Постанова

від 30.12.2013 по справі 820/11759/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 грудня 2013 р. справа № 820/11759/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Архіпової С.В.

при секретарі судового засідання - Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача - не прибув,

представника відповідача - Бондар Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Харківвторсировина»

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Приватне підприємство «Харківвторсировина» звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача - Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області та просив скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0003341540 від 11.06.2013р. та № 0003361540 від 11.06.2013р.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно податкового повідомлення-рішення № 0003341540 від 11.06.2013р. позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 54025,00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 135062,50 грн. Згідно податкового повідомлення-рішення № 0003361540 від 11.06.2013р. позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 76,00 грн.

Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права і законні інтереси.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви. В подальшому надав до суду заяву про розгляд справи за своєї відсутності. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що фахівцем Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області в травні 2013 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2013 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт від 31.05.2013р. № 1931/15.4-08/34390768 (а.с. 8-25), згідно висновків якого встановлено порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивач безпідставно вніс до складу податкового кредиту березня 2013 року податкові накладні, отримані від ТОВ «ЕДЕМ» (код ЄДРПОУ 20635611) на суму ПДВ 540325,87 грн., що, в порушення п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у березні 2013 року на 540326,0 грн. та, відповідно, до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у квітні 2013 року на 540250,0 грн. та завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 76,0 грн.

На підставі розгляду вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення: № 0003341540 від 11.06.2013р., відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 54025,00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 135062,50 грн.; № 0003361540 від 11.06.2013р., відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 76,00 грн.

Судом встановлено, що доходячи висновку про необхідність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, відповідач виходив з того, що відносно посадових осіб позивача порушено кримінальну справу. Також відповідачем враховано наявність акту від 28.05.2013р. № 215/22-10/-20635611 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЕДЕМ» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП «Валга» за липень-грудень 2012 року, січень 2013 року, ТОВ СУРН «Вектор М» за липень - грудень 2012 року, ТОВ «Поліметал-Торг» за жовтень 2012 року , складеного Олександрійською ОДПІ Кіровоградської області.

Так, згідно вказаного акту містяться посилання на неможливість підтвердження реальності проведених господарських відносин з платниками податків та відсутність документального підтвердження господарських відносин з покупцями та постачальниками за перевірені періоді у зазначених вище підприємств.

Крім того, відповідачем взято до уваги висновки досудового слідства, згідно яких встановлено, що особи, зазначені в товарно-транспортних накладних не здійснювали перевезення, відображені в документах ПП «Харківвторсировина» та ТОВ «Едем», про що дані особи надали свідчення.

Підсумовуючи зібрану інформацію, відповідач дійшов висновку, що наявними є розбіжності між товарно-транспортними документами та реальними подіями, що, на думку відповідача, вказує на відсутність реальних фактів здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ «ЕДЕМ», що, в свою чергу, призвело до безпідставного внесення до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ.

Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 05.07.2012р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Едем» (постачальник) було укладено договір № 1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця вторинну сировину, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити її в порядку та на умовах, визначених договором. Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару здійснюється на склад покупця за рахунок постачальника. Зміна умов поставки можлива лише за письмовою домовленістю сторін. Згідно п. 9.1. договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Наявність вказаного договору сторонами у справі не заперечується. Також судом встановлено, що в зв'язку з вказаним договором ТОВ «Едем» на адресу позивача було виписано податкові накладні, які містять всі необхідні реквізити, в тому числі підпис уповноваженої особи та печатку підприємства. Фактична передача та перевезення товару, придбаного позивачем за договором від 05.07.2012р. № 1 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Згідно наявних у справі товарно-транспортних накладних перевезення товару здійснювалось ТОВ «Едем» шляхом залучення автопідприємства ПП «ВАЛГА».

Суд наголошує, що фактична наявність вказаних первинних документів обліку та їх належне документальне оформлення податковим органом не заперечується. Фактично, достовірність вказаних документів ним поставлено під сумнів в зв'язку з отриманням інформації від інших податкових органів, в тому числі з матеріалів кримінального провадження, з яких зроблено висновки про відсутність реального здійснення поставки товарів та їх переміщення.

Суд вважає такі висновки необґрунтованими та передчасними, оскільки копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На підставі зазначених вище обставин суд доходить висновку, що подані позивачем документи, підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату отриманих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані. Отже, ним правомірно заявлено до відшкодування відповідні суми ПДВ.

Підсумовуючи наведене, суд зауважує, що відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки. Суд зауважує, що наявність кримінального провадження відносно посадових осіб позивача, а також висновки, які робить податковий орган на підставі аналізу матеріалів кримінального провадження, самі по собі не вказують на вчинення посадовими особами позивача відповідного злочину, а також наявність порушення податкового законодавства. Відповідачем не надано відповідного вироку суду, який набрав законної сили, відповідно до якого встановлено факти порушень вимог податкового законодавства та винність осіб.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при їх прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим такі рішення підлягають скасуванню.

Згідно ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 94, 104, 159, 160-162 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Приватного підприємства «Харківвторсировина» до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0003361540 від 11.06.2013р.;

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0003341540 від 11.06.2013р.

Стягнути з державного бюджету (п/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Приватного підприємства «Харківвторсировина» (м. Харків, пров. Ващенківський, 28-а, оф. 32, код ЄДРПОУ 34390768) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 458,81 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 06 січня 2014 року.

Головуючий суддя (підпис) С.В. Архіпова