Рішення

від 09.10.2007 по справі 2-707/07

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 2-707/2007 р

Справа №

2-707/2007 р.       

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

09  жовтня 

2007  року  Крюківський 

районний  суд  М. Кременчука Полтавської області,  в складі: Головуючого судді  Демиденко І.О.,  при секретарі   Коптяєвій Т.М. ,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці справу за позовом фізичної

особи ОСОБА_1 до юридичної особи ВАТ „Кременчуцький сталеливарний завод" -

про визнання недійсними наказів Голови правління ВАТ „Кременчуцький

сталеливарний завод" - від 31.10.2006 року № 989а,  від 03.11.2006 року №№ 997, 998,  від 08.02.2007 року № 7 9 -к,  про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час

вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ

Позивач,  ОСОБА_1 звернулась до суду

із позовною заявою,  де просила

постановити рішення,  яким поновити її на

роботі на посаді заступника начальника відділу організації праці та заробітної

плати ВАТ „Кременчуцький сталеливарний завод",  звідки вона була звільнена у відповідності до

наказу № 79-к від 08.02.2007 року Голови правління ВАТ КСЗ,  - за скороченням штату,  стягнути на її користь з відповідача середній

заробіток за час вимушеного прогулу та завдану моральну шкоду в сумі 10 000

гривень.

Також в

своєму позові просила суд визнати недійним вищезазначений наказ № 79-к від

08.02.2007 року,  на підставі якого вона

була звільнена з посади.

Разом з

цим,  просила суд визнати недійсними

наступні накази Голови правління ВАТ „Кременчуцький сталеливарний завод"

Холошина О. Є. :

№ 989-а

від 31.10.2006 року - про відміну дії підвищених коефіцієнтів до окладів

визначених в наказі працівників,  в тому

числі,  щодо неї - ОСОБА_1

№ 997

від 03.11.2006 року,  - про скорочення

штату посад на підприємстві,

№ 998  від 03.11.2006 року,   - про виконання попереднього

наказу № 997,  а саме,  ознайомлення працівників з наказом №

997,   пропозицію переводу на  інші 

посади  на  підприємстві

особам,  чиї посади

скорочуються,  в разі відмови від

переводу

на інші посади,  звільнення цих

працівників з підприємства.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала,

суду пояснила,  що її звільнення з

роботи було неправомірним,  так

як,  :

-

по-перше,  в звільненні одиниці

заступника начальника відділу організації праці та заробітної плати не було

необхідності з виробничих потреб підприємства, 

а тому накази №№ 997, 998 .Голови

правління

ВАТ „Кременчуцький сталеливарний завод" - про скорочення штату працівників

є незаконними. Виходячи з цього, 

незаконним є і наказ № 79-к від 08.02.2007 року - про її звільнення з

підприємства,  так як цей наказ

грунтується та виходить з незаконних наказів № 997 та № 998.

по-друге,  звільнення відбулося при наявності відмови

профспілкового органу в наданні згоди на її звільнення.

по-третє,  при звільненні не було враховане

передбачене  ст. 42 КзПП України її переважне

право на залишення на роботі,  як

працівника з тривалим безперервним стажем роботи на підприємстві.

На

підставі цього просила поновити її на роботі на ВАТ „Кременчуцький

сталеливарний завод" на посаді заступника начальника відділу організації

праці та заробітної плати з одночасним стягнення на її користь з відповідача

середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 14 821 гривні 92 копійки.

Також просила стягнути на її користь з відповідача завдану незаконним

звільненням моральну шкоду в сумі 10 000 гривень,  яку пов"язує з незаконним звільненням та

пов"язаним з цим порушенням нормальних життєвих зв"язків ,  підривом її авторитету,  позбавленням можливості спілкування з її

колишніми колегами по роботі, 

необхідності докладання часу та зусиль для відновлення її права на працю

та гідного рівня життя.

Одночасно

просила визнати недійсним наказ № 989-а від 31.10.2006 року - про відміну дії

підвищених коефіцієнтів до окладів визначених в наказі працівників,  в тому числі, 

щодо неї - ОСОБА_1,  так як

вважає,  що цим наказом адміністрація

чинила на неї адміністративний тиск перед звільненням.

Представник

відповідача - Відкритого акціонерного товариства „Кременчуцький сталеливарний

завод" позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, 

суду пояснив наступне:

У відповідності

до прийнятого рішення Головою правління товариства про скорочення посад на

підприємстві,  працівник ОСОБА_1 була

завчасно попереджена про наступне вивільнення. Протягом часу до звільнення їй,  як це передбачено КЗпП України,  пропонувалась інша робота на підприємстві. Це

була робота як за спеціальністю ОСОБА_1, 

и так і інша.

Так як позивач відмовлялась засвідчувати особистим підписом факти її

ознайомлення з вільними посадами, 

складались відповідні акти. Акти складались після доведення до ОСОБА_1

відповідності інформації. Акти посвідчували своїми підписами працівники,  в присутності яких до ОСОБА_1 доводилась

відповідна інформація. Так як ОСОБА_1 відмовилася від запропонованих робочих

місць,  її було з роботи звільнено.

Звільненню передувало звернення адміністрації за згодою на звільнення до

профспілки,  яка такої згоди не

дала,  але свою відмову ніяк не

обгрунтувала,  і тому,  згідно з 

ст. 43 ч.7 КзПП України,  було

прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 без згоди виборного органу первинної

профспілкової організації.

Таким

чином,  звільнення ОСОБА_1 відбулося з

дотриманням норм Закону,  а тому в

задоволенні її позову про поновлення- на роботі просив відмовити. З цих же

підстав просив відмовити в задоволенні і позовних вимог ОСОБА_1 - про відшкодування

моральної шкоди.

2

Щодо

оскарження наказів про скорочення посад на підприємстві,  то, 

відповідно до ч.3  ст. 64 ГК

України,  право визначити чисельність

працівників та штатний розклад підприємства є виключним правом власника або

уповноваженого ним органу,  в

зв"язку з чим питання доцільності скорочення посади заступника начальника

відділу праці і заробітної плати не може бути предметом судового розгляду і

тому в цій частині позовних вимог ОСОБА_2 представник відповідача також просить

відмовити.

Щодо

оскарження наказу № 989-а від 31.10.2006 року - про відміну дії підвищених

коефіцієнтів до окладів визначених в наказі працівників,  з зазначенням на те,  що цим наказом на неї адміністрацією чинився

адміністративний тиск перед звільненням, 

представник відповідача просить в цій частині позовних вимог також

відмовити в зв"язку з недоведеністю позивачем викладених нею обставин.

Третя особа - Голова правління ВАТ „Кременчуцький сталеливарний

завод",  цо судового засідання не

з"явився,  в своєму листі просив

справу розглянути у його відсутність,  в

позові ОСОБА_1 відмовити.

Представник

3 особи - профспілкового комітету „Машметал" Мясоутова О. В.

пояснила,  що,  дійсно, 

до профспілкового комітету надійшло звернення адміністрації підприємства

про звільнення ОСОБА_1 На засіданні профспілки було розглянуте це подання і

згоди на звільнення ОСОБА_2 профспілка не дала, 

зазначивши на засіданні профкому про недоцільність скорочення на

підприємстві посади,  яку обіймала

ОСОБА_1

Вислухав

в судовому засіданні пояснення сторін, 

представника З особи, 

свідків,  дослідив матеріали

справи,  та оцінивши надані докази,  суд вважає, 

що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Висновки суду

ґрунтуються на наступному:

ОСОБА_1

працювала на Кременчуцькому сталеливарному заводі,  в подальшому ВАТ „Кременчуцький сталеливарний

завод" з 22.08.1984 року,  з

01.03.2002 року обіймала посаду заступника начальника відділу організації праці

та заробітної плати.

Відповідно

до ч.3  ст. 64 ГК України,  право визначати чисельність працівників та

штатний розклад підприємства є виключним правом власника або уповноваженого ним

органу. З урахуванням цього права,  та в

зв"язку з виробничою необхідністю підприємства,  Головою правління було прийнято рішення у

вигляді наказу № 997 від 03.11.2006 року, 

- про скорочення штату працівників - в тому числі і посади заступника

начальника відділу організації праці та заробітної плати,  яку обіймала позивач. Наказом № 998 від

03.11.2006 року,  було визначено про

виконання попереднього наказу № 997,  а

саме,  ознайомлення працівників,  які займали посади,  що скорочуються,  з наказом № 997,  з пропозицією переводу на інші посади на

підприємстві,  і в разі відмови від

переводу на інші посади,  звільнення цих

працівників з підприємства. З наказом № 997 Про скорочення посади ОСОБА_1 була

сповіщена завчасно,  - за два місяці до

вивільнення,  що не оспорюється самою

позивачкою. В подальшому,   відповідно до

вимог  ст. 4 9-2 КЗпП України,   протягом

часу до вивільнення,  ОСОБА_1 неодноразово пропонувалась інша робота на підприємстві.

Позивач з переліком вакантних посад ознайомилась,  але від роботи на підпису відповідної

документації відмовлялась,  про що були

складені відповідні акти.

Допитані

в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, 

ОСОБА_4,  підтвердили факти

пропонування роботи та ознайомлення з вакантними посадами на підприємстві

працівника ОСОБА_1,  та складання

актів,  під якими вони поставили свої

підписи та засвідчили зазначений факт а також відмову ОСОБА_1 від іншої роботи

та підпису про ознайомлення.

В

зв"язку з відмовою працівника ОСОБА_1 від іншої роботи на підприємстві

трудовий договір з нею був розірваний з ініціативи власника на підставі  ст. 4 0 п.1 КЗпП,  що було викладено в наказі № 79-к від

08.02.2007 року.

Посилання позивача на недотримання відповідачем вимог  ст. 42 КЗпП України,  - про її переважне право на залишення на

роботі при скорочення штату,  як

працівника з тривалим безперервним стажем на підприємстві суд вважає

безпідставним,  так як скорочена

посада,  яку обіймала позивач,  на підприємстві була одна,  після скорочення посади,  такої роботи ніхто не виконує,  як не виконував ніхто,  окрім позивача,  при наявності цієї посади. Ця посада була

визнана недоцільною на підприємстві та скорочена,  що є виключним правом власника чи уповноваженого

ним органу.

Щодо

передбаченого  ст. 4 3 КЗпП України

обов"язкового попереднього узгодження звільнення працівника з

профспілковою організацією,  судом

встановлено наступне:

Голова

правління ВАТ „Кременчуцький сталеливарний завод" перед вивільненням працівника,  23.01.2007 року звернувся з поданням на

надання згоди на звільнення до профкому „Машметал",  членом якого була працівник ОСОБА_1 Подання

було розглянуте на засіданні профкому 2 9 січня 2007 року,  де профком не дав згоду на звільнення

працівника ОСОБА_1,  зазначивши на

недоцільність скорочення посади,  яку

обіймала ОСОБА_1

Однак,  вважаючи відмову профспілки в наданні згоди

на розірвання трудового договору з працівником необгрунтованою,  відповідно до ч.7  ст. 4 3 КзПП України,  трудовий дововір з ОСОБА_1 був розірваний на

підставі ч.1 п.1  ст. 40 КЗпП України

згідно з наказом № 7 9-к від 08.02.2007 року Голови правління ВАТ

„Кременчуцький сталеливарний завод".

Суд

визначає такі дії,  а саме,  звільнення з підприємства працівника

уповноваженою власником особою без згоди на те профспілки,  такими, 

що відповідали вимогам чинного законодавства,  а саме 

ст. 4 3 ч.7 КЗпП України,  яка

передбачає можливість звільнення працівника без згоди профспілки,  якщо відмова профспілки в розірванні

трудового договору необгрунтована. В цьому випадку,  з протоколу № 52 від 29 січня 2007 року

засідання профкому „Машметал" видно, 

що профкомом визначена доцільність на підприємстві посади,  яку обіймала ОСОБА_1,  а тому, 

відповідно,  недоцільність її

скорочення,  і в зв"язку з цим,  звільнення ОСОБА_1

Але,   згідно із 

ст. 64 ч.3 ГК України,  про що

зазначалось вище,  право  визначати 

чисельність  працівників  та 

штатний  розклад

4

підприємства

є виключним правом власника або уповноваженого ним органу а не виборного органу

первинної профспілкової організації,  а

тому рішення профспілки про відмову з цих підстав в наданні згоди на звільненні

працівника вірно визначено уповноваженим власником органом таким,  що є необгрунтованим.

Допитана

в судовому засіданні голова профкому „Машметал" Мясоутова О.В. підтвердила

встановлені судом факти,  та додатково

пояснила,  що їй відомо про те,  що перед звільненням ОСОБА_1 пропонувалися

вакантні на підприємстві посади,  від

яких остання відмовилась.

Таким чином,  з урахування перелічених

доказів,  судом встановлено,  що звільнення працівника ОСОБА_1 в

зв"язку із скороченням штату - з посади заступника начальника відділу

організації праці та заробітної плати ВАТ „Кременчуцький сталеливарний

завод",  на підставі  ст. 40 п.1 КЗпП України,  згідно з наказом № 79-к від 08.02.2007 року

Голови правління ВАТ „Кременчуцький сталеливарний завод",  відбулося з дотримання вимог чинного

законодавства,  а тому в задоволенні

позовних вимог - про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за

час вимушеного прогулу - ОСОБА_1 слід відмовити. На підставі цього також не

підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної

шкоди,  яку вона пов"язує із

звільненням з роботи.

Щодо

оскарження наказу № 989-а від 31.10.2006 року - про відміну дії підвищених

коефіцієнтів до окладів визначених в наказі працівників,  з зазначенням на те,  що цим наказом на неї адміністрацією чинився

адміністративний тиск перед звільненням, 

суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 також

відмовити в зв"язку з недоведеністю ніякими доказами позивачем викладених

нею обставин.

Отже,  судом встановлено,  що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 слід

відмовити в повному обсязі позовних вимог.

Керуючись     ст. 

ст. 10, 60, 79, 88, 212, 213, 215, 218   

ЦПК   України,   ст. 

ст. 40, 43, 49-2, 231-233 КЗпП України, 

суд,  -

РІШИВ:

В

задоволенні позовних вимог до ВАТ „Кременчуцький сталеливарний завод" -

про визнання недійсними наказів Голови правління ВАТ „Кременчуцький

сталеливарний завод" - від 31.10.2006 року № 989а,  від 03.11.2006 року №№ 997, 998,  від 08.02.2007 року № 79 -к,  про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час

вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, - ОСОБА_1- ВІДМОВИТИ.

На

рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти

днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається

протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.