Постанова

від 24.12.2013 по справі 813/8082/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 року справа № 813/8082/13-а

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Кузьменко А.В.,

представників відповідача Чубак Н.В., Каранця Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб-Трейд" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб-Трейд» (далі - ТзОВ «Хліб-Трейд») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Пустомитівському райогі ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000712200 від 19 вересня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки №100/2210/33419760 від 30.08.2013р., на підставі якого винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач на підтвердження реальності (товарності) операцій з ТзОВ «Ферко» та ТзОВ «Вторметекспорт» вказує на те, що всі господарські операції з вищезгаданими контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які свідчать про їх виконання, рухом активів у процесі здійснення господарських операцій, подальшим використанням придбаної продукції шляхом її реалізації на експорт. Окрім того, позивач вказує на те, що на момент вчинення дій, визначених у договорах з вищезгаданими контрагентами, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку, а також були зареєстровані платниками ПДВ , щодо них не було анульоване Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, про що є інформація в Реєстрі платників ПДВ.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. У запереченні відповідач зазначає, що причиною укладення та підписання позивачем договорів та інших документів з ТзОВ «Ферко» та ТзОВ «Вторметекспорт» зумовлено тим, що внаслідок відображення в податковому обліку господарських операцій щодо придбання та продажу олії позивач отримав право на так звану податкову вигоду, а саме право на формування податкового кредиту, сума якого із врахуванням правил відображення господарських операцій у податковому обліку зменшує поточні податкові зобов'язання платника податків, а відтак і суму податку, яку слід сплатити до бюджету. Також відповідач вказує на те, що купівля товару та його продаж за ціною нижчою за ціну придбання може бути підтвердженням того, що позивач не мав наміру використовувати і не використовував його у власній господарській діяльності, а отже господарські операції фактично не відбувалися.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що твердження відповідача стосовно продажу придбаного товару за ціною нижчою від тієї, яка була витрачена на придбання є хибними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. В підтвердження зазначеного надав належні докази. У зв'язку з цим вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «Хліб-Трейд» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради за №1415102000000 від 28.02.2005р. свідоцтво про державну реєстрацію від 28.02.2005 року №377108, код ЄДРПОУ - 33419760, місцезнаходження: 81130, Львівська область, Пустомитівський район, c.Сокільники, вул. Львівська бічна,4.

Позивач взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 25.03.2005р. за № 6675, станом на 13.02.2013р. перебуває на обліку в ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області.

ТзОВ «Хліб-Трейд» зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ № 100321027 від 04.02.2011 року.

На підставі наказу від 28.08.2013 №51, виданого ДПІ у Пустомитівськоу районі, згідно із п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.79 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТзОВ «Хліб-Трейд» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з TзOB «Ферко» за період жовтень-листопад 2012р., лютий 2013р. та з TзOB «Вторметекспорт» за лютий 2013р.

Перевіркою встановлено порушення позивач:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету по взаєморозрахунках із ТзОВ «Ферко» та ТзОВ «Вторметекспорт» на загальну суму 1050350грн.

На підставі акта перевірки від 30.08.2013р. № 100/2210/33419760 ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000712200 від 19 вересня 2013 року, яким ТзОВ «Хліб-Трейд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 1 575 525, 00 грн. (за основним платежем 1 050 350,00 гри., за штрафними санкціями 525 175,0.0 грн.).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Хліб-Трейд» (Покупець) та ТзОВ «Ферко» (Постачальник) укладено Договір поставки від 17.10.2012 №17101. Згідно з умовами договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар на умовах, що передбачені Договором. На виконання додатку №4 від 28.12.2012р. до Договору поставки від 17.10.2012 №17101 Постачальником надано Покупцеві товар - олію соняшникову нерафіновану в кількості 340т. на суму 3626100,00 грн. в т.ч. ПДВ 604350,00 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано копію видаткової накладної №2638 від 05.02.2013р. та копію акта № 1 прийому-передачі товару до Додатка №4 від 28.12.2012р. до Договору поставки від 17.10.2012 №17101.

Оплата за отриманий товар проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ «Хліб-Трейд» надало суду податкову накладну №204, складену ТзОВ «Ферко», що не має жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за податковою накладною включені позивачем в податковий кредит відповідного звітного періоду.

Довіреність на отримання товару не оформлялась, оскільки такий отримувався директором ТзОВ «Хліб-Трейд» особисто.

З долучених до матеріалів справи письмових доказів судом також встановлено, що між ТзОВ «Хліб- Трейд» (Комітент) та ТзОВ «Вторметекспорт» (Комісіонер) укладено Договір комісії № К10171 від 17.10.2012 року з додатками від 17.10.12 №1, від 20.11.12р. №2, від 07.12.12 №3, від 28.12.12 №4, згідно якого Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок Комітента реалізацію на експорт Товару, що належить Комітенту. Найменування Товару, асортимент, кількість і ціна Товару визначаються в Додатках до Договору.

Відповідно до Додатку від 28.12.2012 №4 до Договору комісії від 17.10.2012№ К10171 Комісіонер від свого імені, але за рахунок і на користь Комітента, продає на експорт олію соняшникову нерафіновану, українського походження, врожаю 2012 року.

Позивачем долучені до матеріалів справи копію акта прийому-передачі товару на комісію від 15.02.2013 №1 до Додатка №4 від 28.12.2012 до Договору комісії №К10171 від 17.10.2012, згідно якого Комітент передав, а Комісіонер прийняв на комісію наступний товар - олію соняшникову нерафіновану, в кількості 340т. для подальшої реалізації на експорт.

На виконані роботи згідно з Додатком №1 від 17.10.2012, Додатком №4 від 28.12.2012 до Договору комісії № К10171 від 17.10.2012. Комісіонер надав звіт про виконані роботи, а саме: Комісіонер продав товар Комітента (олія соняшникова нерафінована) за Контрактом № CSFO/UKR/2012/PO241 від 02.01.2013р. в кількості 120,100 т., за Контрактом № CSFO/UKR/2012/PO239 від 26.12.2012р. в кількості 219,900 т. (всього 340 т. на загальну суму 382500,00 доларів США, що становить 3057322.50 грн.). Покупець-нерезидент: ALFA TRADING LIMITED, Malasia, умови поставки: СРТ-Южний.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи вантажно-митні декларації від 09.02.2013р. №500010102/2013/000792, №500010102/2013/000794 та інвойси SFO02011 від 02.01.2013р., SFO0201 від 02.01.2013р., SFO0901 від 09.01.2013р., SFO2811 від 28.12.2012р., які надані комісіонером в підтвердження реалізації та подальшого переміщення придбаного позивачем товару.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій та факт використання придбаного товару у своїй господарській діяльності шляхом його продажу на експорт. Такі правочини відповідають меті господарської діяльності позивача (посередницька, закупівельна та торгівельна діяльність, в тому числі у вигляді оптової та роздрібної торгівлі, зокрема продуктами харчування, що вбачається із статуту позивача та видів діяльності за КВЕД-2010), а дані, наведені у документах, що надають право на формування податкового кредиту, відповідають дійсності.

З долучених до матеріалів справи письмових доказів вбачається, що між ТзОВ «Хліб-Трейд» (Покупець) та ТзОВ «Вторметекспорт» (Постачальник) укладено Договір поставки від 22.02.2013 №22023. Згідно з умовами договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар на умовах, що передбачені Договором. На виконання додатку №1 від 22.02.2013р. до Договору поставки від 22.02.2013 №22023 Постачальником надано Покупцеві товар - олію соняшникову нерафіновану в кількості 250т. на суму 2676000грн. в т.ч. ПДВ 446000 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано копію видаткової накладної №100 від 28.02.2013р. та копію акта № 1 прийому-передачі товару до Додатка №1 від 22.02.2013р. до Договору поставки від 22.02.2013 №22023.

Оплата за отриманий товар проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку, що наявні в матеріалах справи.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ «Хліб-Трейд» надало суду податкову накладну №47 від 28.02.2013р., складену ТзОВ «Вторметекспорт», що не має жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за податковою накладною включені позивачем в податковий кредит відповідного звітного періоду.

Довіреність на отримання товару не оформлялась, оскільки такий отримувався директором ТзОВ «Хліб-Трейд» особисто.

З долучених до матеріалів справи письмових доказів судом також було встановлено, що між ТзОВ «Хліб-Трейд» (Комітент) та ТзОВ «Ферко» (Комісіонер) укладено Договір комісії від 22.02.2013 року №02223К, згідно з яким Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок Комітента реалізацію на експорт Товару, що належить Комітенту. Найменування Товару, асортимент, кількість і ціна Товару визначаються в Додатках до Договору.

Відповідно до Додатка від 22.02.2013 №1 до Договору комісії від 22.02.13 №02223 К Комісіонер від свого імені, але за рахунок і на користь Комітента, продає на експорт олію соняшникову нерафіновану, українського походження, врожаю 2012 року.

Позивачем долучена до матеріалів справи копія акта прийому-передачі товару на комісію від 28.02.13 №1 до Додатка від 22.02.13 №1 до Договору комісії від 22.02.13 №02223К, згідно з яким Комітент передав, а Комісіонер прийняв на комісію наступний товар - олію соняшникову нерафіновану, в кількості 250т. для подальшої реалізації на експорт.

На виконані роботи згідно з Додатком №1 від 22.02.13 до Договору комісії №02223К від 22.02.13 Комісіонер надав звіт про виконані роботи, а саме: Комісіонер продав товар Комітента по Контракту №271/2 від 12.03.2013р. в кількості 250,0 т. на загальну суму 282500,00 доларів США, що становить 2258022,50 грн.). Покупець-нерезидент: ALFA TRADING LIMITED, Malasia, умови поставки: СРТ-Южний.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи вантажно-митну декларацію від 20.05.2013р. №500010102/2013/002959, яка надана комісіонером в підтвердження реалізації та подальшого переміщення придбаного позивачем товару.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій та факт використання придбаного товару у своїй господарській діяльності шляхом його продажу на експорт. Такі правочини відповідають меті господарської діяльності позивача (посередницька, закупівельна та торгівельна діяльність, в тому числі у вигляді оптової та роздрібної торгівлі, зокрема продуктами харчування, що вбачається із статуту позивача та видів діяльності за КВЕД-2010), а дані, наведені у документах, що надають право на формування податкового кредиту, відповідають дійсності.

Судом встановлено, що на час здійснення вказаних господарських операцій по поставці товарів ТзОВ «Ферко» та ТзОВ «Вторметекспорт» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти господарювання та платники податку на додану вартість. Вказані підприємства належним чином відображали господарські операції, в тому числі з позивачем, у своїй податковій звітності.

Зі змісту акту перевірки ДПІ у Пустомитівському районі від 30.08.2013р. №100/2210/33419760 слідує, що розбіжність у складі податкового зобов'язання та податкового кредиту між позивачем та його контрагентами винила після зняття ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкових зобов'язаннь ТзОВ «Ферко» та ТзОВ «Вторметекспорт» на підставі актів перевірок їхніх контрагентів.

Суд відхиляє посилання відповідача на порушення контрагентами позивача податкового законодавства за результатами їх взаємовідносин з іншими контрагентами, оскільки платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах.

Поширення відповідальності на позивача по ланцюгу підприємств не може мати місце, адже платник податків не може і не має обов'язку контролювати контрагента свого контрагента.

Позивач правомірно посилається на узагальнення практики Вищого адміністративного суду України з цього питання, що викладена в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11: «Оцінюватися при досліджені факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг, який декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Судом не беруться до уваги заперечення відповідача про те, що придбана позивачем продукція в ТзОВ «Ферко» та ТзОВ «Втормтекспорт» реалізована за цінами значно меншими від тієї, яка витрачена на її придбання, оскільки проведений аналіз долучених до матеріалів справи первинних документів, а також бухгалтерської довідки ТзОВ «Хліб-Трейд» вбачається, що дохід отриманий ТзОВ Хліб-Трейд від господарської операції при експорті олії згідно ВМД 500010102/2013/000792 від 09.02.2013р., ВМД 500010102/2013/000794 від 09.02.2013р., отриманої від ТзОВ Ферко 05.02.2013 року становить 35622,5грн., а дохід отриманий ТзОВ Хліб-Трейд від господарської операції при експорті олії згідно ВМД 500010102/2013/002959 від 20.05.2013р, отриманої від ТзОВ Вторметекспорт 28.02.2013 року становить 28025,5грн.

Судом встановлено, що позивачем правомірно відображено у податковому обліку операції щодо придбання та продажу олії на підставі належним чином оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення відповідних сум до податкового кредиту.

Позивачем, на думку суду, повністю доведена реальність здійснених господарських операцій і відповідно і правомірність формування податкового кредиту.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, в числі обов'язкових ознак господарської діяльності у відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару, а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

З системного аналізу вказаних норм законодавства та долучених до матеріалів справи первинних документів, вбачається, що позивачем правомірно відображені операції по придбанню в ТзОВ «Ферко» та ТзОВ «Вторметекспорт» товарів у складі валових витрат та податкового кредиту.

Суд також враховує, що про реальність господарських операцій позивача з ТзОВ «Ферко» та ТзОВ «Вторметекспорт» свідчить і те, що отримані від вказаних контрагентів товари, використовувались ТзОВ «Хліб-Трейд» у власній господарській діяльності - здійснення оптової торгівлі продуктами харчування, а саме реалізацією на експорт олії соняшникової. Вказані операції вплинули на формування сукупного валового доходу позивача та на склад податкових зобов'язань останнього.

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес"АД проти Болгарії" від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на вище викладене та з врахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що викладені в акті перевірки №100/2210/33419760 від 30.08.2013р. висновки податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України при проведенні господарських операцій з ТзОВ «Ферко» та ТзОВ «Вторметекспорт» є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов про визнання протиправним та скасування прийнятого на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення, якими визначено позивачу грошове зобов'язання по податку на додану вартість, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 458 грн. 81 коп. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 19.09.2013 р. №0000712200.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб-Трейд" судовий збір у розмірі 458 грн. 81 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 30.12.2013 р.

Суддя А.Г.Гулик