Постанова

від 25.12.2013 по справі 808/8717/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року 15:26Справа № 808/8717/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

при секретарі судового засідання: Пекній Т.В.,

за участю:

представників позивача: Венгаренко Т.А., Ніколаєнко Н.М.,

представника відповідача: Проценко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна торгова компанія «Альянс»

до: Запорізької митниці Міндоходів

про: визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2013/000800/2 від 02.10.2013 та картки відмови в прийнятті митної декларації №112050000/2013/01030 від 02.10.2013

ВСТАНОВИВ:

12.11.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна торгова компанія «Альянс» (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням уточненого позову) до Запорізької митниці Міндоходів (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2013/000800/2 від 02.10.2013 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/01030 від 02.10.2013.

Ухвалою суду від 13.11.2013 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.108 КАС України для приведення її у відповідність до ст.106 КАС України.

Ухвалою суду від 28.11.2013 відкрито провадження в адміністративній справі №808/8717/13-а, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 11.12.2013. Розгляд справи відкладався до 18.12.2013. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.12.2013.

У судовому засіданні за клопотанням позивача на підставі ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України замінено відповідача - Запорізьку митницю Державної митної служби України на його правонаступника - Запорізьку митницю Міндоходів.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 25.12.2013 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви, з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях. Зазначає, що з метою митного оформлення імпортованого товару 30.09.2013 позивач подав до відповідача разом з вантажною митною декларацією №112050000/2013/025599 пакет документів, визначений ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Позивач надав відповідачу усі документи, які у повній мірі підтверджують вартість товару, його походження, відомості про продавця, покупця, витрати на виготовлення товару, експертні висновки щодо товару, витрати на його транспортування та інші відомості, необхідні для визначення митної вартості товару за основним методом. Вважає, що не існувало яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у ст.58 Митного кодексу України. Висновки митниці про наявність розбіжностей у наданих документах та витребування додаткових документів протиправні та призвели до прийняття помилкових рішень. Просить позов задовольнити та визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості товарів №112050000/2013/000800/2 від 02.10.2013 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/01030 від 02.10.2013.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у наданих запереченнях та додаткових поясненнях. Зазначає, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів органом доходів і зборів було встановлено, що документи, надані для підтвердження митної вартості заявленого товару, містять розбіжності. З урахуванням чого та відповідно до ст.53 Митного кодексу України, декларанту була пред'явлена вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Додатково подані документи не підтверджували заявлену митну вартість. Враховуючи, що декларантом було надано неповні відомості щодо митної вартості товару, відповідно до вимог Митного кодексу України посадовою особою митного поста здійснено корегування митної вартості, в митному оформленні товару було відмовлено за карткою відмови. Митну вартість товарів, що імпортуються, визначено із застосуванням резервного методу, згідно наявної у митного органу інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Просить у задоволенні позову відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2012 між ТОВ «Інвестиційна торгова компанія «Альянс» (покупець) та компанією Aufine Group Co., Ltd (продавець) укладено Контракт міжнародної купівлі-продажу товарів №12АК0829, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити на умовах поставки FOB (відповідно Міжнародних правил інтерпретації термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року) порт Qingdao (Китай) партії товарів у відповідності до Специфікації та Додатків, які додаються до Контракту та є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти та оплатити його.

Відповідно до розділів 2-3 Контракту ціни на товари виставляються у доларах США на умовах FOB Qingdao (Інкотермс 2010 р.) на кожну партію товару відповідно до специфікацій, що є невід'ємною частиною Контракту. Продавець повинен підготувати товар для відправки покупцю протягом 20 днів після отримання 30%-ої передплати. Продавець повідомляє про це покупця для сплати наступних 70%.

Перша партія товарів має бути поставлена протягом 15 днів з дати отримання 100% передплати банківським переводом. Строки та дати поставки наступних партій товарів додатково узгоджуються сторонами. Датою поставки вважається дата, вказана у вантажній накладній. Базовими умовами поставки товарів за даним контрактом є умови FOB Qingdao (Інкотермс 2010р.).

Згідно з умовами контракту (р.6) для кожної партії приймається лише 100% передплата банківським переводом. Передплата здійснюється на основі Проформи Інвойс, що виставляється продавцем покупцю на кожну партію товарів. Передплата може здійснюватися частинами на основі попередньої Проформи Інвойс та після узгодження кількості товару - на основі фактичної Проформи Інвойс. У Проформі Інвойс мають бути вказані тип товару, що поставляється, розміри (товщина, ширина), вага, маркування та ціна кожного типу товару, загальна вага та загальна вартість партії на умовах поставки FOB Qingdao (Інкотермс 2010р.). Валюта платежу - долари США. Датою передплати вважається дата переводу грошових коштів з рахунку покупця на рахунок продавця. Підтвердженням передплати є платіжний документ, завірений банком.

Додатковою угодою № 1 від 18.06.2013 строк дії контракту був продовжений до 31.12.2014 включно.

На виконання умов зазначеного контракту позивачем, на підставі виставленої продавцем інвойс-проформи №12AUS2367 від 01.07.2013 на суму 44 340 доларів США, було здійснено 100% передплату товару платіжним дорученням № 3 від 12.07.2013 на суму 13302 доларів США та платіжним дорученням №4 від 02.08.2013 на суму 31 038 доларів США.

Продавцем позивачу був поставлений товар - шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів у кількості 225 штук.

Після фактичного відвантаження товару продавцем було виставлено позивачу комерційний інвойс №13AUS2367 від 28.07.2013 на суму 42 711 доларів США.

У зв'язку з тим, що вартість товару, який було направлено позивачу продавцем на підставі контракту, була меншою, ніж виставлена продавцем у Проформі Інвойс (недопоставка товару), що підтверджується комерційним інвойсом, на 1 629 доларів США, платіжним документом №90223216202 від 02.09.2013 було здійснено повернення зазначеної суми позивачу.

Відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків за період липень 2012 року - вересень 2013 року між позивачем та продавцем за контрактом №12АК0829 від 21.08.2012 (датованого 02.09.2013) покупець виконав свої зобов'язання щодо сплати авансових платежів за товар.

30.09.2013 позивачем до митного оформлення було заявлено МД №112050000/2013/025599 на товар: «шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121:

9.00R20-16-20 шт (бренд AUF1NE, марк. AF18 радіальна, індекс навантаження 144/142, індекс швидкості К, камерна);

10.00R20-18-20 шт (бренд AUFINE, марк. AF18 радіальна, індекс навантаження 149/146, індекс швидкості L, камерна);

12.00R20-18-86 шт (бренд AUFINE, марк. AF18 радіальна, індекс навантаження 154/151, індекс швидкості L, камерна);

315/70R22.5-18-10 шт (бренд AUFINE, марк. AF31 радіальна, індекс навантаження 152/148, індекс швидкості М, безкамерна);

315/70R22.5-18-1 шт (бренд AUFINE, марк. AF23 радіальна, індекс навантаження 154/150, індекс швидкості М, безкамерна);

315/80R22.5-20-30 шт (бренд AUFINE, марк. AF77 радіальна, індекс навантаження 156/153, індекс швидкості L, безкамерна);

315/70R22.5-20-48 шт (бренд AUFINE, марк. AF27 радіальна, індекс навантаження 156/153, індекс швидкості J, безкамерна);

385/65R22.5-20-10 шт (бренд AUFINE, марк. AF33 радіальна, індекс навантаження 160, індекс швидкості К, безкамерна);

Виробник Aufine Group Co., LtD Країна виробництва CN.

Згідно з графою 44 митної декларації для митного оформлення було подано наступні документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №112/2012/0000635 від 29.11.2012; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №500060702/2013/009040 від 26.09.2013; міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 80330/1 від 17.09.2013; коносамент (Bill of Lading) № SZSCN1307156 від 07.08.2013; банківський платіжний документ, що стосується товару: платіжне доручення №3 від 12.07.2013 про сплату в іноземній валюті 30% по інвойсу-проформі №12AUS2367 від 01.07.2013 суми 13302,00 доларів США; банківський платіжний документ, що стосується товару: платіжне доручення №4 від 02.08.2013 про сплату в іноземній валюті решти по інвойсу-проформі №12AUS2367 від 01.07.2013 суми 31038,00 доларів США; документ, що підтверджує вартість перевезення товару: довідка №1 від 26.09.2013 про транспортні витрати від ТОВ Сі Гейт ЛТД на суму 27951,00 грн.; каталог виробника товару б/н від 27.09.2013; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 27.06.2013; експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» № 12/448 від 23.09.2013; цінова експертиза ЗТПП № ОИ-177 від 05.07.2013; розрахунок ціни (калькуляція) від 28.07.2013; розрахунок витрат на виробництво 1т шин для вантажних автомобілів від 28.07.2013; комерційний інвойс №13AUS2367 від 28.07.2013; пакувальний лист №13AUS2367 від 28.07.2013; додаткова угода до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 18.06.2013; доповнення (Специфікація) до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 28.07.2013; контракт міжнародної купівлі-продажу товарів №12АК0829 від 21.08.2012; довідка про відсутність валютних цінностей 1300008031 ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя від 25.09.2013; сертифікат відповідності UA1.154.0210345-13 від 27.09.2013; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) - штамп від 23.09.2013 на коносаменті №2761 від 07.08.2013; сертифікат про походження товару загальної форми ССРІТ131318463 від 30.07.2013; технічний опис шин №2 від 25.09.2013; екологічна декларація №78389 від 17.09.2013; копії митної декларації країни відправлення від 04.08.2013 №421620130160096942 та №421620130160096941.

Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та склала 2,703 доларів США за кг або 189,8267 доларів США за одиницю товару.

Витрати за послуги по організації міжнародного перевезення (морський фрахт), здійсненого на підставі Договору на транспортно-експедиторське обслуговування №15/02-2013 від 15.02.2013 та склали 27 951 грн., що підтверджується рахунком №1081 від 19.09.2013, платіжним дорученням №128 від 24.09.2013 та довідкою про транспортні витрати вих. №1 від 29.09.2013.

Загальна вартість товару, що декларувався позивачем за митною декларацією №112050000/2013/025599 від 30.09.2013, визначена позивачем у розмірі 42 711 доларів США, що дорівнює 369340,02 грн.

Зазначені документи були отримані відповідачем, що не заперечується сторонами.

Відповідачем було відмовлено позивачу у прийнятті митної декларації з підстав, що документи, які надані до митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності: номер та дата інвойсу №13AUS2367 від 28.07.2013 відрізняється від номеру та дати зазначеного у графі 70 платіжного доручення в іноземній валюті №3 від 12.07.2013 та № 4 від 02.08.2013.

Декларанту було повідомлено щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Дана вимога передбачала подання декларантом виписки з бухгалтерської документації.

Декларантом відповідачу було надано наступні додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації № 1 від 01.10.2013 з додатками, які складалися з наступних документів: проформа-інвойс №12АUS2367 від 01.07.2013 з перекладом, платіжні доручення в іноземній валюті №3 від 12.07.2013 та №4 від 02.08.2013, платіжне доручення №128 від 24.09.2013 (про сплату за послуги міжнародного перевезення); рахунок на оплату №1081 від 19.09.2013 (за послуги по організації міжнародного перевезення); лист б/н від 08.08.2013 з вимогою виробнику про повернення надмірно сплаченої суми, платіжний документ №90223216202 від 02.09.2013 про повернення 1629,00 доларів США, виписка банку про зарахування на валютний рахунок ТОВ «ІТК Альянс» надлишково сплачених коштів у сумі 1589,14 доларів США (з урахуванням комісії за переказ коштів у сумі 14,86 доларів США та 25,00 доларів США) від 03.09.2013, акт звіряння взаєморозрахунків від 02.09.2013, договір на транспортно-експедиторське обслуговування №15/02-2013 від 15.02.2013, додаткова угода № 1 від 01.03.2013 до договору транспортно- експедиторське обслуговування № 15/02-2013 від 15.02.2013, лист №2 від 03.10.2013.

Відповідач зазначив, що додатково подані документи не підтверджували заявлену митну вартість, оскільки у проформі інвойсі № 12AUS2367 від 01.07.2013 відсутні посилання на зовнішньоекономічний контракт, відсутні відомості про умови поставки, транспортний засіб, тому неможливо ідентифікувати даний документ із конкретною поставкою товару.

Бухгалтерська виписка не містить інформації про формування ціни товару, а тільки показує рух коштів. Зазначений документ містить лише інформацію щодо платіжних доручень, а не про вартість товару.

Калькуляція не підтверджує собівартість товару, тому що в ній не міститься усіх статей витрат, а саме вказані умови поставки (FOB,) але не прописані витрати згідно зазначених умов Інкотермс.

02.10.2013 митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2013/000800/2, згідно з яким вартість задекларованого товару була скоригована відповідачем за другорядним (резервним) методом та визначено митну вартість товару на рівні 337,0700 доларів США за одиницю товару, загальна вартість товару скоригована до 75840,75 доларів США.

Коригування митної вартості товару стало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску, товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/01030 від 02.10.2013.

Позивач не погодився з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів та скористався своїм правом передбаченим ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, а саме: випуском товару у вільний обіг за митною декларацією №112050000/2013/026024 від 03.10.2013 зі сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, та наданням гарантій.

Протягом дії гарантійних зобов'язань підприємство не зверталось до митного органу із додатковими документами щодо підтвердження митної вартості товару.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товарів №№112050000/2013/000800/2 від 02.10.2013 та карткою відмови у прийнятті митної декларації №112050000/2013/01030, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як було зазначено представником відповідача у судовому засіданні, відповідачем було відмовлено позивачу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю саме на підставі п.2 ч.6 ст. 54 МК України, однак суд вважає, що у даному випадку відповідачем не доведено суду наявність передбачених п.2 ч. 6 ст. 54 МК України підстав для відмови позивачеві у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Так, відповідачем не доведено факту відсутності у поданих позивачем документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як не доведено і факту наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Щодо посилань відповідача в обґрунтування наявності таких підстав, що у проформі інвойс № 12AUS2367 від 01.10.2013 відсутні посилання на зовнішньоекономічний контракт, відсутні відомості про умови постачання, транспортний засіб, тому неможливо ідентифікувати даний документ із конкретною поставкою товару, суд зазначає наступне.

Судом досліджено проформу інвойс № 12AUS2367 від 01.07.2013, яку надав продавець, та встановлено, що в останній є пряме посилання на зовнішньоекономічний контракт №12АК0829 від 21.08.2012. Запис чітко відображений між номером інвойсу проформи та відомостями про покупця. Дійсно, у наданому перекладі вищезазначеної проформі інвойсу відсутні відомості на посилання до контракту. Проте, і в оригіналі, і в перекладі проформи інвойсу №12AUS2367 від 01.07.2013 є відомості про умови поставки, а саме зазначена у п.5 ціна за одиницю товару на умовах FOB Циндао.

Згідно умов Інкотермс 2010, на які є посилання у контракті №12АК0829 від 21.08.2012, FOB - це морські та внутрішні водні перевезення Free On Board (... named port of shipment)/OpaHKo борт (... назва порту відвантаження) належать до категорія F - основне перевезення не оплачено продавцем; перехід ризиків наступає з моменту повного завантаження на борт судна; експортні митні формальності є відповідальністю продавця; імпортні митні формальності є відповідальністю покупця.

Також і в оригіналі, і в перекладі проформи інвойсу №12AUS2367 від 01.07.2013 є відомості про покупця, продавця, банківські реквізити, умови поставки (передплата всієї суми, що вказана у проформі інвойсі, посилання на FOB, тобто морські перевезення), умови відвантаження (у термін 30 днів після отримання передплати), порт завантаження (м.Циндао) та порт вивантаження (м. Одеса), відомості про упаковку (без упаковки).

Щодо транспортного засобу суд зазначає, що правилами Інкомермс 2010 передбачено умови перевезення - FOB, тобто морські та внутрішні водні перевезення Free On Board, а оскільки у проформі інвойс зазначені порти відвантаження та вивантаження, то єдиний транспортний засіб у даному випадку є морський транспортний засіб (корабель). Таким чином, посилання у проформі-інвойс на FOB, тобто умови морських та внутрішніх водних перевезень, якими врегульовані всі умови такого перевезення, у повному обсязі надають всю інформацію щодо умов поставки товару.

Щодо посилань відповідача на те, що бухгалтерська виписка не містить інформації про формування ціни товару, суд зазначає наступне.

Позивачем для уточнення заявленої митної вартості була надана виписка з бухгалтерської документації та калькуляція. Оскільки не існує законодавчо затвердженої форми виписки з бухгалтерської документації, та єдиної форми калькуляції, позивач звернувся за роз'ясненнями до Інформаційно-довідкового департаменту Міндоходів, який надає уніфіковану відповідь з Бази знань, редакції яких погоджуються зі структурними підрозділами Міністерства доходів і зборів України та затверджуються керівництвом Міністерства доходів і зборів України. Отримане посилання на лист №5762/6/99-99-24-02-06-15 від 26.06.2013 визначає, що: «міжнародним законодавством не визначено єдині, уніфіковані та обов'язкові форми бухгалтерських документів для всіх країн. Таким чином, враховуючи специфіку ведення бухгалтерського обліку в кожній окремій країні, перелік бухгалтерських документів визначити неможливо». Також вищенаведеним листом зазначено, що «в статті 8 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» чітко наголошено на тому, що підприємство самостійно визначає облікову політику та обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.».

Таким чином позивач самостійно сформував та надав виписку з бухгалтерської документації, яка відповідає вимогам первинної документації згідно чинного законодавства, а саме ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У вимозі митного органу від 30.09.2013 до позивача, було лише вказано, що митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності, тобто номер та дата інвойсу №13AUS2367 від 28.07.2013 (який заявлений до митного оформлення) відрізняється від номеру та дати зазначеного у графі 70 платіжного доручення в іноземній валюті № 3 від 12.07.2013 та № 4 від 02.08.2013 та у зв'язку з цим митним органом було запропоновано позивачу надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: виписку з бухгалтерської документації. Ніяких інших розбіжностей у наданих документах для підтвердження митної вартості відповідач не навів.

До митного органу для підтвердження митної вартості позивачем було надано калькуляцію виробництва шин на умовах FOB Qingdao (FOB Циндао) від 28.07.2013 та розрахунок витрат на виробництво 1 тони шин для вантажних автомобілів та автобусів на умовах FOB Qingdao (FOB Циндао) від 12.09.2013. Згідно офіційної відповіді від виробника обидва документи містять статтю витрат «Менеджерські витрати», що містить в собі усі витрати пов'язані з виконанням умов FOB Qingdao (FOB Циндао) відповідно до міжнародного законодавства. Вартісна інформація, що надана Постачальником у калькуляції відповідає вартості сплаченої за товар.

Таким чином, калькуляція, надана позивачем митному органу містить усі відомості про витрати на товар, який підлягає митному оформленню.

Згідно з ч.1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.2 ст.55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1.-3 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено суду наявність підстав, передбачених ст.58 МК України, за яких метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, в даному випадку не застосовується.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідача, у зв'язку з чим спірні рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №112050000/2013/000800/2 від 02.10.2013.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/01030 від 02.10.2013 Запорізької митниці Міндоходів.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий