Постанова

від 01.04.2014 по справі 918/1724/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

01 квітня 2014 року Справа № 918/1724/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - юр. Бондарук І.Ю. (пост.дов. №24-2014 від 12.12.2013 р.)

відповідача - пред-ка Редькви Н.М. (пост. дов. б/н від 18.12.2013р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргускаргу відповідача на рішення господарського суду Рівненської області від 24.12.13 р. у справі № 918/1724/13

за позовом приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП"

до публічного акціонерного товариства "Рівнепасвантажтранс"

про стягнення в сумі 32 545 грн. 04 коп.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Рівненської області від 24.12.2013 р. у справі № 918/1724/13 (суддя Горплюк А.М.) задоволено позов приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» до публічного акціонерного товариства «Рівнепасвантажтранс» про стягнення 32545,04 грн. страхового відшкодування. Підлягає стягненню з публічного акціонерного товариства «Рівнепасвантажтранс» на користь приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» 32545,04 грн. страхового відшкодування, а також 1720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач публічне акціонерне товариство «Рівнепасвантажтранс» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 24.12.2013 р. у справі № 918/1724/13 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що страхова компанія «Провідна», яка виплатила потерпілому ОСОБА_4 відшкодування за пошкодження транспортного засобу Рено Сандеро, має право вимоги про відшкодування збитків до особи, яка відповідальна за такі збитки, в даному випадку страхова компанія «Провідна» повинна була поставити таку вимогу до ОСОБА_6, який є винуватим в ДТП, що сталася 27.01.2012 р. в м.Заліщики Тернопільської обл. В свою чергу ні потерпілий ОСОБА_4, ні страхова компанія «Провідна» не заявляли вимоги про відшкодування шкоди внаслідок ДТП до винуватого в ДТП ОСОБА_6 або до відповідача публічного акціонерного товариства «Рівнепасвантажтранс». В даному випадку позивач приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» добровільно здійснила виплату страхового відшкодування за регресною вимогою страхової компанії «Провідна».

Посилаючись на п.35.1 ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», скаржник зазначає, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Потерпілий ОСОБА_4 внаслідок ДТП, яка мала місце 27.01.2012 р., не звертався до позивача із заявою про відшкодування шкоди, як цього вимагає закон. Претензій з приводу відшкодування шкоди ОСОБА_4 не мав ані до позивача, ані до винуватого ОСОБА_6.

Скаржник звертає увагу, що в підпункті 'ґ' пункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано: страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. В свою чергу у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

Скаржник зазначає, що предметом договору ОСЦВВНТЗ за полісом № АА/7481935 від 31.10.2011 р. є майнові інтереси страхувальника публічного акціонерного товариства «Рівнепасвантажтранс», а саме відшкодування шкоди страхувальником, страхування відповідальності публічного акціонерного товариства «Рівнепасвантажтранс» перед третіми особами. У ст.979 ЦК України, ст.16 Закону України «Про страхування» роз'яснено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Тобто, виходячи зі змісту цих норм, можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку. Положення про перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, закріплені також і законодавством України. Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Скаржник зазначає, що у випадку виплати страхового відшкодування за договором ОСЦВВНТЗ страховик не може отримати права потерпілого в порядку суброгації, а також не може отримати право зворотної вимоги до винної особи (регресу) в порядку ст.1191 ЦК України, оскільки ст.38 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено особливі випадки, за яких страховик може звернутись з регресним позовом до визначених законом осіб.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підтвердження своєї правової позиції зазначає, що ні потерпілий ОСОБА_4, ні страхова компанія «Провідна» не заявляли вимоги про відшкодування шкоди до ОСОБА_6 або до публічного акціонерного товариства «Рівнепасвантажтранс». При цьому апелянт не взяв до уваги, що цивільно-правова відповідальність публічного акціонерного товариства «Рівнепасвантажтранс» та ОСОБА_6 була застрахована приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» за полісом № АА/7481935 від 01.11.2011 р., чого апелянт не заперечував протягом розгляду даної справи в суді першої інстанції. У зв'язку з чим в першу чергу вимоги про відшкодування шкоди мали бути заявлені до їх страховика (ПрАТ «УСК «Княжаїжа Вієнна Іншуранс Груп»), який, уклавши відповідний поліс страхування, взяв на себе відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок у разі настання страхового випадку відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Позивач зазначає, що страхова компанія «Провідна», до якої в порядку суброгації (ст.993 ЦК України) перейшло право вимоги від потерпілого ОСОБА_4, в першу чергу звернулася з регресною вимогою до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» як до страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. При цьому приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» сплатило страхове відшкодування згідно з регресною вимогою страхової компанії «Провідна» в порядку досудового вирішення спору у відповідності до чинного законодавства України.

Посилаючись на п.35.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач зазначає, що не лише потерпілий має право на отримання відшкодування та на звернення до страховика, що прямо передбачено Законом.

Позивач зазначає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. При цьому в п.п. 33.1.2 п.33.1 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не зазначено жодних строків для повідомлення страховика. Строки повідомлення страховика визначені лише в п.п.33.1.4 ст.33 цього Закону, згідно з яким у разі настання дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка. Про що й вказано в рішенні суду першої інстанції. При цьому неузгодженість пунктів статей 33 та 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не може обмежувати встановлене статтею 38 цього Закону право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення його про дорожньо-транспортну пригоду, а відтак і не може бути підставою для відмови у позові. Тому висновки суду першої інстанції щодо того, що в п.'ґ' п.п.38.1.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика подати регресний позов в разі неповідомлення страховика у строки, передбачені Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме ст.33 п.п.33.1.4 цього Закону, є правильними.

У судовових засіданнях представники сторін надали пояснення в обгрунтування своїх позицій.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.11.2011 р. приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» та публічним акціонерним товариством «Рівнепасвантажтранс» за заявою страхувальника від 31.10.2011 р. було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АА/7481935, за яким була застрахована цивільна відповідальність страхувальника та осіб, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах. Забезпеченим транспортним засобом за цим полісом є автомобіль «Мерседес Бенц» д.н. НОМЕР_1. Строк дії договору з 01.11.2011 р. по 31.10.2012 р. /а.с.9-10/.

27.01.2012 р. в м.Заліщики Тернопільської області по вул.Ст.Бандери трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault Sandero» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 та застрахованого автомобіля «Мерседес Бенц» д.н.НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6

Зіткнення відбулося внаслідок порушення ОСОБА_6 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою ВДАІ № 8951568 та постановою Рівненського міського суду від 15.03.2012 р., яка набрала чинності /а.с.13-14/.

Автомобіль Renault Sandero д.н.НОМЕР_2 був застрахований за договором добровільного страхування наземного транспорту № 06/0646245/2302/11 від 24.10.2011 р. в ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», строк дії договору з 25.10.2011 р. по 24.10.2012 р.

У зв'язку з цим ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0646245/2302/11 від 24.10.2011 р. на підставі заяви власника пошкодженого автомобіля «Renault Sandero» д.н.НОМЕР_2 було виплачено страхове відшкодування на ремонт даного автомобіля в розмірі 36628,77 грн. згідно з платіжним дорученням № 0016739 від 05.04.2012 р. /а.с.33/.

14.11.2012 р. приватному акціонерному товариству «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» була направлена регресна вимога № 19-01/ФПА від товариства з обмеженою відповідальністю «АФ «Фінанси-Право-Аудит», представника СК «Провідна» за довіреністю, про виплату страхового відшкодування в сумі 36628,77 грн. відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування», статті 993 ЦК України, згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяні збитки /а.с.12/.

Згідно зі звітом № 1/1903 про оцінку колісного транспортного засобу від 30.01.2012 р. ТзОВ «Подільська незалежна оцінка», який був наданий ТОВ «АФ «Фінанси-Право-Аудит» як додаток до регресної вимоги від 14.11.2012 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault Sandero» д.н.НОМЕР_2, внаслідок його стались пошкодження при ДТП, складає 33045,04 грн. /а.с.15-19/.

На підставі регресної вимоги № 19-01/ФПА від 14.11.2012 р. приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», відповідно до розрахунку № 132749280-1 від 22.01.2013 р. страхового акта № 132749280-1 від 22.01.2013 р. та розпорядження № 132749280-13-264 від 23.01.2013 р., здійснив виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «Провідна» в розмірі 32545,04 грн. Дана сума була визначена на підставі вартості відновлювального ремонту згідно зі Звітом № 1/1903 та за мінусом франшизи, що передбачена полісом № АА/7481935 від 01.11.2011 р. в розмірі 500 грн., у відповідності до статтей 12, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на дату укладення полісу страхування) /а.с.34-36/.

Сума відшкодування була перерахована позивачем ПрАТ «СК «Провідна» згідно з платіжним дорученням № 3Р0014397 від 01.04.2013 р. /а.с.37/.

Про ДТП, що мало місце 27.01.2012 р. в м.Заліщики по вул.Ст.Бандери, приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» у відповідності до статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повідомлений не був та дізнався про цю подію лише з регресної вимоги СК «Провідна», що надійшла на адресу позивача 16.11.2012 р. Це підтверджується довідкою відділу клієнтської підтримки приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» від 28.11.2013 р. та витягом з електронної бази позивача «Система страхування» про внесення повідомлення про даний випадок 19.11.2012 р. об 11:09 год. за реєстраційним № 24893 /а.с.72-73/.

Оскільки відповідач не повідомив позивача у строки і за умов, визначених у статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», про настання дорожньо-транспортної пригоди, до позивача перейшло право вимоги коштів в сумі 32545,04 грн.

27.08.2013 р. приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» направлено публічному акціонерному товариству «Рівнепасвантажтранс» регресну вимогу № 13-249 від 22.08.2013 р. щодо добровільної сплати коштів в порядку регресу /а.с.38-39/.

03.09.2013 р. до позивача надійшла відповідь відповідача про те, що публічне акціонерне товариство «Рівнепасвантажтранс» заперечує проти вимог приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», посилаючись на те, що обов'язок повідомити страховика згідно зі ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладається на водія, причетного до пригоди.

Предмет позову у даній справі становить вимога про стягнення 32545,04 грн. страхового відшкодування в порядку регресу на підставі пункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, ст. 1191 ЦК), а також ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до підпункту 'ґ' підпункту 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Тобто зазначена правова норма передбачає у випадку неповідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди наявність у нього права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, а не відсутність такого права.

У відповідності до пункту 5 частини 1 статті 989 ЦК України, яка кореспондується з пунктом 5 частини 1 статті 21 Закону України «Про страхування», cтрахувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1. статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок страховика повідомити письмово страхувальника про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду визначено нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і пов'язується саме із встановленим фактом неповідомлення страховика у встановлені законом строки.

Крім того, положення підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що в разі наявності поважних причин пропуску водієм передбачених строків подання письмового повідомлення про ДТП, він має підтвердити ці поважні причини документально.

Доводи позивача про неповідомлення страхувальником та водієм, причетним до ДТП, про настання страхового випадку підтверджуються довідкою відділу клієнтської підтримки ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 28.11.2013 р. та витягом з електронної бази позивача «Система страхування» /а.с.72-73/.

Відповідачем не надано суду доказів повідомлення позивача про страховий випадок та доказів на підтвердження поважності причин пропуску водієм ОСОБА_6 свого обов'язку щодо подання позивачу письмового повідомлення встановленого МТСБУ зразка про ДТП, у передбачені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строки. Посилання відповідача як на поважну причину на ту обставину, що водій ОСОБА_6 відразу після ДТП не мав змоги повідомити письмово позивача через щоденну роботу водієм, колегія суддів оцінює критично - саме письмова форма повідомлення дозволяє виконати такий обов'язок. Крім того, не надано також доказів такого повідомлення в будь-який інший час.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності у страховика права на звернення до страхувальника з регресним позовом з підстав, визначених пунктом 33.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема через неповідомлення про страховий випадок.

Позовні вимоги підтверджуються фактом виплати позивачем страхового відшкодування Страховій компанії «Провідна», що підтверджується платіжним дорученням № ЗР00114397 від 01.04.2013р./а.с.37/, в розмірі 32545,04 грн., оскільки до неї перейшло право вимоги до особи, винної у ДТП, від потерпілого ОСОБА_4 після виплати страхового відшкодування по Договору страхування автомобіля № 06/0646245/2302/11 від 24.10.2011р. в порядку статті 993 ЦК України, а цивільна відповідальність особи винної у даному ДТП застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом № АА/7481935 від 01.11.2011 р. Доводи щодо невідповідності цієї суми фактичним збиткам відповідач не обгрунтував.

За наведених обставин колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Рівнепасвантажтранс» 32545,04 грн. страхового відшкодування.

Доводи ж відповідача про те, що законодавством України не передбачено права страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до Закону, на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених потерпілому страхових сум, не відповідають дійсності. Оскільки право вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, не передбачено лише за договорами особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення). Наведена позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 р. «Про відшкодування шкоди в порядку регресу» та узагальненнями судової практики Верховного Суду України - «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування».

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є договором особистого страхування, чого відповідач не заперечує.

Згідно з п.2.1 ст.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, застосовуються норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Посилання відповідача на ті обставини, що стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає регресний позов лише за умов, визначених у підпункту 33.1.2 пункту 3.1 статті 33 цього Закону, відповідно до якого водій зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди, а тому вимоги позивача є безпідставними, висновків суду першої інстанції про законність вимог позивача не спростовують, оскільки підпункт 'ґ' підпункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» недотримання строків повідомлення про ДТП називає самостійною підставою для регресних вимог страховика.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 24.12.2013 р. у справі № 918/1724/13 прийняте на підставі матеріалів справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства "Рівнепасвантажтранс" залишити без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області від 24.12.13 р. у справі № 918/1724/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.