Постанова

від 04.03.2009 по справі 2а-7168/08/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа

№ 2а-7168 /08/1370

П

О С Т А Н О В А

І

М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04

березня  2009 року                                                        

Львівський окружний адміністративний

суд у складі:

головуючого-судді                         Мартинюка В.Я.

при секретарі                         Колтун Ю.М.

з участю представників     

від позивача - ОСОБА_1 -

представник (довіреність від 12.10.2008 року);

від відповідача - ОСОБА_2 -

старший державний податковий інспектор (довіреність за №9420/48/10-0 від

21.05.2008 року),

розглянувши справу у відкритому

судовому засіданні в м. Львові за позовом відкритого

акціонерного товариства (надалі ВАТ) «Львівський хлібзавод №1» до Державної

податкової інспекції у м.Львові про визнання протиправним та скасування

рішення,-

ВСТАНОВИВ:

відкрите акціонерне

товариство «Львівський хлібзавод №1» звернулося в суд з адміністративним

позовом до Державної податкової інспекції у м.Львові

про визнання протиправним та скасування рішення.

Позивач

вважає, що ним було додано усі необхідні документи в підтвердження надання

послуг (проживання в готелі, паркування транспортних засобів). Окрім того,

вважає, що органом державної податкової служби при прийнятті спірного рішення

не враховано строки передбачені ст.250 ГК України.

Представник

позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з вищевикладених

мотивів, просить їх задоволити.

Відповідач

проти позову заперечує та вважає, що до даних правовідносин не повинні

застосовуватись норми ГК України, в тому числі і ст.250 цього Кодексу.  Також відповідач вважає, що висновки акту

перевірки відповідають дійсності, є законними та обґрунтованими, а тому в

задоволенні позову слід відмовити.  

Представник

відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з вищевикладених

підстав, просить в позові відмовити.

Заслухавши

представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази,

суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За

результатами виїзної планової перевірки ВАТ «Львівський хлібзавод №1» з питань

дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з

01.10.2006 року по 01.04.2008 року ДПІ у м.Львові складено акт за

№81/23-0/05492054 від 07.08.2008 року та прийнято рішення про застосування

штрафних (фінансових) санкцій за №142361/15061 від 21.08.2008 року, яким до

позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10730 грн. 60

коп.

В акті

перевірки зазначено, що в порушення вимог пункту 3.1 Положення про ведення

касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Правлінням

Національного банку України від 15.12.2004 року за №637, зареєстрованого в

Міністерстві юстиції України  13 січня

2005 року за №40/10320 з наступними змінами та доповненнями встановлено

відсутність платіжних документів, які підтверджують сплату підприємством

готівкових коштів у розмірі 4149 грн. 00 коп.

Позивач не

погоджуючись зі згаданим рішенням оскаржив його в судовому порядку.

Суд даючи

правову оцінку спірним відносинам виходив з наступного.

В акті

перевірки зазначено, що в авансові звіти не підтверджені на повну суму

відповідними розрахунковими документами в сумі 10730 грн. 60 коп., та виплачено

згідно касових документів власним працівникам на підставі авансових звітів.

У

відповідності до вимог пункту 3.1 згаданого Положення, касові операції

оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими

документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими

касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б

факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення)

готівкових коштів.

Згідно із

Загальними положеннями Інструкції про службові відрядження в межах України та

за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13 березня

1998 року №59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998

року за №218/2658, з наступними змінами та доповненнями, підтверджуючими

документами є розрахункові документи відповідно до Законів України "Про

застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського

харчування та послуг" та "Про оподаткування прибутку

підприємств".

Розрахунковим

документом, у відповідності до вимог Закону України «Про застосування

реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування

та послуг» від  6 липня 1995 року

№265/95-ВР, з наступними змінами та доповненнями, вважається документ

встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова

квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення)

товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу

іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і

зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або

заповнений вручну.

В матеріалах

справи наявні відповідні розрахункові документи (товарні чеки, прибуткові

ордери, заяви на переказ готівки, рахунки, вантажні декларації та інші), які

спростовують висновки відповідача, викладені в акті перевірки та підтверджують

суми витрат зазначених в авансових звітах, на підставі яких працівникам

підприємства було здійснено виплати.

Таким чином,

позивачем не було порушено вимоги частин 3 та 5 ст.1 Указу Президента України

„Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу

готівки”.

Щодо

посилання позивача на незастосування відповідачем строків передбачених ст.250

ГК України, то суд зазначає наступне у висновках про порушення за перевищення

строків використання виданої під звіт готівки та витрачення коштів, які не

підтверджені розрахунковими документами.

Оспореним  рішенням до позивача було застосовано штрафну

(фінансову) санкцію за порушення п.3.1 Положення про ведення касових операцій у

національній валюті в Україні згідно із ст.1 Указу Президента України „Про

застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.

У

відповідності до п.1.1 даного Положення, вимоги цього Положення поширюються на

юридичних осіб (крім установ банків і підприємств поштового зв'язку) незалежно

від їх організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені

підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють

підприємницьку діяльність (далі - підприємства), а також на зареєстрованих у

встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької

діяльності без створення юридичної особи (далі - підприємці), які здійснюють

операції з готівкою в національній валюті, та є обов'язковими для виконання

ними.

Згідно

преамбули згаданого Указу Президента України, такий Указ був прийнятий з метою

подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової

дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами

господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у

національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з

регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і

державними цільовими фондами.

Отже, як

вбачається із наведених норм згадані нормативно правові акти стосуються

дотримання суб'єктами господарювання порядку (правил) ведення операцій з

готівкою у національній валюті.

Згідно

преамбули Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами”, цей Закон є спеціальним

законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань

юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з

податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове

державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне

соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що

застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за

порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру

оскарження дій органів стягнення.

Згідно п.1.5

ст.1 згаданого Закону, штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або

у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та

штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням

ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Закон

України „Про систему оподаткування”, а саме ч.1 ст.2, дає визначення податку і

збору (обов'язкового платежу) до бюджетів та до державних цільових фондів, під

якими слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або

державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що

визначаються законами України про оподаткування.

Окрім того,

статті 13, 14, 15 цього Закону, містять вичерпний перелік загальнодержавних

податків і зборів (обов'язкових платежів) та місцевих податків і зборів

(обов'язкові платежі).

Таким чином

порушення касової дисципліни не може бути порушенням правил оподаткування, а

відтак, на дані правовідносини не можуть поширюватись строки визначені Законом

України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами”.

Згідно ч.1

ст.3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється

діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована

на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг

вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У

відповідності до ч.6 цієї ж статті, під організаційно-господарськими

відносинами (різновид господарських відносин) у цьому Кодексі розуміються

відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами

організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською

діяльністю.

Як

передбачено ч.1 ст.238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими

актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання

можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами

місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи

організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення

правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Отже, в

даному випадку позивачем було порушено правила здійснення господарської

діяльності в сфері  організації

готівкового обігу.

Як наслідком

такого порушення ст.239 ГК України передбачено застосування до суб'єкта

господарювання адміністративно-господарських санкцій, зокрема

адміністративно-господарського штрафу.

У

відповідності до ч.2 ст.238 цього Кодексу, види адміністративно-господарських

санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими

законодавчими актами.

Враховуючи

те, що вимоги Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо строків

застосування штрафних (фінансових) санкцій не поширюються на дані

правовідносини, а чинне законодавство не містить спеціальної норми з приводу

строків застосування штрафу за згадані правопорушення, суд в даному випадку

керується загальною нормою ст.250 ГК України „Строки застосування

адміністративно-господарських санкцій”.

У

відповідності до даної статті, адміністративно-господарські санкції можуть бути

застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення

порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом

встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності,

крім випадків, передбачених законом, що не було враховано відповідачем при

прийнятті спірного рішення.

З

врахуванням того, що фінансові операції позивача, які були вчинені до

03.08.2007 року включно, а штрафні (фінансові) санкції були застосовані 21.08.2008

року, понад один рік, суд вважає, що відповідачем при прийнятті спірного

рішення не було враховано строки передбачені ст.250 КАС України, а тому таке

(рішення) не може бути правомірним.

З огляду на

викладене, позовні вимоги є підставні та обґрунтовані, а тому підлягають до

задоволення.

У

відповідності до вимог ст.94 КАС України, документально підтвердженні судові

витрати присудити на користь позивача.

Керуючись

ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд  -

П

О С Т А Н О В И В :

1.  

1.             Позов задовольнити.

2.  

2.     Визнати протиправним та

скасувати, прийняте ДПІ у м.Львові, рішення про застосування штрафних

(фінансових) санкцій за №142361/15061 від 21.08.2008 року.

3.  

3.     Стягнути з Державного

бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівський

хлібзавод №1” (код ЄДРПОУ 05492054), що знаходиться за адресою м.Львів,

вул.Городоцька, 168, 3 грн. 40 коп. судового збору.

4.  

4.             Постанова набирає

законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,

встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано

заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,

встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення

цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не

скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова

суду не набрала законної сили.

5.  

5.              Заява про

апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду

апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване

судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її

подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови

суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга

може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо

скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне

оскарження.

Суддя                                                                      В.Я.Мартинюк