Постанова

від 27.12.2013 по справі 804/14774/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2013 р. Справа № 804/14774/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О. при секретарі судового засіданняВасиленко К.Е. за участю: представника позивачаПолякова О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000312201, 0000322201 від 30.10.2013 р., -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати неправомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» (код ЄДРПОУ код ЄДРПОУ 31761265) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Сайтек» (код ЄДРПОУ 36961305) за період з 01 січня 2013 року по 31 липня 2013 року на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 01 жовтня 2013 р. № 260;

- податкове повідомлення-рішення № 0000312201 від 30 жовтня 2013 року, відповідно до якого, Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» було донараховано податок на додану вартість в сумі 169 296,00 грн. та накладено штраф в сумі 84 648,00 грн., всього до сплати 253 944,00 грн. визнати недійсним та скасувати;

- податкове повідомлення-рішення № 0000322201 від 30 жовтня 2013 року, відповідно до якого, Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень місяць в сумі 208 742,00 грн. визнати недійсним та скасувати.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Сайтек» за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року, за результатами якої, складено акт від 15.10.2013 року № 402/22-01/31761265. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000312201 від 30.10.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 169296,00 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями в розмірі 84648,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Крім того, у відповідача були відсутні підстави, передбачені статтею 78 Податкового кодексу України, для видання наказу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 01 жовтня 2013 р. № 260 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Енергонафта» (код ЄДРПОУ 31761265) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Сайтек» (код ЄДРПОУ 36961305) за період з 01 січня 2013 року по 31 липня 2013 року. А отже, дії відповідача по проведенню вказаної перевірки та складанню відповідного Акту перевірки,податкових повідомлень-рішень, є незаконними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

В судовому засіданні 25.12.2013р., представник відповідача, заперечував проти позовних вимог, зазначивши, що перевірку призначено та проведено правомірно в рамках ПК України та винесені податкові повідомлення-рішення, не підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання 27.12.2013р. не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Сайтек» за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року.

Перевіркою встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій TOB «Енергонафта» з ПП «Сайтек» (код ЄДРПОУ 36961305) за період з 01.01.2013р. по 31.07.2013р. внаслідок чого, в порушення вимог пп. 14.1.37 п. 14.1, ст. 22, п. 44.1'ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податок на додану вартість, всього на суму 378 038,00 грн., в т.ч. в податковій декларації за березень 2013 року на сумі 111 116,00 грн., в червні 2013 року в сумі 58 180,00 грн., за серпень 2013 року на суму 208 742,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 15.10.2013 року № 402/22-01/31761265 на підставі якого, винесено податкове повідомлення-рішення № 0000312201 від 30.10.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 169296,00 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями в розмірі 84648,00 грн.

Згідно матеріалів справи, 04 січня 2013 року між TOB «Енергонафта» та ПП «Сайтек» був укладений Договір № 040113 купівлі-продажу продуктів нафтоперероблення рідких.

На виконання вказаного договору, ПП «Сайтек» поставило на адресу TOB «Енергонафта» дизельне пальне за видатковими накладними:

№ 0290301 від 29 березня 2013 року на суму 333 349,50 грн.;

№ 0290302 від 29 березня 2013 року на суму 333 349,50 грн.;

№ 06026 від 26 червня 2013 року на суму 196 830,32 грн.;

№ 006268 від 26 червня 2013 року на суму 152 250,00 грн.;

№ 073015 від 30 липня 2013 року на суму 435 582,50 грн.;

№ 073018 від 30 липня 2013 року на суму 435 582,50 грн.;

№ 073022 від 30 липня 2013 року на суму 381285,00 грн.

Всього було поставлено дизельного пального на загальну суму 2268229,00 грн., в тому числі ПДВ 378038,20 грн.

Окрім видаткових накладних ПП «Сайтек» оформило та видало для здійснення податкового обліку податкові накладні на кожну господарську операцію.

Переміщення дизельного пального від ПП «Сайтек» на адресу TOB «Енергонафта» оформлено відповідно до чинного законодавства з застосування товарно-транспортних накладних.

Всі первинні документи були надані відповідачу під час проведення перевірки, що було відображено в Акті перевірки.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при перевірці використано наступну інформацію, а саме:

- акт від 04.09.2013р. № 12/04-65-22-03/36961305 „Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сайтек» (код ЄДРПОУ 36961305) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень-липень 2013 року", яким встановлено, що у зв'язку з відсутністю будь-якої інформації щодо походження реалізованих товарів (робіт, послуг), у зв'язку з тим, що ПП «Сайтек» сформовано податковий кредит від «сумнівних» постачальників, проведеною звіркою неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків з покупцями щодо реалізації товарів (робіт, послуг), попередньо придбаних у контрагентів - постачальників за січень-липень 2013р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність, відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (далі - Положення), первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких, складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких, позивачем задекларовано суму податкового кредиту (договори, податкові накладні, видаткові накладні, інші), а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само, позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами (відповідно до вимог ст. 61 Конституції України).

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також, сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".

Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності, які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких, останні могли б ґрунтувати свої відмови".

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000312201 від 30 жовтня 2013 року та податкового повідомлення-рішення № 0000322201 від 30 жовтня 2013 року підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» (код ЄДРПОУ код ЄДРПОУ 31761265) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Сайтек» (код ЄДРПОУ 36961305) за період з 01 січня 2013 року по 31 липня 2013 року на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 01 жовтня 2013 р. № 260, суд відмовляє в задоволенні в цій частині, оскільки, представником позивача не надано доказів на підтвердження факту направлення відповіді на письмовий запит податкового органу, що в свою чергу, унеможливлює встановити і повноту наданої відповіді.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких, позивачеві відмовлено.

У зв'язку з чим, стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» судовий збір в розмірі 263,81грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000312201 0000322201 від 30.10.2013 р. - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000312201 від 30.10.2013 р., яким донараховано податок на додану вартість в сумі 169 296, 00 грн. та накладено штраф в сумі 84 648, 00 грн., всього 253 944, 00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000322201 від 30.10.2013 р. на підставі якого, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2013 року в сумі 208 742, 00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергонафта» судовий збір в розмірі 263,81грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька