648,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 125 662,00 грн.).
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» (ідентифікаційний код - 23980432, місцезнаходження - 83052, Донецька область, місто Донецьк, пр. Миру, буд. 54) судовий збір в розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн.).
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 10 грудня 2013 року. Повний текст постанови виготовлений 13 грудня 2013 року.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Абдукадирова К.Е.
Суд | Донецький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.12.2013 |
Оприлюднено | 08.01.2014 |
Номер документу | 36466777 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні