Постанова

від 24.12.2013 по справі 823/3283/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року справа № 823/3283/13-а

м. Черкаси

10 год. 25 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Гаращенка В.В.,

при секретарі - Шоколенко Т.М.,

за участю:

представників позивача: Близнюк О.А., Бухарєва С.В. - за довіреностями;

представника відповідача: Білоуса В.Ю. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Близнюки» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Близнюки» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якій просить визнати такими, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення від 14.05.2013 №0002682301 та №0002692301.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувані рішення суперечать вимогам Податкового кодексу України та фактичним обставинам щодо вчинених господарських операцій.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, в обґрунтування заявлених вимог зауважили, що перевірка проведена поверхнево, сам акт перевірки містить неточності та помилки в підрахунках, посилання відповідача на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами правочинів не відповідають дійсності, а викладені в акті перевірки висновки - необґрунтовані та направлені на безпідставне нарахування податкових зобов'язань, оскільки господарські операції, які ставляться під сумнів відповідачем, дійсно мали місце та підтверджуються належним чином оформленими документами та іншими доказами. Позивач співпрацює з контрагентами досить тривалий час і жодної негативно характеризуючої інформації за час співпраці не виявлено.

Посилання відповідача на акти зустрічних звірок щодо контрагентів безпідставні, оскільки на час проведення перевірки позивача дії по складанню таких актів перевірок щодо контрагентів оскаржені в судовому порядку і визнанні недійсними, отже підтвердження, на основі яких можна зробити висновок про протиправний характер договорів з контрагентами в період, який перевірявся, не надано, висновки про порушення складені ревізорами на підставі непрямих доказів. Зазначений факт вказує на невідповідність дійсним обставинам справи та висновкам відповідача щодо укладання договорів позивача з його контрагентами з метою отримання податкової вигоди.

Викладені в акті перевірки висновки є хибними в результаті неврахування всіх об'єктивних даних і первинних документів як доказів здійснення належної господарської діяльності позивачем та такими, що не можуть бути достатньою підставою для засвідчення відсутності між господарюючими суб'єктами фактичних відносин.

На основі викладеного оскаржені рішення є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, зазначивши при цьому, що в ході проведення перевірки правомірно встановлено порушення, оскільки до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів чи послуг, не підтверджених належними первинними документами та без фактичного вчинення господарських операцій.

Надані податкові накладні по взаємовідносинах з контрагентами позивача не мають сили первинного документа, в результаті чого не можуть підтверджувати фактичне здійснення господарської операції. Також недоліки містять і деякі інші первинні документи позивача, а решта документів, що підтверджують здійснення операцій (технічні паспорти, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості на товар, документацію заводу виробника) не надані, в результаті чого не підтверджено реальність здійснення заявлених господарських операцій.

Позивачем завищено витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, в результаті занижено податок на прибуток та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету. На підставі викладеного податкові рішення щодо позивача винесені правомірно, а тому скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Приватне підприємство «Близнюки» зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 05.11.20014 за №10000099501, ідентифікаційний код 31701206, свідоцтво платника податку на додану вартість №317012013016.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказів №470 від 15.03.2013 та №525 від 22.03.2013, посадовими особами відповідача, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства «Близнюки» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 19.04.2013 №175/22-11/31701206 та встановлені наступні порушення зокрема:

1) вимог п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, із змінами та доповненнями) пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.10.3, пп.138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 446915 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 7082 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 10357 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 141080 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 204601 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 77813 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 5982 грн.;

2) вимог пп. 4.5.3 п. 4.5 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результатів чого встановлено заниженні сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 377894 грн., в тому числі за жовтень 2010 року на суму 3333 грн., за грудень 2010 року на суму 3688 грн., за січень 2011 року на суму 1978 грн., за квітень 2011 року 24964 грн., за травень 2011 року на суму 13026 грн., за червень 2011 року на суму 84688 грн., за липень 2011 року на суму 85019 грн., за серпень 2011 року на суму 69509 грн., за вересень 2011 року на суму 25633 грн., за жовтень 2011 року на суму 38063 грн., за квітень 2012 року на суму 26614 грн. та за вересень 2012 року на суму 1379 грн.

На підставі встановлених порушень державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області винесено податкові повідомлення-рішення від 14.05.2013 №0002682301 та №0002692301.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, приватне підприємство «Близнюки» подало скаргу до Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 09.07.2013 №2419/10-210 податкові повідомлення-рішення від 14.05.2013 №0002682301 та №0002692301 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, приватне підприємство «Близнюки» подало скаргу до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 №1136816/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення від 14.05.2013 №0002682301 та №0002692301, а також рішення, прийняте за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

В ході дослідження доказів по справі судом встановлено, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки висновки про те, що договірні зобов'язання, укладені між позивачем та його контрагентами, а саме: ТОВ «Ерміт», ТОВ «Нью Діл», ПП ВКФ «Проксін», ПП «Енерго-Комплекс», ПП ВКФ «Ніколь Плюс» та ТОВ «Дніпроресурс» не виконувались, а лише документально відображені у первинних документах, податковою інспекцією встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання, що підтверджує безпідставність заявлення сум ПДВ до податкового кредиту та відповідного збільшення валових витрат.

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і, відповідно, винесених на його підставі спірних рішень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Необхідність придбання насосного обладнання, комплектуючих до нього та послуг щодо обробки, підгонки та устаткування насосного обладнання на предмет чого укладалися договори між приватним підприємством «Близнюки» та його контрагентами, обумовлена господарською діяльністю позивача.

В матеріалах справи позивачем надані первинні документи на підтвердження реальності здійснених господарських операцій, фактичне вчинення яких ставиться під сумнів відповідачем.

Одним з контрагентів, якому ПП «Близнюки» придбало насоси, є ТОВ «Ерміт» згідно договору купівлі-продажу 11.08.2010.

ТОВ «Ерміт» в результаті продажу насосів для ПП «Близнюки» виписало останньому видаткову накладну №09 від 14.12.2010, податкову накладну №14 від 14.12.2010, також між договірними сторонами підписано акт звірки за грудень 2010 року, при цьому позивачем повністю оплачено за платіжним дорученням №1015 від 14.12.2010 придбаний у ТОВ «Ерміт» товар.

Також позивачем до матеріалів справи надано докази використання у власній господарській діяльності придбаний товар та його подальша реалізація.

Стосовно правовідносин з ТОВ «Ерміт» в акті перевірки зроблено висновок про те, що належні докази реального вчинення указаним контрагентом позивача операцій з придбання та реалізації товару (робіт, послуг) відсутні через неможливість фактичного вчинення вказаним контрагентом господарських операцій.

Такі твердження відповідача ґрунтуються на висновку акту документальної позапланової перевірки ТОВ «Ерміт» з питань дотримання податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Костаріка-10», з приводу чого суд зазначає наступне, що позивачем до матеріалів справи надано ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2012 по справі №2а-1564/12/2070 відносно оскарження щодо складання висновків податкового органу по взаємовідносинах ТОВ «Ерміт» та ТОВ «Костаріка-10», а також надано до матеріалів копію декларації ТОВ «Ерміт» з ПДВ щодо декларування останнім податкового зобов'язання по взаємовідносинах з позивачем.

Отже, на момент розгляду справи відповідачем не підтверджено викладені в акті перевірки ТОВ «Ерміт» обставини щодо неможливості вчинення останнім господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи ПП «Близнюки» відповідно до договору б/н від 21.12.11 оформило придбання ЗІП до насосів СКМ в кількості 1 шт. у TOB «Нью діл» на загальну суму 4800 грн., в т.ч. ПДВ 800 грн. та відповідно до договору б/н від 26.12.1 1 - насос ВВН-2-50 м. та муфту до насосу ВВІ I-2/5 м. на суму 91800 грн. в т.ч. ПДВ 15300 грн.

На підставі видаткових накладних ПП «Близнюки» віднесено до складу валових витрат вартість послуг за четвертий квартал 2011 року в сумі 80500 грн.

ПП «Близнюки» на підставі податкових накладних, отриманих від TOB «Нью діл» включено податок на додану вартість до складу податкового кредиту в податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 16100 грн.

Відповідач зазначає. що під час перевірки ПП «Близнюки» використано акт від 05.10.12 №4201/22-4/37448752 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Нью діл» з питань обчислення та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB «Карбонові Технології» за період з 01.10.11 по 31.10.11, TOB «Компанія Вілеон», TOB «Мевік 2011» за період з 01.11.11 по 31.11.11, TOB «Компанія Ліргос-ЛТД» за період з 01.12.11 по 31.12.11.

Згідно з актом ДПІ у Печерському районі м. Києва у TOB «Нью діл» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності (відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби), підприємство не знаходиться за юридичною адресою, що вказує на відсутність реальності здійснення TOB «Нью діл» господарських операцій.

Крім того, згідно з АС «Податковий Блок» базою даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» ТОВ «Нью діл» сформовано податковий кредит в деклараціях з ПДВ за рахунок TOB «Карбонові технології», TOB «Компанія Вілеон», TOB «Мевік 2011», TOB «Компанія Ліргос-ЛТД».

Перевірками ТОВ «Карбонові технології» (акт ДПІ у Печерському р-ні м. Києва від 19.04.12 №923/22-04/37144663), TOB «Мевік 2011» (акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.07.12 №9425/7/22-91 1), TOB «Компанія Вілеон» (акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19.04.12 №917/22-9/37770914) реальне вчинення господарських операцій підприємствами не підтверджено.

Відповідно до зазначених актів TOB «Карбонові Технології», TOB «Компанія Вілеон», TOB «Мевік 2011», TOB «Компанія Ліргос-ЛТД» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам та є вигодотранспортуючими суб'єктами (транзитерами) - суб'єктам господарювання, що здійснюють посередницьку функцію між вигодоформуючими суб'єктами та вигодонабувачами.

В спростування викладеного позивачем до матеріалів справи надано докази оплати, використання отриманого у ТОВ «Ньо діл» товару у власній господарській діяльності, а також доказ його реалізації ТОВ «Компанії Макс» та ТОВ «Хоросківський цукровий завод».

Також до матеріалів справи надана товарно-транспортна накладна №27-12-5 від 27.12.11 на перевезення насосу ВВН-2-50 м. та муфти до насосу ВВН-2/5 м.

Крім того, до матеріалів справи надано докази, що ануляцію свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Ньо діл» вчинено податковим органом після проведення з вказаним контрагентом господарських операцій, а також надані судові рішення, що набрали законної сили стосовно підтвердження господарської діяльності ТОВ «Ньо діл», та копію ухвали про порушення справи про банкрутство ТОВ «Ньо діл», що в свою чергу свідчить про реальність суб'єкта господарювання.

В ході розгляду справи встановлено, що ПП «Близнюки» придбало на договірних умовах у ПВКФ «Проксин» товарно-матеріальні цінності (колесо робоче СКМ -150/45, колесо робоче СКМ-60/63 Сталь 20x13, колесо робоче СКМ 400-60, вал СКМ 400-60) на загальну суму 450960 грн.. в т.ч. ПДВ 75160грн.

Крім того, також на договірних умовах ПП «Близнюки» придбало у ПВКФ «Проксин» наступні послуги на суму 117084 в т.ч. ПДВ 19514 грн.:

- механічна обробка корпуса насоса СКМ 300-60 на параметри СКМ 300-45;

- механічна обробка патрубка насоса СКМ 300-60 на параметри СКМ 300-45;

- механічна обробка колеса робочого СКО 100-63 на характеристики СКМ 200-60;

- модернізація насоса НШ-100/5 на П6ППВ.

Виготовлення насосів СКМ 400-60, вартості товарно-матеріальних цінностей та послуг включено ПП «Близнюки» відповідно до складу валових витрат підприємства за третій квартал 2011 року та в сумі 242885 грн. за четвертий квартал 2011 року 46097 грн.

В результаті здійснення вказаних господарський операцій ПП «Близнюки» отримало від ПВКФ «Проксин» податкову накладну №20 від 08.07.2011, податкову накладну №89 від 22.07.2011, податкову накладну №115 від 27.07.2011, податкову накладну №10 від 03.10.2011, податкову накладну №11 від 03.10.2011, податкову накладну №49 від 12.10.2011, податкову накладну №111 від 25.10.2011. ПДВ включено ПП «Близнюки» до складу податкового кредиту в податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2011 року та 48577 грн. за жовтень 2011 року.

Також позивач до матеріалів справи надав докази розрахунку з контрагентом, докази транспортування придбаного товару та його реалізації покупцям позивача, крім того, позивачем використана офіційна інформації з сайту Міністерства доходів та зборів відповідно до якої ПВКФ «Проксин» є платником ПДВ.

В свою чергу, відповідач зазначає, що документальна планова виїзна перевірка ПП «Близнюки» проведена з використанням акта від 30.09.11 №1385/232/20576423 про неможливість проведення зустрічної звірки ПВКФ «Проксин» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 за період серпень 2010 року, квітень, червень, липень 2011 року та з ФОП ОСОБА_5 за період серпень 2010 року, квітень, червень, липень 2011 року, акту від 13.04.12 №29/222/20576423 за жовтень 2011 року, складених Броварською ОДПІ та встановлено, що у ПП ВКФ «Проксин» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а саме: основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості. Як наслідок, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Отже відповідач, зазначає, що наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з покупцями та постачальниками підприємства у періоді з серпня 2010 року по жовтень 2011 року в т.ч. і з позивачем.

В спростування вищевикладеного позивачем до матеріалів справи надані судові рішення, що набрали законної сили відносно підтвердження господарської діяльності ПВКФ «Проксин».

Відповідно до наданих до матеріалів справи документів ПП «Близнюки» на договірних умовах придбало у ПП «Енерго-комплекс» товарно-матеріальні цінності (колесо робоче СКМ 300-60, колесо робоче СКМ-250/45, агрегат електронасосний та інше), послуг по агрегатуванню насосів СКМ двигунами замовника та посередницькі послуги на загальну суму 926443 грн.. в т.ч. ПДВ 154407 грн.

За актом перевірки 282012 грн. вартості товарно-матеріальних цінностей та послуг включено позивачем відповідно до складу валових витрат підприємства за другий квартал 2011 року та в сумі 220430 грн. за третій квартал 2011 року.

Також позивачем включено до складу податкового кредиту в податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2011 року в сумі 84688 грн., за липень 2011 року в сумі 44086 грн., за вересень в сумі 25632 грн.72 коп.

В результаті здійснення вказаних господарських операцій ПП «Близнюки» отримало від ПП «Енерго-Комплекс» податкові накладні: №3 від 01.06.2011, №11 від 02.06.2011, №50 від 08.06.2011, №83 від 14.06.2011, №104 від 16.06.2011, №166 від 24.06.2011, №53 від 08.07.2011, №134 від 22.07.2011, №135 від 22.07.2011, №147 від 25.07.2011, №184 від 29.07.2011, №15 від 01.09.2011 та лист №4 від 06.09.2011 про виправлення описки.

Також позивач до матеріалів справи надав видаткові накладні, докази розрахунку з контрагентом, докази транспортування придбаного товару та його реалізації покупцям позивача, крім того, позивачем використана офіційна інформації з сайту Міністерства доходів та зборів відповідно до якої свідоцтво платника ПДВ ПП «Енерго-Комплекс» анульовано 29.03.2013, тобто після вчинення господарських операцій з позивачем.

В свою чергу, відповідач зазначає, що документальна планова виїзна перевірка ПП «Близнюки» проведена з використанням акта від 30.09.11 №1384/232/31033654 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Енерго-Комплекс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 за період серпень 2010 року, квітень, червень, липень 2011 року, та з ФОП ОСОБА_5 за період серпень 2010 року, квітень, червень, липень, серпень 2011 року, та відповідно до акту від 25.11.12 №97/232/31033654 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Енерго-Комплекс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з TOB «Продсоюз-7» та TOB «Автом Сервіс Плюс» за період червень, липень серпень 2011 року, складених Броварською ОДПІ.

Відповідно до актів господарські операції між ПП «Енерго-Комплекс» та контрагентами - постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій в зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності за період червень, липень, серпень 2011 року.

В спростування вищевикладеного позивачем до матеріалів справи надані судові рішення, що набрали законної сили відносно підтвердження господарської діяльності ПП «Енерго-Комплекс».

Також судом встановлено, що відповідно до договорів від 19.04.2011, 01.08.2011, 03.08.2011, 04.08.2011, 22.08.2011 ПП «Близнюки» придбало у ПП «ВКФ Ніколь Плюс» товарно-матеріальні цінності (колесо робоче СКМ 100-63, агрегати, насоси та інше), послуги по агрегатуванню насосів СКМ двигунами замовника та модернізації агрегатів на загальну суму 591252 грн., в т.ч. ПДВ 98542 грн.

Відповідно до акту перевірки 189950 грн. вартості товарно-матеріальних цінностей та послуг включено ПП «Близнюки» відповідно до складу валових витрат підприємства за другий квартал 2011 року та в сумі 302760 грн. за третій квартал 2011 року.

В результаті здійснення вказаних господарських операцій ПП «Близнюки» отримало від ПП «ВКФ Ніколь Плюс» податкові накладні: №62 від 19.04.2011, №91 від 29.04.2011, №31 від 05.07.2011, №58 від 13.07.2011, №2 від 01.08.2011, №3 від 01.08.2011, №39 від 03.08.2011, №46 від 04.08.2011, №110 від 22.08.2011.

Позивачем включено до складу податкового кредиту в податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 37990 грн., за липень 2011 року в сумі 5735 грн. за серпень в сумі 54817 грн.

Також позивач до матеріалів справи надав видаткові накладні, докази розрахунку з контрагентом, докази транспортування придбаного товару та його реалізації покупцям позивача, крім того, позивачем використана офіційна інформація з сайту Міністерства доходів та зборів відповідно до якої свідоцтво платника ПДВ ПП «ВКФ Ніколь Плюс» анульовано 28.03.2013, тобто після вчинення господарських операцій з позивачем.

В свою чергу, відповідач зазначає, що документальна планова виїзна перевірка ПП «Близнюки» проведена з використанням акта від 30.09.11 №1383/232/35612424 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ВКФ Ніколь Плюс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 за період серпень 2010 року, квітень, червень, липень 2011 року та з ФОП ОСОБА_5 за період серпень 2010 року, квітень, червень, липень 2011 року, та акту від 02.04.12 №20/222/35612424 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ВКФ Ніколь Плюс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 та з ФОП ОСОБА_5 за серпень, жовтень 2011 року, складених Броварською ОДПІ.

В актах від 30.09.11 №1383/232/35612424 та від 02.04.12 №20/222/35612424 зазначено, що господарські операції між ПП «ВКФ Ніколь Плюс» та контрагентами-постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Операції ПП «ВКФ Ніколь Плюс» та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продаж) товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

В спростування вищевикладеного позивачем до матеріалів справи надані судові рішення, що набрали законної сили відносно підтвердження господарської діяльності ПП «ВКФ Ніколь Плюс».

Також судом встановлено, що відповідно до договору від 060711 від 06.07.20 ПП «Близнюки» придбало у TOB «Дніпроресурс» електродвигун на суму 9276 грн., в т.ч. ПДВ 1546 грн. 7730 грн. вартості товарно-матеріальних цінностей включено ПП «Близнюки» відповідно до складу валових витрат підприємства за третій квартал 2011 року.

Позивач отримав від TOB «Дніпроресурс» податкові накладні №35 від 22.08.2011 та №43 від 29.08.2011.

ПП «Близнюки» включено до складу податкового кредиту в податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 1546 грн.

Також позивач до матеріалів справи надав видаткову накладну, докази розрахунку з контрагентом, докази транспортування придбаного товару та його реалізації покупцям позивача, а також судове рішення, що набрало законної сили відносно підтвердження господарської діяльності TOB «Дніпроресурс».

Документальна планова виїзна перевірка ПП «Близнюки» проведена з використанням даних акта від 30.03.12 №71/220-24112229 перевірки TOB «Дніпроресурс» з питань підтвердження господарських відносин з платником податків постачальником ПП «Еліт» за серпень 2011 року.

В акті 30.03.12 №71/220-24112229 приведено висновок про те, що неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій, оскільки у TOB «Дніпроресурс» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничіактиви, складські приміщення, транспортні засоби. Відповідач зазначає, що ПП «Близнюки» надало копію ухвали Одеського апеляційною адміністративного суду від 02.04.13 №2а-3027/12/2170, згідно з якою визнано протиправними дії ДПІ у м. Новій Каховці Херсонської області по визнанню в акті перевірки від 30.03.12 №71/220-24112229 недійсними правочинів, вчиненими TOB «Дніпроресурс» .

Відповідач зауважує, що сама по собі інформація, зазначена в акті ДПІ у м. Новій Каховці Херсонської області від 30.03.12 №71/220-24112229, не була предметом судового розгляду.

Фактично, ДПІ у м. Черкасах використані та проаналізовані облікові дані ТОВ «Дніпроресурс» та показники декларацій підприємства, інформацію про які можна отримати не тільки із зазначеного акта, а й з інформаційних баз даних ДПС України.

Крім того відповідач зазначає, що ПП «Близнюки» включено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року податок на додану вартість в сумі 2247 грн. по контрагенту ТОВ «КП «Вега» та за вересень 2012 року в сумі 1379 грн. по контрагенту TOB «Коніан Трейд» без підтверджуючих документів. До перевірки надані первинні документи на підтвердження податкового кредиту за серпень 2011 року від TOB «КП «Вега», зокрема податкова накладна №10 від 12.08.11, сума ПДВ 1066 грн.

Також, відповідно до системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України за серпень 2011 року TOB «КП «Вега» задекларовано податкових зобов'язань в сумі ПДВ 1066 грн. (задекларовано податкового кредиту ПП «Близнюки» в сумі 3312,67 грн.).

До перевірки надані первинні документи на підтвердження податкового кредиту за вересень 2012 року від TOB «Коніан Трейд», зокрема податкова накладна №105 від 12.09.12, сума ПДВ 5311 грн. 17 коп., податкова накладна №196 від 21.09.2012, сума ПДВ 797 грн. 72 коп., податкова накладна №159 від 18.09.12, сума ПДВ 2060 грн. 80 коп., податкова накладна №40 від 05.09.12, сума ПДВ 9453 грн. 70 коп. податкова накладна №245 від 26.09.12, сума ПДВ 1190 грн., податкова накладна №12 від 03.09.12, сума ПДВ 2569 грн. 23 коп.

Відповідно до системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України за вересень 2012 року TOB «Коніан Трейд» відображено також податкових зобов'язань задекларовано податкового кредиту ПП «Близнюки» в сумі 22761 грн. 85 коп.

Відповідно до уточнюючого розрахунку від 30.09.11 №9008175193 та додатку 5 суму ПДВ 2247 грн. по операціях з TOB «КП «Вега» було відкориговано за період - липень 2011 року. Завищення податкового кредиту по операціях з TOB «Коніан Трейд» за вересень 2012 року під час перевірки виведено з врахуванням даних уточнюючого розрахунку від 03.01.13 №9000006261.

Враховуючи дослідженні матеріали справи та незаперечний факт, що приданий товар та послуги мали місце і в подальшому реалізовувались позивачем, суд зазначає, що порядок та спосіб виконання контрагентами позивача своїх договірних зобов'язань, ким та за рахунок яких ресурсів вони виконані, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта підприємницької діяльності - як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, постільки така операція фактично мала місце і була направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та сум до валових витрат, покупець не може нести відповідальність.

Операції, обов'язок виконання яких був покладений на контрагентів позивача, ними фактично виконані і зауважень щодо якості та вчасності їх здійснення з боку позивача відсутні.

Надані документи засвідчують, що укладені з контрагентами договори направлені на досягнення позивачем конкретної економічної мети в його господарській діяльності.

В пункті 201.8 Податкового кодексу України зазначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Так, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник даного податку у передбаченому законом порядку.

В період існування у позивача господарських відносин з його контрагентами і отримання податкових накладних останні мали чинний статус платників податку на додану вартість, що ніяк не спростовано відповідачем, і позивач, як покупець послуг, зареєстрований як платник ПДВ, мав право на включення до податкового кредиту відповідних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Суд зауважує, що контрагенти позивача виконали покладені на них зобов'язання за домовленістю з позивачем, що свідчить про реальність здійснення господарських операцій і також спростовує твердження податкової інспекції про наявність умислу позивача, направленого на вчинення дій для отримання податкової вигоди в частині штучного формування податкового кредиту та валових витрат.

Безпосередньо факт вчинення господарських операцій для позивача нічим не спростовується, а тому твердження відповідача про недійсність описаних вище договорів через невчинення господарських операцій саме між позивачем та його контрагентами - безпідставне.

Використання позивачем у господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей та послуг отриманих від контрагентів підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, та іншими доказами зі змісту яких можливо ідентифікувати товар, послуги, а також можливо визначити постачальників і замовників таких послуг.

Судом встановлено, що сторони виконали свої зобов'язання за договорами, що свідчить про необ'єктивність твердження відповідача стосовно того, що укладені правочини не направлені на реальне настання правових наслідків. Їх належне виконання підтверджується відповідними документами, в тому числі й указаними вище податковими накладними.

Порушень законодавства при здійсненні описаних господарських операцій згідно договорів не встановлено, що свідчить про їх наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Закони, що регулювали відносини в частині справляння податків і зборів в Україні регулювали, зокрема, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закон України «Про податок на додану вартість», разом з тим втратили чинність в зв'язку з прийняття Податкового кодексу України, а тому враховуючи, що норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» кореспондуються з нормами Податкового кодексу України, тому станом на 01.01.2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів в Україні, вичерпний перелік таких податків і зборів та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі - Кодекс).

Пунктом 44.1 ст. 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Кодексу визначено, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В свою чергу, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Сама ж господарська операція викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Реальні зміни майнового стану платника податків як ознака фактичного вчинення господарської операції передбачена і нормами Кодексу, зокрема, згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому в силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в тому числі і в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 ст. 198 Кодексу визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно ч. 2 п. 198.3 ст. 198 Кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За нормами п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Первинні документи позивача оформлені згідно вимог вище зазначених норм законодавства, а тому являються підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та валових витрат виробництва.

Судом встановлено, що всі податкові накладні по вищенаведених операціях виписані особами, які являлись платниками податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємства-контрагенти під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилися в ЄДРПОУ. Доказів зворотного в акті не надано, даний факт нічим не спростовано.

Крім того, відповідачем не надано рішень, що набрали законної сили, які б свідчили про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які неправомірно діяли від імені вказаних вище суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків (ст.212 КК України), проведення фіктивного підприємництва (ст.205 КК України), службове підроблення (ст.366 КК України) чи підроблення документів, печаток, штампів та бланків підприємства (ст.358 Кримінального кодексу України), що свідчить про необґрунтованість доводів відповідача щодо протиправної діяльності контрагентів позивача, направленої на безпідставне формування податкових зобов'язань чи несплату податків .

Суд зазначає, що зміст договорів, укладених між позивачем та його контрагентами не суперечить актам цивільного законодавства, фактів, які свідчили б про те, що предмет договорів не відповідає дійсним намірам сторін, і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, судом не встановлено, вказаних доказів у відповідності до положень статті 71 КАС України відповідачем не надано.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, в розумінні статей 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної є достатніми підставами для формування податкового кредиту та валових витрат, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином, суд вважає наявними підстави для правомірного формування податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся, адже таке формування здійснене на підставі належним чином оформлених первинних документів.

В акті перевірки, як в документі, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання особи, щодо якої така перевірка здійснюється, не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів.

В даному випадку контролюючий орган не довів та не встановив на підставі належних доказів, що відомості, які містяться в наданих позивачем первинних документах, неповні, недостовірні або суперечливі і є наслідком укладення нікчемних правочинів або, що такі відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що суб'єкт владних повноважень, не довів обґрунтованості складених висновків і відповідно прийняття спірних рішень, а тому, зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції в м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 14 травня 2013 року №0002682301 та №0002692301 - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Близнюки» 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 грудня 2013 року.

Суддя В.В. Гаращенко