Рішення

від 12.12.2013 по справі 2-866/2008

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-866/2008 Провадження № 22-ц/772/3655/2013Головуючий в суді першої інстанції:Сєчко В.Л. Категорія: 45 Доповідач: Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. м. Вінниця Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Сала Т.Б., Зайцева А.Ю.,

при секретарі Торбасюк О.І.,

за участю представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5, позивача ОСОБА_6, його представника ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом

ОСОБА_6 до ОСОБА_4

про визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся, визнання

права власності на земельні ділянки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 червня 2008 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 червня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені. Визнано таким, що відбувся, договір купівлі-продажу земельних ділянок від 16 травня 2006 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 Визнано за ОСОБА_6 право власності на земельні ділянки загальною площею 0,48 га, розташовані на території Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомир-ської області, що на підставі Державних актів на право власності на землю серії ЯГ № 423601-423604 від 14 квітня 2006 року належали на праві власності ОСОБА_4 та були передані у власність ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 16 травня 2006 року ( а. с. 20-22 ).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_6 у задоволенні позову. Апелянт вважає оскаржуване судове рішення незаконним, ухваленим з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права (а. с. 39-41).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення на заперечення на скаргу осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в ній докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга є обгрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що представник відповідачки заявлені в суд вимоги визнав, а це не суперечить інтересам сторін і чинному законодавству; при укладенні у простій письмовій формі договору купівлі-продажу чотирьох земельних ділянок його сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов такого договору, останній повністю виконаний. Укладений договір, на думку суду, не суперечить нормам ЦК України, а ОСОБА_4 ухиляється від його нотаріального посвідчення. Вик-ладених обставин було достатньо для ухвалення судом 04 червня 2008 року оскаржуваного рішення.

Апелянт ОСОБА_2 у власній скарзі на судове рішення посилається на те, що справа розглянута Козятинським міськрайонним судом Вінницької області з грубим порушенням правил виключної підсудності, так як спірні земельні ділянки знаходяться на території смт. Гуйва, Житомирського району, Житомирської області, така справа підсудна Житомирському районному суду Житомирської області. Крім цього, відповідачка ОСОБА_4 ніколи не була зареєстрованою в Козятинському районі Вінницької області, ніколи там не проживала. Суд не пересвідчився у тому, кому належали спірні земельні ділянки, а саме щодо права власності на них подружжя ОСОБА_4; не з'ясував наявність на земельні ділянки заборон і арештів ( а. с. 39-41 ).

Мотиви апеляційної скарги ОСОБА_2 необхідно визнати обґрунтованими, такими, що заслуговують на увагу та тягнуть скасування оскаржуваного судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Частиною першою статті 309 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції, з огляду на предмет спору у даній цивільній справі, грубо порушені норми процесуального права в частині дотримання правил виключної підсудності.

Справа вирішена судом поверхнево, без об'єктивної правової оцінки фактичних обста-вин, в порушення норм чинного матеріального права.

Суд не перевірив належним чином повноваження представників відповідачки за дорученням від 08 січня 2008 року, де йшлося лише про доручення у питаннях оформлення спадкових прав на майно ОСОБА_4

Задовольняючи позов, суд не звернув увагу про обрання позивачем способу захисту свого майнового права та інтересу, який взагалі не передбачений цивільним законодавством України. Визнання правочину в рамках судового провадження таким, що відбувся, з наступним визнанням за особою права власності на нерухомість неможливе, грубо суперечить нормам матеріального права.

Виходячи з того, що сторони, нібито, досягли згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна у вигляді чотирьох земельних ділянок, що відбулося його повне виконання, а відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення цього договору і її представник не заперечує проти самого факту його укладення, визнання договору таким, що відбувся, суд на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України задовольнив позов у повному обсязі, визнав за ОСОБА_6 право власності на зазначені об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до ст. ст. 655, 657 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець ) передає або зобов'язується передати майно ( товар ) у власність другій стороні ( покупцеві ), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно ( товар ) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За правилами ч. 2 ст. 220 ЦК України у випадку, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку ( квартири ) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

За змістом приписів вказаних норм закону, правила ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовуються щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

У зв'язку з цим, не будучи укладеним, договір не може бути визнаний судом укладеним або дійсним на підставі ст. 220 ЦК України.

Пунктами 5, 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, що діяв на момент вирішення судом цього спору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 671, передбачено, що державній реєстрації підлягають договори купівлі-продажу, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; державна реєстрація правочинів здійснюється шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвіченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації.

Між тим, суд, задовольняючи позов ОСОБА_6 свідомо залишив поза увагою, що договір укладений в простій письмовій формі, нотаріально не посвідчений. В силу положень статей 640, 657 ЦК України такий договір не може вважатися укладеним, у зв'язку з чим не може визнаватися дійсним у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України.

За таких обставин, відсутні й правові підстави для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, що є предметом вказаного правочину.

Суд першої інстанції в порушення ст. ст. 212 - 215 ЦПК України, в достатній мірі не визначившись з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, дав неправильну оцінку доказам та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, грубого порушення норм процесуального права ухвалив незаконне рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. 220 ЦК України. ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 червня 2008 року скасувати.

У позові ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся, визнання права власності на земельні ділянки - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: