Ухвала

від 21.01.2014 по справі 805/16181/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року справа №805/16181/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.

секретар Копиця С.В.

за участі:

представника позивача Кеба-Лазутіної Ю.О.

представника відповідача Шевченка Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 р. у справі № 805/16181/13-а за позовом Садівської сільської ради Шахтарського району Донецької області до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Садівська сільська рада Шахтарського району Донецької області звернулась до суду з позовною заявою до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення №007601502/1241 від 05 листопада 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки Садівської сільської ради Шахтарського району Донецької області з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року складено акт від 18 жовтня 2013 року № 1388/15-2/04342507, яким встановлено, серед іншого, заниження суми доходів неприбуткових організацій, що підлягають оподаткуванням податком на прибуток у розмірі 54 508,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 12 936,00 грн., з яких у 2010 році - 7 678,00 грн., за 1 квартал 2011 року - 496,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року - 2 068,00 грн., у 2012 році - 2 694,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено, а саме: скасовано податкове повідомлення - рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 0007601502/1241 від 05 листопада 2013 року та стягнуто з Державного бюджету України на користь Садівської сільської ради Шахтарського району Донецької області витрати по сплаті судового збору у розмірі 172,05 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду, Садівська сільська рада Шахтарського району Донецької області є органом місцевого самоврядування, зареєстрована як юридична особа 21 травня 1997 року Шахтарською районною державною адміністрацією Донецької області, про що державним реєстратором зроблено запис у журналі реєстрації № 1 251 120 0000 000140, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 611703 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій серії АБ № 566197 (арк. справи 50-51).

Із матеріалів справи вбачається, що у відповідності зі статтею 77 ПК України, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок неприбуткових організацій, згідно наказу начальника Шахтарської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 19 вересня 2013 року № 219, посадовими особами Шахтарської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області у період з 30 вересня 2013 року по 11 жовтня 2013 року проведено документальну планову виїзну перевірку Садівської сільської ради з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за наслідками якої складено акт від 18 жовтня 2013 року № 1388/15-2/04342507.

Згідно висновків наведеного акту, перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем пункту 152.6 статті 152, пункту 157.2, абзацу 2 пункту 157.11, пункту 157.14 статті 157 ПК України, та як вказано у цьому ж акті, що не суперечить підпункту 7.11.2, абзацу 2 підпункту 7.11.9, пункту 7.11.12 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилось у занижені суми доходів неприбуткових організацій, що підлягають оподаткуванням податком на прибуток у розмірі 54 508,00 грн., внаслідок чого занижено податку на прибуток у розмірі 12 936,00 грн., з яких у 2010 році - 7 678,00 грн., за 1 квартал 2011 року 496,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року - 2 068,00 грн., за 2012 рік 2 694,00 грн. (арк. справи 8-39).

На підставі акту перевірки від 18 жовтня 2013 № 1388/15-2/04342507, Шахтарською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області за порушення підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 157.11 статті 157 ПК України, прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2013 року № 0007601502/1241, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності на суму 15 531,00 грн., з яких за основним платежем - 12 936,00 грн., за штрафними санкціями 2 595,00 грн. (арк. справи 7).

Відповідно до акту перевірки, відповідачем встановлено, що між Садівською сільською радою (Орендодавець) укладені договори оренди комунального майна з наступними підприємствами - «Орендарями», а саме: з ПАТ «МХП» ВП «Шахтарська птахофабрика» від 17 лютого 2012 року № 6, з ФОП Орленко Р.М. від 01 січня 2008 року № 6, з ФОП Маритненко О.О. від 19 липня 2012 року № 7, з ЗАТ «Східна Україна - 1» від 01 жовтня 2006 року № б/н, відповідно до якого «орендодавець» передає, а «орендар» приймає в строкове платне користування майно - приміщення, за яке орендарем сплачується орендна плата у відповідному розмірі на розрахунковий рахунок Садівської сільської ради.

20 травня 2010 року між позивачем та ТОВ «Виробничо-фінансової компанії «Рутекс» укладений договір купівлі продажу б/н, відповідно до якого реалізовано основних засобів у вигляді брухту на загальну суму 19 725,00 грн.

З додатку до акту № 1 (розрахунок отриманої орендної плати за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, розрахунку податку на прибуток від отриманої орендної плати та реалізації майна) Садівською сільською радою на розрахунковий рахунок отримано за оренду - 34 783,00 грн. та за реалізацію основних фондів 19 725,00 грн. (арк. справи 40,41).

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих позивачем Податкових звітах у рядку 10 «Дохід з інших джерел, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 157.11 статті 157 розділу 3 ПК України (підпунктів 7.11.9 абзацу 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року на підставі наданих позивачем документів: (договорів фінансово-господарської діяльності, меморіальних ордерів, журналу ордеру, річних звітів про виконання бюджету сільської ради, звітів про рух коштів, журналу обліку основних фондів з картками ОФ, звітів про отримані доходи) встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників доходу з інших джерел, що підлягає оподаткуванню на загальну суму 54 508,00 грн., у тому числі 2010 рік - занижено на 30 712,00 грн., 1 квартал 2011 року - занижено на 1 984,00 грн., 2-4 квартали 2011 року - занижено на 8 988,00 грн., 2012 року - занижено на 12 824,00 грн.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в порушення пункту 152.6 статті 152 ПК України (підпункт 7.11.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») та в порушення абзацу 2 пункту 157.11 статті 157 ПК України (підпункт 7.11.9 абз.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 12 936,00 грн., у тому числі 2010 рік - занижено на 7 678,00 грн., 1 квартал 2011 року - занижено на 496,00 грн., 2-4 квартали 2011 року - занижено на 2 068,00 грн., 2012 рік - занижено на 2 694,00 грн.

Згідно розрахунку до спірного податкового повідомлення-рішення, контролюючим органом визначено податок на прибуток до сплати за 2010 рік у розмірі 7 678,00 грн. та застосовано штраф в сумі 1 919,50 грн., за І квартал 2011 року - 496 грн., штраф - 1 грн., за ІІ-ІVквартали 2011року - 707 грн., штраф - 1 грн., за 2012 рік - 792 грн., штраф - 673,5 грн. (арк. справи 95).

З І кварталу 2011 року порядок обчислення і сплати податку на прибуток підприємств визначається нормами розділу III Податкового кодексу України, а до І кварталу 2011 року визначався нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно підпункту 133.1.4 пункту 133.1 статті 133 ПК України, платниками податку на прибуток з числа резидентів є неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу.

Правила оподаткування неприбуткових установ та організацій визначені статтею 157 ПК України.

Наведена стаття застосовується до неприбуткових установ та організацій, зареєстрованих згідно з вимогами законодавства та внесених контролюючими органами в установленому порядку до Реєстру неприбуткових організацій та установ, якими, крім інших, є органи державної влади України, органи місцевого самоврядування, Національна академія наук України та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів (підпункт «а» пункту 157.1 статті 157 ПК України).

Водночас, ПК України у пункті 14.1.121 статті 14 визначає, що неприбуткові підприємства, установи та організації - підприємства, установи та організації, основною метою діяльності яких є не одержання прибутку, а провадження благодійної діяльності та меценатства і іншої діяльності, передбаченої законодавством.

За приписами пункту 157.2 статті 157 ПК України від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "а" пункту 157.1 цієї статті, отримані у вигляді: коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; пасивних доходів; коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг, у тому числі доходів державних навчальних закладів, отриманих від виготовлення та реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг, у тому числі від надання платних послуг, пов'язаних з їх основною статутною діяльністю; дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або в межах технічної чи благодійної, у тому числі гуманітарної, допомоги, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.

Разом із цим, як передбачено абзацами 2, 3, 4 пункту 157.10 статті 157 ПК України, доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті «а» пункту 157.1 цієї статті, у тому числі доходи закладів і установ освіти, науки, культури, охорони здоров'я, а також архівних установ та реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають відповідну ліцензію, які утримуються за рахунок бюджету, зараховуються до складу кошторисів (на спеціальний рахунок) для утримання таких неприбуткових організацій і використовуються виключно на фінансування видатків такого кошторису (у тому числі фінансування господарської діяльності згідно з їх статутами), розрахованого та затвердженого в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо за наслідками звітного (податкового) року доходи, зараховані до кошторису для утримання зазначених організацій, перевищують суму визначених кошторисом витрат, сума перевищення враховується у складі кошторису наступного року.

При цьому із суми перевищення доходів над витратами зазначених неприбуткових організацій податок, передбачений у пункті 151.1 статті 151 цього розділу, не сплачується.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 13 Бюджетного кодексу України плата за оренду майна бюджетних установ та надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна) відноситься до першої групи власних надходжень бюджетних установ (надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством), що отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

З вищенаведеного вбачається, що доходи органів місцевого самоврядування (бюджетних установ та організацій) від надання в оренду приміщень є надходженнями від плати за послуги, що надаються такими бюджетними установами, які звільняються від оподаткування податком на прибуток підприємств за умови, що такі послуги пов'язані з їх основною статутною діяльністю.

Водночас, за приписами статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно частини 1 статті 60 наведеного Закону, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Отже, повноваження органів місцевого самоврядування стосовно використання об'єктів комунальної власності, у тому числі шляхом передачі такого майна в оренду, прямо передбачені нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Разом із цим, виходячи зі змісту статті 19 згаданого Закону, прийняття статуту представницьким органом місцевого самоврядування віднесено до дискреційних повноважень, тобто такий орган з метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста, однак його прийняття не є обов'язковим.

За даних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, даючи оцінку спірним правовідносинам у контексті обов'язку сплати позивачем, тобто органом місцевого самоврядування - Садівською сільською радою, податку на прибуток від надання в оренду приміщень, вірно виходив із того, що у розглядуваних правовідносинах основну статутну діяльність, як умову визначену у ПК Україні для звільнення від оподаткування коштів неприбуткових організацій, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг, слід розуміти не лише як діяльність такого органу, яка передбачена його статутом, але і як діяльність органу місцевого самоврядування, що спрямована на вирішення питань місцевого значення у межах Конституції і законів України, до яких, зокрема, віднесено використання об'єктів комунальної власності, у тому числі шляхом передачі майна в оренду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач зазначив, що судом не надано правової оцінки роз'ясненню Державної казначейської служби України від 21.05.2012 № 16-08/1583-7058. При цьому в матеріалах справи наявний лист Управління Державної казначейської служби України у м. Шахтарську Донецької області від 4.12.2013 № 04-70/3998, направлений адресу голови Садівської міської ради, відповідно до якого повідомляється, що Садівська сільська рада є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету. На ім'я Садівської сільської ради відкриті рахунки по загальному та спеціальним фондам.

Відповідно до частини 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України плата за оренду майна бюджетних установ належить до першої групи власних надходжень установ. Доходи органів місцевого самоврядування (бюджетних установ) від надання в оренду приміщення є надходженнями від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які звільняються від обкладання податком на прибуток підприємств за умови, що такі послуги пов'язані з їх статутною діяльністю.

На реєстраційні рахунки Садівської сільської ради по спеціальному фонду «Плата за послуги бюджетних установ» по коду доходів 25010400 «Від оренди майна бюджетних установ» за 2010 рік надійшло за 1010 рік 10704,72 грн., за 2011 рік - 11227,90 грн., за 2012 рік - 13061 грн. Всі надходження у межах кошторисних призначень затверджених на відповідний рік.

Таким чином, передача майна в оренду є послугою, що надається бюджетною установою і пов'язана з її основною діяльністю, згідно законодавства, та не підлягає оподаткуванню податком на прибуток, тому нарахування органом доходів і зборів податку на прибуток на кошти в сумі 34 783,00 грн., що отримані позивачем за оренду є помилковим.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами адміністративної справи, кошти у розмірі 19 725,00 грн. отримані позивачем 20 травня 2010 року, за реалізацію основних засобів у вигляді брухту, за укладеним договором купівлі-продажу із ТОВ «Виробничо-фінансової компанії «Рутекс» (арк. справи 109-110), тобто дані кошти повинні були оподатковуватися податком на прибуток, за правилами визначеними Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», які мали аналогічний зміст, як і діючи норми ПК України.

Як зазначалось вище, органом доходів і зборів в ході перевірки установлено, що позивач в порушення підпункту 7.11.2, абзацу 2 підпункту 7.11.9, пункту 7.11.12 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занизив суму доходів неприбуткових організацій, що підлягають оподаткуванням податком на прибуток у вказаному розмірі, внаслідок чого занижено податок на прибуток у 2010 році в сумі 7 678,00 грн.

Згідно пункту 102.1. статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Наведеною законодавчою нормою встановлено строк визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків, який становить 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем 22 липня 2010 року до податкового органу надавався податковий звіт про використання коштів неприбутковими установами й організаціями за І півріччя 2010 року, в якому позивач у Додатку 3 у графі «надходження від реалізації майна» відобразив кошти в сумі 19 725,00 грн., отримані позивачем за реалізацію основних засобів у вигляді брухту 20 травня 2010 року (арк. справи 218-219).

Водночас, пунктом 16.10 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звітним періодом для сплати податку на прибуток бюджетними організаціями та неприбутковими організації отриманого від неосновної діяльності був квартал.

Орган доходів і зборів визначив грошове зобов'язання позивачеві з податку на прибуток в означеній частині податковим повідомленням-рішенням від 05 листопада 2013 року, тобто з пропуском 1095 днів з моменту, коли позивачем надавалась відповідна звітність, отже грошове зобов'язання визначено з пропуском строку, передбаченого пунктом 102.1. статті 102 ПК України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду представником відповідача не спростовані висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

Повний текст ухвали складено 22 січня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 р. у справі № 805/16181/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі № 805/16181/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Ястребова

Д.В. Ляшенко

С.Ю.Чумак