Рішення

від 24.12.2013 по справі 906/1820/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" грудня 2013 р. Справа № 906/1820/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Столокос В.В. - директор;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІТ ГРУПП" (м.Житомир)

до Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" (с.Словечне, Житомирська область)

про стягнення 102970,52 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 102970,52грн., з яких: 100848,55грн. основного боргу, 1724,10грн. пені та 397,87грн. 3% річних.

23.12.2013 на адресу суду факсимільним зв'язком надійшла копія клопотання відповідача, згідно якого останній просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з перебуванням представника на лікарняному. До копії клопотання додано копію довіреності №1207 від 19.12.2013 та копію довідки районної лікарні від 23.12.2013 (а.с. 25-27).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подав клопотання, яке було задоволено судом, про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 30-68). Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечив, оскільки вважає, що відповідач вкотре уникає проведення розрахунків. Наголосив, що представництво не обмежується лише одним представником.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відхилення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на наступне. Згідно ст.77 ГПК України, підставами для відкладення розгляду є обставини, за яких спір н е м о ж е бути в и р і ш е н о в даному судовому засіданні, зокрема: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта. Натомість, враховуючи наявні у справі та подані представником позивача матеріали, а також те, що явка представника відповідача обов'язковою не визнавалася, відсутність представника останнього, на думку суду, не перешкоджає вирішенню спору по суті. Суд також звертає увагу, що чинне законодавство не обмежує представництво в судовому процесі лише одним конкретним представником від кожної сторони, тому відповідач мав право направити іншого, належним чином уповноваженого представника, для участі в даному судовому засіданні. Крім того, у випадку неможливості направлення в судове засідання своїх повноважних представників, до дня судового засідання, відповідач мав право подати через канцелярію господарського суду витребувані ухвалою документи, про що було зазначено в ухвалі суду від 11.12.2013. Також у зазначеній ухвалі відповідач попереджався, що у разі неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами, згідно приписів ст.75 ГПК України.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 02 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІРІТ ГРУПП" (продавець, позивач) та Державним підприємством "Словечанське лісове господарство" укладено договір купівлі - продажу № 74 (далі - Договір (а.с. 7-9)), згідно п.1.1 якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідачу товар, що вказаний в цьому Договорі, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару: Нафтопродукт (п. 1.2. Договору).

Позивач вказує, що на виконання умов зазначеного Договору, згідно видаткових накладних передав у власність відповідача нафтопродукти на суму 371848,55грн. Однак, відповідач лише частково виконав свої зобов'язання по оплаті товару, сплативши кошти в розмірі 271000,00 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 100848,55грн. по видатковій накладній №173 від 04.10.2013 та частково по видатковій накладній №153 від 12.09.2012.

Зазначає, що 29.10.2013 направив на адресу відповідача претензію, з вимогою погасити заборгованість у повному обсязі до 07.11.2013, однак, вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач нарахував до стягнення з відповідача 1724,10грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України -397,876грн. 3% річних.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву та доказів погашення боргу не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами Договорі купівлі-продажу №74 від 02.08.2013 (а.с. 7-9).

Так, ст. 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 1.3. Договору, документи (товарно-транспортна накладна, податкова накладна, видаткова накладна, сертифікат відповідності, паспорт якості) та Товар, які продавець повинен передати покупцю додаються до даного договору і є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами п.п. 2.1., 2.2. Договору, одиниці виміру кількості товару: літри. Загальна кількість Товару: вказується в бухгалтерських накладних, товарно-транспортній накладній.

Пунктом 5.1. Договору сторони визначили, що попередня оплата в розмірі 100% від ціни товару, що вказана в рахунку на постачання Товару, має бути перерахована протягом одного дня з моменту надання рахунку.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачу були виставлені рахунки на оплату товару на загальну суму 371848,55грн. (а.с. 65-68), проте відповідач станом на дату звернення з позовом до суду, лише частково оплатив виставлені рахунки у розмірі 271000,00грн. (а.с. 44-63).

Підтверджено також і те, що згідно видаткових та товарно-транспортних накладних (а.с. 11,12,18,19,37-42) позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 371848,55грн. Вказану суму отриманого товару відповідачем підтверджено у підписаному сторонами Акті звіряння (а.с. 36). Згідно вказаного акту, заборгованість відповідача станом на 21.10.2013 саме по зазначених у позовній заяві накладних склала 150848,55грн.

Також суд вважає належним доказом поставки товару за договором - податкові накладні № 16 від 12.09.2013 на суму 72431,60грн. та №6 від 04.10.2013 на суму 71250,65грн. (а.с. 13, 20), які відповідно до наказу Міністерства фінансів України N 1379 від 01.11.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, є звітними розрахунковими податковими документами.

Оскільки на дату поставки товару відповідачем не було проведено його попередню оплату, в передбаченому Договором порядку та розмірі, у нього виник обов'язок здійснити остаточні розрахунки з позивачем, згідно ст. 692 ЦК України, після прийняття товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, на час розгляду справи в суді, загальна заборгованість відповідача за отриманий товар склала 100848,55грн. (371848,55грн. - 2711000,00грн).

Згідно ч.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 100848,55грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 9.2. Договору сторони визначили, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за прострочку платежу сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 2 (зворотній бік )), пеня за період з 23.10.2013 по 09.12.2013 складає 1724,10грн.

Що стосується заявлених до стягнення з відповідача 397,87грн. 3% річних, то приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок пені та 3% річних, дійшов висновку, що останні нараховано позивачем обґрунтовано та вірно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню на суму 102970,52грн., з яких: 100848,55грн. - основного боргу, 1724,10грн. пені та 397,87грн. - 3% річних.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-36, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Поз задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" (11122, Житомирська обл., Овруцький р-н., с. Словечне, вул. Сабурова, 13, ід. код 00991953)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІТ ГРУПП" (10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Бородія, буд. 49, ід. код 36389466):

- 100848,55грн. основного боргу;

- 1724,10грн. пені;

- 397,87грн. 3% річних;

- 2059,41грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.12.2013

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек. з пов. про вруч).