Ухвала

від 06.03.2014 по справі 820/11759/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 р.Справа № 820/11759/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

за участю представника відповідача Бондар В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2013р. по справі № 820/11759/13-а

за позовом Приватного підприємства "Харківвторсировина"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Харківвторсировина" звернувся до суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0003341540 від 11.06.2013 року та № 0003361540 від 11.06.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2013 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0003361540 від 11.06.2013р.;

Скасовано податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0003341540 від 11.06.2013р.

Стягнуто з державного бюджету (п/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Приватного підприємства "Харківвторсировина" (м. Харків, пров. Ващенківський, 28-а, оф. 32, код ЄДРПОУ 34390768) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 458,81 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фахівцем відповідача з 22.05.2013 року по 31.05.2013 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт за №1931/15.4-08/34390768 від 31.05.2013 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивач безпідставно вніс до складу податкового кредиту березня 2013 року податкові накладні, отримані від ТОВ "ЕДЕМ" (код ЄДРПОУ 20635611) на суму ПДВ 540325,87 грн., що в порушення п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у березні 2013 року на 540326,0 грн. та, відповідно, до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у квітні 2013 року на 540250,0 грн. та завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 76,0 грн.

На підставі вищевказаного акту відповідачем були ухвалені податкові повідомлення-рішення: № 0003341540 від 11.06.2013р., відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 54025,00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 135062,50 грн.; № 0003361540 від 11.06.2013р., відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 76,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі- ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Також згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Відповідно до ст. 201 ПК України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи 05.07.2012р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Едем" (постачальник) було укладено договір № 1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця вторинну сировину, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити її в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно п. 5.1 вищевказаного договору поставка товару здійснюється на склад покупця за рахунок постачальника. Зміна умов поставки можлива лише за письмовою домовленістю сторін.

Також згідно п. 9.1. договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На підставі зазначеного договору ТОВ "Едем" на адресу позивача було виписано податкові накладні, які містять всі необхідні реквізити, в тому числі підпис уповноваженої особи та печатку підприємства. Фактична передача та перевезення товару, придбаного позивачем за договором від 05.07.2012р. № 1 підтверджується копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних перевезення товару здійснювалось ТОВ "Едем" шляхом залучення автопідприємства ПП "ВАЛГА".

Колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами первинні документи відповідають вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність дефектів та невідповідність вимогам законодавству складених позивачем товарно - транспортних накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Товарно транспортна накладна не має статусу документу пов'язаного з обчисленням і сплатою податків і зборів, а тому не може підтверджувати чи спростовувати реальність здійснення господарських операцій, а також використання придбаних товарів у межах господарської діяльності підприємства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що факт відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів по господарській операції є недостатнім для висновку про безтоварність операції з придбання товару.

Також, щодо доводів апеляційної скарги, в яких містяться посилання на матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013220000000295 від 08.07.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 15 ч.5 191 КК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином пояснення власників транспортних засобів, відповідно до протоколів допиту свідків не є належним та допустимими доказами по даній справі, в розумінні ст. 70, 72 КАС України, оскільки допитані свідки давали покази в рамках кримінального провадження, по якому на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції був відсутній вирок по кримінальній справі, який й би встановлював вину певних осіб у вчиненні кримінального правопорушення, а також відповідні фактичні дані та обставини, які б мали значення для даної справи.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з інших підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2013р. по справі №820/11759/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В. Судді П’янова Я.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 11.03.2014 р.