Рішення

від 23.12.2013 по справі 909/1217/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 р. Справа № 909/1217/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт", (вул. Окружна, 1, м.

Калуш, Івано-Франківська область, 77300)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" (вул.

Незалежності, 42, смт. Брошнів - Осада, Рожнятівський район, Івано-

Франківська область, 77611; Адреса арбітражного керуючого: вул. Львівська,

83, м. Стрий, Львівська область, 82400)

про відшкодування збитків в сумі 157 500, 00 гривень, з яких 150 000, 00 гривень - завдані збитки за втрату майна та 7 500, 00 гривень - штрафні санкції.

За участю представників сторін:

Від позивача: Старцун Н.І. - арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), (посвідчення № 1376 від 12.07.2013 року).

Від відповідача: Сидорак О.О. - голова ліквідаційної комісії (паспорт серії КА № 561251 виданий 04.09.1997 року Стрийським МВ УМВС України у Львівській області).

в с т а н о в и в:

Відкрите акціонерне товариство "Калушхімремонт" (надалі позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" (надалі відповідач) про відшкодування збитків в сумі 157 500, 00 гривень, з яких 150 000, 00 гривень - сума завданих збитків та 7 500, 00 гривень - штрафні санкції.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати у справі, а саме 3 150, 00 гривень сплаченого судового збору.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо належного зберігання екскаватора марки ЕО-4321, 1984 року випуску, реєстраційний номер: 06-15 ИЕ, вартістю 75 000, 00 гривень та повернення його в обумовлений договором зберігання від 19.07.2011 року термін, у повній схоронності.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2013 року позовну заяву (Вх. № 10747/13 від 23.10.2013 року) за позовом Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" скеровано на розгляд судді Михайлишину В.В.

Ухвалою суду від 28.10.2013 року порушено провадження у справі № 909/1217/13 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 07.11.2013 року.

Ухвалами суду від 07.11.2013 року, 21.11.2013 року, 05.12.2013 року розгляд справи відкладався на 21.11.2013 року, 05.12.2013 року та 23.12.2013 року відповідно, у зв'язку із неявкою в судові засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом письмових доказів.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні від 23.12.2013 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві (запереченні) на позовну заяву Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт" про відшкодування збитків Товариством з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" нанесених позивачу в сумі 157 500, 00 гривень.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

16.07.2002 року ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області за заявою Калуської ОДПІ порушено справу про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт", введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено арбітражним керуючим Павликівського Б.М.

19.11.2002 року ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області по справі № Б-7/224 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт" затверджено реєстр вимог кредиторів.

13.02.2003 року ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області боржника Відкрите акціонерне товариство "Калушхімремонт" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

28.01.2008 року ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області замість ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт" Павликівського Б.М. призначено нового ліквідатора по даній справі - арбітражного керуючого Старцун Н. І.

10.09.2010 року відбулося засідання комітету кредиторів, на якому прийнято рішення про продаж з біржових торгів спецтехніки, що знаходиться на балансі банкрута Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт", у тому числі екскаватора марки ЕО-4321, 1984 року випуску, реєстраційний номер: 06-15 ИЕ.

28.10.2010 року ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області затверджено рішення комітету кредиторів Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт" прийняті на засіданні комітету кредиторів 10.09.2010 року та надано дозвіл на реалізацію майна Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт".

На даний час, екскаватор марки ЕО-4321, 1984 року випуску, реєстраційний номер: 06-15 ИЕ, ввійшов до ліквідаційної маси і підлягає продажу в процедурі банкрутства Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт" з біржових торгів.

19.07.2011 року між Відкритим акціонерним товариством "Калушхімремонт", в особі ліквідатора Старцун Н.І. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна", в особі директора Мірзоєва Ю.С. укладений договір зберігання екскаватора марки ЕО-4321, 1984 року випуску, реєстраційний номер: 06-15 ИЕ, вартістю 75 000, 00 гривень.

Відповідно до 1.1. договору зберігання Товариство з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна", як зберігач, зобов'язувався прийняти від Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт", як поклажодавця, екскаватор марки ЕО-4321, 1984 року випуску, реєстраційний номер: 06-15 ИЕ, вартістю 75 000, 00 гривень на зберігання та повернути його в обумовлений договором термін в повній схоронності.

Передача майна на зберігання здійснюється за актами прийому - передачі, які підписуються представниками сторін договору і скріплюються печатками (п. 2.2. договору).

Згідно п. 3.3. договору зберігання зберігач зобов'язаний вживати всіх заходів для забезпечення зберігання майна.

Відповідно до п. 3.4 договору зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути майно, прийняте на зберігання, навіть коли передбачений договором строк зберігання не закінчився.

У відповідності до 5.1. договору зберігач несе повну відповідальність за втрату, нестачу чи пошкодження майна, якщо не доведено, що це стало наслідком дії непереборної сили.

Згідно п. 5.2. договору, у випадку втрати чи пошкодження майна зберігач зобов'язується відшкодувати завдані поклажодавцю збитки, а саме:

- у разі повної втрати майна, зберігач відшкодовує поклажедавцеві подвійну вартість майна та штрафну санкцію в розмірі 10 % від суми вартості втраченого майна;

- у випадку втрати окремої частини майна або пошкодження майна - зберігач відшкодовує суму вартості цієї частини або ремонт майна, згідно висновку представника поклажодавця та штрафну санкцію в розмірі 10 % від суми вартості втраченого майна (вартість вказана в додатку до договору).

Спори, в яких не досягнуто згоди, вирішуються Господарським судом України, в порядку передбаченому чинним законодавством України (п. 5.5. договору).

Відповідно до п. 7.1. договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2011 року.

Пунктом 7.4. договору передбачено, що якщо в термін не пізніше 1 місяця до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін письмово не повідомить іншій стороні про відмову в продовженні даного договору, то він автоматично продовжує свою дію на тих же умовах на такий самий строк.

На виконання умов договору зберігання, 19.07.2011 року між Відкритим акціонерним товариством "Калушхімремонт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" був склад акт прийому - передачі спецтехніки до договору зберігання від 19.07.2011 року. Відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" прийняло на зберігання, а Відкрите акціонерне товариство "Калушхімремонт" передало на зберігання екскаватор марки ЕО-4321, 1984 року випуску, реєстраційний номер: 06-15 ИЕ, вартістю 75 000, 00 гривень.

26 грудня 2012 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" направлено лист, в якому Відкрите акціонерне товариство "Калушхімремонт" просило зберігача надати можливість оглянути екскаватор з метою проведення інвентаризації, а також повідомити про свій намір стосовно купівлі екскаватора або повернути його власнику.

04 лютого 2013 року Відкрите акціонерне товариство "Калушхімремонт" повторно звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" з аналогічним проханням.

Однак, жодної відповіді Відкрите акціонерне товариство "Калушхімремонт" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" не отримало.

26.02.2013 року ліквідатором по справі Старцун Н.І. подано заяву про розірвання договору зберігання від 19.07.2011 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Калушхімремонт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна", зобов'язано повернути майно та не вчиняти перешкод у здійсненні ліквідаційної процедури боржника.

28.03.2013 року ухвалою господарського суду Івано-Франківської області (суддя Шкіндер П.А.) розірвано договір зберігання від 19.07.2011 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Калушхімремонт" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" повернути Відкритому акціонерному товариству "Калушхімремонт" екскаватор марки ЕО-4321, 1984 року випуску, реєстраційний номер: 06-15 ИЕ. А також, зобов'язано посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" не вчиняти перешкод у здійсненні - ліквідаційної процедури Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт".

22.04.2013 року господарським судом Івано-Франківської області видано наказ № 570, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" повернути Відкритому акціонерному товариству "Калушхімремонт" екскаватор марки ЕО-4321, 1984 року випуску, реєстраційний номер: 06-15 ИЕ.

Даний наказ був направлений для виконання до державної виконавчої служби Рожнятівського районного управління юстиції.

08.08.2013 року старшим державним виконавцем Рожнятівського районного управління юстиції Король Н.В. винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу. В постанові зазначено про відсутність майна, яке необхідно повернути стягувачу згідно наказу, а також надано акт державного виконавця від 06.08.2013 року про відсутність майна - екскаватора марки ЕО-4321, 1984 року випуску, реєстраційний номер: 06-15 ИЕ, переданого на зберігання.

У супровідному листі начальника відділу державної виконавчої служби Рожнятівського районного управління юстиції № 03-21/3382 від 08.08.2013 року також зазначено, що керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" Мірзоєв Юрій Сіявушевич, згідно ухали Рожнятівського районного суду від 11.04.2013 року знаходиться у розшуку.

Відповідно до умов договору зберігання від 19.07.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна", як зберігач, зобов'язувався повернути екскаватор в обумовлений договором термін у повній схоронності, а у випадку втрати чи пошкодження майна зберігач зобов'язується відшкодувати завдані поклажодавцю збитки, а саме: зберігач відшкодовує поклажедавцеві подвійну вартість майна та штрафну санкцію в розмірі 10 % від суми вартості втраченого майна.

У зв'язку із втратою відповідачем отриманого на зберігання майна - екскаватора марки ЕО-4321, 1984 року випуску, реєстраційний номер: 06-15 ИЕ, вартістю 75 000, 00 гривень, останній зобов'язаний відшкодувати позивачу його подвійну вартість в сумі 150 000, 00 гривень, а також сплатити штрафну санкцію в розмірі 10 % від суми втраченого майна, що становить 7 500, 00 гривень.

Оцінюючи надані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

19.07.2011 року між Відкритим акціонерним товариством "Калушхімремонт", в особі ліквідатора Старцун Н.І. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна", в особі директора Мірзоєва Ю.С. укладений договір зберігання екскаватора марки ЕО-4321, 1984 року випуску, реєстраційний номер: 06-15 ИЕ, вартістю 75 000, 00 гривень.

Відповідно до 1.1. договору зберігання Товариство з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна", як зберігач, зобов'язувався прийняти від Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт", як поклажодавця, екскаватор марки ЕО-4321, 1984 року випуску, реєстраційний номер: 06-15 ИЕ, вартістю 75 000, 00 гривень на зберігання та повернути його в обумовлений договором термін в повній схоронності.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Передача майна на зберігання здійснюється за актами прийому - передачі, які підписуються представниками сторін договору і скріплюються печатками (п. 2.2. договору).

На виконання умов договору зберігання, 19.07.2011 року між Відкритим акціонерним товариством "Калушхімремонт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" був склад акт прийому - передачі спецтехніки до договору зберігання від 19.07.2011 року. Відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" прийняло на зберігання, а Відкрите акціонерне товариство "Калушхімремонт" передало на зберігання екскаватор марки ЕО-4321, 1984 року випуску, реєстраційний номер: 06-15 ИЕ, вартістю 75 000, 00 гривень.

Згідно п. 3.3. договору зберігання зберігач зобов'язаний вживати всіх заходів для забезпечення зберігання майна.

Відповідно до п. 3.4 договору зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути майно, прийняте на зберігання, навіть коли передбачений договором строк зберігання не закінчився.

Статтею 953 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

26 грудня 2012 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" направлено лист, в якому Відкрите акціонерне товариство "Калушхімремонт" просило зберігача надати можливість оглянути екскаватор з метою проведення інвентаризації, а також повідомити про свій намір стосовно купівлі екскаватора або повернути його власнику.

04 лютого 2013 року Відкрите акціонерне товариство "Калушхімремонт" повторно звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" з аналогічним проханням.

Однак, жодної відповіді Відкрите акціонерне товариство "Калушхімремонт" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" не отримало.

26.02.2013 року ліквідатором по справі Старцун Н.І. подано заяву про розірвання договору зберігання від 19.07.2011 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Калушхімремонт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна", зобов'язано повернути майно та не вчиняти перешкод у здійсненні ліквідаційної процедури боржника.

28.03.2013 року ухвалою господарського суду Івано-Франківської області (суддя Шкіндер П.А.) розірвано договір зберігання від 19.07.2011 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Калушхімремонт" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" повернути Відкритому акціонерному товариству "Калушхімремонт" екскаватор марки ЕО-4321, 1984 року випуску, реєстраційний номер: 06-15 ИЕ. А також, зобов'язано посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" не вчиняти перешкод у здійсненні - ліквідаційної процедури Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт".

22.04.2013 року господарським судом Івано-Франківської області видано наказ № 570, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" повернути Відкритому акціонерному товариству "Калушхімремонт" екскаватор марки ЕО-4321, 1984 року випуску, реєстраційний номер: 06-15 ИЕ.

Даний наказ був направлений для виконання до державної виконавчої служби Рожнятівського районного управління юстиції.

08.08.2013 року старшим державним виконавцем Рожнятівського районного управління юстиції Король Н.В. винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу. В постанові зазначено про відсутність майна, яке необхідно повернути стягувачу згідно наказу, а також надано акт державного виконавця від 06.08.2013 року про відсутність майна - екскаватора марки ЕО-4321, 1984 року випуску, реєстраційний номер: 06-15 ИЕ, переданого на зберігання.

Частина 1 статті 943 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.

Статтею 942 Цивільного кодексу України закріплено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що майно позивачу повернуто не було, тому зважаючи на пункт 3.3. договору зберігання від 19.07.2011 року суд приходить до висновку, що зникнення переданого на зберігання майна сталося з вини відповідача, внаслідок неналежного виконання останнім зобов'язань.

У відповідності до 5.1. договору зберігач несе повну відповідальність за втрату, нестачу чи пошкодження майна, якщо не доведено, що це стало наслідком дії непереборної сили.

Згідно п. 5.2. договору, у випадку втрати чи пошкодження майна зберігач зобов'язується відшкодувати завдані поклажодавцю збитки, а саме:

- у разі повної втрати майна, зберігач відшкодовує поклажедавцеві подвійну вартість майна та штрафну санкцію в розмірі 10 % від суми вартості втраченого майна;

Згідно ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Частиною 1 п. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві у разі втрати (нестачі) речі відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Крім того, судом встановлено, що укладаючи договір зберігання та підписуючи акт приймання - передачі майна, відповідач свідомо та добровільно погодився, що вартість майна, яке приймається ним на зберігання становить 75 000, 00 гривень, а відповідальність за втрату майна - зберігач відшкодовує поклажодавцю збитки у розмірі подвійної вартості майна.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем доказано розмір збитків в сумі 150 000, 00 гривень, а боржником не спростовано, що ця сума збитків не відповідає вартості майна, а також відповідачем не доведено факт наявності цього майна на зберіганні, то суд вважає, що позивачем доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача по втраті переданого на зберігання майна та понесеними позивачем збитками у розмірі 150 000, 00 гривень. В той же час, суд зазначає, що відповідач не довів суду наявність в даному випадку непереборної сили, внаслідок умислу чи грубої необережності позивача належними та допустимими доказами.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що понесені позивачем збитки у розмірі подвійної вартості втраченого майна на суму 150 000, 00 гривень, у відповідності до п. 5.2. договору, мали місце саме внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем за договором зберігання б/н від 19.07.2011 року.

Слід визнати обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення штрафу у розмірі 10% від суми вартості втраченого майна - 7 500, 00 гривень, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно - господарських санкцій.

Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно - господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язань, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно - господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною 1 статті 236 Господарського кодексу України встановлено види оперативно - господарських санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції, (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті перелік оперативно - господарських санкцій, встановлених у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно - господарські санкції.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

За частиною 2 статті 237 цього Кодексу порядок застосування сторонами конкретних оперативно - господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно - господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язання учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої п. 5.2. договору зберігання б/н від 19.07.2011 року , яка не суперечить висновкам законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" про відшкодування збитків в сумі 157 500, 00 гривень, з яких 150 000, 00 гривень - збитки за втрату майна у розмірі його подвійної вартості та 7 500, 00 гривень - штрафні санкції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі, в межах позовних вимог.

Господарські витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 22, 224, 225, 509, 525, 526, 546, 610, 611, 626, 627, 628, 629, 936, 942, 950, 951 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 199, 216, 217, 231, 235, 236, 237 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" про відшкодування збитків в сумі 157 500, 00 гривень, з яких 150 000, 00 гривень - завдані збитки за втрату майна та 7 500, 00 гривень - штрафні санкції - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мій дім Україна" (вул. Незалежності, 42, смт. Брошнів - Осада, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77611, ідентифікаційний код: 36315766) на користь Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт" (вул. Окружна, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, ідентифікаційний код: 04766012) - 157 500, 00 гривень (сто п'ятдесят сім тисяч п'ятсот гривень) заборгованості, з яких 150 000, 00 гривень - завдані збитки за втрату майна та 7 500, 00 гривень - штрафні санкції, а також 3 150, 00 гривень (три тисячі сто п'ятдесят гривень) сплаченого судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.12.13

Суддя Михайлишин В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"