Постанова

від 28.11.2013 по справі 2а-17358/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року м. Київ К/9991/19528/11

№ К/9991/19528/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011

у справі № 2а-17358/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Державного підприємства (ДП) «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 15.04.2010 №№ 0000182307/0, 0000192307/0.

У касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 29.03.2010 № 146/1-23-07-05417457, про порушення позивачем норм підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) та норм підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено валові витрати на загальну суму 145025,00 грн. за податковими деклараціями за ІV квартал 2008 року та І квартал 2009 року та податковий кредит з ПДВ на загальну суму 29005,00 грн. за податковими деклараціями за жовтень, листопад, грудень 2008 року, які не підтверджуються первинними документами, що призвело до: заниження податку на прибуток на загальну суму 36256,00 грн. у податковому обліку за ІV квартал 2008 року та І квартал 2009 року; завищення суми ПДВ, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за листопад 2008 року, на 9399,00 грн.; завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту за листопад 2008 року, на 2389,00 грн.; заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за жовтень, грудень 2008 року, лютий 2009 року, на загальну суму 29005,00 грн. Такі висновки податкового органу обґрунтовані посиланням на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 16.09.2009, якою встановлено факт створення громадянином ОСОБА_2 ТОВ «Сервістехпром», за податковими і видатковими накладними, виписаними від імені якого позивач сформував в податковому обліку валові витрати та податковий кредит, за винагороду з метою прикриття незаконної діяльності.

За результатами перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.04.2010 № 0000182307/0 - про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 54384,00 грн., у тому числі: 36256,00 грн. - основний платіж та 18128,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000192307/0 - про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 43507,50 грн., у тому числі: 29005,00 грн. - основний платіж та 14502,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 16.09.2009 у справі № 1-704 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), останнього визнано винним у скоєнні фіктивного підприємництва, але звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію». Судом встановлено факт здійснення ОСОБА_2 державної реєстрації ряду суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, в тому числі, ТОВ «Сервістехпром», без мети займатися фінансово-господарською діяльністю, за винагороду. Внаслідок вчинення ОСОБА_2 злочинних дій було створено та поставлено на облік фіктивне підприємство ТОВ «Сервістехпром» з метою прикриття незаконної діяльності.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних та зведених облікових документів, зокрема ці документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, оформленими відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З огляду на те, що податкова накладна у силу норми підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-Вр одночасно є звітним податковим документом і розрахунковим документом, на неї поширюються вимоги, встановлені частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Верховний Суд України висловив правову позицію щодо застосування цих правових норм та зазначив, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, враховуючи встановлення обставин вчинення ОСОБА_2 фіктивного підприємництва при створенні ТОВ «Сервістехпром», зробив правильний висновок, що облікові документи (податкові накладні, видаткові накладні), виписані від імені ТОВ «Сервістехпром», не можуть бути підставою для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за ними, оскільки вони не мають значення документу.

Разом з тим, помилковими є висновок суду першої інстанції про правомірність податкових повідомлень-рішень у частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Застосовані до позивача штрафні санкції є заходом фінансової відповідальності, яка у свою чергу є видом юридичної відповідальності. Одним із обов`язкових складових елементів суб`єктивної сторони як структурного елементу складу фінансового правопорушення є наявність вини суб`єкта такого правопорушення. Наявність або відсутність вини суб`єкта правопорушення є однією з визначальних ознак при притягнення цього суб`єкта до відповідальності. Обов`язковість установлення вини суб`єкта правопорушення випливає з принципу індивідуальності юридичної відповідальності.

Відповідно до частини 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Враховуючи те, що ТОВ «Сервістехпром» значилось у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а ДПІ не доведено про обізнаність позивача щодо скоєння фіктивності підприємництва з використанням ТОВ «Сервістехпром», підстави для притягнення позивача до фінансово-правової відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій відсутні з огляду на відсутність вини.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення від 15.04.2010 № 0000182307/0 підлягають скасуванню у частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 36256,00 грн. та № 0000192307/0 - у частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 29005,00 грн.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково, змінити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011, позов задовольнити частково: скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 15.04.2010 № 0000182307/0 у частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 18128,00 грн. та № 0000192307/0 у частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 14502,50 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписН.Є. Блажівська підписМ.В. Сірош