Постанова

від 09.12.2013 по справі 805/16181/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2013 р. Справа №805/16181/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю представників:

позивача - Єрмоленка І.В., Кеба-Лазутиної Ю.О., Полюх Є.П.,

відповідача - Черних Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Садівської сільської ради Шахтарського району Донецької області до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0007601502/1241 від 05 листопада 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року Садівська сільська рада Шахтарського району Донецької області (далі - позивач, сільська рада) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, Шахтарська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області) про скасування податкового повідомлення - рішення № 0007601502/1241 від 05 листопада 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що за наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки Садівської сільської ради Шахтарського району Донецької області з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року складено акт від 18 жовтня 2013 року № 1388/15-2/04342507, яким встановлено, серед іншого, заниження суми доходів неприбуткових організацій, що підлягають оподаткуванням податком на прибуток у розмірі 54 508,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 12 936,00 грн., з яких у 2010 році - 7 678,00 грн., за 1 квартал 2011 року - 496,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року - 2 068,00 грн., у 2012 році - 2 694,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0007601502/1241 від 05 листопада 2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій, що належить до комунальної власності у розмірі 12 936,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 595,00 грн. Позивач не погоджується із спірним податковим повідомленням-рішення, оскільки доходи органів місцевого самоврядування (бюджетних установ та організацій) від надання в оренду приміщення та доходи від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна) є надходженням від плати за послуги, що надаються такими бюджетними установами, які звільняються від оподаткування податком на прибуток підприємств за умови, що такі послуги пов'язані з їх основною статутною діяльністю. Посилаючись на приписи частини 1 статті 19 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» позивач зазначив, що відсутність статуту не є порушенням Закону, а його наявність не є обов'язковою. Оскільки передача майна в оренду є послугою, що надається бюджетною установою і пов'язана з її основною діяльністю, тому надходження у вигляді плати за дану послугу не підлягає оподаткуванню. На підставі вищевикладеного, позивач просив скасувати податкове повідомлення - рішення № 0007601502/1241 від 05 листопада 2013 року.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові, у зв'язку з чим просили адміністративний позов Садівської сільської ради Шахтарського району Донецької області до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0007601502/1241 від 05 листопада 2013 року задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову, про що у судовому засіданні надав письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що на підставі договорів оренди комунального майна з ПАТ «МХП» ВП «Шахтарська птахофабрика» від 17 лютого 2012 року № 6, з ФО-П ОСОБА_5 від 01 січня 2008 року № 6, з ФО-П ОСОБА_6 від 19 липня 2012 року № 7, з ЗАТ «Східна Україна - 1» від 01 жовтня 2006 року № б/н та договору купівлі - продажу основних фондів з ТОВ «Виробничо - фінансова компанія «Рутекс» від 20 травня 2010 року № б/н Садівською сільською радою за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року отримано на розрахункові рахунки кошти, які не передбачено переліком платних послуг, що згідно із законодавством має надавати позивач, у загальному розмірі 54 508,00 грн., з яких 34 783,00 грн. за оренду та 19 725,00 грн. за реалізацію основних фондів. Відповідач вважає, що надходження на рахунок бюджетної установи коштів, які не передбачено переліком платних послуг, мають перераховуватись до доходів бюджету, з якого здійснюється утримання установи, за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження» та, як наслідок, оподатковуватися за правилами Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З урахуванням вищенаведеного, відповідач просив відмовити в задоволені адміністративного позову (арк. справи 91-93).

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач - Садівська сільська рада Шахтарського району Донецької області (ЄДРПОУ 04342507, адреса: 86125, Донецька область, Шахтарський район, с. Садове, вул. Первомайська, 7) є органом місцевого самоврядування, зареєстрована як юридична особа 21 травня 1997 року Шахтарською районною державною адміністрацією Донецької області, про що державним реєстратором зроблено запис у журналі реєстрації № 1 251 120 0000 000140, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 611703 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій серії АБ № 566197 (арк. справи 50-51).

31 жовтня 1997 позивач зареєстрований платником податків у Шахтарській об'єднаній ДПІ, правонаступником якої є відповідач, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 23 листопада 2010 року № 235/10/29-014-1 (арк. справи 52).

Відповідач - Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України) документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок, відповідно до якого відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Пунктом 77.4. статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

У відповідності зі статтею 77 ПК України, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок неприбуткових організацій, згідно наказу начальника Шахтарської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 19 вересня 2013 року № 219, фахівцями Шахтарської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області - головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій, інспектором податкової служби 1 рангу Лук’янченко Тетяною Миколаївною, головним державним ревізором - інспектором відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій, радником податкової служби 2 рангу Черних Галиною Глібівною, начальником відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб, радником податкової служби 2 рангу Кір’язєвою Олександрою Федорівною, головним державним ревізором - інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб, інспектором податкової служби 1 рангу Шевченко Оленою Вікторівною у період з 30 вересня 2013 року по 11 жовтня 2013 року проведено документальну планову виїзну перевірку Садівської сільської ради з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за наслідками якої складено акт від 18 жовтня 2013 року № 1388/15-2/04342507.

Згідно висновків наведеного акту, перевіркою, серед іншого, встановлено порушення позивачем пункту 152.6 статті 152, пункту 157.2, абзацу 2 пункту 157.11, пункту 157.14 статті 157 ПК України, та як вказано у цьому ж акті, що не суперечить підпункту 7.11.2, абзацу 2 підпункту 7.11.9, пункту 7.11.12 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилось у занижені суми доходів неприбуткових організацій, що підлягають оподаткуванням податком на прибуток у розмірі 54 508,00 грн., внаслідок чого занижено податку на прибуток у розмірі 12 936,00 грн., з яких у 2010 році - 7 678,00 грн., за 1 квартал 2011 року 496,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року - 2 068,00 грн., за 2012 рік 2 694,00 грн. (арк. справи 8-39).

На підставі акту перевірки від 18 жовтня 2013 № 1388/15-2/04342507, Шахтарською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області за порушення підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 157.11 статті 157 ПК України, прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2013 року № 0007601502/1241, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності на суму 15 531,00 грн., з яких за основним платежем - 12 936,00 грн., за штрафними санкціями 2 595,00 грн. (арк. справи 7).

Не погодившись із наведеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0007601502/1241 від 05 листопада 2013 року.

Прийняте відповідачем рішення є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини 1 статті 9 КАС України.

Як вбачається зі змісту вищенаведеного акту перевірки, виявлені органом доходів і зборів порушення полягають у наступному.

Так, відповідачем встановлено, що між Садівською сільською радою (Орендодавець) укладені договори оренди комунального майна з наступними підприємствами - «Орендарями», а саме: з ПАТ «МХП» ВП «Шахтарська птахофабрика» від 17 лютого 2012 року № 6, з ФО-П ОСОБА_5 від 01 січня 2008 року № 6, з ФО-П ОСОБА_6 від 19 липня 2012 року № 7, з ЗАТ «Східна Україна - 1» від 01 жовтня 2006 року № б/н, відповідно до якого «орендодавець» передає, а «орендар» приймає в строкове платне користування майно - приміщення, за яке орендарем сплачується орендна плата у відповідному розмірі на розрахунковий рахунок Садівської сільської ради. Крім цього, 20 травня 2010 року між позивачем та ТОВ «Виробничо-фінансової компанії «Рутекс» укладений договір купівлі продажу б/н, відповідно до якого реалізовано основних засобів у вигляді брухту на загальну суму 19 725,00 грн.

З додатку до акту № 1 (розрахунок отриманої орендної плати за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, розрахунку податку на прибуток від отриманої орендної плати та реалізації майна) Садівською сільською радою на розрахунковий рахунок отримано за оренду - 34 783,00 грн. та за реалізацію основних фондів 19 725,00 грн. (арк. справи 40,41).

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих позивачем Податкових звітах у рядку 10 «Дохід з інших джерел, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 157.11 статті 157 розділу 3 ПК України (підпунктів 7.11.9 абзацу 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року на підставі наданих позивачем документів: (договорів фінансово-господарської діяльності, меморіальних ордерів, журналу ордеру, річних звітів про виконання бюджету сільської ради, звітів про рух коштів, журналу обліку основних фондів з картками ОФ, звітів про отримані доходи) встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників доходу з інших джерел, що підлягає оподаткуванню на загальну суму 54 508,00 грн., у тому числі 2010 рік - занижено на 30 712,00 грн., 1 квартал 2011 року - занижено на 1 984,00 грн., 2-4 квартали 2011 року - занижено на 8 988,00 грн., 2012 року - занижено на 12 824,00 грн.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в порушення пункту 152.6 статті 152 ПК України (підпункт 7.11.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») та в порушення абзацу 2 пункту 157.11 статті 157 ПК України (підпункт 7.11.9 абз.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 12 936,00 грн., у тому числі 2010 рік - занижено на 7 678,00 грн., 1 квартал 2011 року - занижено на 496,00 грн., 2-4 квартали 2011 року - занижено на 2 068,00 грн., 2012 рік - занижено на 2 694,00 грн.

Вищенаведені фактичні обставини не є спірними між сторонами, а також підтверджені у ході судового розгляду справи документами, які приєднані судом до матеріалів адміністративної справи (арк. справи 40, 41, 109-110, 112-119, 121-122, 156-157), спірною обставиною між сторонами є правомірність висновків органу доходів і зборів в частині необхідності оподаткування доходів отриманих позивачем за оренду у розмірі 34 783,00 грн. та за реалізацію основних фондів у розмірі 19 725,00 грн., за правилами визначеними Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», ПК України, та, як наслідок, правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яким визначено до сплати податок на прибуток у розмірі 12 936,00 грн. та застосовані штрафні санкції 2 595,00 грн. Стосовно цього суд виходить із наступного.

Як вбачається із розрахунку до спірного податкового повідомлення-рішення, контролюючим органом визначено податок на прибуток до сплати за 2010 рік у розмірі 7 678,00 грн. та застосовано штраф в сумі 1 919,50 грн., за І квартал 2011 року - 496 грн., штраф - 1 грн., за ІІ-ІVквартали 2011року - 707 грн., штраф - 1 грн., за 2012 рік - 792 грн., штраф - 673,5 грн. (арк. справи 95).

З І кварталу 2011 року порядок обчислення і сплати податку на прибуток підприємств визначається нормами розділу III Податкового кодексу України, а до І кварталу 2011 року визначався нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно підпункту 133.1.4 пункту 133.1 статті 133 ПК України, платниками податку на прибуток з числа резидентів є неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу.

Правила оподаткування неприбуткових установ та організацій визначені статтею 157 ПК України.

Наведена стаття застосовується до неприбуткових установ та організацій, зареєстрованих згідно з вимогами законодавства та внесених контролюючими органами в установленому порядку до Реєстру неприбуткових організацій та установ, якими, крім інших, є органи державної влади України, органи місцевого самоврядування, Національна академія наук України та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів (підпункт «а» пункту 157.1 статті 157 ПК України).

Водночас, ПК України у пункті 14.1.121 статті 14 визначає, що неприбуткові підприємства, установи та організації - підприємства, установи та організації, основною метою діяльності яких є не одержання прибутку, а провадження благодійної діяльності та меценатства і іншої діяльності, передбаченої законодавством.

За приписами пункту 157.2 статті 157 ПК України від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "а" пункту 157.1 цієї статті, отримані у вигляді: коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; пасивних доходів; коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг, у тому числі доходів державних навчальних закладів, отриманих від виготовлення та реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг, у тому числі від надання платних послуг, пов'язаних з їх основною статутною діяльністю; дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або в межах технічної чи благодійної, у тому числі гуманітарної, допомоги, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.

Разом із цим, як передбачено абзацами 2, 3, 4 пункту 157.10 статті 157 ПК України, доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті «а» пункту 157.1 цієї статті, у тому числі доходи закладів і установ освіти, науки, культури, охорони здоров'я, а також архівних установ та реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають відповідну ліцензію, які утримуються за рахунок бюджету, зараховуються до складу кошторисів (на спеціальний рахунок) для утримання таких неприбуткових організацій і використовуються виключно на фінансування видатків такого кошторису (у тому числі фінансування господарської діяльності згідно з їх статутами), розрахованого та затвердженого в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо за наслідками звітного (податкового) року доходи, зараховані до кошторису для утримання зазначених організацій, перевищують суму визначених кошторисом витрат, сума перевищення враховується у складі кошторису наступного року.

При цьому із суми перевищення доходів над витратами зазначених неприбуткових організацій податок, передбачений у пункті 151.1 статті 151 цього розділу, не сплачується.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 13 Бюджетного кодексу України плата за оренду майна бюджетних установ та надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна) відноситься до першої групи власних надходжень бюджетних установ (надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством), що отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

З вищенаведеного вбачається, що доходи органів місцевого самоврядування (бюджетних установ та організацій) від надання в оренду приміщень є надходженнями від плати за послуги, що надаються такими бюджетними установами, які звільняються від оподаткування податком на прибуток підприємств за умови, що такі послуги пов'язані з їх основною статутною діяльністю.

Водночас, за приписами статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно частини 1 статті 60 наведеного Закону, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Отже, повноваження органів місцевого самоврядування стосовно використання об'єктів комунальної власності, у тому числі шляхом передачі такого майна в оренду, прямо передбачені нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Разом із цим, виходячи зі змісту статті 19 згаданого Закону, прийняття статуту представницьким органом місцевого самоврядування віднесено до дискреційних повноважень, тобто такий орган з метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста, однак його прийняття не є обов'язковим.

За даних обставин, суд, даючи оцінку спірним правовідносинам у контексті обов'язку сплати позивачем, тобто органом місцевого самоврядування - Садівською сільською радою, податку на прибуток від надання в оренду приміщень, виходить із того, що у розглядуваних правовідносинах основну статутну діяльність, як умову визначену у ПК Україні для звільнення від оподаткування коштів неприбуткових організацій, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг, слід розуміти не лише як діяльність такого органу, яка передбачена його статутом, але і як діяльність органу місцевого самоврядування, що спрямована на вирішення питань місцевого значення у межах Конституції і законів України, до яких, зокрема, віднесено використання об'єктів комунальної власності, у тому числі шляхом передачі майна в оренду.

Таким чином, передача майна в оренду є послугою, що надається бюджетною установою і пов'язана з її основною діяльністю, згідно законодавства, та не підлягає оподаткуванню податком на прибуток, тому нарахування органом доходів і зборів податку на прибуток на кошти в сумі 34 783,00 грн., що отримані позивачем за оренду є помилковим.

Стосовно висновків органу доходів і зборів про оподаткування доходів отриманих позивачем за реалізацію основних фондів у розмірі 19 725,00 грн., суд виходить із наступного.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами адміністративної справи, кошти у розмірі 19 725,00 грн. отримані позивачем 20 травня 2010 року, за реалізацію основних засобів у вигляді брухту, за укладеним договором купівлі-продажу із ТОВ «Виробничо-фінансової компанії «Рутекс» (арк. справи 109-110), тобто дані кошти повинні були оподатковуватися податком на прибуток, за правилами визначеними Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», які мали аналогічний зміст, як і діючи норми ПК України.

Як зазначалось судом вище, органом доходів і зборів в ході перевірки установлено, що позивач в порушення підпункту 7.11.2, абзацу 2 підпункту 7.11.9, пункту 7.11.12 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занизив суму доходів неприбуткових організацій, що підлягають оподаткуванням податком на прибуток у вказаному розмірі, внаслідок чого занижено податок на прибуток у 2010 році в сумі 7 678,00 грн.

Як свідчить адміністративний позов, позивач будь-які обставини в обґрунтування заявлених позовних вимог в частині неправомірності визначення контролюючим органом податку на прибуток в сумі 7 678,00 грн. на кошти отримані позивачем за реалізацію основних засобів у вигляді брухту 20 травня 2010 року у розмірі 19 725,00 грн. не вказав. Втім, судом при перевірці спірного рішення на предмет його прийняття на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як передбачено вищенаведеним пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України, встановлено, що спірне рішення в означеній частині прийнято всупереч нормам ПК України.

Так, згідно пункту 102.1. статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, наведеною законодавчою нормою встановлено строк визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків, який становить 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем 22 липня 2010 року до податкового органу надавався податковий звіт про використання коштів неприбутковими установами й організаціями за І півріччя 2010 року, в якому позивач у Додатку 3 у графі «надходження від реалізації майна» відобразив кошти в сумі 19 725,00 грн., отримані позивачем за реалізацію основних засобів у вигляді брухту 20 травня 2010 року (арк. справи 218-219).

Водночас, пунктом 16.10 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звітним періодом для сплати податку на прибуток бюджетними організаціями та неприбутковими організації отриманого від неосновної діяльності був квартал.

Орган доходів і зборів визначив грошове зобов'язання позивачеві з податку на прибуток в означеній частині податковим повідомленням-рішенням від 05 листопада 2013 року, тобто з пропуском 1095 днів з моменту, коли позивачем надавалась відповідна звітність, отже грошове зобов'язання визначено з пропуском строку, передбаченого пунктом 102.1. статті 102 ПК України.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вважає, що Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області не довела правомірність прийняття спірного податкового повідомлення - рішення № 0007601502/1241 від 05 листопада 2013 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Садівської сільської ради Шахтарського району Донецької області до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0007601502/1241 від 05 листопада 2013 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 172,05 гривень (арк. справи 2, 56).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 8-11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Садівської сільської ради Шахтарського району Донецької області до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0007601502/1241 від 05 листопада 2013 року, - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 0007601502/1241 від 05 листопада 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Садівської сільської ради Шахтарського району Донецької області (ЄДРПОУ 04342507, адреса: 86125, Донецька область, Шахтарський район, с. Садове, вул. Первомайська,7) витрати по сплаті судового збору у розмірі 172,05 грн. (сто сімдесят дві грн. 05 коп.).

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09 грудня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 13 грудня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.