Рішення

від 26.12.2013 по справі 319/861/13-ц

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/861/13-ц

Провадження №2/319/210/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 року смт Куйбишеве

Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мальованого В.О.,

при секретарі Синяковій О.І.

за участю позивача ОСОБА_1Є,,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Куйбишеве цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, до ОСОБА_6 сільської ради Куйбишевського району Запорізької області (далі - ОСОБА_6 сільска рада), ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування Державного акту про право приватної власності на землю, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 сільської ради, третя особа відділ Держкомзему в Куйбишевському районі Запорізької області (далі - відділ Держкомзему), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування рішення ОСОБА_6 сільської ради Куйбишевського району Запорізької області від 09 серпня 2011 року №7 про надання земельної ділянки у власність і визнання недійсним та скасування Державного акту про право власності на землю , -

В С Т А Н О В И В:

19 серпня 2013 року до Куйбишевського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_6 сільської ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування Державного акту про право приватної власності на землю( далі- Державний акт ) .

Позивач ОСОБА_1 прохає суд скасувати ОСОБА_7 акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,60 га, розташованої у с.Ланцеве Куйбишевського району Запорізької області від 04 березня 1995 року, виданого ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради від 09 лютого 1995 року №8 та зареєстрованого за № 170.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до Державного акту від 14.06.2012року є власником земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована за адресою вул.Суворова, 5 с.Ланцеве Куйбишевського району Запорізької області ( кадастровий номер №2322784001:01:003:0002). Сусідню земельну ділянку, розташовану між земельними ділянками за адресою вул.Суворова 5 та вул.Суворова 3 (власник ОСОБА_8А.), займає відповідач ОСОБА_3 на підставі Державного акту, виданого 04.03.1995року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №170, кадастрового номеру земельна ділянка не має.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що спірний ОСОБА_7 акт від 04.03.1995року не відповідаэ вимогам діючого законодавства у зв"я зку з тим, що: - оспорюваний ОСОБА_7 акт від 04.03.1995року не підписаний головою ОСОБА_6 сільської ради ОСОБА_9, підпис на державному акті з"явився пізніше, і не є його справжнім підписом; - у спірному ОСОБА_7 акті від 04.03.1995року зазначено, що підставою його видачі є рішення виконкому ОСОБА_6 сільської ради від 09.02.1995 року №8, в той час як згідно тексту даного рішення відповідне питання виконкомом не вирішувалось; - ОСОБА_3 згідно рішення виконкому ОСОБА_6 сільської ради від 09.02.1995 року №7 була виділена земельна ділянка площею 0,60 га по вул.Дімітрова, а не по вул.Суворова; - погодження меж земельних ділянок ОСОБА_3 з ОСОБА_1 не проводилось, так як ОСОБА_1 не міг фізично перебувати 10.11.1994року ( дата складення акту погодження меж присадибної ділянки ОСОБА_3Г.) на території Куйбишевського району, оскільки з 01.11.1994року по 24.11.1994року перебував на лікуванні в ОНЦ ім.академіка Блохіна РАМН.

Наявність у відповідача ОСОБА_3 спірного Державного акту від 04.03.1995року порушує його права, оскількт відбувається часткове накладення суміжних земельних ділянок одна на одну, що створює для позивача перешкоди у вільному здійсненні права користування земельною ділянкою на даний час.

Відповідач ОСОБА_3 подав до суду 22 листопада 2013 року зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_6 сільської ради, третя особа відділ Держкомзему про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування Державного акту про право власності на землю, яка ухвалою від 22 листопада 2013 року прийнята до розгляду та об"єнана в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_10

Відповідач за первісним позовом, та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 в позовній заяві вказав, що 09 вересня 1994 року подав до ОСОБА_6 сільської ради заяву про передачу йому безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,60 га, надав до заяви документи про право приватної власності на будинок №17 по вул.Дімітрова с.Ланцеве,і відповідно до рішення №7 отримав дозвіл на приватизацію , та згодом отримав ОСОБА_7 акт про право приватної власності на землю під домоволодінням №17 по вул.Дімітрова та на землю по вул.Суворова в с.Ланцеве Куйбишевського району Запорізької області .ОСОБА_1, зазначаючи в первісному позові як на підставу визнання його Державного акту від 04.03.1995року недійсним, зазначив, що його ОСОБА_7 акт не був підписаний головою ОСОБА_6 сільської ради ОСОБА_9, а підпис, який з"явився там пізніше, не є його справжнім підписом. Вважає , що зазначені обставини є недоречними, оскільки він як землевласник отримав свій з підписом і печаткою сільради ОСОБА_7 акт, який пройшов згодом державну реєстрацію в ОСОБА_7 земельному кадастрі, копію якого він долучив до свого позову. Те, що другий екземпляр Державного акту не підписаний головою сільради вважає халатністю з боку колишнього голови. Недоречними є посилання позивача ОСОБА_1 і стосовно зазначеної в ОСОБА_7 акті підстави для його видачі, а саме рішення №8 від 09.02.1995року , в тексті якого відсутні відомості про виділення йому землі. Хоча в матеріалах первісного позову є копія рішення №7 від 09.02.1995 року, в якому йде мова про виділення йому, ОСОБА_3, земельної ділянки, загальною площею 0,60 га, що відповідає площі землі вказаної в його ОСОБА_7 акті та плану земельних ділянок, який готувався до акту, і може свідчити лише про технічну помилку.

ОСОБА_1 отримав ОСОБА_7 акт 14.06.2012 року на підставі рішення ОСОБА_6 сільсьради №7 від 09.08.2011року. Вказані дати є більш пізніми датами по відношенню до часу винесення Вищим спеціалізованим судом України в розгляду цивільних та кримінальних справ рішення про скасування рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2010 року і про ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 сільської ради про скасування Державного акту було відмовлено. Тобто з 03 серпня 2011 року його право власності на земельну ділянку згідно Державного акту від 04 березня 1995 року було поновлено, і встановлено факт того, що він отримав у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства у розмірі 0,60 га в с. Ланцеве по вул.Дімітрова та вул.Суворова на підставі, оспорюваного ОСОБА_1, державного акту.

Згідно Державного акту, який отимав ОСОБА_1 14.06.2012року, межі земельної ділянки останнього накладаються на його земельну ділянку за його ОСОБА_7 актом, який він отримав ще 1995 року, і право власності на яку поновлено рішенням Вищим спеціалізованим судом України в розгляду цивільних та кримінальних справ.

Посилаючись на незаконність Державного акту від 14.06.2012 року виданого ОСОБА_1, відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_3, зазначив. що він виданий з порушенням вимог земельного законодавства, за відсутності факту погодження ОСОБА_1 зовнішніх меж земельної ділянки останнього з його земельною ділянкою, право власності на яку набув ще в 1995році.

Крім того, відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_3 в зустрічному позові зазначив, що в ОСОБА_7 акті від 14.06.2012року виданого ОСОБА_1, зазначено, що останній отримав земельну ділянку безоплатно, як громадянин України. Про те відомості, зазначені в вищевказаному ОСОБА_7 акті, суперечать відповіді Федеральної міграційної служби ОСОБА_11 Федерації, про те, що паспорт громадянина ОСОБА_11 Федерації ОСОБА_1 №46 07 945998 - є дійсним. Тобто ОСОБА_1 є громадянином ОСОБА_11 Федерації, і не міг безоплатно і у розмірах зазначених в акті отримати земельну ділянку.

Наявність у позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом, ОСОБА_1, Державного акту від 14.06.2012року порушує його права, оскільки відбувається часткове накладення суміжних земельних ділянок одна на одну, що створює для ОСОБА_3 перешкоди у вільному здійсненні права користування земельною ділянкою на даний час, і змушує захищати свої права в судовому порядку.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом, ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві про усунення перешкод з боку ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування Державного акту про право приватної власності на землю, на тих підставах, що викладені в позовній заяві, надав відповідна пояснення, прохав позов задовольнити в повномі обсязі, крім того стягнути з ОСОБА_3 на його користь судові витрати.

Позицію позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом, ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав його представник ОСОБА_12, надав відповідні пояснення по суті позову ОСОБА_1 та заперечення проти позову ОСОБА_3

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 на тих підставах, що викладені ним в запереченнях. Крім того, ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги та прохав задовольнити його позов до ОСОБА_1, ОСОБА_6 сільської ради про усунення перешкод з боку ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування рішення ОСОБА_6 сільської ради, на підставі якого виданий ОСОБА_7 акт про право приватної власності на землю. Крім того прохав стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати.

Позицію відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав його представник ОСОБА_4, надав відповідні пояснення по суті зустрічного позову ОСОБА_3 та заперечення проти позову ОСОБА_1

Представник відповідача ОСОБА_6 сільської ради ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1, та позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3, не визнала , і пояснила , що земельні ділянки обом власникам були виділені на підставі рішеннь ОСОБА_6 сільскої ради, вважає , що обидва державні акти є дійсними і підстав для їх скасування не вбачається , тому прохає відмовити ОСОБА_13, та ОСОБА_3, в задоволенні їхніх позовних вимог.

Представник третьої особи відділ Держкомзему у Куйбишевському районі , в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про бажання приймати участь в розгляді справи суду не надав.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив , що з 1990 року по 2000 рік був головою ОСОБА_6 сільської ради Куйбишевського району Запорізької області .В цей період він не пам'ятає , щбо ставив свій підпис на державному акті про право власності на земельну ділянку розміром 0,60 га , яка належить ОСОБА_3

Суд, вислухавши пояснення позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та його представника, відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 та його представника,представника відповідача ОСОБА_5, свідка, оцінивши надані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов до висновку про те, що в позові ОСОБА_1 необхідно відмовити, а позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити за слідуючих обставин.

Відповідно до положень статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено що сторони по справі є суміжними землекористувачами.

В 2012 році позивач за первісним позовом ОСОБА_1 отримав право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га в межах згідно з планом, яка розташована по вул.Суворова, 5 с.Ланцеве Куйбишевського району Запорізької області, що підтверджується копією Державного акту серії АИ №298672 виданого 14 червня 2012 року.

ОСОБА_7 акт на право приватної власності на землю виданий на підставі рішення ОСОБА_6 сільської ради №7 від 09.08.2011року.

Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів землі за №232278401000472 19 червня 2012 року.

В 1995 році відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 отримав право власності на земельну ділянку площею 0,60 га в межах згідно з планом, розташовану на території с.Ланцеве Куйбишевського району Запорізької області, для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується копією Державного акту серії ЗП-000009 №1585 виданого 04 березня 1995 року на підставі рішення ОСОБА_6 сільської ради №8 від 09.02.1995 року.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №170 04 березня 1995року.

Згідно копії рішення виконкому ОСОБА_6 сільської ради народних депутатів № 8 від 09 лютого 1995 року, на сесії ради вирішувались питання про надання земельних ділянок в тимчасове користування іншим особам; питання про передачу у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого господарства ОСОБА_3 не розглядалось.

Згідно рішення №7 ОСОБА_6 сільської ради народних депутатів від 09.02.1995 року, на сессії ради вирішувалось питання про передачу у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства громадянам, зокрема ОСОБА_3 площею 0,60 га по вул.Дімітрова.

З пояснень позивача за первісним позовом ОСОБА_1 встановлено, що в 2000 році позивачем отримано свідоцтво про право власності на житловий будинок по вул.Суворова, 1б в с.Ланцеве Куйбишевського району Запорізької області, та отримав земельну ділянку по вул.Суворова, 1б в платне строкове користування.

При оформлені право власності на земельну ділянку, розташовану по вул.Суворова, 1б в с.Ланцеве Куйбишевського району Запорізької області, в 2008 році позивачу за первісним позовом стало відомо, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 отримав ОСОБА_7 акт на право власності на суміжну ділянку, без його згоди, та в акті погодження межі присадибної ділянки стоїть не його підпис.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України від 25.01.2001 № 2768-III ( далі - ЗК України № 2768-III ) передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 60 ЦПК України сторони, яки приймають участь у справі, користуються рівними правами відносно надання доказів, їх дослідження та доведення до суду їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, на день набуття відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 права власності на свою земельну ділянку ( 1995рік) позивач, який набув право власності на свою земельну ділянку в 2012 році, не був його суміжним землекористувачем, і тому права позивача за первісним позовом ОСОБА_1 не були порушені.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем за первісним позом ОСОБА_1 наявності права власності чи користування земельною ділянкою по вул.Суворова, 1б в с.Ланцеве Куйбишевського району Запорізької області на момент отримання відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 оскаржуваного Державного акту.

Враховуючи дату набуття права власності на землю відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 ( 1995рік), суд вирішуючи даний спір керується , зокрема, нормами Земельного кодексу України від 18.01.1990 № 561-XII ( далі - ЗК України №561-XII) (втрата чинності від 01.01.2002, підстава 2768-14), діючого на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст.6 ЗК України №561-XII, громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: - ведення особистого підсобного господарства. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для: - ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно до ст.17 ЗК України №561-XII, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для:

ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу ( не більше 0,6 га) .

Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 09 вересня 1994 року звернувся до ОСОБА_6 сільської Ради народних депутатів Куйбишевського району Запорізької області з заявою про передання йому безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,60 га , розташованої по вул.Суворова в с.Ланцеве.

Згідно з ч. 1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст.116 ЗК України № 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі ст.126 ЗК України № 2768-III право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

На сессії ОСОБА_6 сільської ради 09.02.1995 року було прийнято рішення № 7 про передання у власність земельної ділянки площею 0,60 га та видачу ОСОБА_7 актів на право приватної власності на землю.

04 березня 1995 року на підставі рішення ОСОБА_6 сільської ради ОСОБА_3 отримав Державного акту серії ЗП-000009 №1585, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №170.

Статтею 152 ЗК України № 2768-III передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.

Визнання недійсним державного акта на право власності на землю як правовстановлюючого документа без оспорення рішення, що надало право на отримання цього акта та визнання дій щодо цього факту незаконними не передбачено законом.

Згідно встановлених судом обставин, підставою видачі відповідачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 державного акту на право власності на земельну ділянку стало рішення ОСОБА_6 сільської ради №7 від 09.08.2011року.

Згідно стаття 186 ЗК України № 2768-III , розгляд і затвердження землевпорядної документації проводиться в такому порядку:

а) прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель і схеми землеустрою після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;

б) проекти створення нових землеволодінь і землекористувань після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно п. 2.2 ч.1 інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) затвердженою Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 року № 28 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 року за № 31 межі наданих (переданих) земельних ділянок переносяться у натуру (на місцевість) і закріплюються межовими знаками, а межі ділянок, що знаходяться у власності та користуванні і проходять по визначених в натурі контурах, звіряються з наявними планами ділянок. При відсутності плану проводиться зйомка зовнішніх меж земельної ділянки, встановлюються суміжні власники землі і землекористувачі, за участю останніх складається протокол, в якому докладно описується розташування меж на місцевості.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 серпня 2011 року, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 05 квітня 2011 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 сільської ради Куйбишевського району Запорізької області про скасування державного акту на право власності на землю було відмовлено, встановивши відсутність у ОСОБА_1 порушеного права, яке підлягало захистові шляхом скасування оспорюваного акту.

Проте 09 серпня 2012 року рішенням ОСОБА_6 сільської ради №7 вирішено передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для облуговування житлового бкдинку по вул.Суворова, 5 с.Ланцеве, площею 0,52га.

Вказаним рішення зокрема затверджено технічну документацію зі складення Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку для обслуговування жилого будинку гр.ОСОБА_1 з земель населеного пункту ОСОБА_6 сільської ради за адресою вул. Суворова 5 в с.Ланцеве площею 0,25га.

За вказаною технічною документацією відповідно до Інструкції про складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди було виготовлено та видано відповідачу ОСОБА_7 акт на право власності на земельну ділянку.

Таким чином суд вважає, що в акті погодження меж земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою вул. Суворова, 5 с.Ланцеве Куйбишевського району Запорізької області від 15 серпня 2011 року повинен бути вказаний суміжний землевласник ОСОБА_3 , і з урахуванням розташування його земельної ділянки на підставі державного акту мала видялятися земельна ділянка в натурі ОСОБА_13 і відповідно виготовлятися державний акт з метою запобігання накладення суміжних меж земельних ділянок одна на одну. Однак з ОСОБА_3 погодження зовнішніх меж земельних ділянок не проводилось, внаслідок чого як зазначається в позовній заяві ОСОБА_1 , так і в зустрічній позовній заяві ОСОБА_3, вбачається часткове накладення суміжних меж земельних ділянок одна одну.

22 травня 2012 року за адміністративним позовом ОСОБА_3 до відділу Держкомзему у Куйбишевському районі Запорізької області, третя особа ОСОБА_6 сільська рада, про зобюов"язання вчинити певні дії , Запорізьким окружним адміністративним судом винесено рішення, яким зобов"язано відділ Держкомзему у Куйбишевському районі Запорізької області відновити реєстрацію Декжавного акту на право приватної власності на землю серії ЗП000009 №1585, виданий 04 березня 1995 року ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради від 09 лютого 1995 року №8, актовий запис№ 170.

Відповідно до ч.3 ст.152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків.

Статтею 155 ЗК України № 2768-III , у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки не грунтуються на вимогах закону.

Разом з тим, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_14 підлягають задоволення, оскільки грунтуються на вимогах закону, підтверджені належними доказами.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 порушено питання про стягнення з ОСОБА_1 на його користь судових витрат в розмірі 229,40 гривень та витрат на правову довомогу.

Оскільки зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено, суд в порядку ст.88 ЦПК України має підстави для стягнення з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесених судових витрат в сумі 229,40 гривень, а саме, в межах суми сплаченого судового збору при зверненні з позовом до суду.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 порушено питання про стягнення витрат на правову допомогу.

За змістом стст.79,84 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, в тому числі, витрати на правову допомогу.

Законом встановлюється граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року №4191-VI визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На даний час граничний розмір визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Склад та розмір витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі. На підтвердження таких витрат сторона має надати суду належні докази у вигляді договору про надання правової допомоги або у вигляді інших документально зафіксованих формах участі в справі особи, яка надає правову допомогу, документи, що свідчать про оплату витрат, складених у встановленому законом порядку, зокрема, квитанцію до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення, касові чеки.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 надав суду угоду про надання правової допомоги укладену 21 листопада 2013 року з адвокатом ОСОБА_4 та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 21 листопада 2013 року про сплату 2000 гривень за угоду про надання правової допомоги, що не перевищує граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу.

Крім того, процесуальне становище особи, яка надає правову допомогу, її права і порядок вступу у процес визначені ст.56 ЦПК України. Зазначені особи відносяться до інших учасників процесу. Судовий розгляд справи проведено за участю представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4, судом вирішено питання про допуск вказаної особи до участі у справі в якості особи, яка надає правову допомогу.

За таких обставин суд у відповідності до вимог стст.79,84,85 ЦПК України дійшов висновку про наявність підстав для компенсації позивачу за зустрічним позовом витрат на правову допомогу.

Оскільки позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено, то відповідно до ст.88 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування понесених ним судових витрат задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.90,16,126,152,155,186 Земельного кодексу України, ст.ст. 10,11,60,209,215,218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Позовні вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - задовольнити.

Скасувати рішення ОСОБА_6 сільської ради Куйбишевського району Запорізької області від 09 серпня 2011 року №7 про надання земельної ділянки у власність, на підставі якого був виданий ОСОБА_7 акт на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_1 для обслуговування жилого будинку по вул.Суворова, 5 в с.Ланцеве Куйбишевського району Запорізької області, площею 0,25га.

Скасувати ОСОБА_7 акт серії ЯИ № 298672 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,25 га (кадастровий номер 2322784001:01:003:002) виданий ОСОБА_1 Єфремовичу14 червня 2012 року на підставі рішення ОСОБА_6 сільської ради Куйбишевського району Запорізької області від 09 серпня 2011 року №7, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею , договорів оренди землі за № 232278401000472.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 ІПН НОМЕР_2, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 судові витрати: суму сплаченого судового збору в розмірі 229 гривень 40 копійок, а також витрати на правову допомгу в розмірі 2000 гривень, в сього 2229 гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня оголошення рішення апеляційної скарги. Особи , що брали участь у справі , але не були присутні в судовому засіданні під час розгляду справи у 10-денний строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя: В.О. Мальований