Рішення

від 24.12.2013 по справі 918/1724/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" грудня 2013 р. Справа № 918/1724/13

Суддя Горплюк А.М . розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Рівнепасвантажтранс"

про стягнення в сумі 32 545 грн. 04 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: позивач - Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВОЄННА ІНШУРАНС ГРУП" звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Рівнепасвантажтранс" про стягнення в порядку регресу 32 545 грн. 04 коп. страхового відшкодування.

Ухвалою суду від 11.11.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.11.2013р..

21.11.2013р. представник відповідача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог вказуючи, що є безпідставним та не обґрунтованим, оскільки відповідачем повністю виконанні вимоги 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Крім того, відповідач зазначає, що Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Законом України "Про страхування" та главою 67 ЦК України не передбачено право страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених потерпілому страхових сум.

Ухвалою суду від 21.11.2013р. розгляд справи відкладено на 05.12.2013р..

28.11.2013р. та 16.12.2013р. представник позивача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав пояснення, в яких заперечує проти доводів відповідача висвітлених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 05.12.2013р. оголошено перерву до 19.12.2013р..

В судовому засіданні 19.12.2013р., за клопотанням відповідача, здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Оголошено перерву до 24.12.2013р..

23.12.2013р. представник відповідача, засобами електронного зв'язку, надіслав на адресу суду клопотання, в якому в зв'язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні через стан здоров'я, просить перенести судове засідання.

Причини, з яких не забезпечена явка в судове засідання представника відповідача не можуть розцінюватись як поважні, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи не підтверджене жодними доказами. Тимчасова відсутність представника не може слугувати підставою для відкладення вирішення господарського спору, оскільки коло представників сторін в господарському судочинстві не обмежено нормами чинного законодавства, а в справі відсутні докази, які б стверджували неможливість участі в справі інших представників відповідача, приміром штатних працівників, керівника або адвоката тощо.

Враховуючи вищевикладене та закінчення строку розгляду справи визначеного статтею 69 ГПК України суд відмовляє в задоволені клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представники сторін в судове засідання 24.12.2013р. не з'явились. Відповідно до статті 81-1 ГПК України у випадку неявки в судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представника відповідача.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2011 р. між Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" (страховик) та Публічним акціонерним товариством "Рівнепасвантажтранс" (страхувальник) за заявою страхувальника від 31.10.2011р. (а.с. 10) було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АА/7481935 (на далі - Договір, а.с. 9), за яким була застрахована цивільна відповідальність страхувальника та осіб, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах. Забезпеченим транспортним засобом за цим полісом є автомобіль "Мерседес Бенц" д.н. ВК 0748 АВ. Строк дії договору з 01.11.2011р. по 31.10.2012р.

27.01.2012р. в м. Заліщики, Тернопільської області, по вул. Ст. Бандери, трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Renault Sandero" д.н. ВХ 5832 ВЕ, під керуванням Шурипи О.В., та застрахованого автомобіля "Мерседес Бенц" д.н. ВК 0748 АВ, під керуванням Чудіновича В.Ф..

Зіткнення відбулося в результаті порушення Чудіновичем В.Ф. Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою ВДАІ № 8951568 (а.с. 13) та постановою Рівненського міського суду від 15.03.2012р. (а.с. 14).

Автомобіль Renault Sandero д.н. ВХ 5832 ВЕ був застрахований за договором добровільного страхування наземного транспорту № 06/0646245/2302/11 від 24.10.2011р. в ПрАТ "Страхова компанія "Провідна", строк дії договору з 25.10.2011р. по 24.10.2012р..

У зв'язку з цим, ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0646245/2302/11 від 24.10.2011р. на підставі заяви власника пошкодженого автомобіля "Renault Sandero" д.н. ВХ 5832 ВЕ, було виплачено страхове відшкодування на ремонт даного автомобіля в розмірі 36 628 грн. 77 коп. згідно платіжного доручення № 0016739 від 05.04.2012р. (а.с. 33).

14.11.2012р. позивачу була направлена регресна вимога № 19-01/ФПА (а.с. 12) від директора ТОВ "АФ "Фінанси-Право-Аудит", представника СК "Провідна" за довіреністю, про виплату страхового відшкодування в сумі 36 628 грн. 77 коп. відповідно до статті 27 ЗУ "Про страхування", статті 993 ЦК України, згідно яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно Звіту № 1/1903 про оцінку колісного транспортного засобу від 30.01.2012р. (а.с. 15-19) ТзОВ "Подільська незалежна оцінка", який був наданий ТОВ "АФ "Фінанси-Право-Аудит" як додаток до Регресної вимоги від 14.11.2012р., вартість відновлювального ремонту автомобіля "Renault Sandero" д.н. ВХ 5832 ВЕ, внаслідок його пошкодження при ДТП, складає: 33 045 грн. 04 коп..

На підставі регресної вимоги № 19-01/ФПА від 14.11.2012р. позивач, відповідно до Розрахунку № 132749280-1, від 22.01.2013р. страхового акта № 132749280-1 від 22.01.2013р. та Розпорядження № 132749280-13-264 від 23.01.2013р. (а.с. 34-36), здійснив виплату страхового відшкодування ПрАТ "СК "Провідна" в розмірі 32 545 грн. 04 коп. Дана сума була визначена на підставі вартості відновлювального ремонту згідно Звіту № 1/1903 та за мінусом франшизи, що передбачена полісом № АА/7481935 від 01.11.2011р., в розмірі 500 грн., у відповідності до статтей 12, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на дату укладення полісу страхування).

Сума відшкодування була перерахована ПрАТ "СК "Провідна" згідно платіжного доручення № 3Р0014397 від 01.04.2013р. (а.с. 37).

Про ДТП, що мало місце 27.01.2012р. в м. Заліщики по вул. Ст. Бандери позивач, у відповідності до статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повідомлений не був та дізнався про цю подію лише з регресної вимоги СК "Провідна", що надійшла на адресу позивача 16.11.2012 року. Це підтверджується довідкою відділу клієнтської підтримки ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" від 28.11.2013р. (а.с. 72) та витягом з електронної бази Позивача "Система страхування" про внесення повідомлення про даний випадок 19.11.2012р. об 11.09 год. за реєстраційним № 24893 (а.с. 73).

Оскільки, відповідач не повідомив позивача, у строки і за умов, визначених у статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", про настання дорожньо-транспортної пригоди, до позивача перейшло право вимоги коштів в сумі 32 545 грн. 04 коп..

27.08.2013р. позивачем відповідачу направлено регресну вимогу № 13-249 від 22.08.2013р. (а.с. 38, докази отримання відповідачем а.с. 39) щодо добровільної сплати коштів в порядку регресу.

03.09.2013р. до позивача надійшла відповідь відповідача, згідно з якою ПАТ "Рівнепасвантажтранс" заперечує проти вимог позивача, посилаючись на те, що обов'язок повідомити страховика згідно статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладається на водія, причетного до пригоди.

Відповідач у відзиві на позовну заяву з позовними вимогами не погодився в повному обсязі, посилаючись на те, що власник пошкодженого автомобіля Шурипа О.В. з будь-якими вимогами про сплату коштів ні до них, ні до позивача не звертався. Вказав також, що водій Чудінович В.Ф. по телефону повідомив Страховика ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про страховий випадок, що стався 27.01.2012р., а письмове повідомлення подати не мав змоги з поважних причин, так як з 28.01.2012р. по 06.02.2012р. перебував на роботі - здійснював перевезення. Крім того, вказав, що ні Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ні Законом України "Про страхування", ні нормами глави 67 ЦК України не передбачено права страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до Закону, на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених потерпілому страхових сум. Оскільки вважає, що згідно п. ґ п.п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик має право подати регресний позов лише в разі не виконання умов п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 даного Закону - вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди, які водій Чудінович В.Ф. виконав. А відтак відповідач просить у задоволенні позовних вимог ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно пункту 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013р. "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, ст. 1191 ЦК), а також ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до підпункту ґ підпункту 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Строки повідомлення страховика визначені у підпункті 33.1.4 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з яким у разі настання дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У відповідності до пункту 5 частини 1 статті 989 ЦК України, яка кореспондується з пунктом 5 частини 1 статті 21 Закону України "Про страхування", cтрахувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Виходячи з системного аналізу змісту вказаних вище норм, суд доходить висновку, що підпункт ґ пункту 38.1.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає наявність, а не відсутність у страховика права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, у випадку неповідомлення про настання ДТП.

Посилання відповідача на ті обставини, що стаття 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає регресний позов лише за умов, визначених у підпункту 33.1.2 пункту 3.1 статті 33 цього Закону, відповідно до якого водій зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди, а тому вимоги позивача є безпідставними, висновків суду про законність вимог позивача не спростовують, оскільки підпункт ґ підпункту 38.1.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" недотримання строків повідомлення про ДТП називає самостійною підставою для регресних вимог страховика.

Крім того, положення підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що в разі наявності поважних причин пропуску водієм передбачених строків подання письмового повідомлення про ДТП, він має підтвердити ці поважні причини документально.

Однак, відповідачем не було надано доказів повідомлення позивача про страховий випадок та доказів на підтвердження поважності причин пропуску водієм Чудіновичем В.Ф. свого обов'язку щодо подання позивачу письмового повідомлення встановленого МТСБУ зразка про ДТП, у передбачені Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строки.

Доводи позивача про неповідомлення страхувальником та водієм, причетним до ДТП, про настання страхового випадку підтверджуються довідкою відділу клієнтської підтримки ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" від 28.11.2013р. та витягом з електронної бази позивача "Система страхування" (а.с. 72-73).

Позовні вимоги позивача підтверджуються також фактом, виплати позивачем страхового відшкодування Страховій компанії "Провідна", що підтверджується платіжним дорученням № ЗР00114397 від 01.04.2013р., в розмірі 32 545 грн. 04 коп., оскільки до неї перейшло право вимоги до особи, винної у ДТП, від потерпілого Шурипи О.В. після виплати страхового відшкодування по Договору страхування автомобіля № 06/0646245/2302/11 від 24.10.2011р. в порядку статті 993 ЦК України, а цивільна відповідальність особи винної у даному ДТП застрахована в ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" за полісом № АА/7481935 від 01.11.2011р., чого відповідач не заперечує.

Доводи ж відповідача про те, що законодавством України не передбачено права страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до Закону, на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених потерпілому страхових сум, не відповідають дійсності. Оскільки право вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, не передбачено лише за договорами особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення), що підтверджується Постановою Верховного Суду України від 12.09.2011р. "Про відшкодування шкоди в порядку регресу" та узагальненнями судової практики Верховного Суду України - "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування".

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є договором особистого страхування, чого відповідач не заперечує.

Згідно пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, застосовуються норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Таким чином позивач має право на відшкодування витрат в розмірі 32 545 грн. 04 коп. в порядку регресу на підставі підпункту ґ підпункту 38.1.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

На підставі вищевикладеного вимога Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВОЄННА ІНШУРАНС ГРУП" про стягнення в порядку регресу з Публічного акціонерного товариства "Рівнепасвантажтранс" 32 545 грн. 04 коп. страхового відшкодування стверджуються матеріалами справи, є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

На відповідача на підставі частини 1 статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп..

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Рівнепасвантажтранс" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, буд. 9, код ЄДРПОУ 03118436) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВОЄННА ІНШУРАНС ГРУП" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44, код ЄДРПОУ 24175269) - 32 545 грн. 04 коп. страхового відшкодування та 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "30" грудня 2013р..

Суддя Горплюк А.М.