Ухвала

від 10.12.2013 по справі 805/2720/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2013 р. м. Київ К/800/34004/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року

по справі №805/2720/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Донецький завод гірничорятувальної апаратури" (надалі - ПАТ "Донецький завод гірничорятувальної апаратури")

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька Донецькій області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Київському районі м.Донецька Донецькій області ДПС)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ПАТ "Донецький завод гірничорятувальної апаратури" звернувся до суду з позовом до ДПІ у Київському районі м.Донецька Донецькій області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень №0000961504 від 10.12.2012р., №0000021530 від 22.02.2013р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2013р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, що податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «ДЗГА», щодо правомірності визначення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.04.2010р. по 31.08.2010р., за результатами якої складено акт №3943/15-4/00159491 від 26.11.2012р., в якому, на думку податкового органу, встановлено заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, по декларації за серпень 2010р., завищення від'ємного значення різниці податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ за квітень, червень та липень 2010р. у зв'язку з чим порушено вимоги п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України .

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000961504 від 10.12.2012р. та №0000971504 від 10.12.2012р.

Податкове повідомлення-рішення №0000971504 від 10.12.2012р., за наслідками адміністративного оскарження скасовано, а податкове повідомлення - рішення №0000961504 від 10.12.2012р. залишено без змін.

Також відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «ДЗГА» щодо правомірності визначення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.04.2010 р. по 31.08.2010р., за результатами якої складено акт №472/15-4/001159491 від 15.02.2013р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем положення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді завищення податкового кредиту за період з 01.04.2010р. по 31.08.2010р. по придбанню товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Облреахім», ТОВ «Пелен» по нікчемним угодам, а саме: за квітень, травень та липень 2010р., у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за серпень 2010р., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

Встановлено, що згідно ст.207 ГКУ, ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦКУ, ст.2, 9 Бюджетного кодексу України, ст.3, 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.2 Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку», п.2.4. Наказу про затвердження Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, договори, що укладено ТОВ «Облреахім», ТОВ «Пелен» з платником податків ПАТ «ДЗГА» за квітень-серпень2010р. мають ознаки нікчемності.

На підставі акта перевірки № 472/15-4/001159491 від 15.02.2013 року, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000021530 від 22.02.2013р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з наступним: або придбанням/виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону дата виникнення права платника податку на податковий кредит - це дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 наведеного вище Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Наведені вище положення Закону України «Про податок на додану вартість» кореспондуються з Податковим кодексом України та свідчать про те, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє роботи (послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами.

При цьому судами попередніх інстанції враховано вищезазначені положення Закону України «Про податок на додану вартість» та встановлено, що виконання (реальність) угод укладених позивачем з ТОВ «Облреахім» та ТОВ «Пелен» підтверджується договорами і додатковими угодами, специфікаціями, платіжними дорученнями, накладними, приходними ордерами, видатковими накладними, податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, податковими деклараціями, виписками банку, картками складського обліку, ВМД, актами прийому-передачі тощо. Факт перевезення товару підтверджується залізничними накладними, які містять в матеріалах справи.

Таким чином, на підставі наявних матеріалів справи суди попередніх інстанції дійшли обґрунтовано висновку, що оскільки позивачем надано достатньо належних докази щодо доведення реальності укладення й виконання угод, то останнім правомірно віднесено до податкового кредиту спірну суму ПДВ за відповідні періоди по господарським операціям з ТОВ «Облреахім» та ТОВ «Пелен».

Фактичною підставою для відображення в акті порушення податкового законодавства і прийняття спірних податкових повідомлень - рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з контрагентами. Висновки перевірки ґрунтуються виключно на актах зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Разом з тим, відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Податковим органом не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Отже, вказані в акті перевірки висновки про нікчемність укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними, оскільки вони не підтверджені належними доказами, носять характер припущення і є суб'єктивною думкою відповідача.

Також слід відзначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов