Постанова

від 10.12.2013 по справі 805/13840/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 р. Справа №805/13840/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 25 хвил.

Донецький окружний адміністративний суд у складі

судді Бєломєстнова О.Ю.

при секретарі Сімонові Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕПТ»

до Державної податкової інспекції у Будьонівському р-ні м. Донецька

Головного управління Міндоходів в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-

рішення від 7.06.2013 №0000362201

за участі представника позивача - Ширяєвої О.І.

представника відповідача - Поплавського Д.В., Лютого Р.О.

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕПТ» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському р-ні м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області, у якому з урахуванням неодноразового уточнення вимог просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Будьонівському р-ні м. Донецька Донецької області ДПС форми «Р» від 17.06.2013 №0000362201 про нарахування ТОВ «Концепт» грошового зобов'язання на суму 655 474 грн. 50 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач навів, що висновки складеного відповідачем акту перевірки №1523/22-011-1/31377126 від 13.06.2013, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, є протиправними та необґрунтованими. Зокрема з посиланням на норми Податкового кодексу України вказує на наявність у нього усіх документів, достатніх для виникнення права на податковий кредит за операціями з ТОВ «Дон - Україна». У позивача наявні накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, що підтверджують реальність господарської операції з вказаним підприємством. Щодо подальшого використання у господарській діяльності придбаного майна (устаткування міні-ТЕЦ «Хрустальська») позивач зазначає, що така мета у нього була наявна, однак у зв'язку зі зміною керівництва його контрагента - ТОВ «Шахта Білоріченська» міні-ТЕЦ не збудована та не введена в експлуатацію.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав, наведених у позовній заяві та поданих у подальшому письмових поясненнях.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з недоведеністю під час перевірки зв'язку між здійсненими передплатами на користь ТОВ «Дон-Україна» та господарською діяльністю позивача. Крім того, відповідач на підставі отриманого від ДПІ у Станично-Луганському р-ні Луганської області ДПС акту від 22.01.2013р. №00004/15/24050445 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Дон - Україна» дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарської діяльності товариством «Дон - Україна», а отже неможливість поставити майно позивачеві. Відтак суми ПДВ включені до податкового кредиту безпідставно.

У судовому засіданні представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у запереченнях на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕПТ» є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 31377126 (т.1 а.с. 97).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Будьонівському р-ні м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області є органом державної влади, який у спірних правовідносинах здійснює функції, передбачені Податковим кодексом України (надалі - ПКУ), а тому вважається суб'єктом владних повноважень.

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., результати якої відображені у акті перевірки №1523/22-011-1/31377126 від 13.06.2013 (надалі - Акт перевірки, т.1 а.с. 9-35).

У цьому акті відповідачем зазначено про порушення позивачем п. 185.1 «а» ст.. 185, п.187.1 «а» ст.. 187, п. 198.3, с. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п.200.4 ст. 200 ПКУ щодо порядку визначення податкових зобов'язань, податкового кредиту, від'ємного значення ПДВ та сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню, що призвело до:

- заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на суму 442 028грн.;

- завишення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2012 року на суму 521 502 грн.;

- заниження суми від'ємного значення ПДВ, яке підлягає відшкодуванню з бюджету усього на суму 547 716 грн.

На підставі Акту перевірки з урахуванням повторності порушення (повторність складає податкове повідомлення-рішення №000172302 від 30.12.2011р.) у відповідності до ст. 54, 123 ПКУ відповідачем 17.06.2013 були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0000362201 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 442 028 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 221 014 грн.;

- №0000382201 про збільшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціям за жовтень 2012р., січень 2013 р. на суму 40 244 грн. та 417 472 грн. відповідно;

- №0000372201 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ по декларації за січень 2013 року на суму 521 502 грн.

На вимогу суду представником відповідача надані письмові пояснення від 10.12.2013, згідно з якими встановлене під час перевірки порушення щодо господарських операцій з ТОВ «Дон - Україна» спричинило прийняття податкового повідомлення-рішення №0000362201 від 17.06.2013 у частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 436 983 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 218 491 грн., а також №0000372201 в частині зменшення розміру від'ємного значення ПДВ по декларації за січень 2013 року на суму 277 622 грн.

Позивач неодноразово змінював позовні вимоги, але остаточно оспорює тільки перше з вказаних податкових повідомлень - рішень у частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 436 983 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 218 491 грн.

При вирішенні питання про його правомірність та обґрунтованість суд виходить з наступного.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем встановлене порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті якого позивачем завищений податковий кредит на суму 499 533 грн., сформований за господарськими операціями з ТОВ «Дон - Україна».

Згідно з цими нормами податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Висновку про порушення вказаних норм відповідач дійшов на підставі отриманого від ДПІ у Станично-Луганському р-ні Луганської області ДПС акту від 22.01.2013р. №00004/15/24050445 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Дон - Україна» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012р.. Цим актом встановлена відсутність у вказаного підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності: відсутність за місцем реєстрації, відсутні власні основні фонди, технічний персонал, власні виробничі активи, господарські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості. За висновком відповідача таке свідчить про відсутність реального здійснення господарської діяльності товариством «Дон - Україна».

Крім того, відповідачем на підставі даних АІС «Податковий блок» встановлена розбіжність між задекларованим позивачем податковим кредитом та податковими зобов'язаннями ТОВ «Дон-Україна» з ПДВ на суму 499 533,35 грн.

На підтвердження реальності господарської операції, за якою позивачем сформований податковий кредит, ним надані: договір з ТОВ «Дон - Україна» від 11.11.2011р. (т.1 а.с. 38-41); специфікація віл 11.11.2011 та додаткова угода від 14.11.2011 до нього (т.1 а.с. 42-43); рахунки (т.1 а.с. 44-52); акт приймання-передачі від 06.12.2011р. (т.1 а.с.54); податкові накладні (т.1 а.с. 55-81); копії довіреностей (т.1 а.с.196, 197); накладна від 25.01.2013 (т.1 а.с.198, повторює зміст акту від 06.12.2011); платіжні доручення (т.1 а.с. 1199-22); товарно - транспортні накладні від 06.12.2011).

Даними доказами спростовуються твердження відповідача про відсутність реального характеру постачання товару позивачеві від ТОВ «Дон-Україна». Доводи відповідача про відсутність основних засобів, достатнього технічного персоналу, транспортних засобів, тощо не мають обов'язкового наслідку у вигляді висновку про нереальність господарської операції.

При ухваленні постанови судом приймається до уваги зазначення у Акті перевірки про те, що перевіркою не підтверджений зв'язок передплат, за якими формувався податковий кредит з ПДВ, з господарською діяльністю позивача.

Про це у Акті перевірки зазначене два рази - як в контексті висновку про відсутність реальних господарських операцій (т.1 а.с. 23), так і окремо, тобто без зв'язку з таким висновком (т.1 а.с. 22).

На те, що порушення п. 198.3 ст. 198 ПКУ встановлене як самостійне порушення вказує також те, що сума завищення податкового кредиту внаслідок цього порушення (500 433 грн.) відрізняється від суми завищення податкового кредиту у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарських операцій (499 533 грн.).

Як окреме порушення п. 198.3 ст. 198 ПКУ відсутність зв'язку передплат з господарською діяльністю позивача зазначене у Акті перевірки раніш, ніж доводи щодо нереальності проведених господарських операцій з ТОВ «Дон-Україна». Тому ним не можуть охоплюватися висновки, які ще не наведені у тексті Акту перевірки.

З наведених підстав суд не приймає до уваги посилання позивача у письмових поясненнях від 10.12.2013 на те, що питання наявності мети використання спірного майна у господарській діяльності виходять за межі предмету позову та жодним чином не стосуються нарахування йому податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 1-3 ч. 1 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Твердження позивача про додержання ним положень п. 198.3 ст. 198 ПКУ передбачає встановлення обставин, які мають значення при застосуванні даної норми.

Як вже зазначалося, у відповідності до вказаного пункту податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу цих норми слідує, що для виникнення права на податковий кредит, сума ПДВ повинна бути сплачена (нарахована) у зв'язку з придбанням зокрема основних фондів з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку. Якщо така мета наявна, не має значення почали ці основі фонди використовуватися у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду чи ні.

Відповідно до п.п. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 1 статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 1 статті 71 КАС України також передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем надані письмові пояснення від 01.11.2013, у яких зазначене, що придбаний у ТОВ «Дон - Україна» комплекс обладнання міні - ТЕЦ «Хрустальська» - дві модульні газогенераторні установки «Caterpillar», допоміжне та додаткове обладнання для них призначений для використання виключно на вугільних шахтах (т.1 а.с. 133).

З наданого позивачем Проекту будівництва міні ТЕЦ «Хрустальська» (Введення) вбачається, що таке будівництво передбачене на підставі Протоколу засідання щодо доцільності виділення коштів на створення нових робочих місць на ТОВ «Дон-Україна» для вивільнених працівників шахти Алмазна, затвердженого заступником Держсекретаря Мінтопенерго України від 23.09.2002р. Згідно із замовленням на розроблення проекту, що затверджений Луганською облдержадміністрацією, інститутом «Луганськгіпрошахт» виконана І черга проектних робіт - розроблене Техніко-економічне обґрунтування будівництва. Воно передбачає підключення міні-ТЕЦ до дегазаційної системи шахти для забезпечення її шахтним газом - метаном. У складі проекту окремими книгами виділені горно-геологічне обґрунтування будівництва дегазаційного трубопроводу, топографічно-геодезічне вишукування майданчику під будівництво ТЕЦ, паливно-енергетичний баланс, тощо.

Також позивачем надана копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно міні-ТЕЦ «Хрустальська» від 24.03.2006р., яке свідчить про те, що експлуатація придбаного позивачем обладнання передбачає існування будівлі блоку допоміжних приміщень, будівлі пункту підготовки газу, будівлі газогенераторної установки, будівлі розподільчого пункту, насосних станцій гарячої та холодної води, колодязів, тощо.

З наведеного слідує, що використанню спірних основних фондів позивача у господарській діяльності передує тривала робота: проведення досліджень (у тому числі геологічних досліджень надр), розроблення проекту будівництва, його узгодження, безпосередньо зведення будівель, газових трас, підключення до енергетичної системи. Етапи підготовки будівництва, передбачені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (отримання вихідних даних, технічних умов, одержання дозволу на виконання будівельних робіт, прийняття об'єкта в експлуатацію) також передбачають значні витрати у часі.

Як вже зазначалося, право на включення до податкового кредиту залежить від сплати ПДВ у зв'язку з придбанням майна з метою використання його у діяльності, спрямованій на одержання доходу.

Така мета може бути доведена одержанням доходів з використанням майна або об'єктивними та суттєвими перешкодами у такому використанні.

Згідно з актом №2 генеруюче, допоміжне та додаткове обладнання, технічна документація та креслення одержані позивачем від ТОВ «Дон - Україна» 06.12.2011 року.

З того часу єдиною дією, яку вчинив позивач з цим майном, є передача його ТОВ «Шахта Білоріченська» за актом від 06.12.2011. На пропозицію суду позивач не надав доказів вчинення ним або вказаною шахтою за два роки жодної дії, яка б свідчила про намір здійснити будівництво міні-ТЕЦ або використати спірне обладнання іншим чином.

Таким чином позивачем не доведений зв'язок між придбанням спірного майна та його господарською діяльністю, не доведена неможливість одержання доходів від цього майна з об'єктивних причин.

У письмових поясненнях від 10.12.2013 позивач навів, що одержанню доходів від спірного майна перешкоджала реорганізація та зміна керівництва ТОВ «Шахта Білоріченська». Доказів цього, а так само й неможливості іншим чином розпорядитися майном (продати, передати у оренду іншій особі), позивач не надав.

Наданий позивачем договір оренди від 15.11.2011 (укладений в порушення ст. 761 ЦК раніш набуття позивачем майна у власність) суд не приймає до уваги.

По-перше, цей договір не є відплатним, оскільки ним не визначена орендна плата за майно. У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Істотною умовою договору оренди у відповідності до ст. 759 ЦК України є плата за користування майном. Розділ 3 договору між позивачем та ТОВ «Шахта Білоріченська» передбачає, що плата за користування устаткуванням буде визначена окремо у додатковій угоді. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що на теперішній час додаткові угоди щодо орендної плати сторонами договору не укладалися. Таким чином, договір не містить умов щодо розміру орендної плати у кількісному вимірі, а отже не може свідчити можливість одержання за ним доходу у будь-якому розмірі.

По-друге, у відповідності до п. 3.1 договору обов'язок по сплаті орендної плати виникає з моменту закінчення монтажу устаткування та введення його у експлуатацію. Дана умова договору не настала. Більш того, ця умова не належить до тих, які обов'язково настануть. Обов'язок зі сплати орендної плати за вказаним договором не наступив та може не наступити. Позивачем надані письмові пояснення, згідно з якими орендна плата ним не одержувалася.

З урахуванням цього, наявність вказаного договору не впливає на висновок суду про відсутність одержання позивачем доходів від діяльності з використанням спірного майна, відсутність об'єктивних причин, з яких дане майно більш, ніж 2 роки не використовується та не готується до використання.

Тривала бездіяльність позивача, у сукупності з особливостями використання спірного майна (використовується на шахтах, складна та тривала підготовка до експлуатації) викликає обґрунтований сумнів у наявності у нього мети використовувати майно у власній господарській діяльності.

Передання у безоплатне користування майна іншій особі не може вважатися його використанням у господарській діяльності.

З урахуванням цього твердження позивача про придбання міні-ТЕЦ «Хрустальська» з метою використання у господарській діяльності документально не підтверджене. Відтак висновки відповідача щодо порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 ПКУ позивачем не спростовані, що обумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати у відповідності до ст. 94 КАС України стягненню не підлягають.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 69-71, 86, 87, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕПТ» до Державної податкової інспекції у Будьонівському р-ні м. Донецька Головного управління Міндоходів в Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Будьонівському р-ні м. Донецька Донецької області ДПС, форми «Р» від 17.06.2013 №0000362201 про нарахування ТОВ «Концепт» грошового зобов'язання на суму 655 474 грн. 50 коп. відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 10 грудня 2013р. Постанова складена у повному обсязі 16 грудня 2013р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.