Ухвала

від 22.10.2013 по справі 2а-7168/08/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 року м. Київ К-33237/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2009 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 у справі № 2а-7168/08/1370

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Львівський хлібозавод № 1"

до Державної податкової інспекції у м. Львові

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 21.08.2008 № 142361/15061 про сплату штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10 730,60 грн., посилаючись на те, що ним було додано усі необхідні документи в підтвердження використання виданої під звіт готівки. Крім того, позивач вважає, що вказані санкції за порушення норм регулювання обігу готівки застосовано до тобто поза межами строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Постановою суд першої інстанції позовні вимоги задоволено повністю.

Апеляційний адміністративний суд судове рішення першої інстанції скасував та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги Товариства задовольнив частково: визнав протиправним та скасував оспорювань позивачем рішення в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій на суму 10 387,34 грн., в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент перевірки позивач документально не підтвердив усю суму використання виданої під звіт готівки, а долучені такі документи під час розгляду судом першої інстанції до уваги братись не можуть.

Разом з тим, в основу судових рішень щодо задоволення позовних вимог покладено висновок про те, що застосовані штрафні санкції до позивач вказаним рішенням не відносяться до категорії податкового зобов'язання у порядку Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки є адміністративно - господарськими санкціями, які повинні застосовуватись в межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Не погодившись із судовими рішеннями, держаний податковий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що норми Господарського кодексу України не повинні застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки адміністративно -господарські санкції є сопособом захисту прав субєктів господарювання та споживачів. В свою чергу, штрафні санкції за порушення ведення касових операцій у національній валюті жодним чином не пов язані із захистом інтересів споживачів чи будь-яких суб'єктів господарювання, їх метою є захист економічних інтересів держави та її бюджету, а тому застосування строків, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України, є безпідставним.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 01.04.2008, у ході якої було встановлено ряд порушень у Товариства, серед яких порушення вимог п. 2.11, п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637, яке з позиції контролюючого органу полягало у відсутності документального підтвердження в авансових звітах використання виданої під звіт готівки на суму 10 730,60 грн.

Вказане порушення відображено в акті перевірки від 07.08.2008, на підставі якого прийнято оспорюване рішення.

Так, у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно - господарськими санкціями, які повинні застосовуватись в межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно - господарських санкцій: адміністративно -господарськими санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяці з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, застосування до суб'єкта господарювання адміністративно - господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Суди першої та апеляційної інстанцій правомірно виходили з того, що податковим органом фінансові санкції до позивача застосовано поза межами строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України. При цьому, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, помилково не врахував, що авансові звіти на суму 10 730,00 грн. були складені у період з 21.11.2006 по 12.02.2008, тобто фінансові санкції за відсутність документального підтвердження в авансових звітах виданої під звіт готівки з 21.08.2007, що становило 343,26грн., застосовані до Товариства протягом строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України. Неврахування судом першої інстанції вказаних обставин призвело до ухвалення судового рішення, яке не узгоджуються з приписами чинного законодавства, таким чином, враховуючи застосування фінансових санкцій оспорюваним рішенням 21.08.2008 та положення ст. 250 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов до правомірного висновку про скасування судового рішення та задоволення позовних вимог в частині.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи органа податкової служби, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законного і обґрунтованого судового рішення апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 у справі № 2а-7168/08/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко